Рішення

від 10.09.2024 по справі 354/703/21

ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 354/703/21

Провадження по справі № 2/354/53/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої судді: Остап`юк М.В.

при секретарях cудового засідання: Андрійків А.Я.,Дрозди Я.І., Купчак І.Р., Крицкалюк Я.М.

за участі:

прокурора ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

представника третьої особи: ОСОБА_3 ,

представника відповідача: адвоката Романко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі Яремчанського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом виконувача обов`язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державний заклад «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» МОЗ України до ОСОБА_4 про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Виконувач обов`язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державний заклад «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» МОЗ України, звернувся до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави 60 622,07 грн завданої шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у зв`язку з виплатою Державним закладом «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» МОЗ України на користь ОСОБА_5 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за рішенням суду про поновлення на роботі, яким звільнення було визнано незаконним, в сумі 60 622,07 грн, особа, за наказом якої проведено звільнення працівника, тобто ОСОБА_4 , зобов`язаний відшкодувати зазначену шкоду.

Згідно доводів прокурора, обов`язок відшкодувати шкоду закладу у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівнику, покладається на службову особу, за наказом якої працівника звільнено з порушенням закону. Відповідальність настає незалежно від форми вини. Використання коштів на відшкодування виплати за час вимушеного прогулу працівнику ОСОБА_5 за рахунок коштів бюджету є порушенням інтересів держави.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник Міністерства охорони здоров`я України (далі МОЗ України) просила позовні вимоги задовольнити, стягнути матеріальну шкоду з Відповідача в порядку регресу на користь МОЗ України.

Представник третьої особи ДП «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» МОЗ України просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача категорично заперечив проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні, обґрунтовуючи тим, що Прокурором не доведено підстав для представництва Надвірнянською окружною прокуратурою інтересів держави в особі Міністерства охорони здоров`я України. Справа не підсудна Яремчанському міському суду Івано-Франківської області, а має розглядатися по місцю знаходження суб`єкта владних повноважень МОЗ України Печерським районним судом м. Києва. Крім того, майно Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» МОЗ України закріплено за Кабінетом Міністрів України, а не Міністерством, тому МОЗ України шкода не заподіяна.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

Відповідно до Статуту Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» Міністерства охорони здоров`я України» Державний заклад «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» є закладом охорони здоров`я лікувально-профілактичного профілю, заснований на державній власності, що належить до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України і є підзвітним йому (т.1, а. с. 17).

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30.04.2020 року у справі №354/120/18, залишеною без змін Постановою Верховного Суду від 03.12.2020 року, позов ОСОБА_5 до Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено повністю.

Поновлено ОСОБА_5 на посаді сестри медичної з косметичних процедур на 0, 5 ставки Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» Міністерства охорони здоров`я України».

Стягнуто з Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 січня 2018 року по 30 квітня 2020 року в розмірі 60 622, 07 гривень.

Стягнуто з Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» Міністерства охорони здоров`я України» на користь держави судовий збір в розмірі 2114,40 грн.

Відповідно до листа ДЗ «Спеціалізований (спеціальний санаторій) «Гірське повітря» вих. №01-21/498 від 10.12.2020 Закладом на виконання судового рішення ОСОБА_5 було нараховано середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.01.2-18 по 30.04.2020 в розмірі 60 622, 07 грн. З даної суми було утримано: прибутковий прибуток 18% у розмірі 10911, 97 грн, військовий збір 1, 5% у розмірі 909, 33 грн, профвнески 1% у розмірі 606,22 грн.

Зазначене підтверджується платіжними дорученнями № 410, №411, №412, №413, №414, №415 від 19.05.2020 року (т.1, а.с. 28-33).

Згідно з платіжним дорученням № 410 від 19.05.2020 року та відомістю розподілу виплат ГІРСЬКЕ ПОВІТРЯ СПЕЦ. САНАТОРІЙ ДЗ від 21.05.2020 14:46:16 200521РВ000011881075 ОСОБА_5 виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу за травень місяць 2020 р у сумі 48 194, 66 грн (т.1, а. с. 28, 34).

Відповідно до частини першої статті 1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 134КЗпП України службові особи, винні в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

Згідно зі статтею 237КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідно до пункту 33 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від06листопада 1992року №9«Про практикурозгляду судамитрудових спорів» при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 статті 134 та нової редакції статті 237КЗпП (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Згідно з пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Отже, чинне законодавство не містить додаткових підстав для відшкодування майнової шкоди з винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення працівника здійснено з порушенням вимог закону або затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Подібний висновок, викладений у постанові Верховного суду від 22 січня 2021 року № 332/832/18, 22 вересня 2021 року № 676/2149/20.

Посилаючись на вищевикладене, Прокурор в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди в розмірі 60 622, 07 грн.

Щодо твердження Сторони відповідача про відсутність підстав у Прокурора звертатися в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України з даним позовом, то Суд звертає увагу, що перевірка підставності звернення прокурора в інтересах держави в особі МОЗ України та ДЗ «Спеціалізований (спеціальний санаторій) «Гірське повітря» уже була предметом судового дослідження у цій справі, про що постановлено ухвалу суду від 08.02.2024 року, яка набрала законної сили (т.1, а. с. 72-73).

Звертаючись до суду з даним цивільним позовом, Прокурор зазначає, що такий позов заявлено з метою усунення порушень інтересів держави в особі Міністерства охорони здоров`я України та ДЗ «Спеціалізований (спеціальний санаторій) «Гірське повітря».

З матеріалів справи вбачається, що 16.02.2021 року заступник керівника Надвірнянської місцевої прокуратури, в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», з метою вирішення питання щодо представництва органами прокуратури інтересів держави в суді, звернувся до директора Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» з листом у якому просив надати до Надвірнянської місцевої прокуратури інформацію щодо виплачених згідно судового рішення коштів, а також належним чином завірених копій відповідних документів. Також просив повідомити про вжиті заходи щодо стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_4 в порядку регресу у сумі 60 622,07 грн (т.1, а. с. 12-13).

Листом від 18.02.2021 року в.о. директора ДЗ «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» повідомив заступника керівника Надвірнянської місцевої прокуратури, що на виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року у справі №354/120/18 ОСОБА_5 виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.01.2018 року по 30.04.2020 року в розмірі 60 622, 07 грн.

Водночас інформовано, що стягнення вищезгаданої матеріальної шкоди в порядку регресу з ОСОБА_4 не застосовувалося (т.1, а. с. 14-15).

Листом від 01.03.2021 року виконувач обов`язків керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області звернувся до МОЗ України щодо вжиття заходів по стягненню в порядку регресу з відповідача заподіяної ним шкоди Державному закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» в сумі 60 622,07 грн. У відповідь на вказаний лист МОЗ України листом №10-14/9291/2-21 від 25.03.2021 повідомило, що до Міністерства не надходили документи, необхідні для проведення претензійно-позовної роботи щодо відшкодування шкоди, завданої Державному закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря», а тому, як результат, така робота не проводилась. Одночасно МОЗ України цим же листом просило Надвірнянську місцеву прокуратуру розглянути питання щодо можливості здійснення претензійно-позовної роботи з регресного стягнення з ОСОБА_4 заподіяної ним шкоди Державному закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря».

Отже, Прокурором дотримано встановлений законом порядок, який передує зверненню в інтересах держави до Суду, оскільки направлено відповідні листи до МОЗ України та ДЗ «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» із запитом щодо надання необхідної інформації про вжиття заходів по стягненню з посадових осіб ДЗ «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 60 622,76 грн та отримано відповідь про не вжиття таких заходів ні Міністерством, ані Державним закладом.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що у своїх листах-відповідях на адресу прокуратури МОЗ України та ДЗ «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» не посилалися на намір заявити відповідний позов до суду.

З часу прийняття Верховним Судом кінцевого рішення у справі №354/120/18 (03.12.2020 року) та до часу звернення прокурора до суду (30.04.2021 року) пройшло 4 місяці, що, з огляду на конкретні обставини спірних правовідносин Суд вважає розумним строком, який надає Прокурору право звернутися до суду в інтересах держави у спірних правовідносинах.

Відтак, звертаючись з даним позовом до суду, прокурор дотримався вимог статті 56 ЦПК України, частин третьої-четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Суд повторно наголошує, що позов Прокурора спрямований на захист інтересів держави в частині використання бюджетних коштів, а не на захист прав чи інтересів відповідних державних установ, а тому відповідні доводи прокурора підлягають перевірці по суті.

Щодо підсудності вказаної справи Яремчанському міському суду Івано-Франківської області та відсутності у керівника окружної прокуратури Надвірнянського району звертатися в інтересах держави в особі МОЗ України, то вказане питання також було предметом перевірки на стадії відкриття провадження у справі.

Однак, оскільки Сторона відповідача акцентує увагу на цьому, то слід зазначити.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Цей позов подано виконувачем обов`язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури Івано-Франківської області, відтак позов подано уповноваженою на те посадовою особою.

Щодо підсудності справи, то згідно з частиною шостою статті 28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну юридичних осіб, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

З огляду на те, що місцезнаходженням ДЗ «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» є селище міського типу Ворохта, Надвірнянського району Івано-Франківської області, на територію якого поширюється юрисдикція Яремчанському міському суду Івано-Франківської області, то справа підсудна Яремчанському міському суду Івано-Франківської області.

Відтак, як вже було зазначено, статтею 237КЗпП України визначено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Додаткових підстав чи умов покладення на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язку покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи вказана норма трудового законодавства не містить.

Як уже зазначалося, постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30.04.2020 року у справі №354/120/18, залишеною без змін Постановою Верховного Суду від 03.12.2020 року, позов ОСОБА_5 до Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено повністю.

Стягнуто з Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 січня 2018 року по 30 квітня 2020 року в розмірі 60 622, 07 гривень.

На виконання вказаного судового рішення працівнику ОСОБА_5 було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу в загальному розмірі 60 622, 07 гривень.

Відтак, на підставі вимог статті 237КЗпП України стягненню з особи, винної у незаконному звільненні ОСОБА_5 на користь держави в особі МОЗ України в порядку регресу підлягає 60 622, 07 гривень завданої шкоди, як середнього заробітку за час вимушеного прогулу за рішенням суду про поновлення на роботі.

Врахування конкретних мотивів судового рішення, яким працівника поновлено на роботі та стягнено на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, чи причин, у зв`язку з якими керівник зобов`язаний був звільнити працівника (на що посилалася сторона Відповідача, заперечуючи проти позову) статтею 237КЗпП України не передбачено.

Доводи сторони Відповідача про те, що внаслідок виплати поновленому на роботі працівнику ОСОБА_5 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 60 622, 07 грн не було завдано шкоди ДЗ «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» МОЗ України» не заслуговують на увагу, оскільки вказані кошти виплачено з державного бюджету України.

Інших передбачених законом підстав, які б слугували підставою для відмови у застосуванні щодо Відповідача передбачених статтею 237КЗпП України наслідків, стороною Відповідача не наведено, а Судом таких обставин не встановлено.

Частинами першою-четвертою статті 12Цивільного процесуальногокодексу України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а частиною 5 вказаної статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, відповідно до статті 237 КЗпП України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру», керуючись статтями 89, 263-265, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Суд,

УХВАЛИВ:

Позов виконувача обов`язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державний заклад «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» МОЗ України до ОСОБА_4 про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі Міністерства охорони здоров`я України в порядку регресу 60 622,07 грн завданої шкоди, як середнього заробітку за час вимушеного прогулу за рішенням суду про поновлення на роботі.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Івано-Франківської обласної прокуратури - 2 270,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10.09.2024.

Повні найменування сторін:

Виконувач обов`язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури Івано-Франківської області (78400, м. Надвірна, майдан Шевченка, 39, Івано-Франківської області, ЄДРПОУ 03530483);

Позивач: Міністерство охорони здоров`я України (01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7, ЄДРПОУ 00012925);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ДЗ «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» МОЗ України (78595, смт. Ворохта, вул. Д. Галицького, 5, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, ЄДРПОУ 01981626).

Відповідач: ОСОБА_4 (зареєстрованемісце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя: М. В. Остап`юк