Постанова

від 10.09.2024 по справі 233/2089/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5879/24 Справа № 233/2089/24 Суддя у 1-й інстанції - Левчук О.О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.

суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.

сторони справи :

позивач ОСОБА_1

відповідач- ОСОБА_2

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕВЕЛОПЕРСЬКА КОМПАНІЯ «АКРОПОЛЬ»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22 квітня 2024 року, постановлену суддею Левчук О.О. у м.Костянтинівка Донецької області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),

ВСТАНОВИВ

10.04.2024 року через підсистему «Електронний суд» до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕВЕЛОПЕРСЬКА КОМПАНІЯ «АКРОПОЛЬ» про захист прав позивача, як споживача, шляхом стягнення грошових коштів, переданих відповідачу згідно попереднього договору купівлі-продажу з метою придбання квартири, та у якості забезпечення оформлення основного договору купівлі-продажу.

Позивач звернувся, на його думку, саме до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, оскільки зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 р. №2710/38-14 «Про визначення територіальної підсудності справ» територіальна підсудність справ Центрально-Міського районного суду м. Макіївки визначена Костянтинівському міськрайонному суду Донецької області.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕВЕЛОПЕРСЬКА КОМПАНІЯ «АКРОПОЛЬ» про захист прав позивача, як споживача, шляхом стягнення грошових коштів, переданих відповідачу згідно попереднього договору купівлі-продажу з метою придбання квартири, та у якості забезпечення оформлення основного договору купівлі-продажу передано на розгляд до Ірпінського міського суду Київської області (вулиця Мінеральна, 7, м. Ірпінь, Київська обл., 08200).

Позивач ОСОБА_1 , будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність оскаржуваної ухвали, яка винесена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, просить її скасувати, справу направити для продовження розгляду доКостянтинівського міськрайонного суду Донецької області.

При цьому, скаржник зазначає, що суд не перевірив проживання відповідача ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач зазначає, що висновки суду про те, що позивачем заявлена вимога немайнового характеру щодо визнання недійсним попереднього договору купівлі -продажу від 29.05.2020 не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки позивачем така вимога не заявлялась.

Скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування правил підсудності, передбачених статтею 28 ЦПК України, та вирішив, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню правила загальної підсудності.

Позивач вказує на те, що оскільки він позбавлений можливості користуватися квартирою, яка є предметом попереднього договору купівлі-продажу, укладеного між сторонами (квартира не була введена в експлуатацію у оговорений договором термін, непридатна для користування нею за цільовим призначенням), тому він має усі законні підстави за своїм вибором вимагати від відповідача повернення грошових коштів, переданих останньому у якості забезпечення оформлення основного договору купівлі-продажу.

Також позивач зазначає, що у позовній заяві він обґрунтував факт порушення відповідачем, як продавцем, прав та інтересів позивача, як покупця за попереднім договором купівлі-продажу квартири з посиланням на відповідні норми Закону, навів обґрунтування факту, що позивач у розумінні положень Закону є споживачем, а відповідач продавцем, тому він на законних підставах звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області за захистом своїх прав, як споживача.

Окрім того, позивач вважає, що судом першої інстанції невірно застосовані норми Закону України «Про захист прав споживачів» (стаття 8) та застосовані норми ЦПК України, що не підлягали застосуванню (ч.1 ст.27, п.1 ч.1 ст.31), що призвело до постановлення незаконної ухвали.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача, відповідач ОСОБА_2 , посилаючись на законність ухвали суду, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду залишити без змін.

У додаткових поясненнях на відзив ОСОБА_2 на апеляційну скаргу, позивач ОСОБА_1 просить приєднати пояснення до матеріалів справи та підтримує вимоги апеляційної скарги від 24 квітня 2024 року у повному обсязі.

Справа розглядається без повідомлення учасників справі, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України, оскільки переглядається ухвала, визначена у п.9 ч.1 ст.353 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Суд першої інстанції, передаючи справу до Ірпінського міського суду Київської області для розгляду за підсудністю, виходив з того, що на спірні правові відносини Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється, оскільки відносини сторін в розрізі даного спору врегульовано ЦК України, тому відсутні підстави для застосування до позову альтернативної підсудності за вибором позивача, яка визначена ст.28 ЦПК України, та оскільки адресою відповідача зазначено: АДРЕСА_2 суд не може вважатися «судом, встановленим законом» в розумінні ст.6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свободдля розгляду цього позову.

Колегія суддів часткового погоджується з висновком суду першої інстанції, а саме, що справа дійсно підсудна Ірпінському міському суду Київської області, проте не погоджується з підставами передачі справи на розгляд іншого суду, які викладені в оскаржуваній ухвалі, з огляду на таке.

Відповідно до статті 125Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Згідно зі статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція), яка на підставі положень статті 9Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить таку складову, як дотримання всіх правил юрисдикції та підсудності.

Підсудність цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції, визначається статтями 26-30 ЦПК України.

За загальним правилом, якщо інше не встановлено ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Матеріалами цієї справи підтверджується, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що за адміністративно-територіальними межами належить до юрисдикції Ірпінського міського суду Київської області.

