Рішення

від 09.09.2024 по справі 420/16887/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/16887/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Одеської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Господарського суду Одеської області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним дії Господарського суд Одеської області щодо винесення наказу від 20.02.2024 року №25-к «Про перерахування надбавки за вислугу років на 2024 рік» завідуючу сектором адміністрування баз даних та захисту інформації статистичного відділу Господарського суд Одеської області ОСОБА_1 на 2024 рік (з 01.01.2024 року) та скасувати 23 пункт наказу Господарського суд Одеської області від 20.02.2024 року №25-к;

- зобов`язати Господарський суд Одеської області здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 3% посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50% посадового окладу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з 2014 року є працівником Господарського суду Одеської області, та з 05.05.2015 року й по теперішній час перебуває на посаді завідуючого сектору адміністрування баз даних та захисту інформації статистичного відділу. Згідно наказу Господарського суду Одеської області від 30.11.2023 року №242-к позивачу з 10.12.2023 року встановлено надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 36% посадового окладу, як такому, стаж держаної служби якого становить понад 12 років.

Разом з тим, наказом Господарського суду Одеської області від 20.02.2024 року №25-к, відповідно до п.12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX, з 01.01.2024 року встановлено позивачу надбавку за вислугу років розмірі 24% посадового окладу, стаж державної служби якої становить понад 12 років.

Тобто, при розрахунку надбавки за вислугу років були застосовані приписи абзацу Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», у якому зазначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2% посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30% посадового окладу.

Не погоджуючись з винесенням вищевказаного наказу в частині зменшення його відсоткового розміру надбавки за вислугу років, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 05.06.2024 року по справі №420/16887/24 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ч. 5 ст. 262 КАС України.

19.06.2024 року від Господарського суду Одеської області надійшов відзив на позовну заяву, з якої вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що листом від 10.01.2024 року ДСА України надіслала лист Національного агентства України з питань державної служби від 09.01.2024 року про погодження класифікації посад Господарського суду Одеської області, у зв`язку з чим державні службовці Господарського суду Одеської області підпадають під дію Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік». Також НАДС України підготувало роз`яснення №176 від 10.01.2024 року щодо умов оплати праці державних службовців державних органів, які провели класифікацію посад державної служби. У вказаному роз`ясненні була надана вказівка про те, яким чином має відбуватися встановлення надбавки за вислугу років, передбаченої п.12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік». Як зазначило НАДС України, службі управління персоналом державного органу, який провів класифікацію посад державного служби, необхідно підготувати проект наказу про встановлення надбавок за вислугу років на державній службі у відсотковому розмірі, перерахованому відповідно до абзацу другого п.12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України за 2024 рік».

Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Рішення у справі ухвалено в строки, визначені Кодексом адміністративного судочинства України, з урахуванням перебування головуючого у справі у відпустці.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 08.01.2014 року був переведений на посаду старшого інспектора відділу господарського забезпечення, що підтверджується наказом Господарського суду Одеської області №164-к від 30.12.2013 року.

Згідно наказу Господарського суду Одеської області №41-к від 30.04.2015 року, позивача було переведено з 05.05.2015 року на посаду завідуючого сектором забезпечення судового процесу статистичного відділу.

Відповідно до наказу Господарського суду Одеської області №48 від 13.06.2016 року, було введено в дію з 01.05.2016 року структуру і штатну чисельність та штатний розпис Господарського суду Одеської області та змінено назву структурних підрозділів, зокрема, «Сектор забезпечення судового процесу статистичного відділу» на «Сектор адміністрування баз даних та захисту інформації статистичного відділу».

Відповідно до п.2 наказу Господарського суду Одеської області «Про встановлення надбавки за вислугу років» №242-к від 30.11.2023 року було встановлено завідувачу сектора адміністрування баз даних та захисту інформації статистичного відділу ОСОБА_1 з 01.12.2023 року надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 36% посадового окладу, як такому, стаж держаної служби якої становить понад 12 років.

Пізніше, відповідно до п.12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 року №3460-IX, у зв`язку з погодженням Національним агентством України з питань державної служби результатів класифікації посад державної служби Господарського суду Одеської області та затвердженням ТУ ДСА України в Одеській області штатного розпису Господарського суду Одеської області було видано наказ Господарського суду Одеської області «Про перерахування надбавки за вислугу років за 2024 рік» №25-к від 20.02.2024 року, згідно пп.23 п.1 якого встановлено з 01.01.2024 року на 2024 рік надбавку за вислугу років на державній службі державним службовцям апарату Господарського суду Одеської області, зокрема, завідувачу сектору адміністрування баз даних та захисту інформації статистичного відділу ОСОБА_1 в розмірі 24% посадового окладу, стаж державної служби якого становить понад 12 років.

Факт виплати позивачу надбавки за вислугу років у розмірі 24% від посадового окладу підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за лютий 2024 року.

Вважаючи протиправним видання наказу в частині зменшення йому відсоткового розміру надбавки за вислугу років, позивач звернувся до суду задля захисту своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши адміністративний позов, відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та судову практику, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях врегульовано Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII (далі Закон №889-VIII).

Згідно ч.2 ст.1 Закону №889-VIII державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №889-VIII посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.

За ст.46 Закону №889-VIII стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

До стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посаді державної служби відповідно до цього Закону.

Держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи (ч.1 ст.50 Закону №889-VIII).

Згідно ч.2 ст.50 Закону №889-VIII заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 4) премії (у разі встановлення).

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону №889-VIII надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Аналізуючи вищезазначене, держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців, яка структурно складається з посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця, а також премії, у разі встановлення останньої. Разом з тим, надбавка за вислугу років на державній службі визначається у розмірі 3% посадового окладу за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50% посадового окладу.

Разом з тим, 09.11.2023 року було прийнято Закон України «Про Державний бюджет на 2024 рік» №3460-IX (далі Закон №3460-IX), у п.12 розділу «Прикінцеві положення» якого зазначено наступне:

«У 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Норми Закону України "Про державну службу" щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону».

Тобто, наразі пункт 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» суперечить приписам ч.1 ст.52 Закону України «Про державну службу», оскільки приписи Закону №3460-IX фактично звужують право державних службовців на отримання надбавки за вислугу років у розмірі, закріпленому у спеціальному Законі №889-VIII.

Аналізуючи спірні правовідносини суд зауважує, що неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, в теорії права відомі як колізія норм права.

Вирішення колізій у законодавстві, якщо суб`єкти нормотворення тривалий час не вживають заходів для їх усунення, стає завданням суду. Виконання цього завдання вимагає від суду: 1) встановлення факту існування правової колізії (ситуація, за якої два або більше нормативних акти або норми одного акта регулюють по різному одні і ті ж суспільно-управлінські відносини) та 2) надання пріоритету одному із нормативних актів або норм одного акта.

Загальні підходи до вирішення колізій у законодавстві визначені у положеннях Конституції України, зокрема: 1) Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії (ч. ч. 1-3 ст. 8); 2) чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ВРУ), є частиною національного законодавства України; укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України (ст. 9); 3) закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У свою чергу Кодекс адміністративного судочинства України містить такі норми, які визначають підходи до вирішення колізій у законодавстві: 1) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) (ч. ч. 1-2 ст. 6); 2) у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана ВРУ, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України та ін.

Тлумачення норм судами є квазірегулюванням, яке виступає додатковим інструментом зміцнення верховенства права в Україні. Особливо помічним цей інструмент є тоді, коли, зокрема, існує необхідність у подоланні колізій та заповнення правовим регулюванням прогалин в законодавстві; квазірегулювання сприяє розвитку доктрини права та є індикатором для законодавця, що ті чи ті відносини повинні бути врегульовані, що суспільні відносини змінилися, ускладнилися і потребують нагального законодавчого регулювання і що законодавець вже запізнюється у їх унормуванні

При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

За умов даних спірних правовідносин, спеціальним нормативно-правовим актом є саме Закон України «Про державну службу», а не Закон України «Про Державний бюджет на 2024 рік».

Так, у рішенні від 28.08.2020 року №10-р/2020 Конституційний Суд України наголосив, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Виходячи з того, що предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27.022020 року №3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року по справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно якого у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на встановлені обставини справи, в межах спірних правовідносин суд вважає за необхідне застосувати ч.1 ст.52 Закону України «Про державну службу» як норму спеціального нормативно-правового акту, а не п.12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», яким навпаки звужується обсяг прав державних службовців на достатній рівень оплати праці.

Разом з тим, роз`яснення НАДС щодо розрахунку заробітної плати державних службовців мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм, а тому не можуть покладатися в основу видання наказів щодо встановлення складових заробітної плати державних службовців.

Решта доводів сторони відповідача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовує.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналізуючи вищезазначене, суд вбачає порушення прав ОСОБА_1 з 2024 року на належний рівень оплати праці як державного службовця у вигляді отримання надбавки за вислугу років на державній службі у розмірі 3% за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо необхідності визнання протиправним та скасування наказу Господарського суду Одеської області від 20.02.2024 року №25-к «Про перерахування надбавки за вислугу років на 2024 рік» в частині встановлення з 01.01.2024 року надбавки за вислугу років на державній службі завідувачу сектору адміністрування баз даних та захисту інформації статистичного відділу ОСОБА_1 в розмірі 24% посадового окладу, стаж державної служби якої становить понад 12 років.

Також для ефективного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Господарський суд Одеської області здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 з 01.01.2024 року відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 3% посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судових витрат у справі №420/16887/24 не здійснювати.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Господарського суду Одеської області (65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Господарського суду Одеської області від 20.02.2024 року №25-к «Про перерахування надбавки за вислугу років на 2024 рік» в частині встановлення з 01.01.2024 року надбавки за вислугу років на державній службі завідувачу сектору адміністрування баз даних та захисту інформації статистичного відділу ОСОБА_1 в розмірі 24% посадового окладу, стаж державної служби якого становить понад 12 років.

Зобов`язати Господарський суд Одеської області здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 з 01.01.2024 року відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 3% посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький