Постанова

від 27.06.2024 по справі 399/493/22

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2024 року м. Кропивницький

справа № 399/493/22

провадження № 22-ц/4809/761/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Мурашка С. І., Чельник О. І.,

за участю секретаря судового засідання Савченко Н. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури Маленка Олександра Володимировича в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області,

відповідачі: Онуфріївська селищна рада, ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Агродар ЛТД»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство «Конярство України»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури Нестерової Олени Вікторівни на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області (суддя Шульженко В. В.) від 12.02.2024,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

13.09.2022 заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури Маленко Олександр Володимирович, діючи в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області, вказавши як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство «Конярство України», звернувся з позовом до Онуфріївської селищної ради, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродар ЛТД» у якому просив суд про таке:

1)визнати недійсним рішення Онуфріївської селищної ради від 15.06.2021 № 860 в частині включення до переліку земельних ділянок, що передаються із державної власності в комунальну власність, земельної ділянки з кадастровим номером 3524655100:02:000:0598;

2)визнати недійсним рішення Онуфріївської селищної ради від 26.07.2021 № 1546, яким передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3524655100:02:000:0598;

3)скасувати державну реєстрацію речового права: права власності земельної ділянки кадастровий номер 3524655100:02:000:0598, площею 2 га, що здійснена державним реєстратором Кропивницької районної державної адміністрації Кіровоградської області (колишня назва Кіровоградська районна державна адміністрація) 04.08.2021 року, на підставі рішення Онуфріївської селищної ради№1546 від 26.07.2021 року, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис 43366244, припинивши речове право - права власності земельної ділянки кадастровий номер 3524655100:02:000:0598, площею 2 га;

4)визнати недійсним договір оренди б/н від 17.02.2022, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агродар ЛТД», про передачу у користування земельної ділянки площею 2 га кадастровий номер 3524655100:02:000:0598;

5)скасувати державну реєстрацію іншого речового права: права оренди земельної ділянки кадастровий номер 3524655100:02:000:0598, площею 2 га, що здійснена державним реєстратором Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області 27.05.2022, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис: 46947267, припинивши інше речове право - права оренди земельної ділянки кадастровий номер 3524655100:02:000:0598, площею 2 га;

6)зобов`язати ТОВ «Агродар ЛТД» (код ЄДРПОУ 31790783) повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39767636) земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3524655100:02:000:0598, що розташована на території Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 1973 року підтверджено перебування у постійному користуванні Онуфріївського кінного заводу № 175 земель загальною площею 4206,6 га на території Онуфріївського району Кіровоградської області, а з 1992 року - 2211,70 га.

Правонаступником Онуфріївського кінного заводу № 175 є Державне підприємство «Конярство України», яке з 11.08.2011 користується землями загальною площею 3688,79 га з яких 2137,59 га на території Онуфріївської селищної ради, а 1551,2 га - Павлиської селищної ради.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 09.02.2018 ДП «Конярство України» надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Онуфріївської селищної ради орієнтовною площею 1939,80 га.

Згідно з низкою пізніших наказів Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області здійснено державну реєстрацію за ДП «Конярство України» права постійного користування земельними ділянками загальною площею 1378,2826 га, право користування на інші земельні ділянки поки не зареєстровано.

Супереч п. п. «а» п. 24 розділу Х Перехідних положень ЗК України, за відсутності факту передачі земель державної власності у комунальну власність, Онуфріївська селищна рада прийняла рішення від 15.06.2021 № 860 про державу реєстрацію за Онуфріївською територіальною громадою права комунальної власності на земельні ділянки сільськогосподарсього призначення, що перебували у державній власності згідно з додатком до рішення.

Надалі одну з таких земельних ділянок, а саме ділянку з кадастровим номером 3524655100:02:000:0598 площею 2 га, яка за законом не могла перейти у комунальну власність через те, що вона на праві постійного користування використовується ДП «Конярство України», Онуфріївська селищна рада своїм рішенням від 26.07.2021 № 1546, прийнятим з порушенням норм ЗК України, передала безоплатно у власність ОСОБА_1 .

Згідно з висновком земельно-технічної експертизи від 12.10.2021 № 200/08/1021 земельна ділянка з кадастровим номером 3524655100:02:000:0598 повністю накладається на поле № 1 , яке знаходиться в межах постійного землекористування ДП «Конярство України», як правонаступника Онуфріївського кінного заводу № 175, згідно з передавальним актом від 11.08.2021 та планом землекористування Онуфріївського кінного заводу № 175.

17.02.2022 ОСОБА_1 передав земельну ділянку з кадастровим номером 3524655100:02:000:0598 в оренду. Уклавши договір з ТОВ Агродар ЛТД».

2.Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 12.02.2024 у задоволенні позову заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури Маленка О. В. в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ДП «Конярство України», до Онуфріївської селищної ради, ОСОБА_1 , ТОВ «Агродар ЛТД», про визнання недійсними рішень, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації, зобов`язання повернути земельну ділянку, відмовити повністю.

Суд першої інстанції виходив з того, що прокуратура та Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не довели, що спірна земельна ділянка належить до земель державної форми власності та що вона перебуває у користуванні ДП «Конярство України». Натомість суд вважав, що Онуфріївська селищна рада відповідно до п. 24 розділу Х Перехідних положень ЗК України зареєструвала право комунальної власності на колишні землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах територіальної громади, а потім відповідно до закону розпорядилася ними, зокрема, надавши спірну земельну ділянку в власність ОСОБА_1 . У справі фактів порушення прав держави на землю не доведено.

3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

3.1. У поданій до суду апеляційній скарзі заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури Нестерова О. В. просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 12.02.2024 у справі № 399/493/22 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про недоведеність належності ДП «Конярство України» права постійного користування земельними ділянками державної власності, зокрема тієї, яка була передана Онуфріївською селищною радою у власність ОСОБА_1 .

Зокрема, суд неправильно застосував (не застосував) норму ч. 4 ст. 82 ЦПК України при оцінці рішення суду в іншій справі № 910/12376/21 за позовом ДП «Конярство України» до Онуфріївської селищної ради (далі - Рада) про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права комунальної власності на земельні ділянки, визнати право постійного користування на земельні ділянки. Суд дійшов помилкового висновку про те, що з урахуванням відмінностей в складі учасників у справі № 910/12376/21 зі справою № 399/493/22 преюдиційність рішення суду втрачається.

Онуфріївська селищна рада прийняла рішення від 15.06.2021 № 860, яке стало підставою для реєстрації права комунальної власності територіальної громади на земельні ділянки, якими на праві постійного користування володіє ДП «Конярство України». Це рішення органу місцевого самоврядування порушує норми ч. 2 ст. 117 та п. 24 розділу Х ЗК України згідно з якими такі землі державної власності не підлягають передачі у комунальну власність.

Крім того, суд не врахував, що відсутність у землекористувача державного акта на право постійного користування землею, який втрачені з часом, не може являтися підставою для позбавлення такого права. Постійне користування земельними ділянками ДП «Конярство України», а також його попередником Онуфріївський кінний завод № 175, підтверджено сукупністю інших наданих суду доказів.

На підставі рішення Онуфріївської селищної ради від 15.06.2021 № 860 ряд земельних ділянок державної форми власності всупереч закону перейшли до комунальної власності, як наслідок незаконною є передача радою спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , який, своєю чергою, передав її в оренду ТОВ «Агродар ЛТД».

3.2. Позивач Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області подав до суду апеляційну скаргу на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 12.02.2024 у справі № 399/493/22, але ухвалою колегії суддів Кропивницького апеляційного суду від 08.05.2024 апеляційну скаргу визнано неподаною та повернуто.

4.Короткий зміст відзивів на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, який подав відповідач Онуфріївська селищна рада, викладено заперечення проти вимог та доводів апелянта. Зокрема вказується, що рішення господарського суду у справі № 910/12376/21 дійсно не має преюдиційного значення так, як предметом спору в тій справі були зовсім інші земельні ділянки. Доказів правомірності землекористування ДП «Конярство України» суду не надано, а тому за законом з 27.05.2021 землі за межами населених пунктів, у межах Онуфріївської територіальної громади є землями комунальної власності. Крім того, місцевий суд правильно врахував ту обставину, що до того, як розділ Х ЗК України було доповнено п. 24, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області вже надало 26 особам дозвіл на розробку проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, що вказує на волю держави розпорядитися цими землями. Права Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області ніяким чином відповідачами не порушено.

У відзиві на апеляційну скаргу, який подав відповідач ТОВ «Агродар ЛТД», викладено заперечення проти вимог та доводів апелянта. Зокрема вказується, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене на підставі правильно встановлених фактів та відповідно до закону. Суд правильно констатував, що допустимих доказів належності ДП «Конярство України» права постійного користування землями державної власності (відповідного державного акту чи рішення органу державної влади), станом на час прийняття Онуфріївською селищною радою оскаржуваних рішень, надано не було. Фактичне землекористування не є передбаченою законом підставою набуття права. До того ж прокурором та позивачем не доведено, що спірна земельна ділянка знаходиться у межах земель, якими фактично користувалося ДП «Конярство України», суд обґрунтовано відхилив висновок земельно-технічної експертизи. ТОВ «Авангард ЛТД» добросовісно набуло право оренди земельної ділянки, а тому вважається що це право отримане вільним від незареєстрованих прав інших осіб.

У відзиві, який подала третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ДП «Конярство України», висловлено згоду з аргументами прокурора та акцентується увага суду на тяглість постійного землекористування землями державної власності Онуфріївським кінним заводом № 175, який у 2011 році був приєднаний до ДП «Конярство України», що неодноразово підтверджено судовими рішеннями в інших справах. Відповідачі цей факт не спростували. До того ж селищна рада напевне знала про цю обставину так, як ДП «Конярство України» сплачувала плату за користування землею. Отже, право постійного землекористування збереглося, земельні ділянки перебувають у державній власності, а за законом орган місцевого самоврядування не міг передавати у власність громадянам земельні ділянки, які належать державі. Вибуття спірної земельної ділянки з володіння держави відбулося не з її волі, тож вимоги прокурора про її витребовування є обґрунтованими.

До суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу від відповідача ОСОБА_1 не надійшов. Проте, відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

5.Короткий зміст пояснень учасників справи, висловлених у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

Прокурор Лагода О. В. підтримала подану апеляційну скаргу на рішення суду, надала пояснення стосовно обставин справи та висновків суду першої інстанції.

Представник позивача Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Гайворонська М. С. висловила підтримку позиції прокурора, вважає рішення суду першої інстанції помилковим.

Представник третьої особи ДП «Конярство України» підтримав позицію, викладену в його відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача Онуфріївської селищної ради Гамера В. З. апеляційну скаргу прокурора не визнав, просив суд залишити вимоги апелянта без задоволення, надав пояснення стосовно обставин справи.

Представник відповідача ТОВ «Авангард ЛТД» адвокат Горобець О. Л. апеляційну скаргу прокурора не визнала, просила залишити вимоги апелянта без задоволення, надала пояснення стосовно обставин справи.

Відповідач ОСОБА_1 повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (відправлення № 0600918472115) згідно з яким судову повістку йому вручено 17.05.2024 (т. 7, а. с. 127), але до суду він не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

6.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:

Згідно з рішенням виконавчого комітету Онуфріївської районної ради депутатів трудящих Кіровоградської області від 05.09.1961 № 253 «Про передачу колгоспам і кінзаводу району вільних земель у смугах відводу залізниць, автошляхів та земель, що не використовуються за призначенням організаціями і установами», стосовно надання земель кінзаводу № 175 на виконання розпорядження Ради Міністрів УРСР від 04.08.1961 № 2Р-1334 та листа Облвиконкому від 09.08.1961 «Про передачу колгоспам і радгоспам вільних земель та земель, що не використовуються за призначенням у смугах відводу залізниць та автошляхів, організацій і установ» виконком райради депутатів трудящих рішив передати колгоспам і кінзаводу № 175 вільні землі та землі, що не використовуються за призначенням в смугах відводу залізниць, автошляхів організацій та установ, а саме: а) кінзаводу №175 в постійне користування такі землі: в смузі відводу залізниці Олександрії дистанції путі - 4,4 га, в тім числі орної - 4,4 га; в смугах відводу автошляхів: Павлиш - Василівка 6,3 га, в тім числі орної 6,3 га, Онуфріївка - Крюків - 3,3 га, в тім числі орної - 3,3 га; Онуфріївка - Іванівка 13,8 га, в тім числі орної - 6,9 га, лісосмуг - 3,9 га, інших - 3,0 га.

08.04.1977 виконавчим комітетом Онуфріївської районної ради депутатів трудящих прийняв рішення № 164 про відведення земельної ділянки Онуфріївському кінному заводу № 175 у постійне користування під сільськогосподарське виробництво площею 100, 9 га (орні землі - 60, 1 га, сади - 17, 1 га, лісосмуги - 0,9 га, вулиці - 4,7 га, присадибні землі - 18,1 га) за рахунок землекористування колгоспу «Зоря», у якого вилучаються земельні ділянки з землекористування.

У Державній земельній книзі під № 13 міститься запис про те, що Онуфріївському кінзаводу № 175 за період з 1973 по 1982 роки були передані землі у постійне користування. У довідці про розміри землекористування і розподіл земель по вгіддях колгоспу (радгоспу) Конзаводу 175 Онуфріївського району Кіровоградської області станом на 01.11.1980 всього земель в межах плану 44240 га.

Згідно з технічним звітом по коригуванню планового матеріалу зйомок минулих років Конзаводу № 175 Онуфріївського району, Кіровоградської області республіканського проектного інституту по землеустрою «Укрземпроект» Кіровоградська філія, м. Кіровоград, 1981, відповідно до технічного завдання на виконання робіт по коректуванню планового матеріалу зйомок минулих років замовником є Онуфріївський кінний завод № 175, метою та призначенням робіт були - уточнення матеріалів для проведення робіт по внутрішньогосподарському землеустрою. В результаті виконання робіт повинен бути наданий технічний звіт та план-оригінал масштабу 1:10000. З довідки про розміри землекористування і розподіл земель, по вгіддях колгоспу (радгоспу) Кінзаводу № 175 на 01.11.1980 видно, що всього земель закріплених за господарством 4214,2 в т.ч. громадських земель 4150,2 га. Зі зведеної експлікації плану землекористування радгоспу конзаводу № 175 Онуфріївського району видно, що за господарством закріплено 4214,2 га в тому числі громадських земель, сторонні землекористування 209,8 га, і всього земель в межах плану 4424,0 га.

Відповідно до копії проекту внутрішньогосподарського землеустрою кінзаводу №175 Онуфріївського району Кіровоградської області, Кіровоград 1982 р., розробленого Кіровоградським філіалом Республіканського проектного інституту по землеустрою «Укрземпроект» (а.с.113-200 т.1), судом встановлено, що останній розроблений на підставі замовлення Онуфріївського конзаводу № 175 від 04.02.82 р. №27 та у відповідності з діючими нормами і правилами, що відносяться до компетенції органів Державного нагляду. Згідно із завданням (а.с.138 т.1) проектні рішення по організації території господарства розробити на перспективу до 1990 року з виділенням першої черги на 1985 рік. Основний виробничий напрямок заводу - конярство. Всього по конзаводу №175 рахується 4424,0 га земель, із них наданих у користування конзаводу 4214,2 га, а 209,8 га - землі несільськогосподарського призначення і транспорту (п.1.2-1.3).

13.07.1992 розпорядженням представника Президента України в Онуфріївському районі Кіровоградської області № 81 затверджено технічну документацію по формуванню території району, згідно з якою за Державним підприємством «Онуфріївський кінний завод № 175» визнано право постійного користування на закріплені та передані в користування земельні угіддя, які знаходяться на території Онуфріївської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області, загальною площею 2211,7 га, в тому числі сільськогосподарських угідь площею 1809,1 га.

Державний акт на право постійного користування земельними ділянками ДП «Онуфріївський кінний завод № 175» на час реорганізації цього підприємства відсутній.

Державне підприємство «Конярство України» засноване згідно з наказом Міністерства аграрної політики від 19.08.2010 № 510 «Деякі питання розвитку кінної галузі» на основі державної власності.

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.12.2010 № 2305-р «Про деякі питання розвитку конярства» та наказу Міністерства аграрної політики України від 01.02.2011 № 33 «Про реорганізацію державних підприємств, діяльність яких пов`язана з розвитком конярства» Державне підприємство «Онуфріївський кінний завод № 175» реорганізовано шляхом приєднання до ДП «Конярство України» зі створенням на базі Державного підприємства «Онуфріївський кінний завод № 175» відокремленого підрозділу (філії) без прав юридичної особи.

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.12.2010 № 2305-р «Про деякі питання розвитку конярства» та наказу Міністерства аграрної політики України від 01.02.2011 № 33 «Про реорганізацію державних підприємств, діяльність яких пов`язана з розвитком конярства» Державне підприємство «Онуфріївський кінний завод № 175» реорганізовано шляхом приєднання до Державного підприємства «Конярство України» зі створенням на базі Державного підприємства «Онуфріївський кінний завод № 175» відокремленого підрозділу (філії) без прав юридичної особи. Відповідно до пункту вказаного 2 наказу ДП «Конярство України» визнано правонаступником майнових прав і обов`язків реорганізованих державних підприємств, зокрема ДП «Онуфріївський кінний завод № 175».

11.08.2011 Комісією з реорганізації Державного підприємства «Онуфріївський кінний завод № 175» було підписано передавальний акт, відповідно до якого Державне підприємство «Конярство України» (далі позивач) стає правонаступником всіх майнових та немайнових прав, а також обов`язків Державного підприємства «Онуфріївський кінний завод № 175».

Наказом ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області від 09.02.2018 № 11-287/14-18-СГ надано дозвіл ДП «Конярство України» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 1939,8 га.

На підставі наказів Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області від 21.10.2020 № 11-14801/14-20-СГ, від 31.10.2020№ 11-15375/14-20-СГ, від 09.11.2020 № 11-15964/14-20-СГ, від 09.11.2020 № 11-15966/14-20-СГ, від 09.11.2020 № 11-15967/14-20-СГ, від 26.10.2020 № 11 -16551 /14-20-СГ, від 26.11.2020 № 11-16604/14-20-СГ, від 28.12.2020 № 11-17554/14-20-СГ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ДП «Конярство України» зареєстровано право постійного користування земельними ділянками, розташованими на території Онуфріївської селищної ради Кіровоградської області загальною площею 1378,2826 га.

Рішенням Онуфріївської селищної ради восьмого скликання Кіровоградської області від 15.06.2021 № 860 доручено начальнику відділу земельних відносин Онуфріївської селищної ради Колосу Андрію Юрійовичу звернутись до органу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно для проведення державної реєстрації права комунальної власності за громадою Онуфріївської селищної ради на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які перебували у державній власності, згідно з додатком та відповідним реєстром, зокрема земельну ділянку за кадастровим номером: 3524655100:02:000:0598.

Вперше у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державна реєстрація права на земельну ділянку за кадастровим номером: 3524655100:02:000:059 здійснена 23.06.2021.

19.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до селищного голови із заявою в якій просив передати йому у власність земельну ділянку за межами населеного пункту, площею 2,0000 га, для ведення ОСГ, за адресою: смт Онуфріївка на території Онуфріївської селищної ради, кадастровий номер: 3524655100:02:000:0598.

Рішенням Онуфріївської селищної ради восьмого скликання Кіровоградської області від 26.07.2021 № 1546 передано із земель комунальної власності Онуфріївської селищної ради громадянину ОСОБА_1 у власність земельну ділянку загальною площею 2,0000 га ріллі для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер земельної ділянки: 3524655100:02:000:0598, код КВЦПЗ 01.03) із земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район Онуфріївська селищна рада.

04.08.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано речове: право власності на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер земельної ділянки: 3524655100:02:000:0598, власник: ОСОБА_1 , підстава для державної реєстрації: рішення Онуфріївської селищної ради восьмого скликання Кіровоградської області від 26.07.2021 № 1546, номер запису про право власності: 42711416.

17.02.2022 ОСОБА_1 (Орендодавець за договором) та ТОВ «Авангард ЛТД» (Орендар за договором) уклади договір оренди землі за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв строком на 10 років в платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,0 га, кадастровий номер земельної ділянки: 3524655100:02:000:0598.

27.05.2022 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано речове: право оренди земельної ділянки площею 2,0 га, кадастровий номер земельної ділянки: 3524655100:02:000:0598, за орендарем: ТОВ «Агродар ЛТД», номер запису про інше речове право: 46947267.

7.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скаргиза наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам закону, а томувимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, проте частково.

8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

У цій справі, яка переглядається в апеляційному порядку, прокурор звернувся до суду за захистом права власності держави на земельну ділянку з кадастровим номером: 3524655100:02:000:0598 площею 2 га, яка, на думку прокурора, за законом не могла перейти у комунальну власність, а тому орган місцевого самоврядування не міг нею розпорядитися шляхом безоплатної передачі у власність фізичної особи.

Про право прокурора на звернення до суду в інтересах держави у цій справі

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Тлумачення цієї норми, з урахуванням практики ЄСПЛ, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що на прокуратуру покладаються функції, зокрема представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України.

Згідно з абз. 1 ч. 2, абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У ст. 2 Закону України «Про охорону земель» визначено, що землі в межах території України є об`єктом особливої охорони держави.

Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель, зокрема, є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України; запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» в редакції, чинній на час звернення до суду із позовом, державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

У п. «а» ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» зазначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належить, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 в редакції, чинній на час звернення до суду із позовом (далі Положення), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з п.п. 25-1 п. 4 Положення Держгеокадастр організовує та здійснює державний нагляд (контроль):

а) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: веденням державного обліку і реєстрацією земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель; виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов`язаних із порушенням ґрунтового покриву, своєчасним проведенням рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених відповідним робочим проектом землеустрою; дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереженням захисних насаджень і межових знаків; проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; розміщенням, проектуванням, будівництвом та введенням в експлуатацію об`єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель; здійсненням заходів, передбачених відповідними робочими проектами землеустрою, стосовно захисту земель від водної і вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочення, засолення, солонцювання, висушування, ущільнення та інших процесів, що призводять до погіршення стану земель, а також щодо недопущення власниками та користувачами земельних ділянок псування земель шляхом їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, заростання чагарниками, дрібноліссям та бур`янами; дотриманням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов`язковим здійсненням заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва; використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належить, зокрема: внесення до органів місцевого самоврядування клопотань щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель; припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону.

З аналізу завдань, покладених на Держгеокадастр п. 4 Положення, вбачається, що Держгеокадастр є як центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, так і центральним органом, який забезпечує реалізацію державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, на які законом покладено різні повноваження.

Ураховуючи наведене, держава визначила Держгеокадастр державним органом, уповноваженим здійснювати державний нагляд (контроль) за додержанням органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства України, зокрема, в процесі набуття і реалізації права на землю.

Такі висновки узгоджуються із правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, стосовно того, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

У справі, яка переглядається, звертаючись до суду з позовом 13.03.2023, прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності всупереч встановленому законом порядку, на підставі видачі неправомірних рішень Онуфріївською селищною радою, про що Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області було відомо ще у вересні 2021 року

При цьому Кіровоградська обласна прокуратура листом від 14 січня 2022 року № 15/1-9ВИХ-22 повідомила ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області про те, що прокуратурою готуються позовні заяви до суду в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області (том 2 а. с. 30-31).

14.01.2022 заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури Нестерова О. на підставі ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» звернулася з листом № 15/1-9ВИХ-22 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про те, що прокуратурою готуються позови до суду про визнання недійсними рішень ради, скасування державної реєстрації права власності та витребування 58 земельних ділянок, вказаних в листі, в тому числі і земельну ділянку з кадастровим номером 3524655100:02:000:0598.

Проте, відповіді ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області на вказаний лист до Кіровоградської обласної прокуратури не надійшло.

Отже, в цій справі заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури, вважаючи що права держави на земельну ділянку порушені, дотримався передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» порядку та довів наявність у нього підстави для звернення до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Відповідачі у справі та третя особа на стороні позивача право прокурора на звернення до суду не заперечували.

Про перебування спірної земельної ділянки у державній/комунальній власності

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. (ч. 1, ч. 2 ст. 13 Конституції України).

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України закону (ст. 19 Конституції України).

Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону (ч. 2 ст. 373 ЦК України).

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 ЗК України).

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії (ч. 1 ст. 18 ЗК України).

Земля в України може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (ч. 3 ст. 78 ЗК України).

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю (ч. 1 ст. 83 ЗК України).

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону (ч. 2 ст. 83 ЗК України).

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (ч. 1 ст. 84 ЗК України).

Законом України від 28.04.2021 № 1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», який набрав чинності 27.05.2021, Розділ Х «Перехідні положення» ЗК України доповнено п. 24, яким встановлено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук) (п. п. «а» п. 24 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України).

Те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером: 3524655100:02:000:0598 площею 2 га до 27.05.2021 (дати набрання чинності Законом № 1423-IX) перебувала у державній власності усіма учасниками цієї справи визнається.

Спір виник стосовно того, чи у зв`язку зі змінами у земельному законодавстві, внесеними Законом № 1423-IX, ця земельна ділянка перейшла у комунальну власність, або ж на підставі п. п. «а» п. 24 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України у зв`язку з тим, що вона використовується ДП «Конярство Україн» на праві постійного користування залишилася у власності держави.

Суд першої інстанції, дослідивши та оцінивши всі наявні у справі докази, дійшов висновку, що факт правомірного використання спірної земельної ділянки ДП «Конярство України» у складі масиву земель, якими раніше користувався Онуфріївський кінний завод № 175, не доведений, що вказує на відсутність права власності держави на цю ділянку, а тому за законом вона перебуває у комунальній власності.

Колегія суддів апеляційного суду з таким висновком суду першої інстанції не погоджується так, як суд дійшов його в наслідок неправильної оцінки доказів та невідповідності висновків суду обставинам цієї справи.

Земельна ділянка з кадастровим номером: 3524655100:02:000:0598 площею 2 га була сформована у 2021 році в порядку відведення земельних ділянок із земель державної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастр у Кіровоградській області від 19.04.2021 № 330-УБД (т. 3, а. с. 208 на звороті), що підтверджується матеріалами Проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність громадянам України для ведення особистого селянського господарства загальною площею 52,0000 га за адресою: Кіровоградська обл., Олександрійський р-н, Онуфріївська селищна територіальна громада, за межами населеного пункту (т. 3, а. с. 190 - 238).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вперше державна реєстрація речового права на цю земельну ділянку відбулася 23.06.2021 на підставі оскаржуваного рішення Онуфріївської селищної ради від 15.06.2021 № 860 (т. 1, а. с. 25).

Згідно з дослідницькою частиною та п. 1 заключної частини висновку експерта за результатами земельно-технічної експертизи від 12.10.2021 № 200/08-2021 у фактичному користуванні ДП «Конярство України» (в особі філії «Онуфріївський кінний завод № 175») знаходяться земельні ділянки за кадастровими номерами: 3524655100:02:000:0717, 3524655100:02:000:0713, 3524655100:02:000:0715, а також земельні ділянки площею 52,00 га (поле № 1) та площею 64,15 га (поле № 2), що знаходяться в північній частині території Онуфріївсьої селищної ради, яке використовується протягом багатьох років, зокрема, для сінокосіння (сіножаті, пасовища) та вирощування сільськогосподарських культур (рілля).

Згідно з дослідницькою частиною, зокрема малюнки № 16, 17, та п. 7 заключної частини цього висновку експерта земельні ділянки з кадастровими номерами, зокрема ділянка з кадастровим номером 3524655100:02:000:0598, повністю накладається на поле № 1 , яке знаходиться в межах постійного землекористування ДП «Конярство України», як правонаступника ДП «Онуфріївський кінний завод № 175» згідно з передавальним актом від 11.08.2011, складеного комісією з реорганізації ДП «Онуфріївський кінний завод № 175» та Плану землекористування Онуфріївського кінного заводу № 175 (т. 1, а. с. 216 - 248).

Оцінюючи висновок експерта як доказ, зокрема наголосивши на п. 7 заключної частині висновку, суд першої інстанції дійшов висновку, що він не відповідає вимогам закону щодо достовірності доказу так, як експерт посилався на Передавальний акт від 11.08.2011, який суд визнав неналежним, недостовірним та недостатнім доказом, а також експерт посилався на Плану землекористування Онуфріївського кінного заводу № 175, який суд не дослідив через його відсутність в матеріалах справи (т. 6, а. с. 151).

Проте з такою оцінкою висновку експерта колегія суддів апеляційного суду не погоджується.

Щодо передавального акту від 11.08.2011 згідно з яким ДП «Онуфріївсткий кінний завод № 175» передав, а ДП «Конярство України» прийняло майно, майнові та немайнові права станом на 31.07.2011, то в ньому відображені активи та пасиви, які передані (т. 1, а.с. 205 - 210).

Місцевий суд зазначив, що копія документа, який міститься на а. с. 214 у томі 1 цієї справи, неналежної якості, що не дає суду можливості ідентифікувати його як частину передавального акту від 11.08.2011 про площі землекористування. Крім того, суд вказав, що цей документ не відповідає вимогам п. 5.26 ДСТУ 4163-2003 в частині місця проставлення печатки.

Проте суд не врахував, що за змістом цього документу він є передавальним і стосується площі та структури земель на території Онуфріївської та Павлиської територіальних громад. Це документ засвідчений підписами особи, яка передає та особи, яка приймає земельні ділянки загальною площею 3689,70 га сумарною вартістю активу 32920428,76 грн, завірений відбитком печатки ДП «Онуфріївсткий кінний завод № 175».

Вказуючи про те, що цей документ ніде не згадується за текстом передавального акту від 11.08.2011, суд не врахував, що відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну від 30.11.1999 р. № 291, на субрахунку 122 «Права користування майном» до рахунку 12 «Нематеріальні активи» обліковується, зокрема, право користування земельною ділянкою тощо.

При цьому в розділі І «Активи» згаданого передавального акту від 11.08.2011 вказано: «Нематеріальні активи залишковою вартістю 32920».

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що під час проведення земельно-технічної експертизи експерт керувався, зокрема, відомостями передавального акту від 11.08.2011 про «Нематеріальні активи» - право користування земельними ділянками площею 3689,70 га, вартість якого становила 32920428,76 грн.

Суд першої інстанції не навів переконливих аргументів на обгрунтованні свого висновку про неналежність, недостовірність та недопустимість передавального акту від 11.08.2011, як доказу.

Стосовно Плану землекористування Онуфріївського кінного заводу № 175, який суд вважав відсутнім у матеріалах справи, то в матеріалах справи є декілька планів землекористування Онуфріївського кінного заводу № 175: за 1981 рік (т. 1, а. с. 149 - 199, т. 3, а. с. 18 - 83), за 1982 рік (т. 1, а. с. 113 - 148), які узгоджуються між собою.

У випадку виникнення будь-яких сумнівів щодо висновку експерта, місцевий суд на підставі ст. 72 ЦПК України мав можливість викликати експерта для роз`яснення його висновку та надання відповідей на питання. Однак суд експерта не викликав.

Крім того, місцевий суд, якщо він вважав висновок експерта необгрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи чи викликає сумніви в його правильності, міг вирішити питання про призначення повторної експертизи, як це передбачено ч. 2 ст. 113 ЦПК України.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що місцевий суд необґрунтовано відхилив висновок експерта у цій справі. Сумнівів у суду апеляційної інстанції стосовно цього доказів немає.

При цьому вказаний висновок експерта відповідає змісту завдання земельно-технічної експертизи - визначення фактичного землекористування земельними ділянками, зокрема накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3524655100:02:000:0598 на земельні ділянки, які знаходилися у фактичному землекористуванні ДП «Онуфріївський кнний завод № 175», а тепер знаходяться у користуванні ДП «Конярство України», та не містить правових висновків щодо наявності вказаним підприємствам передбачених законом підстав землекористування.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що у цій справі прокурор довів, що спірна земельна ділянка утворилася у 2021 році у порядку відведення із земель, якими фактично користувалося ДП «Конярство України» в особі його відокремленого підрозділу (філії), створеного на базі колишнього ДП «Онуфріївський кінний завод № 175».

Щодо належності ДП «Конярство України» права постійного користування спірною земельною ділянкою, то згідно з п. «а» ч. 2 ст. 92 ЗК України за організаційно-правовою воно належить до числа суб`єктів, які можуть набувати право постійного користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності.

Безпосередньо від повноваженого розпорядника земель державної власності ДП «Конярство України» не отримувало у користування спірну земельну ділянку, проте відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України в порядку правонаступництва прав та обов`язків ДП «Онуфріївський кінний завод № 175» воно могло набути право постійного користування земельними ділянками державної власності, зокрема спірною, якщо таке право належало реорганізованому підприємству.

Важливість з`ясування наявності права постійного користування земельною ділянкою ДП «Онуфріївський кінний завод № 175» має значення у контексті принципу приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet» (ніхто не може передати більше прав, ніж має сам). Тож, лише якщо право постійного користування земельною ділянкою належало ДП «Онуфріївський кінний завод № 175», воно перейшло до ДП «Конярство України».

В апеляційній скарзі прокурор стверджував, що це питання неодноразово було предметом дослідження судами в інших справах. Тож він вважає, що місцевий суд першої порушив ному ч. 4 ст. 82 ЦПК України та не врахував преюдиційне рішення суду у господарській справі № 910/21682/15 (910/12376/21), сторонами у якій були ДП «Конярство України» та Онуфріївська селищна рада, в якій досліджувалося питання правомірності рішення цього органу місцевого самоврядування від 15.06.2021 № 860 щодо інших земельних ділянок в частині визнання права комунальної власності на земельні ділянки державної форми власності, що перебували у постійному користуванні ДП «Конярство України». У тій справі господарський суд встановив, що ДП «Конярство України» було постійним користувачем земель державної власності.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з твердженням апелянта про порушення місцевим судом норм процесуального права з огляду на те, що за змістом до ч. 4 та ч. 5 ст. 82 ЦПК України преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим іншим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Згідно з ч. 7 ст. 82 ЦПК України павова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язовою для суду.

З урахуванням цього, рішення Господарського суду м. Києва від 25.07.2022 у справі № 910/12376/21, яка розглядалася в межах справи № 910/21682/15, за позовом ДП «Конярство України» до Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про скасування рішень про реєстрацію речових прав, припинення права комунальної власності та визнання права постійного користування земельними ділянками, яке набрало законної сили 30.11.2022, має преюдиційне значення в частині встановлених судом обставин справи, а саме:

-згідно з записом, який вчинений у шостому місяці 1973 року в Державній земельній книзі за порядковим номером «13» у розділі 3 - «Землі радгоспів» в колонці п`ятій «Види користування землею» про землекористування Онуфріївський кінний завод № 175 зазначено: «постійне» загальна площа - «4206,6» га;

-Онуфріївський кінний завод № 175 використовував землі основного (виробничого) призначення відповідно до плану внутрішньогосподарського землеустрою, про що свідчить «Технічний звіт по землеустрійним вишукуванням для розроблення проекту внутрішньогосподарського землеустрою конезаводу № 175 Онуфріївського району Кіровоградської області».

-13.07.1992 розпорядженням представника Президента України в Онуфріївському районі Кіровоградської області № 81 затверджено технічну документацію з формування території району, згідно з якою за ДП «Онуфріївський кінний завод № 175» у постійному користуванні земельні угіддя, які знаходяться на території Онуфріївської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області, загальною площею 2211,7 га, в тому числі сільськогосподарських угідь площею 1809,1 га.

Власне ці ж обставини встановив й Онуфріївський районний суд Кіровоградської області у справі № 399/493/22, яка переглядається в апеляційному порядку.

Що ж до висновку, якого дійшов Господарського суду м. Києва у своєму рішенні від 25.07.2022 у справі № 910/12376/21, підтриманого постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 та постановою Верховного Суду від 30.03.3023, про те, що Онуфріївський кінний завод № 175 був постійним користувачем земель на території Онуфріївського району Кіровоградської області й ці землі перебувають у державній власності, то згідно з ч. 7 ст. 82 ЦПК України в цій частині рішення господарського суду не мало преюдиційного значення для Онуфріївського районного суду Кіровоградської області під час ухвалення рішення у справі № 399/493/22 оскільки в ній викладено висновок суду щодо належності права.

Водночас не можна погодитися також і з висновком Онуфріївського районного суду Кіровоградської області про недоведеність того, що землекористування ДП «Онуфріївський кінний завод № 175» було постійним у розумінні закону.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є певні юридичні факти, з якими норми цивільного права пов`язують їх виникнення.

До набрання чинності ЗК України (2001) земельні правовідносини були врегульовані, відповідно, ЗК УРСР (1990), який також розрізняв тимчасове і постійне користування землею, а ще раніше - ЗК УРСР (1970), який передбачав тимчасове (короткострокове - до трьох років, довгострокове - від трьох до десяти років) та безстрокове користування, а також ЗК Української СРР (1922).

Згідно з п. 7 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України (2001) громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Пунктом 5 постанова Верховної Ради УРСР «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» від 18.12.1990 №562-ХІІ було передбачено, що рішення про надання і вилучення земельних ділянок, прийняті до 15.03.1991 відповідними органами в межах їх компетенції, але не виконані на час введення ЗК Української РСР в дію, підлягають виконанню відповідно до вимог Кодексу; а також, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Пунктом 2 Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 25.12.1970 № 3338-VІІ «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» було встановлено, що Земельний кодекс Української РСР застосовується до земельних правовідносин, що виникли після введення в дію Кодексу, тобто з 01.01.1971. По земельних правовідносинах, що виникли до 01.01.1971, Земельний кодекс Української РСР застосовується до тих прав і обов`язків, які виникнуть після введення в дію Кодексу.

Отже, усі права на землекористування, які коли-небудь виникли після набрання чинності ЗК УСРР (1922) не припинялися у зв`язку з наступними змінами у законодавстві. Припинення таких прав обумовлено законодавством іншими фактами.

У цій справі, яка переглядається в апеляційному порядку, є докази надання Онуфріївському кінному заводу № 175 у постійне користування земель державної власності рішенням виконавчого комітету Онуфріївської районної ради депутатів трудящих Кіровоградської області від 05.09.1961 № 253, а також рішенням виконавчого комітету Онуфріївської районної ради депутатів трудящих від 08.04.1977 № 164 про відведення земельної ділянки Онуфріївському кінному заводу № 175 у постійне користування під сільськогосподарське виробництво.

За змістом статей 1, 2, 3, 157, 158, 159, 163, 167, 168 ЗК УСРР (1922, який діяв до 01.01.1971) передбачалося існування правового режиму земель єдиного державного земельного фонду. Землі сільськогосподарського призначення, переважна більшість яких складала єдиний державний земельний фонд, перебували у віданні Народного комісаріату землеробства та його місцевих органів, які були їх розпорядниками. Право безпосереднього користування землями сільськогосподарського призначення із земель єдиного державного земельного фонду надавалося, зокрема, державним установам та підприємствам.

У статтях 195 - 206 ЗУ УСРР (1922) передбачалося ведення державного запису землекористувачів (земельна реєстрація), функції якого покладалися на Народний комісаріат землеробства та його місцеві органи.

Статтею 15 ЗК УРСР (1970) було передбачено, що земля надається в безстрокове або тимчасове користування. Безстроковим (постійним) визнається землекористування без

заздалегідь встановленого строку.

Згідно зі ст. 16 ЗК УРСР (1970) надання земельних ділянок у користування здійснювалося в порядку відведення, яке провадилось на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Відповідно до ст. 20 ЗК УРСР (1970) право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчувалось державними актами на право користування землею.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 50 ЗК УРСР (1970) землі сільськогосподарського призначення надавалися в безстрокове користування, зокрема, колгоспам, радгоспам, іншим сільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам і організаціям - для ведення сільського господарства.

Відповідно до ст. 53 ЗК УРСР (1970) зміна меж і розмірів землекористувань колгоспів, радгоспів, інших державних сільськогосподарських підприємств і організацій, а також науково-дослідних, учбово-дослідних та інших сільськогосподарських установ при укрупненні і розукрупненні господарств, перерозподілі земель між землекористувачами може провадитись на основі науково обгрунтованих проектів землеустрою,

які затверджуються відповідними Радами.

Схоже законодавче регулювання щодо надання земельних ділянок у постійне користування та їх використання передбачалося ст. 7, 23, 60 ЗК УРСР (1990).

Отже, продовж дії ЗК Української СРР (1922), ЗК УРСР (1970), ЗУ України (1990) порядок передачі та набуття права постійного користування на землі державної власності сільськогосподарського призначення не змінювався, а правовстановлюючий характер мало рішення відповідного органу, до повноважень якого належало розпорядження відповідними землями, про передачу земельної ділянки державної власності у постійне користування, яке було підставою для набуття прав на цю ділянку.

Право користування визнається постійним в усіх випадках, за виключенням тих, коли у відповідному рішенні уповноваженого органу про надання земельної ділянки у користування був встановлений певний строк.

Оформлення ж цього права з видачею, зокрема державного акта, мало посвідчувальний характер.

Відомості про надання земельних ділянок у користування, їх перерозподіл підлягали фіксації, але при цьому відсутність у землекористувача державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, який міг бути втрачений з плином значного періоду, автоматично не означає відсутність такого права.

У цій справі, яка переглядається в апеляційному порядку місцевий суд встановив факти неодноразового, починаючи з 1961 року, надання Онуфріївському кінному заводу № 175 земельних ділянок у користування. Оскільки у відповідних рішеннях розпорядників земель державної власності заздалегідь не був встановлений строку, на який надаються земельні ділянки, відповідно до чинних на той час норм земельного законодавства це землекористування визнається постійним.

З огляду на це твердження суду першої інстанції про відсутність доказів того, що землекористування Онуфріївського кінного заводу № 175 було постійним, а не тимчасовим є необґрунтованим та таким, що суперечить наведеним вище за текстом положенням ЗК Української СРР (1922), ЗК Української РСР (1970).

Хоча в матеріалах справи, вочевидь, є не всі рішення розпорядників земель державної власності про надання їх у користування Онуфріївського кінного заводу № 175, фіксація площі постійного землекористування відбулася у Державній земельній книзі за період з 1973 по 1982 роки, зокрема станом на 01.11.1980 всього земель в межах плану - 44240 га.

Цей факт підтверджується також і наявними у справі матеріалами Проєкту внутрішньогосподарського землекористування коні заводу № 175 Онуфріївського району за 1982 рік.

Надалі площа земель постійного землекористування Онуфріївського кінного заводу № 175 зменшилася і станом на 31.07.2011 становила 3689,70 га, що зафіксовано в передавальному акті від 11.08.2011 від ДП «Онуфріївський кінний завод № 175» до ДП «Конярство України».

Будь-яких даний про обставини, за яких площа землекористування зменшилася, суду не надано, але так само суду не надано даних, які б давали підстави вважати, що станом на момент реорганізації ДП «Онуфріївський кінний завод № 175» у нього взагалі не було в постійному користуванні земель державної власності.

Тож, відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України з 11.08.2011 право постійного користування земельними ділянками, що перебувають у державній власності, яке належало реорганізованому шляхом приєднання ДП «Онуфріївський кінний завод № 175» перейшло його правонаступнику - ДП «Конярство України» і не припинилося у зв`язку з доповненням Розділу Х чинного ЗК України пунктом 24 на підставі Закону України від 28.04.2021 № 1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин».

На підставі нічим не спростованого висновку земельно-технічної експертизи від 12.10.2021 № 200/08-2021 встановлено, що створена у 2021 році у порядку відведення земельна ділянка з кадастровим номером: 3524655100:02:000:0598 повністю накладається на поле № 1, яке знаходиться в межах постійного землекористування ДП «Конярство України», набутого у порядку правонаступництва реорганзоаного шляхом приєднання ДП «Онуфріївський кінний завод № 175».

Про порушення права власності держави на земельну ділянку

За обставин, викладених вище за текстом цієї постанови, та відповідно до п. п. «а» п. 24 Розділу Х ЗК України Онуфріївська територіальна громада не набула права комунальної власності на землі в її межах, що на праві постійного користування використовуються ДП «Конярство України», зокрема спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 3524655100:02:000:0598 площею 2,00 га.

Такого ж по суті висновку дійшли суди всіх трьох інстанцій в іншій справі № 910/21682/15 (910/12376/21), яка розглянута в порядку господарського судочинства, за позовом ДП «Конярство України» до Онуфріївської селищної ради про скасування рішення, припинення права власності та визнання права постійного користування на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3524655100:02:000:0717 площею 86,1759 га, 3524655100:02:000:0713 площею 51,3197 га, 3524655100:02:0715 площею 88,3456 га, 3524655100:50:035:0049, площею 5,6453 га.

Згідно зі ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

У зв`язку із цим та з огляду на встановлені ст. 12, ч. 1 ст. 122 ЗК України повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин щодо виключно земель комунальної власності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що Онуфріївська селищна рада не мала повноважень приймати будь-які рішення та вчиняти дії щодо спірної земельної ділянки, яке не являється її комунальною власністю та не передана їй у встановленому законом порядку.

Посилання у відзиві на апеляційну скаргу на те, що наказ Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області надало іншим 26 громадянам (не ОСОБА_1 ) дозвіл на розробку проєктів щодо відведення у власність земельних ділянок, зокрема спірної, який є чинним та має вирішальне значення для даної справи, не заслуговують на увагу суду, оскільки зазначені рішення позивача не є кінцевими (остаточними) та не породжують виникнення прав на земельну ділянку у будь-яких осіб, отже права держави такими рішеннями не порушуються. До того ж Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області є саме тим органом, який від імені держави повноважений розпоряджатися землями, що перебувають у державній власності, на відміну від Онуфріївської селищної ради, яка такими повноваженнями не наділена.

Отже, на підставі оскаржуваного рішення Онуфріївської селищної ради Кіровоградської області від 15.06.2021 № 860, з моменту державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права комунальної власності на спірну земельну ділянку, тобто з 23.06.2021, право власності держави є порушеним.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому, державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

Тому, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді й далі належатиме іншій особі власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності. Тому, заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, бувши складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

З огляду на викладене, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, як складова права власності, неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.

Особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні.

Презумпція правомірності володіння майном у зв`язку із державною реєстрацією прав на нього є спростовною, що й було доведено прокурором у цій справі.

Наступне рішення Онуфріївської селищної ради Кіровоградської області від 26.07.2021 № 1546, яким передано ОСОБА_1 у власність спірну земельну ділянку, також є актом порушення прав держави з огляду не те, що орган місцевого самоврядування розпорядився земельною ділянкою фактично державної, а не комунальної власності, не маючи на те повноважень (порушення ч. 4 ст. 122 ЗК України).

Таким чином орган місцевого самоврядування розпорядився майном, яке йому не належить, без згоди дійсного власника - держави, а тому діяв неправомірно.

Укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Агродар ЛТД» договір оренди земельної ділянки від 17.02.2022 теж суперечить правам власника - держави та не відповідає вимогам ст. 124 ЗК України та ч. 4 ст. 4, ст. 6 Закону України «Про оренду землі».

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (ч. 1 ст. 386 ЦК України).

Усі суб`єкти права власності рівні перед законом (ст. 13 Конституції України).

За змістом ст. 2, ст. 326 ЦК України держава Україна є рівноправним учасником цивільних відносин, зокрема відносин власності.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

У цій справі, яка переглядається в апеляційному порядку, прокурор для захисту прав держави заявив шість позовних вимог, а саме:

1)визнати недійсним рішення Онуфріївської селищної ради від 15.06.2021 № 860 в частині спірної земельної ділянки;

2)визнати недійсним рішення Онуфріївської селищної ради від 26.07.2021 № 1546;

3)скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку;

4)визнати недійсним договір оренди б/н від 17.02.2022;

5)скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ «Агродар ЛТД»;

6)зобов`язати ТОВ «Агродар ЛТД» повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області земельну.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що перша позовна вимога, яка пред`явлена прокурором до Онуфріївської селищної ради про визнання недійсним її рішення від 15.06.2021 № 860, відповідає змісту порушеного права держави, характеру його порушення, та спричиненим наслідкам, а також відповідає способу захисту, передбаченому п. «г» ч. 2 ст. 152 ЗК України. Її задоволення усуне невизначеність у суб`єктивному праві та захистить державу, як власника, від первісного порушення її прав через незаконні дії цього відповідача.

Щодо позовних вимог прокурора до ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення Онуфріївської селищної ради від 26.07.2021 № 1546 та скасування державнї реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, то колегія суддів апеляційного суду бере до уваги, що згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності не встановлена судом.

Про відсутність в Онуфріївської селищної ради повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, яка фактично перебуває у державній власності, але формально була зареєстрована як комунальна власність, вже йшлося вище. Тож, ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку від особи, яка не мала права його відчужувати, тобто з порушенням закону.

Згідно зі ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Щодо добросовісності/недобросовісності набувача земельної ділянки ОСОБА_1 , то добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, в момент набуття прав на майно знає або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках.

Матеріали справи не містять відомостей про обставини, які б можна оцінити як недобросовісну поведінку відповідача ОСОБА_1 .

Як встановив суд першої інстанції, у Державний реєстр прав на нерухоме майно відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3524655100:02:000:0598 вперше внесені 23.06.2021, а із заявою до Онуфріївської селищної ради про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 звернувся 19.07.2021.

При цьому відомості про право власності держави на цю земельну ділянку, або інше речове право - право постійного користування, яке належить ДП «Конярство України», у цьому реєстрі були відсутні.

Враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, можна вважати, що добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Та обставина, що вже 26.07.2021 Онуфріївська селищна рада прийняла рішення № 1546, яким передала земельну ділянку у власність відповідачу може викликати певні сумніви з огляду на швидкість прийняття рішення (продовж тижня), особливо з огляду на те, що селищна рада ніяк не пояснила це суду. Однак сама лише ця обставина не дає підстав стверджувати про недобросовісність набувача ОСОБА_1 .

Отже, за обставин цієї справи ОСОБА_1 на час набуття права власності на спірну земельну ділянку діяв добросовісно.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч. 3 ст. 388 ЦК України).

З огляду на безоплатність набуття ОСОБА_1 права на спірну земельну ділянку поза волею власника, вона може бути витребувана у нього власником, тобто державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, на підставі ч. 3 ст. 388 ЦК України.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння, тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: а) «фізично» - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

Метою позову про віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, зокрема землями сільськогосподарського призначення, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна.

Отже, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

При цьому пред`явлення вимог про скасування рішення будь-якого органу, визнання недійсним правочину тощо, на підставі якого набуте таке, не є необхідним для ефективного відновлення прав власника.

Прокурор сформулював свій позов до ОСОБА_1 як вимоги про визнання недійсним рішення Онуфріївської селищної ради від 26.07.2021 № 1546 та скасувати державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем.

Оскільки мета віндикаційного позову (позову про витребування майна), який стосується нерухомого майна, полягає у введенні власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений, й досягається шляхом внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, то вимогу прокурора про скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем ОСОБА_1 треба тлумачити, як вимогу про витребування у нього майна.

Тож, ця позовна вимога підлягає задоволенню, а от інша вимога, про визнання недійсним рішення від 26.07.2021 № 1546, задоволенню не підлягає у зв`язку з тим, що її задоволення не є необхідним для ефективного захисту порушеного права.

Так, як власник майна, яке вибуло з його володіння поза його волею іншим шляхом, може пред`явити віндикаційний позов до будь-якої особи, яка незаконно заволоділа ним, зокрема до добросовісного набувача, то така вимога може бути пред`явлена ним і до тимчасового володільця, яким у цій справі на підставі договору оренди земельної ділянки є ТОВ «Агродар ЛТД».

Натомість вимога про визнання недійсним договору оренди, стороною якого держава в особі повноваженого органу не являється, є неефективним способом захисту порушеного права з огляду на наслідки недійсності договору у формі двосторонньої реституції, передбачені ст. 216 ЦК України.

Таким чином, позов прокурора до ТОВ «Агродар ЛТД» підлягає задоволенню шляхом витребування спірної земельної ділянки зі строкового володіння орендаря на користь власника - держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, а не як вказав прокурор: «зобов`язати ТОВ «Агродар ЛТД» повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області земельну ділянку). Невдале формулювання цієї вимоги прокурором не змінює її суті з огляду на підстави позову.

Інші вимоги прокурора до ТОВ «Агродар ЛТД» задоволенню не підлягають.

Колегія суддів апеляційного суду відхиляє аргумент відповідача ТОВ «Агродар ЛТД», викладений у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що у зв`язку із реєстрацією у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно прав на земельну ділянку та за відсутності зареєстрованих прав держави на це майно, що виключає обізнаність набувача про незареєстровані права третіх осіб, а тому він набуває прав на майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Цей аргумент відповідача ґрунтується на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17. Однак обставини у справі № 922/3537/17 істотно відрізняються від обставин у справі, яка переглядається в апеляційнму порядку № 399/493/22, зокрема тим, що у справі, яку розглядала Велика Палата Верховного Суду майно було набуте за відплатним договором і до правовідносин сторін Суд не застосовував норму ч. 3 ст. 388 ЦК України.

Про захист права власності згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) ст. 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) друге речення того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) другий абзац визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, то Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20.10.2011, «Кривенький проти України» від 16.02.2017).

ЄСПЛ констатує порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Критерій законності означає, що втручання держави у право особи на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право особи на мирне володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Легітимною метою такого втручання може бути здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Конституція України (ст. 13, ст. 14) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Цій справі позов прокурора направлений на повернення державі права власності на земельну ділянку, яка вибула з її володіння через неправомірні дії органу місцевого самоврядування, та яка в результаті опинилася у власності ОСОБА_1 та тимчасового володільця і користувача нею ТОВ «Агродар ЛТД».

Рішення суду про витребування земельної ділянки у цих відповідачів являється втручанням у їх право на мирне володіння майном.

Проте таке втручання ґрунтується на законодавстві (зокрема ст. 387, ч. 3 ст. 388 ЦК України), про що зазначено вище, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним.

Легітимною метою такого втручання є публічні (державні, суспільні) інтереси у поновленні законності у сфері земельних відносин, контролі за використанням державної власності, зокрема за раціональним використанням сільськогосподарських земель, які є обмеженим природним ресурсом, основного засобу виробництва для створених державою підприємств, контролі за розпорядженням землями державної власності, поновленні прав держави, як рівноправного власника.

З огляду на добросовісність поведінки у спірних правовідносинах ОСОБА_1 , про що вказано вище за текстом цієї постанови, втручання у право останнього на мирне володіння спірною ділянкою та її повернення у володіння власника - держави все ж буде пропорційним зазначеній легітимній меті і, враховуючи встановлені обставини справи, не становитимуть для нього надмірного тягаря у зв`язку з позбавленням права на майно так, як він отримав право власності на земельну ділянку безоплатно. З огляду на це питання компенсацій відповідачу за витребовуване майно судом не оцінюється.

Можливі матеріальні витрати, які пов`язані з оформленням прав на земельну ділянку, яка витребовується, позивач може компенсувати, пред`явивши відповідні вимоги до особи, яка спричинила йому збитки.

При цьому, з огляду на те, що земельна ділянка витребувана у нього через незаконне рішення та дії органу місцевого самоврядування, який передав йому у власність земельну ділянку, яка перебуває у державній власності без згоди власника - держави, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що право відповідач на приватизацію земельної ділянки для мети, з якою вона йому надавалася, не можна вважати реалізованим, тож він надалі може реалізувати таке своє право.

Право ТОВ «Агродар ЛТД» на володіння та користування спірною земельною ділянкою є тимчасовим, виникло з договору оренди, укладеного з ОСОБА_1 , й походить від прав останнього та припиняється у зв`язку із витребуванням земельної ділянки.

Питання компенсації можливих збитків сторонам договору оренди земельної ділянки у зв`язку з неможливістю її використання орендарем має регулюватися договором.

9.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції встановив неповне з`ясування місцевим судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, на підставі ч. 1 ст. 376 ЦПК України, рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 12.02.2024 підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог прокурора частково.

10.Про судові витрати

Питання перерозподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподіл судових витрат, пов`язаних з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, суд розгляне окремо і постановить щодо цього додаткове рішення згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги апеляційної скарги заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 12.02.2024 скасувати і ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури Маленка Олександра Володимировича в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення Онуфріївської селищної ради Кіровоградської області від 15.06.2021 № 860 в частині включення до переліку земельних ділянок, що передаються із державної власності в комунальну власність, земельної ділянки з кадастровим номером 3524655100:02:000:0598.

Скасувати державну реєстрацію речового права - права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3524655100:02:000:0598, площею 2 га, яка здійснена державним реєстратором Кропивницької районної державної адміністрації Кіровоградської області (колишня назва - Кіровоградська районна державна адміністрація) 04.08.2021 на підставі рішення Онуфріївської селищної ради від 26.07.2021 № 1546, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис: 43366244, припинивши речове право - право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3524655100:02:000:0598, площею 2 га.

Витребувати на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код юридичної особи в ЄДР: 397676360) зі строкового володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродар ЛТД» (код юридичної особи в ЄДР: 31790783) земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3524655100:02:000:0598, розташовану на території Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області.

У задоволені позовних вимог про визнання недійсним рішення Онуфріївської селищної ради Кіровоградської області від 26.07.2021 № 1546, визнання недійсним договору оренди від 17.02.2022 № б/н, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агродар ЛТД» щодо земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером: 3524655100:02:000:0598, скасування державної реєстрації іншого речового права - права оренди - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати 04.07.2024 о 14:00.

Повний текст цієї постанови складено 27.08.2024.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: С. І. Мурашко

О. І. Чельник