Рішення

від 31.08.2024 по справі 757/7435/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/7435/24-ц

пр. 2-5133/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Підпалого В.В.,

при секретарі Кострійчуку В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, Громадської організації «РУХ ЧЕСНО» про захист гідності, честі та ділової репутації, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі- Позивач) в особі представника адвоката Мікітян К.О., звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовною заявою до Національного агентства з питань запобігання корупції та Громадської організації «РУХ ЧЕСНО».

В своїй позовній заяві мотивуючи свої вимоги, позивач зазначає, що 30.10.2023 позивачу у межах цивільної справи № 757/38829/23-ц стало відомо про поширення недостовірної інформації про Позивача у Реєстрі держZрадників на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_18 за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_5: «ІНФОРМАЦІЯ_2», «Посібник російських можновладців, які взялись за агресивну війну проти України та зміну її кордонів», «Дивитися джерело-доказ зради», яка є неправдивою, вказує на вчинення позивачем державної зради та нібито існування цьому доказу у вигляді обвинувального вироку суду, що принижує честь, гідність та ділову репутацію Позивача.

Позивач вказує, що як стало відомо з веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_18 та з веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_19 недостовірна інформація про вчинення позивачем державної зради була передана Національним агентством з питань запобігання корупції (далі - НАЗК, Відповідач-1) Громадській організації «РУХ ЧЕСНО» (далі - ГО «РУХ ЧЕСНО», Відповідач-2), що вбачається з офіційної публікації НАЗК та веб-сайту ГО «РУХ ЧЕСНО», поширена Громадською організацією «РУХ ЧЕСНО» на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_18 за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_5 у профілі позивача у Реєстрі держZрадників, який створений ГО «РУХ ЧЕСНО» та наповнюється інформацією у співпраці з НАЗК.

Надалі, як стало відомо позивачу, на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_18 відбулась заміна назви Реєстру держZрадників на Реєстр зрадників країни та у профілі позивача за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_5 відбулась заміна вищезазначеної недостовірної інформації про позивача на іншу недостовірну інформацію: «Кримінальне провадження за ст.111 ККУ (державна зрада)», «Дивитися джерело-доказ», останнє з яких є активним гіперпосиланням на архівну копію публікації від 26 березня 2018 під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_10».

В позовній заяві позивач вказує на порушення відповідачами принципу презумпції невинуватості та порушення особистих немайнових прав позивача внаслідок поширення про нього оспорюваної інформації, недостовірність якої доводить доказами відсутності обвинувального вироку, процесуального статусу, передбаченого КПК України, що підтверджується витягами з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», відповідями правоохоронних органів та судовим рішенням.

Позивач просить суд задовольнити позовні вимоги, стягнути витрати на судовий збір щодо відповідача -1 в сумі 7 267,20 грн. На підставі п.9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач вказав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат в розмірі 245 757,02 грн., які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, просить суд у разі задоволення позовних вимог стягнути витрати на правничу допомогу тільки в частині, що стосується ГО «РУХ ЧЕСНО», вказуючи, що вимоги компенсації судового збору та витрат до НАЗК не пред`являє.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 16.02.2024 року відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання.

27 лютого 2024 року та 28 лютого 2024 року через канцелярію суду від представника відповідача ГО «РУХ ЧЕСНО» - адвоката Мельника Ю.О. надійшли клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання.

Зважаючи, що клопотання адвоката Мельника Ю.О. про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін подані з порушенням ст. 43, ч. 1 ст. 183 ЦПК України, тому їх повернуто заявнику без розгляду.

23 березня 2024 року через канцелярію суду від представника позивача - адвоката Мікітян К.О. надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 01.04.2024 року у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мікітян К.О. про розгляд справи № 757/7435/24-ц за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, Громадська організація «РУХ ЧЕСНО» про захист честі, гідності та ділової репутації за правилами загального позовного провадження, - відмовлено.

Відповідач-1 Національне агентство з питань запобігання корупції подав до суду Відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовної вимоги та просить суд відмовити в задоволенні позову щодо нього.

Відповідач-1 вказує, що не передавав ГО «РУХ ЧЕСНО» інформацію про вчинення ОСОБА_1 державної зради з метою подальшого внесення позивача до Реєстру зрадників країни та не поширював щодо позивача оспорювану інформацію, не має жодного відношення до створення на відповідному Реєстрі профайлу позивача так і до його наповнення. З наявних доказів не можливо встановити конкретну дату створення відповідного профайлу (до чи після розміщення відповідачем-1 публікації).

Зазначає, що у публікації від 31.03.2022 року на офіційному веб-сайті відповідача-1 йшлося про те, що НАЗК працюватиме над цим Реєстром з інформацією про посадовців-колаборантів спільно з ГО «РУХ ЧЕСНО», у публікації містилася загальна описова інформація щодо комунікацій між відповідачами у відповідному напрямку з клікабельним посиланням на сам Реєстр, вона не є персоніфікованою. За твердженням НАЗК, публікація не містила в собі інформації про те, що НАЗК на момент її розміщення, передало відповідачу-2 певний обсяг відомостей про посадовців -колаборантів. НАЗК вказує про співпрацю ГО «РУХ ЧЕСНО» також з іншими партнерами: Фундацією «DEJURE» та ГО «Антикорупційний Штаб». Доказів того, що НАЗК передало ГО «РУХ ЧЕСНО» інформацію про вчинення позивачем державної зради матеріали справи не містять. НАЗК вважає себе належним відповідачем у справі.

Відповідач-2 у поданому до суду відзиві на позовну заяву вказує, що позов не визнає в повному обсязі і просить відмовити у його задоволенні.

Зазначає, що позивачем не надано доказів підтвердження факту поширення інформації про нібито «вчинення ОСОБА_1 державної зради» відповідачем-1 до відповідача-2.

Відповідач-2 вказує, що висловлювання «ІНФОРМАЦІЯ_2», «Посібник російських можновладців, які взялись за агресивну війну проти України та зміну її кордонів» є оціночними судженнями, які не свідчать про кримінальне правопорушення, оскільки не зазначено про фактичні обставини, однак наявне фактологічне підґрунтя, на основі якого й може сформуватися таке оціночне судження. За даними ЗМІ, позивач протягом своєї кар`єри неодноразово прямо, чи опосередковано сприяв інтересам росії в Україні.

Висловлювання «Кримінальне провадження за ст. 111 ККУ (державна зрада)», «Дивитися джерело-доказ», які пізніше були розміщені у Реєстрі зрадників країни, за своєю формою хоч і є фактичними твердженнями, проте жодним чином не вказують на винуватість позивача у вчиненні такого злочину. Поширена інформація стосується лише повідомлення про факт існування в певний момент часу кримінального провадження щодо позивача, а не наявності чи відсутності події чи складу кримінального правопорушення та доведеності вини особи.

Оспорювана інформація про позивача не порушує його особисті немайнові права, є виключно критикою та оцінкою дій позивача саме як публічного діяча, без жодного втручання в його приватне чи сімейне життя.

Позивач через свого представника подав до суду Відповідь на відзиви НАЗК та ГО «РУХ ЧЕСНО» на позовну заяву, в яких зазначає, що доводи відзивів відповідачів на позовну заяву є безпідставними, не спростовують доводи та підстави, якими обґрунтований позов, позовні вимоги заявлені обґрунтовано та у відповідності до передбачених способів захисту прав за наявності юридичного складу правопорушення, що є підставою для задоволення позову.