У статті 28ЦПК України передбачено категорії справ, для яких установлено альтернативну підсудність. Зокрема, відповідно до частини п`ятої цієї статті позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Відповідно до частини шістнадцятої статті 28ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Отже, законодавець передбачив юридичну можливість для особи, яка звертається до суду із позовом про захист прав споживачів обрати на власний розсуд, якими правилами територіальної підсудності керуватися при зверненні до суду за захистом своїх порушених прав. У процесуальному законодавстві запроваджено для такої категорії справ правило альтернативної підсудності, що надає право саме позивачу обирати уповноважений суд з-поміж тих, що визначені або загальними правилами підсудності цивільних справ, або спеціальним правилом альтернативної підсудності.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів, переданих позивачем по попередньому договору купівлі-продажу від 29 травня 2020 року з метою придбання квартири та у якості забезпечення оформлення Основного договору купівлі-продажу, у сумі, еквівалентній 27 181,00 дол. США (що на дату подачі позовної заяви становить 1 059 909 грн 50 коп. (один мільйон п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`ять гривень 50 копійок) за офіційним курсом НБУ - 38,9945 грн за 1 долар США).

У справі, яка переглядається, сторони визначили договірний характер правовідносин, що виникають з договору купівлі-продажу нерухомого майна квартири АДРЕСА_3 .

Отже, за своєю правовою природою укладений між сторонами попередній договір купівлі-продажу є договором про придбання товару квартири АДРЕСА_4 .

Так, відповідно до частини першоїстатті 30 ЦПК Українипозови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно зі статтею 190ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

ЦК України при класифікації речей як об`єктів цивільних прав поділяє речі на рухомі і нерухомі.

Відповідно до частини першої статті 181ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, основним критерієм віднесення речей до нерухомих є фізична прив`язка об`єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких неможливо без їх знецінення. Вказані ознаки є основними і їх розглядати необхідно у сукупності.

За змістом частини другої статті 331ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У розумінні частини другої вказаної статті ЦК України житлові будинки, будівлі, споруди тощо охоплюються поняттям «нерухоме майно». Однак вказаний перелік об`єктів нерухомого майна не є вичерпним.

Так, зокрема, відповідно до статті 5Закону Українивід 01липня 2004року №1952-ІV«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» об`єктами нерухомого майна є житлові будинки, квартири, будівлі, споруди, житлові та нежитлові приміщення.

Таким чином, нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення.

Особливістю правового режиму нерухомого майна є те, що у процесі створення воно може набувати статусу як незавершеного будівництвом нерухомого майна, так і завершеного нерухомого майна.

З огляду на аналіз чинного законодавства об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - нерухома річ особливого роду: фізичне її створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 655ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою та другою статті 656 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Зазмістомстатті 3Закону України«Про оцінкумайна,майнових правта професійнуоціночну діяльністьв Україні» майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Майнове право, що є предметом договору купівлі-продажу, - це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно, яке виникає тоді, коли виконані певні правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

Таким чином, майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об`єкта цивільних прав.

У частині першій статті 30ЦПК України йдеться про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, тобто перелік спорів цієї категорії є розширеним.

Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об`єкти нерухомості, об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення (див. постанову Верховного Суду від 25 лютого 2018 року у справі №201/12876/17, провадження № 61-35697св18).

У справі, яка переглядається, позивач звернувся досуду звимогою про стягнення з відповідача на свою користь грошових коштів, переданих позивачем по попередньому договору купівлі-продажу від 29 травня 2020 року з метою придбання квартири та у якості забезпечення оформлення Основного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 .

Предметом договору у цій справі є майнове право на об`єкт, розташований у будинку, якому присвоєно поштову адресу, переміщення цього об`єкта є неможливим без знецінення та зміни його призначення, тобто якому притаманні усі ознаки нерухомого майна.

Отже, оскільки спір у цій справі фактично виник з приводу об`єкта нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_5 , то спір про стягнення сплачених позивачем відповідачу грошових коштів за придбання квартири, відповідно до вимог частини першої статті 30 ЦПК України має розглядатися за місцем знаходження нерухомого майна, а не за місцем перебування відповідача, однак з огляду на те, що місце знаходження нерухомого майна і місце перебування (проживання) відповідача віднесені до юрисдикції Ірпінського міського суду Київської області, ухвала суду підлягає залишенню без змін, в частині визначеного суду зі зміною підстав передачі справи на розгляд іншого суду в редакції цієї постанови.

Керуючись ст.ст.367,374, 375, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22 квітня 2024 року про передачу справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕВЕЛОПЕРСЬКА КОМПАНІЯ «АКРОПОЛЬ» про захист прав позивача, як споживача, шляхом стягнення грошових коштів, переданих відповідачу згідно попереднього договору купівлі-продажу з метою придбання квартири, та у якості забезпечення оформлення основного договору купівлі-продажу на розгляд до Ірпінського міського суду Київської області (вулиця Мінеральна, 7, м. Ірпінь, Київська обл., 08200), залишити без змін, змінивши підстави передачі справи на розгляд цього суду в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлено 10 вересня 2024 року.

Головуючий:

Судді: