Ухвала

від 09.09.2024 по справі 379/1022/24

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 379/1022/24

Провадження № 2/379/382/24

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

09 вересня 2024 рокум.Тараща

Суддя Таращанського районного суду Київської області Разгуляєва О.В., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до комунального підприємства «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про порушення прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

03.09.2024 року позивачка ОСОБА_1 через свого представника за довіреністю ОСОБА_4 звернулась до Таращанського районного суду Київської області з позовом до комунального підприємства «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про порушення прав споживачів, в якій просила суд:

- визнати неправомірними дії КП «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» по припиненню надання послуги централізованого опалення кватири за адресою: АДРЕСА_1 від 23.02.2013 в опалювальний період;

- визнати протиправною бездіяльність КП «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ», щодо не забезпечення централізованим опаленням, квартири за адресою: АДРЕСА_1 в опалювальні періоди з 23.02.2023 по24.04.2024;

- стягнути з КП «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» на користь позивачки моральну шкоду в розмірі 180000.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2024 справу передано для розгляду судді Таращанського районного суду Київської області Разгуляєвій О.В.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, приходжу до висновку, що позовна заява подана з порушенням вимог ст.ст. 175 та 177 ЦПК України.

Так, за подання даного позову до суду позивачка судовий збір не сплатила, зазначивши, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Однак з цією позицією позивачки не можливо погодитись, з огляду на наступне.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» встановлений вичерпний перелік осіб, звільнених від сплати судового збору, і споживачі до цієї категорії чинною редакцією закону не віднесені.

Разом з цим, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає можливість звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом України від 12.05.1991 оку №1023-XII «Про захист прав споживачів». Цим Законом визначені права споживачів, механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з п. 22 ч.1 ст.1 вказаного Закону, споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Враховуючи зазначене, судовий захист прав споживачів здійснюється загальними судами за правилами цивільного судочинства в порядку позовного провадження за позовами фізичних осіб споживачів товарів, робіт і послуг.

Отже, позивачка, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду для дотримання вимог ст.175 ЦПК України, зобов`язана викласти зміст позовних вимог та обставини, якими вона обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено (ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів»), тим самим навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються вказаним Законом.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про захист прав споживача», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав; об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів). Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.

При вивченні пред`явленої позовної заяви, судом встановлено, що жодна з перелічених у ст. 4 Закону України «Про захист прав споживача» підстав, які дають право особі захистити порушене право споживача, не пов`язані з предметом пред`явленого позову, тому суд приходить до висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами за позовом, не підпадають під дію цього Закону, а відтак позивачка не звільнена від сплати судового збору у відповідності до положень ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» за вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Пунктом 2.2. Узагальненого науково-консультативного висновку стосовно визначення належності позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до вимог майнового чи немайнового характеру, викладеного в Листі ВАСУ від 01 січня 2015 року, зазначено, що майновий чи немайновий характер позовної вимоги про відшкодування (компенсації) моральної шкоди залежить від такого.

Згідно з ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.

Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 листопада 2018 року у справі №761/11472/15-ц.

Таким чином, за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди має справлятися судовий збір в розмірі, встановленому Законом.

Згідно п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою підприємцем повинен бути сплачений 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Отже, позивачці необхідно сплатити судовий збір в сумі 1800,00 грн. за вимогу про стягнення моральної шкоди.

Реквізити для сплати судового збору: населений пункт - Таращанська міська ТГ; отримувач - ГУК у Київській області /Таращанська міс/22030101; код отримувача ЄДРПОУ 37955989; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); номер рахунку (IBAN) -UA408999980313111206000010850; код класифікації доходів бюджету 22030101; найменування коду класифікації доходів бюджету - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050).

Крім того, відповідно до ч. 5 ст.177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Так, позивачка в позовній заяві вказала розрахунок розміру моральної шкоди, яку вона просить стягнути, проте не навела міркувань, з яких вона виходила, визначаючи розмір моральної шкоди та якими доказами це підтверджується.

Також, у позовній заяві зазначено та підтверджено відповідними доказами, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 являється власником квартири АДРЕСА_2 .

Проте, в порушення п.5 ч.3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві не зазначено, чи являється позивачка ОСОБА_1 споживачем послуг з централізованого опалення кватири АДРЕСА_2 , тобто чи укладений нею договір з КП «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» про надання послуг з централізованого опалення та чи являється вона власником (співвласником) квартири АДРЕСА_2 .

Оскільки, згідно п.6 ч.1 ст.1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги

Згідно ч.1 ст. 15 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи викладене, у позовній заяві не обґрунтовано та не зазначено доказів, яке цивільне право позивачки ОСОБА_1 порушується та чи являється вона споживачем житлово-комунальних послуг КП «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ» за адресою квартири АДРЕСА_2 .

Частиною 3 ст. 185 ЦПК України зазначено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Згідно ч. 7ст. 185 ЦПК Україниповернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Враховуючи наведені вище недоліки позовної заяви, суд вважає за необхідненадати позивачці десятиденний строк з дня врученняданої ухвали для усунення зазначених в ній недоліків у спосіб:

-сплати судового збору в сумі 1800,00 грн. за вимогу про стягнення моральної шкоди;

- зазначення в позовній заяві міркувань, з яких позивачка виходила, визначаючи розмір моральної шкоди та надання доказів, якими це підтверджується;

- надання відомостей, чи являється позивачка ОСОБА_1 споживачем житлово-комунальних послуг відповідно до ЗУ « Про житлово-комунальні послуги».

Керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до комунального підприємства «ТАРАЩАБЛАГОУСТРІЙ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про порушення прав споживачів, залишити без руху.

Для усунення недоліків заяви встановити позивачці десятиденний строк з дня вручення ухвали суду.

Копію ухвали надіслати позивачці.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

СуддяО. В. Разгуляєва