Постанова

від 28.11.2024 по справі 320/30846/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/30846/24 Головуючий у І інстанції - Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

при секретарі: Руденко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Будресурс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-Будресурс» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Відповідача від 15 березня 2024 року № 00199520704, № 00199220704, від 28 травня 2024 року № 00458070704.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу, що викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, зазначені у ньому порушення вимог податкового законодавства є надуманими, не відповідають фактичним обставинам справи, а відтак прийняті податкові повідомлення-рішення є незаконними та необґрунтованими і підлягають скасуванню.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 15 березня 2024 року № 00199520704, № 00199220704, від 28 травня 2024 року № 00458070704.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ТОВ «Інвест-Будресурс» не є забудовником, адже замовляло роботи із будівництва житла, що свідчить про те, що ці операції є першим постачанням послуг із спорудження житла, які надавалися ТОВ «Будівельна компанія «Девенстрой». Відтак, всупереч висновків суду, Позивач повинен був нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість по будівельних роботах на вказаному об`єкті, оскільки передача у власність готового новозбудованого об`єкта житлової нерухомості є наступним постачанням, що звільняється від оподаткування за правилами Податкового кодексу України.

Крім того, ТОВ «Інвест-Будресурс» недостовірно відображені дані у додатку 3 до уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за листопад 2023 року щодо формування суми бюджетного відшкодування у розрізі звітних (податкових) періодів та сформованих сум від`ємних значень з податку на додану вартість, які відображені у додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2023 року.

Відтак, за висновком контролюючого органу, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно з огляду на зафіксовані в акті перевірки порушення.

Крім іншого, Головне управління ДПС у м. Києві зауважує, що справа розглянута без належного повідомлення Відповідача про дату, час та місце судового розгляду справи.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників Сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі направлення від 29.01.2024 № 2168/26-15-07-04-01, виданого Головним управлінням ДПС у м. Києві, заступником начальника відділу перевірок з питань відшкодування ПДВ окремих платників управління спеціального аудиту Головного управління ДПС у м. Києві, Дмитром Адаменком, та наказу ГУ ДПС у м. Києві від 16.01.2024 № 197-п, виданого па підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, було приведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інвест-Будресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за листопад 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.12.2023 № 9346529747 (з урахуванням уточнюючого розрахунку від 04.01.2024 № 9000355327) сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку та від`ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2023 року, яке становить більше 100 тис. грн. та визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року, січень, лютий, жовтень, листопад, грудень 2021 року, січень, лютий, березень, квітень, гривень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2022 року, жовтень 2023 року.

За результатами перевірки складено акт від 15.02.2024 №12473/26-15-07-04-01-33599166, в якому зазначено про порушення ТОВ «Інвест-Будресурс» вимог:

- пп. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197, абзацу «б» п. 198.5 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за листопад 2023 року у розмірі 20 000 000 грн, завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за листопад 2023 року на 51 398 369 грн;

- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого відсутня реєстрація податкових накладних.

На підставі викладеного Головним управлінням ДПС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення від 15 березня 2024 року:

- № 00199520704 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2023 року на 51 398 369,0 грн;

- № 00199220704 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за листопад 2023 року на 20 000 000,0 грн та застосування штрафних фінансових санкцій у розмірі 25% від суми завищення у розмірі 5 000 000,0 грн;

- № 00199560704 про застосування штрафних фінансових санкцій за несвоєчасну реєстрацію податковий накладних за податкові звітні періоди липень 2020 року - листопад 2023 року у сумі 105 440,0 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, Позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

Рішенням ДПС України від 23 травня 2024 року № 15326/6/99-00-06-01-04-06 частково задоволено скаргу та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15 березня 2024 року № 00199560704 у сумі 102 000,0 грн. В іншій частині податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення.

На підставі рішення ДПС України від 23 травня 2024 року № 15326/6/99-00-06-01-04-06 Відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 28 травня 2024 року № 00458070704 про застосування до Позивача штрафних санкцій у розмірі 3400,0 грн за відсутність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних за листопад 2023 року.

Вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними, Позивач звернувся до адміністративного суду із цим адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у спірному випадку звільненню від оподаткування податком на додану вартість підлягали операції з постачання новозбудованого житла від замовника будівництва - ТОВ «Інвест-Будресурс» на користь покупців житлової нерухомості, ні на дату проведення перевірки, ні станом на день звернення до суду із вказаним позовом об`єкт ще не збудований та не введений в експлуатацію, а тому у звітному і минулих періодах у Позивача відсутні звільнені від оподаткування податковим на додану вартість операції, що не породжувало обов`язок із складання зведених податкових накладних. Крім того, допущені методологічні помилки щодо розшифрування від`ємного значення з податку на додану вартість за періодами його виникнення не є підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до підпункту 199.1 статті 199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до абзаців 5, 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частиною 1, 2 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт надання послуги особою, яка вказана в первинних документах, наданих платником податків. Водночас наявність формально складених первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку.

Якщо задекларована господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Інвест-Будресурс» є платником податку на додану вартість.

Позивачем подана податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2023 року від 20.12.2023 № 9346529747, в якій з урахуванням уточнюючого розрахунку до декларації від 04.01.2024 № 9000355327, визначена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку у сумі 20 000 000,00 грн.

Указана обставина слугувала підставою для призначення Відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки Позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні суми бюджетного відшкодування за листопад 2023 року.

Із змісту акта перевірки вбачається, що підставами для формування висновків контролюючого органу про виявлення порушення податкового законодавства та відмову у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість стало:

- невизнання посадовими особами Відповідача податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 71 398 368,75 грн, сформованого Позивачем під час придбання робіт (послуг) з будівництва об`єктів житлової нерухомості до дати постачання новозбудованого житла на користь покупців, та не реєстрацією в зв`язку з цим податкових накладних на суму зазначеного податкового кредиту;

- ненарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 71 398 368,75 грн по будівельно-монтажних та інших робіт, пов`язаних із створенням об`єкта будівництва житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення на вул. Львівська, 15 у Святошинському районі м. Києва, під час придбання яких суми податку на додану вартість були включені до податкового кредиту, оскільки передача у власність готового новозбудованого об`єкта житлової нерухомості є наступним постачанням житла, що звільняється від оподаткування;

- допущення методологічної помилки при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2023 року у зв`язку з невірним розшифруванням в додатку № 3 та додатку № 2 до декларації періодів виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому під час перевірки встановлено та не заперечується Позивачем, що підставою виникнення від`ємного значення з податку на додану вартість у листопаді 2023 року було перевищення обсягів придбання будівельних робіт над обсягами постачання товарів/робіт/послуг на митній території України у зв`язку із замовленням (придбанням) у поточному та попередніх звітних періодах робіт з будівництва житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення за адресою: вул. Львівська, 15 у Святошинському районі м. Києва.

Сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2023 року в розмірі 20 000 000,00 грн сформована з урахуванням залишку від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту звітного та попередніх звітних періодів (липень 2020 року - листопад 2023 року).

Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що між ТОВ «Інвест-Будресурс» (Замовник) і ТОВ «Будівельна компанія «Девенстрой» (Генпідрядник) було укладено Договір на капітальне будівництво від 23.01.2013 № 23/01-2013 (далі - Договір).

Згідно з п. 2.1 Договору Генпідрядник зобов`язується за завданням Замовника на свій ризик власними або залученими силами і засобами виконати Роботи відповідно до затвердженої Проектної документації і передати їх результати останньому у встановлений цим Договором строк, а Замовник зобов`язується надати Генпідряднику Будівельний майданчик (фронт робіт), передати йому затверджену проектну, робочу та дозвільну документацію, необхідні Генпідряднику документи, що підтверджують об`єми виконаних на Об`єкті Робіт (Документи про виконання договору на капітальне будівництво попередньою підрядною організацією), проводити оплату виконаних Генпідрядником Робіт та здійснити прийняття виконаних Робіт відповідно до умов цього Договору.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що об`єми виконання Робіт, їх вартість, Графік виконання Робіт, що виконуються Генпідрядником поетапно згідно з умовами цього Договору, вказуються у додатках до цього Договору, що є невід`ємними частинами цього Договору. Зазначені додатки підписуються уповноваженими представниками Сторін та вступають в дію з моменту їх підписання та скріплення печатками.

Згідно з п. 1.1.27 Договору роботи - це підготовчі, будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи, пов`язані зі створенням Об`єкта та введенням його в експлуатацію, шо виконуються Генпідрядником чи Субпідрядними організаціями відповідно до умов Договору.

Пунктом 1.1.21 Договору визначено, що об`єкт - це житловий комплекс та житлові будівлі спеціального призначення на вул. Львівській, 15 у Святошинському районі м. Києва.

У відповідності до положень п. 1.1.26 Договору ресурси - це матеріальні ресурси, транспорті засоби, будівельні машини та робоча сила, що використовуються для виконання робіт.

Ціна договору (Договірна ціна) визначається Сторонами як сума вартості проведених Генпідрядником згідно з цим Договором Робіт на підставі затвердженої Проектної документації та складає компенсацію витрат Генпідрядника і належної йому винагороди (п. 4.1 Договору).

Згідно з положеннями п. 4.2 Договору вартість Робіт цього Договору, на обсяг будівництва 188 066,3 кв. м, орієнтовно становить 825 000 000,00 (вісімсот двадцять п`ять мільйонів грн 00 коп) гривень, в тому числі ПДВ (20 %) 137 500 000,00 (сто тридцять сім мільйонів п`ятсот тисяч грн 00 коп) гривень. Ця вартість Робіт є динамічною, однак не може бути змінена Сторонами в сторону збільшення в односторонньому порядку. Остаточне визначення вартості робіт здійснюється за фактом виконання Генпідрядником Робіт на підставі наданих Документів про виконання договору на капітальне будівництво, прийняття Робіт Замовником та підписання ним Актів приймання виконаних Робіт.

Договірна ціна (вартість Робіт) може коригуватися тільки за взаємною згодою Сторін. Уточнення Договірної ціни здійснюється при виникнення незалежних від Генпідрядника обставин, що зумовлюють збільшення витрат на виконання Робіт (п. 4.3 Договору).

Пунктом 5.3.1 Договору визначено, що приймання виконаних Генпідрядником робіт проводиться щомісяця Замовником (уповноваженим представником) у відповідності до умов цього Договору шляхом розгляду наданих Генпідрядником документів про виконання договору на капітальне будівництво та з врахуванням фактичного обсягу виконання Робіт на Будівельному майданчику.

Замовник приймає виконані Генпідрядником належним чином Роботи шляхом підписання Акту приймання виконаних Робіт та довідок Ф КБ-3, які є підставою для розрахунків за фактично виконані Роботи (п. 5.3.2 Договору).

Генпідрядник не пізніше останнього робочого дня кожного місяця готує документи про виконання договору на капітальне будівництво в тому числі три примірника Акту приймання виконаних Робіт та довідки Ф № КБ-3 із зазначенням в них обсягу та вартості виконаних Робіт, підписує їх і надсилає Замовнику (п. 5.3.3 Договору).

Згідно з п. 5.3.4 Договору Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів після виконання договору на капітальне будівництво зобов`язаний:

- прийняти виконані належним чином роботи, підписати Акти приймання виконаних Робіт та довідки Ф № КБ-3 та повернути Генпідряднику два примірники підписаного Акту приймання виконаних Робіт та довідки Ф № КБ-3, або

- надати Генпідряднику мотивовану письмову відмову в прийнятті Робіт і підписанні Актів приймання виконаних Робіт та довідки Ф № КБ-3.

Після виконання всіх Робіт, передбачених Договором, Сторони протягом 10 (десяти) календарних днів складають Акт здачі-приймання Об`єкта (п. 5.3.12 Договору).

У відповідності до п. 5.3.13 Договору датою виконання всіх Робіт, передбачених Договором, є (1) дата підписання державною комісією акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом Об`єкта відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2004р. № 1243 (або іншого нормативного документа, який буде чинним на момент приймання в експлуатацію закінченого будівництвом Об`єкта) або (2) дата виправлення Генпідрядником чи третьої особою за рахунок Генпідрядника усіх виявлених недоліків і зняття зауважень, що визначається підписаним Сторонами актом, в залежності від того, яка подія настане пізніше.

Пунктом 6.3 Договору визначено, що Замовник після підписання цього Договору за заявками Генпідрядника може проводити авансування Робіт для проведення підготовчих витрат, закупівлі Ресурсів та матеріалів та здійснення інших витрат, необхідних для виконання Робіт.

Згідно з п. 10.1 Договору забезпечення будівництва технологічним, енергетичним, обладнанням, апаратурою, інструментом та будь-яким іншим устаткуванням покладається на Генпідрядника.

Генпідрядник виконує роботи, передбачені цим Договором, зі своїх матеріалів, вартість яких узгоджена з Замовником, відповідаючи перед ним за їх доброякісність (п. 10.2 Договору).

Закупівлю, узгоджену з Замовником, одержання, складування, збереження необхідних для виконання Робіт матеріальних ресурсів та устаткування здійснює Генпідрядник. Він контролює кількість, якість та комплектність постачання цих ресурсів, на ньому лежить ризик їх випадкової втрати та пошкодження, і до моменту відшкодування їх вартості Замовником вони залишаються власністю Генпідрядника (п. 10.3 Договору).

Матеріали даної адміністративної справи свідчать, що будівництво житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення за адресою: вул. Львівська, 15 у м. Києві, здійснюється на підставі дозволів на виконання будівельних робіт 19.11.2013 № ІУ115133230783, від 22.04.2014 № ІУ115141120529, наданих ТОВ «Інвест-Будресурс» як Замовнику будівництва і ТОВ «Будівельна компанія «Девенстрой» як Генеральному підряднику.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, у відповідності до наведених положень Договору підряду на капітальне будівництво від 23.01.2013 № 23/01-2013 ТОВ «Будівельна компанія «Девенстрой», як Генпідрядник, зобов`язувалось виконати для ТОВ «Інвест-Будресурс» комплекс підготовчих, будівельних, монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, пов`язаних зі створенням та введенням в експлуатацію житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення на вул. Львівській, 15 у Святошинському районі м. Києва. Здача-приймання вказаних робіт проводиться поетапно, щомісячно з врахуванням їх фактичного обсягу на Будівельному майданчику згідно Актів приймання виконаних робіт та довідок Ф № КБ-3, які є підставою для розрахунків за фактично виконані роботи. При цьому, забезпечення будівництва технологічним, енергетичним, обладнанням, апаратурою, інструментом та будь-яким іншим устаткуванням та матеріалами покладається на Генпідрядника.

Після виконання всіх робіт, передбачених Договором, на дату підписання державною комісією акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом Об`єкта Сторони складають Акт здачі приймання Об`єкту.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов зазначеного Договору протягом липня 2020 року - листопада 2023 року Генпідрядник виконував, а Замовник отримував комплекс будівельно-монтажних та інших робіт, пов`язаних із створенням об`єкта будівництва житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення по вул. Львівська, 15 у Святошинському районі м. Києва. Вартість виконаних підрядних робіт підтверджується Актами приймання виконаних робіт та довідками Ф № КБ-3.

Керуючись положеннями ст. 187 та ст. 201 ПК України, ТОВ «Будівельна компанія «Девенстрой» на дату першої події (отримання коштів від Замовника чи підписання Актів приймання виконаних робіт) протягом липня 2020 року - листопада 2023 року було складено та зареєстровано на адресу Позивача податкові накладні на операції з поставки згаданих вище робіт. На підставі таких податкових накладних ТОВ «Інвест-Будресурс», керуючись приписами ст. 198 та ст. 201 ПК України, протягом зазначеного періоду сформувало та відобразило у податковому обліку та у деклараціях з податку на додану вартість податковий кредит у загальній сумі 71 398 368,75 грн.

У бухгалтерському обліку розрахунки за будівельні роботи з ТОВ «Будівельна компанія «Девенстрой» в частині передплат обліковуються Позивачем з використанням субрахунків 3711 «Розрахунки за виданими авансами (в національній валюті)», а в частині оприбуткування будівельно-монтажних робіт - з використанням субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». Облік вартості безпосередньо будівництва житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення, розташованого на вул. Львівській, 15 у Святошинському районі м. Києва, здійснюється ТОВ «Інвест-Будресурс» по дебету субрахунку 231 «Виробництво», на якому проводиться накопичення будівельних витрат з наступним їх списанням до складу вартості готового об`єкту з кредиту субрахунку 231 «Виробництво» у дебет субрахунку 26 «Готовий об`єкт будівництва». Списання буде проводитись на дату введення збудованих об`єктів в експлуатацію згідно підписаного державною комісією Акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом Об`єкта.

Колегією суддів враховується, що пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної, діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, мі щем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими з плануються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладене вище складені ТОВ «Будівельна компанія «Девенстрой» на операції з поставки будівельних та інших робіт за Договором податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, є підставою для включення Позивачем сум податку на додану вартість за такими податковими накладними до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів (липень 2020 року - листопад 2023 року). При цьому право платника податку - ТОВ «Інвест-Будресурс» на податковий кредит з податку на додану вартість у відповідності до положень п. 198.3 ст. 198 ПК України, не залежить від того, чи такі роботи почали використовуватися з оподатковуваних операціях протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював Позивач оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 ПК України визначено, що звільняються від оподаткування операції з постачання житла (об`єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта житлової нерухомості, крім першого постачання таких об`єктів.

У цьому підпункті перше постачання житла (об`єкта житлової нерухомості) означає:

а) першу передачу готового новозбудованого житла (об`єкта житлової нерухомості) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) з спорудження такого житла за рахунок замовника;

б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об`єкта житлової нерухомості) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об`єкта на момент виведення йою з експлуатації (використання) у зв`язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника.

У цьому підпункті перше постачання неподільного житлового об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта житлової нерухомості означає першу передачу спеціального майнового права на відповідний об`єкт покупцю за договором купівлі-продажу неподільного житлового об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта житлової нерухомості (перший продаж) від замовника будівництва/девелопера будівництва, за яким зареєстровано спеціальне майнове право на відповідний об`єкт.

Норми цього підпункту поширюються також на перший продаж дачних або садових будинків, а також будь-яких інших об`єктів власності, зареєстрованих згідно із законодавством як житло (об`єкт житлової нерухомості).

Операції з першого постачання доступного житла та житла, що будується із залученням державних коштів, звільняються від оподаткування.

Верховний Суд у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 810/3116/18 зазначив, що зміст норм підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 ПК України дає підстави для висновку, що операцією з першого постачання житла буде вважатися операція з передачі права власності (оформлення правовстановлюючих документів) до першого власника такого житла, незалежно від джерел фінансування будівництва (зокрема, за рахунок власних коштів забудовника, чи за рахунок залучених забудовником коштів, чи за рахунок учасників фонду фінансування будівництва). Така операція з першого постачання житла підлягає оподаткуванню ПДВ на загальних підставах.

У свою чергу, операції з подальшого постачання житла (об`єктів житлового фонду) звільняються від оподаткування.

Натомість, у випадку, коли після завершення будівництва правовстановлюючі документи на новозбудоване житло оформлюються на замовника, а пізніше згідно з договорами купівлі-продажу квартир з фізичними особами переоформлюються на таких фізичних осіб, операцією з першого постачання житла буде вважатись операція оформлення правовстановлюючих документів на замовника. Подальше переоформлення права власності на фізичних осіб у розумінні норм ПК України не буде вважатися операцією з першого постачання житла, а тому дана операція звільняється від оподаткування податком на додану вартість відповідно до статті 197 ПК України.

Запроваджений Верховним Судом підхід до правозастосування підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 ПК України був підтриманий і надалі, про що, зокрема, свідчать постанови цього ж суду від 28 травня 2021 року у справі № 120/1565/19-а, від 10 грудня 2019 року у справі № 817/223/15, від 22 червня 2022 року у справі № 826/19396/16, від 21 липня 2022 року у справі № 826/14391/16, від 27 липня 2023 року у справі № 400/1325/22.

Враховуючи вказані вище висновки Верховного Суду, суд першої інстанцій, дослідивши висновки акта перевірки та наявні у матеріалах справи документи, прийшов до правильного висновку, що операції між ТОВ «Будівельна компанія «Девенстрой» і ТОВ «Інвест-Будресурс» є операціями з поставки будівельних підрядних робіт, які оподатковуються у загальному порядку, та такі операції не є операціями з першого постачання житла.

Саме подальше реєстрація на Позивача права власності на збудоване житло буде вважатись його першою поставкою згідно з пп. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 ПК України.

У свою чергу, продаж житлової нерухомості Позивачем та реєстрація права власності на покупців (будь-яких приватних осіб) - це буде друга поставка, за фактом якої у ТОВ «Інвест-Будресурс» виникнуть податкові зобов`язання відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України по податковим накладним, які використовуються у операціях, що звільнені від оподаткування.

Щодо доводів контролюючого органу про те, що у спірному випадку постачання послуг із спорудження житла, які надавалися ТОВ «Будівельна компанія «Девенстрой», є окремою операцією з постачання вказаних послуг Позивачу, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 20 березня 2024 року у справі № 480/4206/19 зазначив, що у випадку, коли після завершення будівництва правовстановлюючі документи на новозбудоване житло оформлюються на підприємство-замовника, а пізніше згідно з договорами купівлі-продажу квартир з фізичними особами переоформлюються на таких фізичних осіб, операцією з першого постачання житла буде вважатись операція оформлення правовстановлюючих документів на замовника. Подальше переоформлення права власності на фізичних осіб, в розумінні норм ПК України, не буде вважатись операцією з першого постачання житла, а тому дана операція звільняється від оподаткування податком на додану вартість відповідно до статті 197 ПК України.

Колегія суддів зазначає, що аналіз змісту умов Договору підряду на капітальне будівництво свідчить, що датою виконання усіх робіт, передбачених згаданим договором, є дата підписання державною комісією акта про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта або дата виправлення Генпідрядником усіх виявлених недоліків і зняття зауважень. Отже, завершенням виконання Договору підряду на капітальне будівництво є створення Об`єкта та передачі його замовнику. Саме з цього моменту вважатиметься здійсненими перша передача готового новозбудованого житла (об`єкта житлової нерухомості) у власність замовника будівництва. Натомість, як було підкреслено вище, на час проведення перевірки чи станом на день звернення до суду із даним адміністративним позовом будівництво не завершене, що виключає можливість поширення на цьому етапі на дані правовідносини пп. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 ПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідності до наведених положень ПК України та правових позицій Верховного Суду у подібних правовідносинах звільненню від оподаткування податком на додану вартість будуть підлягати операції з постачання новозбудованого житла від Замовника будівництва - ТОВ «Інвест-Будресурс» на користь покупців житлової нерухомості.

Посилання Головного управління ДПС у м. Києві в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 460/3206/18 за якою саме продаж житла буде першою передачею готового новозбудованого житла, яке обкладається податковим на додану вартість, а якщо нерухомість реєструється на забудовника, то питання відносно першої передачі виникати не повинно, колегія суддів відхиляє, оскільки указаний висновок суду касаційної інстанції не є релевантним до спірних правовідносин, адже на відміну від обставин згаданої справи, у даній адміністративній справі завершення будівництва та подальша реєстрації права власності на новозбудований об`єкт ще не мали місце на час проведення перевірки.

Щодо висновків суду першої інстанції про відсутність порушень платником податків приписів п. 198.5 ст. 198 ПК України колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з пп. «б» п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 89 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналіз змісту указаних норм свідчить, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з вартості придбання товарів, робіт (послуг), та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПК України, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197 ПК України.

Податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до законодавства.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, для будівництва житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення на вул. Львівській, 15 у Святошинському районі м. Києва ТОВ «Інвест-Будресурс» залучає кошти інвесторів (фізичних та юридичних осіб) шляхом випуску цільових облігацій, а також шляхом залучення гарантійних (забезпечувальних) платежів від покупців майбутньої нерухомості за попередніми договорами купівлі-продажу нерухомості.

Разом з тим, ані станом на дату проведення перевірки, ані на момент звернення до суду із вказаним позовом, житловий комплекс та житлові будівлі спеціального призначення, розташовані на вул. Львівській, 15 у Святошинському районі м. Києва ще не були збудовані та не були введені в експлуатацію. Крім того, у ТОВ «Інвест-Будресурс» відсутній Акт державної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом Об`єкта. Указані обставини не заперечуються й Відповідачем.

Тому, станом на початок і кінець листопада 2023 року в бухгалтерському обліку ТОВ «Інвест-Будресурс» на субрахунку 231 «Виробництво» обліковувалися залишки не введених в експлуатацію будівельних робіт у сумі, відповідно - 198 628,097 тис. грн і 209 238,265 тис. грн (без ПДВ).

Відтак, у Позивача були відсутні неоподатковані (звільненні від оподаткування податком на додану вартість) операції у звітному та минулому періодах.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, у ТОВ «Інвест-Будресурс» не виникав обов`язок згідно пп. «б» п. 198.5 ст. 198 ПК України визначати податкові зобов`язання у сумі вартості придбаних з податком на додану вартість у Генпідрядника будівельно-монтажних робіт, складати та реєструвати зведені податкові накладні. Такі податкові зобов`язання виникнуть у Позивача, як і зобов`язання щодо складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних зведених податкових накладних за підсумками звітних періодів, в яких ТОВ «Інвест-Будресурс» буде проведено операції з поставки (продажу) житлової нерухомості покупцям (операції з другого постачання житла).

З огляду на наведене висновки акта перевірки про порушення Позивачем вимог пп. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197, п. 198.5 ст. 198 ПК України ґрунтуються на помилковому тлумаченні Відповідачем згаданих норм податкового законодавства.

Крім того, відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як вже було зазначено вище, ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту в зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), а саме - наявність у платника податку-покупця належним чином оформленої податкової накладної зареєстрованої у ЄРПН або митної декларації.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Абзацом «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому oргану податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п. 200.7 ст.200 ПК України).

Згідно з пп. 200.7.1 п. 200.7 ст. 200 ПК України формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Підпунктом 200.7.2 п. 200.7 ст. 200 ПК України визначено, що заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному по рядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійсни є казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на рахунок платника податку в обслуговуючому банку/небанківському надавачу платіжних послуг і а/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (п. 200.13 ст. 200 ПК України).

Отже, обов`язковими передумовами для отримання платником податку на додану вартість права на бюджетне відшкодування є: 1) наявність від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за відповідний звітний період; 2) сплата від`ємного значення платником податку постачальникам або до державного бюджету у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг); 3) наявності реєстраційного ліміту на дату подання декларації з податку на додану вартість, не меншого від суми заявленого бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що у наведених вище нормах ПК України:

- не зазначено, що контролюючий орган може відмовити у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зв`язку з неправильним відображенням у додатках до декларації з податку на додану вартість суми бюджетного відшкодування в розрізі звітних (податкових) періодів та сформованих сум від`ємних значень з податку па додану вартість, за умови підтвердження перевіркою правомірності формування та сплати у повному обсязі постачальникам від`ємного значення, що включається до бюджетного відшкодування;

- не визначається як передумова до відшкодування податку на додану вартість необхідність розшифрування платником податку від`ємного значення, сплаченого постачальникам (підрядникам) у поточному чи минулих звітних періодах або до державного бюджету, заявленого до бюджетного відшкодування на його поточний рахунок у банку, у межах суми реєстраційного ліміту;

- не міститься посилання на можливість відмови контролюючим органом у бюджетному відшкодуванні платнику податку у випадку допущення ним методологічних помилок щодо невірного розшифрування від`ємного значення з податку на додану вартість по періодам його виникнення у додатку 2 до декларації з податку на додану вартість.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, Позивач у спірному випадку має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, тому висновки посадових осіб контролюючого органу про його незаконне декларування та про відмову від відшкодування у повному обсязі є необґрунтованими та не узгоджуються з чинним правовим регулюванням спірних правовідносин.

При цьому колегія суддів зауважує, що жодних інших норм, які б вказували на порушення ТОВ «Інвест-Будресурс» положень податкового законодавства в акті перевірки не зазначено, а допущення методологічних помилок платником податку при заповненні декларацій з податку на додану вартість за жовтень і листопад 2023 року та додатку № 3 до декларації з податку на додану вартість за листопад 2023 року щодо невірного розшифрування від`ємного значення по періодам його виникнення, за відсутності порушень норм ПК України, не може бути підставою для відмови Позивачу контролюючим органом у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 15 березня 2024 року № 00199520704, № 00199220704 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Крім іншого, з огляду на встановлені вище обставини, суд першої інстанції правильно зауважив на тому, що за відсутності підстав для складення зведених податкових накладних (відсутність фактів проведення звільнених від податку на додану вартість операцій) вимога про реєстрацію таких податкових накладних є передчасною, а відтак і застосування до Позивача штрафних санкцій у сумі 3 400,0 грн за податковим повідомленням-рішенням від 28 травня 2024 року № 00458070704 є протиправним.

Щодо доводів Головного управління ДПС у м. Києві про те, що під час прийняття рішення суд першої інстанції позбавив Відповідача права на захист своїх прав, що виявилося у неналежному повідомленні контролюючого органу про дату, час та місце судового розгляду справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Матеріали справи свідчать, що Головне управління ДПС у м. Києві подавало відзив на позов, тобто скористалося своїм правом висловити свою позицію щодо предмета спору. Представник Відповідача брав участь у підготовчому судовому засіданні 09.09.2024, що відображено у протоколі судового засідання. Крім того, представник Головного управління ДПС у м. Києві не заперечував проти розгляду адміністративної справи у порядку письмового провадження та розгляду її по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання, що підтверджується розпискою представника Відповідача від 09.09.2024 з формулюванням «На розгляд суду» на відповідному клопотанні представника Позивача.

За таких обставин аргументи контролюючого органу про те, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права в частині права Відповідача брати участь у судовому розгляді справи спростовується наявними у матеріалах даної адміністративної справи документами.

Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та задоволення позовних вимог.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДПС у м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст складено 29 листопада 2024 року.