Ухвала

від 09.09.2024 по справі 160/7238/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 160/7238/22

адміністративне провадження № К/990/32693/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Бевзенка В. М., (далі - Суд) перевіривши касаційну скаргу Громадської організації «Платформа Громадський контроль» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 у справі №160/7238/22 за позовом Громадської організації «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги» до Дніпровської міської ради, треті особи: ОСОБА_1 , фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , Громадська організація «Платформа Громадський контроль» про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2022 року Громадська організація «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги» звернулась до суду з позовом до Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Громадська організація «Платформа Громадський контроль» (далі - ГО «Платформа Громадський контроль»), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради №260/14 від 22.12.2021 року «Про погодження та затвердження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони розширеного плеса ДПК «Московський» у районі вул. Широкої».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2022 відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2022 вирішено розгляд адміністративної справи №160/7238/22 здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з такими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ГО «Платформа Громадський контроль» 21.08.2024 направила до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, у якій просить скасувати вищевказані судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.

За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як підставу для касаційного оскарження рішень судів першої і апеляційної інстанцій та для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги зазначає пункт 1 частини четвертою статті 328 КАС України: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

ГО «Платформа Громадський контроль» зазначає, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, суди попередніх інстанцій під час вирішення цієї справи не врахували висновки Верховного Суду, сформульовані в ухвалі від 07.03.2023 у справі № 540/2641/20 та у постановах від 16.03.2023 у справі № 460/3890/20, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19, від 08.02.2022 у справі № 1540/3828/18, від 25.09.2018 у справі № 229/1664/16-а, від 15.04.2019 у справі № 758/6529/16-а, від 14.09.2021 у справі № 640/20599/19 та від 21.04.2019 у справі № 855/122/19.

Верховний Суд звертає увагу, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.

Суд зауважує, що обставини у порівнювальних справах не є подібними з огляду на таке.

Суд не бере до уваги посилання ГО «Платформа Громадський контроль» у касаційній скарзі на висновки Верховного Суду викладені в ухвалі Верховного Суду від 07.03.2023 у справі № 540/2641/20, оскільки відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не ухвалах Верховного Суду як помилково вважає ГО «Платформа Громадський контроль».

Також суд вважає безпідставним посилання позивача на висновки Верховного суду, викладені в постанові від 16.03.2023 року у справі № 460/3890/20, оскільки предметом розгляду у справі № 460/3890/20 була правомірність рішення органу місцевого самоврядування про затвердження містобудівної документації певної території і суди констатували невідповідність затвердженого спірним рішенням Міськради детального плану території міста Рівного наявній станом на час виникнення спірних правовідносин містобудівній документації на місцевому рівні (генеральному плану та плану зонування міста Рівного).Водночас у справі, що розглядається (№ 160/7238/22) предметом розгляду є правомірність рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою, розробленого відповідно до існуючої містобудівної документації.

У справі № 160/1088/19 (постанова Верховного Суду від 10.03.2020) предметом позову є правомірність дій податкового органу щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 08 листопада 2018 року № 0031101419, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 843 479 131,45 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями у сумі 674 783 305 грн 16 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 168 695 826 грн 29 коп. та № 0031111419, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 100 438 954,38 грн, у тому числі 80 351 163 грн 50 коп. за податковими зобов`язаннями, 20087790 грн 88 коп. за штрафними (фінансовими) .

У справі № 1540/3828/18 (постанова Верховного Суду від 08.02.2022) спірні правовідносини виникли щодо прийняття виконавчим комітетом Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області рішення від 17.07.2018 № 180 «Про встановлення тарифу на послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які надаються ТОВ «Комунсервіс».

У справі № 229/1664/16-а (постанова Верховного Суду від 25.09.2018) спірні правовідносини виникли щодо відмови Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради Донецької області у наданні позивачеві щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі, на оплату житлово-комунальних послуг, на звернення позивача про поновлення виплати зазначеної допомоги

У справі № 758/6529/16-а (постанова Верховного Суду від 15.04.2019) спірні відносини виникли щодо припинення Управлінням праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації виплати позивачеві призначеної на період з 03.11.2015 по 02.05.2016 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та зобов`язати відповідача поновити позивачеві виплату зазначеної допомоги з 21.03.2016.

У справі № 640/20599/19 (постанова Верховного Суду від 14.09.2021) спір виник щодо прийняття Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Київської області рішення від 25.09.2019, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на 1 рік.

У справі № 855/122/19 (постанова Верховного Суду від 21.04.2019) спір виник щодо бездіяльності, на думку позивача, Центральної виборчої комісії у вигляді не здійснення контролю за функціонуванням виборчого фонду кандидата на пост Президента України.

Отже, правовідносини у наведених ГО «Платформа Громадський контроль» справах суттєво відрізняються від справи № 160/7238/22. Висновки Верховного Суду у наведених скаржником справах не релевантні до обставин справи та не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Вказане виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанції за цією касаційною скаргою, з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки відсутні підстави вважати, що оскаржувані судові рішення та зазначені вище постанови Верховного Суду прийняті у справах правовідносини у яких є подібними.

Також в касаційній скарзі в обґрунтування пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС заявник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статей 1, 3 Водного Кодексу України.

Пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Разом з тим, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт та зазначення, щодо якого саме питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Проте в порушення зазначених вимог скаржник не обґрунтував у чому саме полягала помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідної норми права та як, на думку заявника, відповідна норма повинна була застосовуватися.

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що лише посилання у касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування відповідної норми права, не може бути підставою для відкриття касаційного провадження.

Зазначені скаржником норми права, щодо правильного застосування яких відсутній висновок Верховного Суду, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставитись перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову.

Отже, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв`язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України та зводяться до власного тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

Суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження. Цей обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.

Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не зазначено належним чином обґрунтованих підстав для касаційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

За таких обставин касаційна скарга ГО «Платформа Громадський контроль» підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України, Суд,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Громадської організації «Платформа Громадський контроль» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 у справі №160/7238/22 за позовом Громадської організації «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги» до Дніпровської міської ради, треті особи: ОСОБА_1 , фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , Громадська організація «Платформа Громадський контроль» про визнання протиправним та скасування рішення- повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.

Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і не оскаржується

СуддяВ. М. Бевзенко