Відповідач-1 подав до суду заперечення проти відповіді на відзив, в яких зазначив, що заявлені до відповідача-1 позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, а тому не підлягають задоволенню. Викладені позивачем у відповіді на відзив доводи не спростовують позицію НАЗК. На підставі викладеного, просив суд відмовити у задоволенні позову до НАЗК у повному обсязі.

Представником позивача подано до суду клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 757/7435/24-ц від 24.06.2024, в якому просить суд стягнути з Громадської організації «РУХ ЧЕСНО» на користь Позивача 270 757,02 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України, інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України «Про інформацію» встановлено, що суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень, а об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Згідно з приписами 5 Закону України «Про інформацію» кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про інформацію» визначено, що право на інформацію охороняється законом. Згідно частини 2 вказаної статті ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Згідно зі ст. 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями (ч. 2 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до статті 297 Цивільного кодексу України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 Цивільного кодексу України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв`язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК (435-15) захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.

У разі поширення інформації в мережі Інтернет, яка порушує особисте немайнове право особи, вимога про видалення статті з мережі Інтернет є належним способом захисту (див. постанову Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 756/10624/21, провадження № 61-1711св23).

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст. 79 ЦПК України). Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення (ст. 106 ЦПК України). Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 110 ЦПК України).

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Судом встановлено, що 31 березня 2022 року на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_6 розміщена публікація під назвою: «НАЗК передає матеріали про колаборантів Руху ЧЕСНО для Реєстру держZрадників» (зафіксовано Звітами Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр номерів і адрес» за результатами фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет (далі- Звіт) № 313/2023-ЗВ від 17.12.2023 та № 22/2024-ЗВ від 24.01.2024, веб-сторінка № 4).

В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що 30.10.2023 позивачу у межах цивільної справи № 757/38829/23-ц стало відомо про розміщення на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_18 за адресою у мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_5 (веб-сторінка № 3 Звітів № 313/2023- ЗВ від 17.12.2023, № 22/2024-ЗВ від 24.01.2024) профілю ОСОБА_1 у зазначеному Реєстрі держZрадників, що створений та наповнений ГО «РУХ ЧЕСНО», та у якому міститься зображення позивача із зазначенням його прізвища, імені та по-батькові: ОСОБА_1 , року народження (1973), та у якому розміщена оспорювана інформація у фразах: «ІНФОРМАЦІЯ_2», «Посібник російських можновладців, які взялись за агресивну війну проти України та зміну її кордонів», «Дивитися джерело-доказ зради» та інша інформація про нього у розділах: «Характеристики політика», «Опис політика», «Пов`язані партії», «Балотування», «Помічники», «Фігурування в антикорупційних розслідуваннях».

Слова «Дивитися джерело-доказ зради» є гіперактивним посиланням, при натисканні на яке здійснювався перехід на веб-сторінку Єдиного державного реєстру судових рішень за адресою в мережі Інтернет: https://reyestr.court.gov.ua/Review/111260000 ( веб-сторінка № 5 Звіту № 313/2023- ЗВ від 17.12.2023), на якій розміщений вирок Святошинського районного суду міста Києва від 31.05.2023 у справі № 759/2229/18, ухвалений за наслідками розгляду кримінального провадження № 220017011000000018, внесеного до ЄРДР 11 жовтня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_2 , відповідно до якого суд ухвалив визнати його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 05 квітня 2001 року N 2341-III, яка діяла на момент вчинення злочину ОСОБА_20 у березні 2014 року), за якою призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 11 (одинадцять) років.

Відомості про прізвище, ім`я та по батькові та інші персональні дані особи, щодо якої в Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою в мережі Інтернет: https://reyestr.court.gov.ua/Review/111260000 містився вирок Святошинського районного суду міста Києва від 31.05.2023 у справі № 759/2229/18, не відображені в загальному доступі. Особа, щодо якої ухвалено вирок- означена як ОСОБА_8.

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_8, будучи громадянином України, депутатом Севастопольської міської ради 6 скликання, … на позачерговому засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014 голосував за прийняття «Декларації про незалежність Автономної Республіки Крим та міста Севастополя», чим сприяв Російській Федерації у проведенні підривної діяльності на території України.

Як вбачається з веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_18/ Платформа «ІНФОРМАЦІЯ_7» розроблена ГО «РУХ ЧЕСНО». Створення ГО «РУХ ЧЕСНО» профіля позивача в Реєстрі держZрадників та факт поширення у ньому оспорюваної та іншої інформації про позивача підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось відповідачем.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази поширення Національним агентством з питань запобігання корупції інформації про вчинення ОСОБА_1 державної зради Громадській організації «РУХ ЧЕСНО», факт поширення інформації відповідачем-1 відповідчу-2 також не визнається відповідачами.

Оспорювана інформація про позивача «ІНФОРМАЦІЯ_2», «Посібник російських можновладців, які взялись за агресивну війну проти України та зміну її кордонів», «Дивитися джерело-доказ зради» отримала поширення на веб-сайті ГО «РУХ ЧЕСНО» ІНФОРМАЦІЯ_18 у Реєстрі держZрадників в профілі позивача за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_5 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_15» (Звіт № 313/2023- ЗВ від 17.12.2023, веб-сторінка № 3).

З матеріалів справи вбачається, що на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_18 у словах з літерою літери «Z» відбулась заміна літери «Z» на літеру «з», назва платформи та реєстру: «Реєстр Zрадників країни», «ІНФОРМАЦІЯ_7» замінені на «Реєстр зрадників країни», «Реєстр зрадників», назва (заголовок) «ІНФОРМАЦІЯ_15» перейменовано на «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Судом встановлено, що вищенаведена оспорювана інформація про позивача: «ІНФОРМАЦІЯ_2», «Посібник російських можновладців, які взялись за агресивну війну проти України та зміну її кордонів», «Дивитися джерело-доказ зради» у профілі позивача у Реєстрі держZрадників на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_18 за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_5 була замінена на іншу оспорювану інформацію про позивача наступного змісту: «Кримінальне провадження за ст.111 ККУ (державна зрада)», «Дивитися джерело-доказ».

Як вбачається зі Звіту № 22/2024-ЗВ від 24.01.2024 після заміни однієї оспорюваної інформації на іншу у профілі позивача у Реєстрі зрадників країни на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_18 за адресою у мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_5 також міститься зображення позивача ОСОБА_1 із зазначенням його прізвища, імені та по-батькові: ОСОБА_1 , року народження (1973). Під його зображенням розміщений текст наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_16», «Кримінальне провадження за ст.111 ККУ (державна зрада)», далі за текстом вказується також інша інформація про нього у розділах: «Характеристики політика», «Опис політика», «Пов`язані партії», «Балотування», «Помічники», «Фігурування в антикорупційних розслідуваннях» тощо.

Слова «ІНФОРМАЦІЯ_16» є активним гіперпосиланням на веб-сторінку ІНФОРМАЦІЯ_21, на якій опублікована інформація про Методологію щодо формування Реєстру зрадників країни під заголовком «Методологія».

Слова «Дивитися джерело-доказ» є також активним гіперпосиланням, при натисканні на яке здійснюється перехід на веб-сторінку за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_8 (веб-сторінка № 5 Звіту № 22/2024-ЗВ від 24.01.2024), яка є архівною копією (snapshot) веб-сторінки ІНФОРМАЦІЯ_9, збереженою в Інтернет-архіві станом на 26 березня 2018 року, що містить публікацію з веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_22 від 26 березня 2018 під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_10», згідно з якою: «Служба безпеки України розпочала розслідування можливої причетності колишнього заступника голови Адміністрації президента України часів ОСОБА_11 ОСОБА_10 до анексії Росією Криму у рамках кримінального провадження за статтею «державна зрада». Це Радіо Свобода підтвердила речниця спецслужби ОСОБА_5 . За її словами, відповідне провадження порушила прокуратура Автономної Республіки Крим. …

Раніше депутат Верховної Ради ОСОБА_6 повідомив про порушення кримінальної справи у відповідь на заяву громадської організації «Вільні люди». …».

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що поширення зображення, даних та інформації про позивача, що включає у себе оспорювану інформацію, здійснено на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_18 у профілі ОСОБА_1 у Реєстрі держZрадників (Реєстрі зрадників країни) за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_5 (веб-сторінка № 3 Звітів № 313/2023- ЗВ від 17.12.2023, 22/2024-ЗВ від 24.01.2024), а також через веб-сторінки за адресою у мережі Інтернет:

ІНФОРМАЦІЯ_11 (альтернативна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 (веб-сторінки №2); ІНФОРМАЦІЯ_12 (веб-сторінки №6).

Як вбачається з матеріалів справи та Звітів №№ 313/2023- ЗВ від 17.12.2023, 22/2024-ЗВ від 24.01.2024, інформація про позивача на веб-сторінці ІНФОРМАЦІЯ_5 через інші вищенаведені веб-сторінки №№2,6 доступна для користувачів веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_18 також внаслідок здійснення пошукового запиту за прізвищем позивача та прогортання сторінок на веб-сторінці ІНФОРМАЦІЯ_3 (веб-сторінка № НОМЕР_1 ).

Перехід на веб-сторінку № 2: ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснюється за результатами пошукового запиту « ОСОБА_7 » (поле «Шукати за ім`ям» під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на веб-сторінці за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_3 (веб-сторінка № 1).

Перехід на веб-сторінку № 6: ІНФОРМАЦІЯ_13 здійснюється також на веб-сторінці за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_3 (веб-сторінка № НОМЕР_1 ) після натискання на гіперпосилання «8» (номер сторінки), що з`являється після натискання на гіперпосилання « - « (стрілка для прогортання сторінок).

Предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria), § 46).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Суд зазначає, що невід`ємними ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.

Так, стаття 9 Конституції України зазначає, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Тому застосування Європейської конвенції та Міжнародного пакту про громадянські і політичні права є обов`язковим для всіх державних органів України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень і використання практики Європейського суду з прав людини» Європейська Конвенція та рішення Європейського суду є джерелом права в Україні, національні суди мають використовувати практику Європейського суду.

Так, п. 45 рішення Європейського суду з прав людини у справі «ТОВ «Інститут економічних реформ» проти України» від 02.06.2016 зазначено, що суд у своїй практиці розрізняє твердження щодо фактів та оціночні судження. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу довести правдивість оціночних суджень неможливо виконати і вона порушує свободу вираження поглядів як таку, що є фундаментальною частиною права, що охороняється статтею 10 Конвенції (рішення у справі «Лінгенс проти Австрії», п. 46). Однак навіть у разі, якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання може залежати від того, чи існує достатнє «фактологічне підґрунтя» для оспорюваного висловлювання, в іншому випадку воно буде надмірним (рішення у справі «Ліндон, Очаковський-Лоран та Жулі проти Франції», п. 55). Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (рішення у справі «Бразільє проти Франції», заява N 71343/01, п. 37, від 11 квітня 2006 року), оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів (рішення «Патурель проти Франції», заява № 54968/00, п. 37, від 22 грудня 2005 року).

Суд зазначає, що оспорювана інформація про позивача, поширена відповідачем-2, не є оціночним судженням, оскільки вона носить характер фактичного твердження, яким повідомляється конкретно визначені дані про факти та події, які можна перевірити на предмет їх істинності, дійсності, а тому така інформація може бути визнана недостовірною у випадку, якщо вона не відповідає дійсності або викладена неправдиво.

Поширена ГО «РУХ ЧЕСНО» за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_5 про позивача оспорювана інформація: «ІНФОРМАЦІЯ_2», «Посібник російських можновладців, які взялись за агресивну війну проти України та зміну її кордонів», «Дивитися джерело-доказ зради», на інших веб-сторінках веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_18 під назвою (заголовком): «ІНФОРМАЦІЯ_15», повідомляє про вчинення позивачем злочину проти держави України - державної зради, про його співучасть (пособництво) у злочинах російських можновладців, які розпочали агресивну війну проти України, про те, що він зраджує державу у співпраці та на користь представників країни-агресора і таке твердження ґрунтуються на фактах (позначене словами «Дивитися джерело-доказ зради»).

Слова «Дивитися джерело-доказ зради» є активним гіперпосиланням на обвинувальний вирок Святошинського районного суду міста Києва від 31.05.2023 року у справі № 759/2229/18 за обвинуваченням у державній зраді за ч.1 ст.111 КК України особи, прізвище, ім`я, по-батькові та персональні дані якого знеособлені.

Поширена ГО «РУХ ЧЕСНО» за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_5 про позивача оспорювана інформація: «Кримінальне провадження за ст.111 ККУ (державна зрада)», «Дивитися джерело-доказ», а також перебування профілю позивача на інших веб-сторінках веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_18, під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2», на інших веб-сторінках веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_18 під назвою (заголовком): «ІНФОРМАЦІЯ_2», повідомляє про вчинення позивачем злочину проти держави України - державної зради і таке твердження ґрунтуються на фактах (позначене словами «Дивитися джерело-доказ»).

У разі переходу за активним гіперпосиланням: «Дивитися джерело-доказ» на веб-сторінку: ІНФОРМАЦІЯ_8 (яка є архівною копією публікації від 26 березня 2018 під назвою: «СБУ розслідує порушене прокуратурою АРК провадження щодо ОСОБА_7 за статтею «державна зрада» - Гітлянська» в редакції станом на 26 березня 2018 року) повідомлено інформацію, що у відношенні позивача здійснюється розслідування у кримінальному провадженні за цією статтею.

При переході за гіперпосиланням «ІНФОРМАЦІЯ_16» здійснюється перехід на веб-сторінку: ІНФОРМАЦІЯ_21 під заголовком «Методологія щодо формування Реєстру зрадників країни вказано: «Рух ЧЕСНО створив Реєстр зрадників країни у березні 2022 року задля того, щоб політики, медійники, судді та правоохоронці, які, за оцінкою Руху ЧЕСНО, шкодять державному суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України були притягнуті до відповідальності. …Маркер «зрада» буде присвоюватися тим громадянам, які зробили заяви на користь окупантів, проводили проросійську пропаганду, брали участь в організації псевдореферендуму, формували підконтрольні рф «органи влади». … Якщо дії особи з вищезазначеного кола підпадають хоча б під один із цих пунктів, вона вноситься до Реєстру зрадників країни …». (Звіт № 22/2024-ЗВ від 24.01.2024, веб-сторінка № 7).

Факт перебування профілю позивача у Реєстрі держZрадників (Реєстрі зрадників країни), що ведеться ГО «РУХ ЧЕСНО», вказує на нібито вчинення позивачем державної зради.

Кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення (ст. 11 КК України).

Відповідно до ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. Відповідно до ч.ч.1, 5 ст. 27 КК України співучасниками кримінального правопорушення, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник.

Організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає кримінальне правопорушення, вчинене виконавцем. (ст. 29 КК України).

Статтею 111 КК України передбачена кримінальна відповідальність за державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Правовий зв`язок конкретної особи з досудовим розслідуванням можливий лише шляхом наділення її (або набуття нею) конкретного правового статусу, передбаченого КПК України.

Згідно зі ст.1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, КПК України та інших законів України.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності; кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Пунктом 25 ч.1. ст.3 КПК України передбачено що сторони кримінального провадження є учасниками кримінального провадження.

Згідно з п. 19 ч.1 ст.3 КПК України сторони кримінального провадження з боку захисту: підозрюваний, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв`язку з її смертю, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.

З метою ідентифікації особи, як такої, що має відношення до кримінального провадження в силу своєї можливої причетності до вчинення злочину, КПК України передбачено такі процесуальні статуси, як «підозрюваний» та «обвинувачений» (ст. 42 КПК України).

Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.

Жодних інших учасників кримінального провадження і процесуальних статусів, які б особа могла мати до повідомлення їй про підозру і який би одночасно підтверджував хоч якийсь її правовий зв`язок з досудовим розслідуванням, в КПК України не існує.

Засудженим у кримінальному провадженні є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили (ст. 43 КПК України).

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ст. 9 Конституції України).

Згідно п. 2 ст. 6 Конвенції прав людини і основоположних свобод, яка була ратифікована Україною 17.07.1997 року та набрала чинності для України 11.09.1997 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні від 22.04.2010 року у справі «Фатуллаєв проти Азербайджану» зазначив, що презумпція невинуватості, втілена в п. 2 ст. 6 Конвенції, є одним із елементів справедливого кримінального судочинства, що забороняє передчасне висловлювання як самим судом, так і представниками інших органів влади думки, що особа, яка «обвинувачується у кримінальному злочині», є винною до того, як це доведено в законному порядку.

ЄСПЛ послідовно дотримується підходу, відповідно до якого принцип презумпції невинуватості порушується, якщо судове рішення або твердження офіційної особи щодо особи, яка обвинувачується в скоєнні злочину, схиляє до думки про те, що вона винна до того, як її винуватість була встановлена в законному порядку. Аналогічні порушення було констатовано у справах «Шагін проти України», «Грабчук проти України» та інших.

Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62 Конституції України). Аналогічні норми передбачені ст. 2 КК України та ст. 17 КПК України.

Враховуючи положення міжнародних стандартів судочинства та ст. 62 Конституції України, ст. 2 КК України, ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні будь-якого злочину, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком суду.

В матеріалах справи відсутній обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили та підтверджує факт вчинення позивачем будь-якого злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України, зокрема державної зради, що підтверджується Витягами Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ВР-001422045 від 25.08.2023 та ВР-001966135 від 01.01.2024.

Вирок Святошинського районного суду міста Києва від 31.05.2023 у справі № 759/2229/18, розташований на веб-сторінці за адресою в мережі Інтернет: https://reyestr.court.gov.ua/Review/111260000, на якій здійснюється перехід за активним гіперпосиланням, яким є слова «джерело-доказ зради» позивача на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_18/ за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_17, прийнято по відношенню до іншої особи. Позивач не має відношення до цього кримінального провадження та вироку суду.

Інформація про розслідування СБУ кримінального провадження щодо позивача за статтею «державна зрада» не знайшло свого підтвердження. Судом встановлено, що у позивача відсутній будь-який процесуальний статус, передбачений КПК України, який би дозволяв розглядати його як сторону кримінального провадження чи іншого учасника кримінального провадження.

Відсутність жодних кримінальних проваджень щодо позивача підтверджується відповідями правоохоронних органів: листом Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України від 19 червня 2023 року № 291аз/27/01/3-2023 на № 07-0906/23 від 09.06.2023, листом Головного слідчого управління Служби безпеки України від 15.06.2023 № 6/11-1569/2 на № 04-0906/23 від 09.06.2023, листом Офісу Генерального прокурора від 30.08.2023 № 25/3-1622вих-23, листом Офісу Генерального прокурора від 01.06.2023 № 16/2-20219-22, листом Бюро економічної безпеки України (БЕБ) № 11/4.6/14713-23 від 19.06.2023, листом Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України від 01.06.2023 № 04-252/16660, листом Державного бюро розслідувань № 18107-23/10-2-04-01-8478/23 від 2/9.06.2023, які ґрунтуються на відомостях Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідно до Кримінального процесуального кодексу України та Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого Наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298.

Також, відповідно до листа Головного слідчого управління Служби безпеки України № 6/М-687/2 від 02.04.2018: «… за даними Єдиного реєстру досудових розслідувань, станом на 02.04.2018, у кримінальних провадженнях, які розслідуються слідчими органів безпеки, повідомлення про підозру у вчиненні злочинів громадянину України ОСОБА_1 не здійснювалось».

Згідно з листом Прокуратури Автономної Республіки Крим № 04/2-1432-18 від 17.04.2018: «... у СВ ГУ СБУ в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м Херсон) відсутні кримінальні провадження, у яких оголошено підозру ОСОБА_1 , або останній є учасником провадження на стороні захисту».

Відповідно до листа Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) № 76/М-25/8 від 20.04.2018: «…Головним управлінням СБ України в АР Крим (з дислокацією в м. Херсон) кримінальні провадження за підозрою ОСОБА_1 не розслідуються та не розслідувались. Обвинувальні акти стосовно вказаної особи слідчими Головного управління не складались».

Листом Прокуратури Автономної Республіки Крим за вих. № 04/4-628вих-19 від 16.08.2019 повідомлено: «… слідчим відділом Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні N 42018010000000022 від 06.02.2018 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України. Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснювалось прокуратурою Автономної Республіки Крим. У ході досудового розслідування даного кримінального провадження по підозру будь-якій особі не повідомлялось. За результатами проведення досудового розслідування, 15.08.2019 слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Одночасно роз`яснюю, що відповідно до ч. 6 ст. 284 КПК України, копія постанови слідчого про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Враховуючи те, що Ви та особа, якій Ви надаєте правову допомогу немає зазначеного статусу у даному кримінальному провадженні, підстави для надання копії постанови про його закриття відсутні».

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 березня 2019 року у справі № 761/11442/18, яке набрало законної сили, суд визнав недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача інформацію, поширену 26 березня 2018 року о 14:19 у статті Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ» під назвою «Справу на Портнова завела прокуратура, СБУ буде її лише розслідувати» на веб-сайті https://www.ukrinform.ua за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_14, а саме: «У СБУ справді розслідують кримінальне провадження за статтею «державна зрада» щодо першого заступника глави Адміністрації Президента часів ОСОБА_8 », «Кримською прокуратурою дійсно порушено справу стосовно Портнова, а СБУ буде її лише розслідувати» та зобов`язав Українське національне інформаційне агентство «Укрінформ» спростувати зазначену недостовірну інформацію.

Аналізуючи цей факт у сукупності з конституційним принципом презумпції невинуватості, та враховуючи відсутність у позивача статусу підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого у будь-якому кримінальному провадженні, суд приходить до висновку про те, що застосовані щодо позивача твердження про вчинення кримінального правопорушення та про порушення і розслідування щодо нього кримінального провадження щодо державної зради вказують на поширення відповідачем-2 недостовірної інформації про позивача.

Поширена ГО «РУХ ЧЕСНО» оспорювана інформація порушує принцип презумпції невинуватості, закріплений ст. 62 Конституції України, ст. 2 КК України, ст. 17 КПК України, п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також суперечить прецедентній практиці Європейського суду з прав людини стосовно порушення принципу презумпції невинуватості.

Враховуючи зазначене, поширена про позивача оспорювана інформація, яка була розміщена ГО «РУХ ЧЕСНО» на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_18 за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_5, є недостовірною інформацією про позивача, яка вказує на нібито вчинення позивачем державної зради, розслідування кримінального провадження щодо нього, що спростовується належними доказами та яка порушує принцип презумпції невинуватості щодо позивача.

Розміщення профіля позивача у Реєстрі держZрадників (Реєстрі зрадників країни) з його зображенням та зазначенням його прізвища, імені та по батькові, колишньої посади під заголовками «ІНФОРМАЦІЯ_15», «ІНФОРМАЦІЯ_2» на інших веб-сторінках на веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_18: ІНФОРМАЦІЯ_1; ІНФОРМАЦІЯ_12 також вказує на нібито вчинення позивачем державної зради, розслідування кримінального провадження щодо нього, що є недостовірними твердженнями.

Щодо порушення особистих немайнових прав позивача на повагу до гідності та честі суд також приходить до наступного.

24 лютого 2022 року Російська Федерація розпочала відкриту агресивну війну проти України.

Суд погоджується з позивачем, що загальновідомим та законодавчо визначеним є той факт, що Росія є державою -агресором та державою-терористом, яка незаконно здійснила тимчасову окупацію частини території України та незаконну анексію території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах (зокрема це встановлено Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором», Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

У статті 2 Закону України «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» закріплено, що Російська Федерація є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах.

Факт державного тероризму з боку Російської Федерації підтверджений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 02.03.2022 та від 24.03 2022. Європейським Парламентом ухвалено резолюцію від 23.11.2022 № 2022/2896(RSP), відповідно до якої РФ визнано державою-спонсором тероризму.

Суд погоджується з тим, що загальновідомим є факт формування в українському суспільстві та у світовій спільноті позиції щодо Росії, як країни-агресора та терориста, отже поширення оспорюваної інформації про те, що позивач є зрадником країни, вчинив державну зраду, а саме злочин, передбачений ст. 111 КК України і що є доказ вчинення цього злочину - вирок суду, що позивач «Посібник російських можновладців, які взялись за агресивну війну проти України та зміну її кордонів», а також поширення інформації про кримінальне провадження за статтею 111 КК України (державна зрада), повідомлення того, що щодо позивача порушено кримінальне провадження та здійснюється розслідування за статтею «державна зрада», та вказівка на існування цьому доказів - дискредитує позивача та створює враження про начебто підтримку та вчинення дій в інтересах держави-агресора проти України.

Державна зрада, кримінальна відповідальність за вчинення якої передбачена статтею 111 КК України, є протиправним діянням, що входять до найбільш тяжких злочинів проти основ національної безпеки України.

Використання при цьому в публічному просторі у фразі «ІНФОРМАЦІЯ_2» літери «Z», яка є символікою воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну (пп. а п. 4 ст. 1, п 1 ч. 4 ст. 2, п. 4 ч. 5 ст. 2 Закону України «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну») тим самим підсилює негативну конотацію інформації про позивача.

Повідомивши оспорювану інформацію, відповідач-2 заявив про вчинення позивачем суспільно небезпечних діянь проти держави Україна, як вже про встановлений та доведений факт, та що цей факт начебто підтверджено обвинувальним вироком суду, що викликає сприйняття його як особи, яка вчинила державну зраду.

Повідомлення оспорюваної інформації про порушення та розслідування кримінального провадження за цією статтею в контексті конкретної особи, вказує на її процесуальний статус підозрюваного, тобто на наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Таким чином, оспорювана недостовірна інформація формує у суспільстві негативне сприйняття позивача, як особи, яка діє на боці ворога українського народу - держави-агресора та всупереч інтересам України, чим завдається шкода особистим немайновим правам позивача.

Факт існування профіля позивача у Реєстрі держZрадників (Реєстрі зрадників країни), згадування його прізвища, імені та по батькові, а також розміщення зображення та будь-якої інформації про позивача на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_18, зокрема під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_15», «ІНФОРМАЦІЯ_16», «ІНФОРМАЦІЯ_2» тощо свідчить про те, що позивач нібито є зрадником, що є негативним для позивача та призводить до його дискредитації.

Співпраця ГО «РУХ ЧЕСНО» з державним антикорупційним органом - Національним агентством з питань запобігання корупції над Реєстром держZрадників (Реєстром Зрадників країни) щодо внесення відомостей про осіб до цього реєстру на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_18 призводить до сприйняття цієї інформації як офіційної та достовірної, що підсилює довіру суспільства до неї.

Поширення неправдивої інформації про вчинення позивачем державної зради, особливо в умовах війни, та поширення неправдивої інформації про розслідування провадження щодо позивача за статтею «державна зрада» формує в українському та світовому суспільстві вкрай негативне сприйняття позивача як особи, яка є зрадником своєї держави та зрадила інтересам держави, яка нібито вчинила злочини проти національної безпеки України, діяла в інтересах та на боці держави-агресора та її представників тощо.

Поширена оспорювана інформація про позивача дискредитує позивача, містить вказівку на діяльність, яка суперечить суспільній моралі та законам України, створює негативний імідж, підриває довіру до нього, принижує його честь та гідність, і шкодить діловій репутації.

Позивач є адвокатом, заслуженим юристом України, має науковий ступінь доктора юридичних наук та кандидата економічних наук, був обраний народним депутатом України V-VI скликання, членом Вищої Ради Юстиції, призначався заступником Глави Адміністрації Президента України- Керівником Головного управління з питань судової реформи та судоустрою, Радником Президента України, Першим заступником Глави Адміністрації Президента України, членом вчених рад державних вищих навчальних закладів.

Позивач має значний досвід політичної, державної та правової роботи, поширена ГО «РУХ ЧЕСНО» інформація має негативну спрямованість щодо позивача та порочить честь, гідність та негативно впливає на ділову репутацію позивача.

Висвітлення позивача у негативному образі злочинника та зрадника своєї держави, пособника Російської Федерації, яка веде агресивну війну проти України, створює вкрай негативне уявлення громадськості про особу позивача та сприйняття його в аморальному образі злочинця та зрадника своєї держави, що порушує особисті немайнові права позивача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність юридичного складу правопорушення в частині поширеної відповідачем-2 інформації, що є підставою для визнання недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача оспорюваної інформації, поширеної ГО «РУХ ЧЕСНО» на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_18 за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_5 наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_2», «Посібник російських можновладців, які взялись за агресивну війну проти України та зміну її кордонів», «Дивитися джерело-доказ зради», «Кримінальне провадження за ст.111 ККУ (державна зрада)», «Дивитися джерело-доказ».

В свою чергу, внаслідок непідтвердження факту поширення оспорюваної інформації відповідачем-1 відповідачу-2, вимога визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), інформацію про вчинення ОСОБА_1 державної зради, що була поширена Національним агентством з питань запобігання корупції (код ЄДРПОУ 40381452, бульвар Миколи Міхновського, 28, м. Київ, 01103) Громадській організації «РУХ ЧЕСНО» (код ЄДРПОУ 40219487, вул. Спаська, буд. 5, офіс 58 м. Київ, 04071) не підлягає задоволенню.

Висновки суду щодо характеру, змісту та наслідків поширення ГО «РУХ ЧЕСНО» оспорюваної інформації про позивача, зокрема: «ІНФОРМАЦІЯ_2», «Посібник російських можновладців, які взялись за агресивну війну проти України та зміну її кордонів», «Дивитися джерело-доказ зради», знаходить своє підтвердження у Висновку за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи за зверненням адвоката Мікітян К.О. від 05.02.2024 № 29094/23-36 (далі- Висновок експерта від 05.02.2024 № 29094/23-36).

Судом встановлено, що 18.12.2023 адвокат Позивача- Мікітян К.О. звернулася до Київського НДІСЕ Міністерства юстиції України від адвоката Мікітян К.О. із заявою про проведення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 18.12.2023 року. Проведення судової експертизи доручено ОСОБА_9 - завідувачу відділу лінгвістичних досліджень мовлення лабораторії криміналістичних видів досліджень Київського НДІСЕ Міністерства юстиції України, судовому експерту першого кваліфікаційного класу, який має вищу філологічну освіту другого рівня за ступенем магістра, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 1.2. «Лінгвістичне дослідження мовлення», стаж експертної роботи з 2004 року, свідоцтво від 18.11.2021, № 296-21/Д, видане ЦЕКК Міністерства юстиції України, дійсне до 06.06.2024. Висновок підготовлено для подання до суду. Експерт про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за надання завідомо неправдивого висновку обізнаний.

Висновок експерта від 05.02.2024 № 29094/23-36 є належним, достатнім та достовірним доказом, який суд оцінює разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України.

Як вбачається з Висновку експерта від 05.02.2024 № 29094/23-36: Дослідженню підлягає об`єктивний зміст текстового матеріалу, розміщеного на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_18 за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_17, у тому числі мовної конструкції (словосполучення): «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка розміщена за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_17 (за текстовим відтворенням змісту інформаційного матеріалу, викладеного у додатках до засвідченої копії Звіту за результатами проведення фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет № 313-2023-ЗВ від 17.12.2023 Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес»).

Висновки:

1. У публікації на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_18 за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_17, - міститься інформація щодо позивача. Ця інформація викладена, переважно, у формі тверджень про факти.

2. У публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », поширеній на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_18 за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_17, - міститься інформація негативного характеру щодо позивача.

3. Інформація негативного характеру щодо ОСОБА_1 , зафіксована у публікації з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », поширена на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_18 за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_4 - має публічний характер.

4. У змісті публікації, розміщеної на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_18 за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_17, - міститься інформація щодо вчинення позивачем такого злочину як державна зрада. Ці інформація має негативний характер щодо ОСОБА_1 і викладена у формі твердження про факт, а не у формі оціночного судження.

5. Словосполучення (мовна конструкція) «ІНФОРМАЦІЯ_2» використане у назві публікації, розміщеної на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_18 за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_17, вжите у значенні «той, хто зраджує державу у співпраці (на користь) представників країни-агресора».

6. З об`єктивного змісту публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », поширеної на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_18 за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_17, випливає, що словосполучення «ІНФОРМАЦІЯ_2» вжите щодо особи позивача. Інформація, закодована у словосполученні «ІНФОРМАЦІЯ_2», є інформацію негативного характеру щодо пзивача і викладена у формі твердження про факт.

Висновком експерта від 05.02.2024 № 29094/23-36 встановлено, що у контексті усіх поставлених перед експертом питань та значень наведених у цьому дослідженні понять у ньому на увагу заслуговують такі висловлювання адресанта закодованої у ньому інформації (виділені жирним шрифтом та підкресленням): «ІНФОРМАЦІЯ_2. Посібник російських можновладців які взялись за агресивну війну проти України та зміну її кордонів. Дивитися джерело-доказ зради.

… інформація, викладена на цій сторінці, стосується названої у розділі веб-сайту особи.

… встановлено, що всі вони викладені у формі розповідних речень стверджувального характеру, які є носіями як змістовно-фактуальної, так і оцінної інформації, а семантичний зміст вжитих на позначення цієї діяльності мовних засобів у досліджуваному мовленнєвому контексті, відповідно до українських лексикографічних джерел та спеціальної юридичної літератури, має такі значення:

Латинська літера «Z», вжита у мовній конструкції «ІНФОРМАЦІЯ_20», - у сучасному політичному, воєнному та пропагандистському дискурсах вживається як символ збройної агресії РФ проти України (повномасштабного вторгнення, яке розпочалося у лютому 2022 року). Зрадник - той, хто зраджує. Країна - тут 2. Те саме, що держава. Посібник - русизм, правильно - поплічник - тут 2. Зневажл. Співучасник яких-небудь ганебних або ворожих дій, учинків; спільник. Джерело-доказ - мовна конструкція, яка складається з двох слів: «джерело» - тут 2. чого, перен. Те, що дає початок чому-небудь, звідки постає, черпається щось; основа чого-небудь; вихідне начало. і доказ, у, ч. 1. Незаперечний довід або факт, який підтверджує істинність чого-небудь; підтвердження. 2. Предмет або обставина, які свідчать про чию-небудь провину. Отже, мовна конструкція «джерело-доказ» вжита на позначення чогось, на чому ґрунтуються певні факти, які підтверджують істинність чого-небудь. …».

З урахуванням семантики наведених вище смислоутворюючих понять і лексем, а також виходячи з мовленнєвого контексту їх уживання та загального змісту тексту публікації, викладеної на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_18 за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_17, є підстави стверджувати, що в ній відносно особи позивача та його діяльності поширюються відомості такого змісту:

- ОСОБА_1 - той, хто зраджує державу у співпраці і на користь представників країни-агресора;

- ОСОБА_1 є співучасником ворожих дій російських можновладців, які розпочали агресивну війну проти України задля зміни її кордонів (є їх спільником) і таке твердження ґрунтуються на певних фактах, які викладені за посиланням (позначено у публікації словом дивитися);

- Звичайно, відомості такого змісту стосовно ОСОБА_1 як політика, юриста, народного депутата України 5-6 скликань, який задіяний у соціально-політичному житті країни, містять вказівку на діяльність, яка суперечить суспільній моралі та, можливо, деяким законам, а отже має негативну семантичну спрямованість відносно нього і є інформацією негативного характеру.

Носіями цієї негативної інформації є слова та мовні конструкції, словникове значення яких містить негативний аксіологічний компонент, зокрема вказівку на протизаконні дії або наміри, що суперечать суспільній моралі та, можливо, деяким законам.

Мовна конструкція «ІНФОРМАЦІЯ_2» відіграє роль заголовка публікації, дає загальне уявлення про те, яка інформація буде представлена у ній і є відображенням основної ідеї тексту, викладеної у стверджувальній формі. Семантика цієї конструкції, з огляду на її лексичне наповнення, зокрема використання латинської літери «Z», та експресивність закодованої інформації, має певну оцінну складову. Водночас, семантичне значення слів «зрадник» та «країна», наведене в цьому дослідженні, мовленнєвий контекст вживання цієї конструкції, зокрема наявність у публікації повідомлення про те, що закодована у заголовку інформація ґрунтується на певних фактах, які підтверджують її істинність («Дивитися джерело-доказ зради»), а також використання у цій конструкції слова «зрадник», семантика якого та мовленнєвий контекст вживання вказують на те, що позивач характеризується як особа, що співпрацювала (співпрацює) з агресором на шкоду власній державі і зрадив (зраджує) її інтереси, та викладення цієї інформації у формі твердження з уживанням поняття «зрада», яке кваліфікується Кримінальним кодексом України і містить у контексті змісту статті пряме звинувачення у державній зраді, що передбачає можливість її верифікації шляхом проведення відповідних слідчих/розшукових дій, збору підтверджуючих документів (доказів), фактів і показань свідків, а також доведення вини органами слідства в законному порядку і її встановлення обвинувальним вироком суду, - дає підстави стверджувати про домінування у досліджуваній мовній конструкції фактуальної складової, а отже про те, що закодована в ній негативна інформація про позивача як про особу, яка зраджує інтересам держави у співпраці (на користь) з представниками країни-агресора, викладена у формі твердження про факт зради ним державних інтересів.

Крім того, вжите у цьому контексті мовленнєве повідомлення «Посібник російських можновладців які взялись за агресивну війну проти України та зміну її кордонів», яке також має стверджувальний характер, розкриває зміст заголовка та експлікує інформацію про те, що ОСОБА_1 є співучасником ворожих дій російських можновладців, які розпочали агресивну війну проти України задля зміни її кордонів (є їх спільником), а також наявність у тексті інформації про те, що таке твердження ґрунтуються на певних фактах, які викладені за посиланням (позначено у публікації словом дивитися), та семантичне наповнення слова «посібник», понять «агресивна війна», «зміна кордонів України» і «державна зрада», викладене у цьому дослідженні, дає підстави стверджувати, що основна ідея досліджуваного текстового матеріалу полягає у поширенні в публічному просторі інформації про вчинення позивачем такого злочину як державна зрада, і ця інформація викладена у формі твердження про факт, а не оціночного судження.

Вказане вище, а також зміст усього тексту публікації, в якій закодована негативна інформація щодо особи позивача та його діяльності, що викладена у формі розповідних речень стверджувального змісту, в яких змістовно-фактуальна складова (крім фрагмента « ОСОБА_10 називають ініціатором розробки «диктаторських законів» від 16 січня 2014 року, які значно обмежували конституційні права громадян України і були направлені проти Євромайдану.») виражена у використанні маркерів об`єктивної модальності …, а також у прямих вказівках на період часу, в який названі у публікації події відбувалися, та конкретні джерела її поширення, які можна перевірити шляхом верифікації наявних в них відомостей, дає лінгвістичні підстави стверджувати, що закодована у тексті публікації негативна інформація щодо ОСОБА_1 та його діяльності (крім фрагмента « ОСОБА_10 називають ініціатором розробки «диктаторських законів» від 16 січня 2014 року, які значно обмежували конституційні права громадян України і були направлені проти Євромайдану.») викладена у формі тверджень про конкретні факти, які можна перевірити на предмет відповідності дійсності, а отже у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень.».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про інформацію» основними принципами інформаційних відносин є, серед іншого, достовірність і повнота інформації; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації. Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов`язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов`язана робити посилання на таке джерело. (ч. 2 ст. 302 ЦК України).

Інформація не може бути використана для посягання на права і свободи людини (ст. 28 Закону України «Про інформацію»).

Відповідач-2, здійснюючи доведення до громадськості інформації про вчинення громадянами України злочинів проти держави, яка становить предмет суспільного інтересу, зобов`язаний подавати для поширення достовірну інформацію та дотримуватися положень Конституції та законів України, не використовувати інформацію для посягання на права і свободи людини, а також не допускати поширення інформації, яка містить упередженість чи необґрунтовані звинувачення.

Поширена ГО «РУХ Чесно» оспорювана інформація не була перевірена належним чином на предмет її достовірності.

Доводи сторони відповідача про те, що позивач є публічною особою, а відтак межа допустимої критики щодо нього є ширшою, ніж щодо приватної особи, не спростовують того, що спірна інформація є фактичними твердженнями, а публічні звинувачення будь-якої особи у вчиненні тяжкого злочину проти основ національної безпеки України не може ґрунтуватися на чутках та домислах, а мають містити доказове фактичне підґрунтя та не повинні поширюватися до отримання підтверджуючих доказів і перевірки інформації на її достовірність.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Частиною 7 ст. 277 ЦК України передбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» встановлено, що задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права. Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформація, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо). У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.

Відповідно до 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 11.10.2023 у справі № 756/10624/21 «… законодавець допускає застосування різних способів захисту. У разі поширення інформації в мережі Інтернет, яка порушує особисте немайнове право особи, вимога про видалення статті з мережі Інтернет є належним способом захисту».

Порушення особистих немайнових прав позивача у публічному просторі ГО «РУХ ЧЕСНО» в мережі Інтернет відбулося у результаті поширення недостовірної інформації про позивача на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_18 за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_5, посилання та перехід на яку міститься також на веб-сторінках цього веб-сайту: ІНФОРМАЦІЯ_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_12.

Крім того, факт існування профіля позивача у Реєстрі зрадників країни, згадування його прізвища, імені та по батькові, а також розміщення зображення та будь-якої інформації про позивача на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_18, зокрема під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_15», «ІНФОРМАЦІЯ_16», «ІНФОРМАЦІЯ_2» є негативним для позивача , викликає сприйняття його як особи, яка вчинила державну зраду та призводить до подальшого порушення особистих немайнових прав позивача.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача є спростування недостовірної інформації про нього у спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація, шляхом розміщення протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили на зазначеному веб-сайті вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування» та видалення зазначеного профіля позивача з Реєстру зрадників країни, зображення ОСОБА_1 , його прізвища, імені, по батькові та всієї інформації про ОСОБА_1 з веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_18.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесені в якості судових витрат витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 8 478,40 грн. Враховуючи задоволення позовних вимог, пред`явлених до відповідача-2, суд дійшов висновку про стягнення з ГО «РУХ ЧЕСНО» витрат на сплату судового збору у розмірі 7 267, 20 грн. на користь позивача.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно з п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи

У відповідності до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як визначено у ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат, які позивач поніс і які очікував понести у зв`язку із розглядом справи, попередній розмір витрат на правничу допомогу складав: 192 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, 53 757,02 грн. компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, що разом складало 245 757,02 грн.

У клопотанні про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 757/7435/24-ц від 24.06.2024, позивач просить суд стягнути з Громадської організації «РУХ ЧЕСНО» на користь ОСОБА_1 270 757,02 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Вивчивши клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Так, суд при визначенні суми відшкодування має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Дана позиція узгоджується, з висновками Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц.

З матеріалів справи вбачається, що повноваження представника позивача підтверджені Договором № 02-2811/2023 про надання правничої допомоги від 28 листопада 2023 року, укладеним між ОСОБА_1 та адвокатом Мікітян К.О. з Додатком № 1 до нього ( з врахуванням Договору № 1 від 24.01.2024 про внесення змін до Договору № 02-2811/2023 про надання правничої допомоги від 28 листопада 2023 року); ордером АІ № 1545980 від 09.02.2024 року на представництво інтересів у Печерському районному суді міста Києва; свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 2372 від 02.12.2005.

Відповідно до п. 1.1 Договору № 02-2811/2023 про надання правничої допомоги від 28.11.2023 (далі- Договір) Клієнт доручає Адвокату, а останній бере на себе зобов`язання надати правничу допомогу з питань захисту прав та інтересів Клієнта, пов`язаних із поширенням про Клієнта інформації Національним агентством з питань запобігання корупції, ГРОМАДСЬКОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ «РУХ ЧЕСНО», поширенням інформації на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_18 та ІНФОРМАЦІЯ_19, в порядку, у випадках, та у спосіб, що вказані у цьому договорі, а Клієнт, у свою чергу, зобов`язується прийняти та оплатити надану правничу допомогу і фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що гонорар - винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором.

Відповідно до п.5.2. Договору гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені Сторонами та зазначені в Додатку 1 до цього Договору. Згідно з п. 8.1. Договору «Додаток 1 - тарифи на послуги Адвоката.». У Додатку 1 до Договору зазначений розмір та порядок обчислення адвокатського гонорару (розрахунок вартості однієї години надання послуг і фіксований розмір).

До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання Договору (п.5.5. Договору).

Згідно з п.5.6. Договору факт наданих послуг підтверджується Актом приймання передачі правничої допомоги. Відповідно до п.5.7 Договору підставою для сплати гонорару є рахунок-фактура.

Загальний розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в частині, що стосується ГО «РУХ ЧЕСНО», складає 270 757,02 грн., з яких витрати адвоката для надання правничої допомоги - 53 757,02 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката - 217 000,00 грн.

Дослідивши надані докази та матеріали справи, суд приходить до висновку, що розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката та витрат, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, обґрунтований позивачем, є розумним, співмірним із складністю справи та наданою адвокатом правничою допомогою; часом, витраченим адвокатом на надання правничої допомоги; обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт); підтверджується реальністю правничої допомоги та необхідністю доказування своїх вимог та заперечень відповідно до ст.ст. 79-83 ЦПК України.

Види правничої допомоги адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, відповідають умовам Договору про надання правничої допомоги, положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і ЦПК України. Правничу допомогу адвоката у даній справі надано тим адвокатом, з яким укладено відповідний договір, адвокат діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2372, виданого Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури від 02.12.2005. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Надання правничої допомоги та витрати підтверджені належними доказами (договори, акти приймання-передачі, рахунки, платіжні документи про оплату гонорару адвокату та витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, виписки з особового рахунку тощо).

Попередній та остаточний розмір витрат на правничу допомогу доведений, обґрунтований, деталізований, підтверджений договорами, рахунками, актами та банківськими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оцінюючи належність, допустимість, а також достатній зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що розмір понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданих послуг, однак з врахуванням того, що позов задоволено частково, в силу положень ст. 141 ЦПК України на переконання суду витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнення з ГО «РУХ ЧЕСНО» витрат на правову допомогу в сумі 232 065, 84 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 2-13, 76-83, 89, 106, 110, 133-141, 259, 263-265, 273, 274-279, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції та Громадської організації «РУХ ЧЕСНО» про захист гідності, честі та ділової репутації - задовольнити частково.

1. Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), інформацію, поширену на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_18 за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_5 наступного змісту:

«ІНФОРМАЦІЯ_2», «Посібник російських можновладців, які взялись за агресивну війну проти України та зміну її кордонів», «Дивитися джерело-доказ зради».

2. Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), інформацію, поширену на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_18 за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_5 наступного змісту:

«Кримінальне провадження за ст.111 ККУ (державна зрада)», «Дивитися джерело-доказ».

3. Зобов`язати Громадську організацію «РУХ ЧЕСНО» (код ЄДРПОУ 40219487, вул. Спаська, буд. 5, офіс 58 м. Київ, 04071) протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію про ОСОБА_1 шляхом розміщення на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_18 вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».

4. Зобов`язати Громадську організацію «РУХ ЧЕСНО» (код ЄДРПОУ 40219487, вул. Спаська, буд. 5, офіс 58 м. Київ, 04071) на наступний день після набрання рішенням у даній справі законної сили видалити профіль ОСОБА_1 з усією інформацією про нього та його зображенням з веб-сторінки за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_5 з веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_18.

5. Зобов`язати Громадську організацію «РУХ ЧЕСНО» (код ЄДРПОУ 40219487, вул. Спаська, буд. 5, офіс 58 м. Київ, 04071) на наступний день після набрання рішенням у даній справі законної сили видалити зображення ОСОБА_1 , його прізвище, ім`я та по батькові та всю інформацію про ОСОБА_1 з веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_18 за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

6. Зобов`язати Громадську організацію «РУХ ЧЕСНО» (код ЄДРПОУ 40219487, вул. Спаська, буд. 5, офіс 58 м. Київ, 04071) на наступний день після набрання рішенням у даній справі законної сили видалити зображення ОСОБА_1 , його прізвище, ім`я та по батькові та всю інформацію про ОСОБА_1 з веб-сайта ІНФОРМАЦІЯ_18 за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_12.

Стягнути з Громадської організації «РУХ ЧЕСНО» (код ЄДРПОУ 40219487, вул. Спаська, буд. 5, офіс 58 м. Київ, 04071) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 7 267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) гривень 20 (двадцять) копійок витрат на судовий збір.

Стягнути з Громадської організації «РУХ ЧЕСНО» (код ЄДРПОУ 40219487, вул. Спаська, буд. 5, офіс 58 м. Київ, 04071) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 232 065 (двісті тридцять дві тисячі шістдесят п`ять) гривень 84 (вісімдесят чотири) копійки витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Підпалий

Позивач ОСОБА_1 :

РНОКПП НОМЕР_2 ;

адреса: АДРЕСА_2 ,

Відповідач-1 Національне агентство з питань запобігання корупції:

код ЄДРПОУ 40381452;

адреса: 01103, м. Київ, б-р Миколи Міхновського, 28

Відповідач-2 Громадська організація «Рух Чесно»

код ЄДРПОУ 40219487

адреса: 04071, м. Київ, вул. Спаська, 5, оф. 58