Ухвала

від 05.09.2024 по справі 953/4883/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №: 953/4883//23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №: 11-сс/818/ 980 /24 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2

Категорія: продовження строку запобіжного заходу

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, з участю підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме прокурора, належним чином повідомленого про розгляд справи, від якого надійшла заява про розгляд справи без нього, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 20.08.2024 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Вказаною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 12023220000000398 від 12.04.2023 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Бабаї Харківського району Харківської області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, розлученого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

1) 26.12.2008 Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

2) 01.06.2012 Харківським районним судом Харківської області за ч.ч. 1, 2 ст. 115, ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 296, ст. 70, ст. 71 КК України до 14 років 6 місяців позбавлення волі, 05.10.2018 звільнений умовно-достроково на невідбуту частину покарання 1 рік 2 місяці 10 днів,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України

ОСОБА_6 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до 29.09.2024, включно, із визначенням застави у розмірі 200 (двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 600 (шістсот п`ять тисяч шістсот) гривень,.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_6 визначено з-під варти звільнити та покласти на нього обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, який буде встановлено та в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти)для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.

На зазначену ухвалу слідчого судді підозрюванийподав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою змінити запобіжний захід на такий, який не пов`язаний з триманням під вартою, у виді домашнього арешту або визначити менший розмір застави.

Посилається на відсутність належного обґрунтування слідчим зазначених в клопотанні ризиків, які були підставою для обрання запобіжного заходу та не втратили своєї актуальності. Також вважає, що не наведено підстав, які б виправдовували подальше тримання підозрюваного під вартою. Оскільки вказаних вимог не дотримано, вважає за необхідне змінити відносно нього запобіжний захід на домашній арешт, з покладенням обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, дослідивши матеріали кримінального провадження.

Позиції учасників апеляційного провадження.

Захисник та підозрюваний підтримали доводи апеляційної скарги, просили задовольнити вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Прокурор в судове засідання не з`явився, був, відповідно до вимог, зазначених в ч.1 ст.135 КПК України, належним чином повідомленим про дату та час та місце розгляду справи, будь-яких заяв про неможливість розгляду справи за його відсутності, не надходило.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що другим слідчим відділом СУ ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023220000000398 від 12.04.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.

Згідно відомостей кримінального провадження, як встановлено під час досудового розслідування, в період часу з 19.07.2023 по 25.07.2023, точні дата та час під час досудового розслідування не встановлені, організована група, яку очолив ОСОБА_9 , до складу якої увійшли ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , незаконно придбала та зберігала речовину рослинного походження масою 7 грам, яка відповідно до висновку експерта № СЕ-19/121-23/17549 - НЗПРАП від 21.08.2023 є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, фасувала його у вигляді посилки, здійснювала передачу поштою та передала через невстановлену в ході досудового розслідування особу до державної' установи «Харківський слідчий ізолятор» вказану «посилку» ОСОБА_9 , яку останній почав зберігати на території установи з метою подальшого збуту.

Також, в період часу з 25.10.2023 по 12.11.2023, точні дата та час під час досудового розслідування не встановлені, організована група, яку очолив ОСОБА_9 , до складу якої увійшли ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , незаконно придбала та зберігала речовину рослинного походження масою 34,6 грама, яка відповідно до висновку експерта №СЕ-19/121-24/107 - ЦЗПРАП від 05.01.2024 є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, фасувала його у вигляді посилки, здійснювала передачу поштою та передала через невстановлену в ході досудового розслідування особу до державної установи «Харківський слідчий ізолятор» вказану «посилку» ОСОБА_9 , яку останній почав зберігати на території установи з метою подальшого збуту.

Окрім того, в період часу з 02.12.2023 по 09.12.2023, точні дата та час під час досудового розслідування не встановлені, організована група, яку очолив ОСОБА_9 , до складу якої увійшли ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , незаконно придбала та зберігала речовину рослинного походження масою 21,6 грама, яка відповідно до висновку експерта № СЕ-19/121 -24/2138 - НЗПРАП від 25.01.2024 - є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, фасувала його у вигляді посилки, здійснювала передачу поштою та передала через невстановлену в ході досудового розслідування особу до державної установи «Харківський слідчий ізолятор» вказану «посилку» ОСОБА_9 , яку останній почав зберігати на території установи з метою подальшого збуту.

29.03.2024 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова, в період часу з 06:21 по 11:35 годин проведено обшук за місцем фактичного мешкання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 , у ході якого було виявлено та вилучено наркотичні засоби, які ОСОБА_6 незаконно придбав та зберігав з метою збуту.

29 березня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, а 05 серпня 2024 року повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 307 КК України, та вручено письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2024 року до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 29 травня 2024 року включно та визначена сума застави у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року скасовано ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2024 року та постановлено нову, якою до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 29 травня 2024 року включно та визначена сума застави у розмірі 200 (двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 600 (шістсот п`ять тисяч шістсот) гривень.

16 травня 2024 року постановою першого заступника керівника обласної прокуратури ОСОБА_13 продовжений строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні до трьох місяців, а саме - до 29 червня 2024 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21 травня 2024 року строк дії застосованого до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжений до 29 червня 2024 року та визначена сума застави у розмірі 200 (двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 600 (шістсот п`ять тисяч шістсот) гривень.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27 червня 2024 року продовжений строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні до шести місяців, тобто до 29 вересня 2024 року.

27.06.2024 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова підозрюваному ОСОБА_6 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 25.08.2024.

15.08.2027 року старший слідчий звернувся до суду з клопотання про продовження строку дії раніше обраного запобіжного заходу, в обґрунтування якого, посилався на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи той факт, що ОСОБА_6 вчинив умисний особливо тяжкий злочин, за який передбачено покарання до дванадцяти років позбавлення волі, що може спонукати підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Підозрюваний офіційно не працевлаштований, не має стабільного джерела доходу, на шлях виправлення ставати не бажає, оскільки, будучи раніше притягнутим до кримінальної відповідальності, знову підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що свідчить про високу ймовірність вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення. Також підозрюваний може незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, а також вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки злочинна діяльність була джерелом прибутку, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Крім того, зазначав, що завершити досудове слідство до 25.08.2024 з об`єктивних причин не виявляється можливим, у зв`язку з необхідністю виконання вимог ст. 290 КПК України та забезпечення надання сторонам кримінального провадження доступу до матеріалів досудового розслідування, після чого потрібен додатковий час для складання обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування. Підозрювані ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 утримуються в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», в той самий час підозрюваний ОСОБА_15 відбуває покарання в ДУ «Старобабанівська виправна колонія» в Черкаській області. Починаючи з 06.08.2024 сторонам кримінального провадження відкрито матеріали для ознайомлення. Згідно графіку ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та речовими доказами, підозрювані та їх захисники ознайомилися лише з половиною матеріалів та носіїв інформації. Тому, враховуючи значний об`єм матеріалів провадження 13 томів справи та 50 носіїв інформації, провести вказані процесуальні дії у передбачений законом строк не представилося можливим у зв`язку з особливою складністю кримінального провадження. Вищезазначені процесуальні дії не можуть бути виконані та завершені вчасно з об`єктивних причин, однак їх проведення потребує додаткового часу строком не менш ніж місяць, у зв`язку з чим наразі виникла необхідність у продовженні строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , який спливає 25 серпня 2024 року.

Задовольняючи клопотання слідчого про продовження раніше обраного ОСОБА_6 виду запобіжного заходу, слідчий суддя суду першої інстанції вважав обґрунтованою підозру, повідомлену йому у вчиненнізлочинів,передбаченихч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, яка підтверджується: даними протоколів негласної слідчої (розшукової) дії - накладення арешту на кореспонденцію та проведення огляду і виїмки кореспонденції від 11.11.2023; даними протоколів негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі від 29.12.2023, даними протоколів негласної слідчої (розшукової) дії - накладення арешту на кореспонденцію та проведення огляду і виїмки кореспонденції від 08.01.2024, даними протоколів негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі від 05.02.2024.

Слідчий суддя,не вирішуючипитання продоведеність винита правильністькваліфікації дій ОСОБА_6 прийшов довисновку пронаявність обґрунтованоїпідозри,на часрозгляду клопотання,щодо можливоговчинення ОСОБА_6 інкримінованих злочинівтапогодився з прокурором, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти вищевказаним ризикам, оскільки стороною обвинувачення у судовому засіданні був доведений можливий ризик того, що підозрюваний ОСОБА_6 , за необхідності, зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду. При цьому, судом також враховано запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні, що само по собі може свідчить про збільшення цього ризику.

Також вважав підтвердженим існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на те, що ОСОБА_6 , будучи раніше неодноразово судимим за вчинення, у тому числі злочинів проти власності, звільнившись з місць позбавлення волі, обґрунтовано підозрюється у вчиненні нового умисного особливо тяжкого злочину, що свідчить про підвищений ризик вчинення інших кримінальних правопорушень. Крім того, він офіційно не працює, суспільно-корисною працею не займається, не має постійного джерела доходу, що в сукупності також підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд вважав,що ступіньризиків,які сталипідставою дляобрання відноснонього запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою,на данийчас незменшились.Врахувавши обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, у тому числі цілодобового домашнього арешту не здатен буде у повній мірі забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та запобігти встановленим ризикам.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком слідчого судді з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно практики Європейського суду з прав особи, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав особи, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав особи зазначив "що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника від вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред`явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання". (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, №182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри,підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами та вказує на те, що він може здійснити дії, запобігання яким шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим. Докази, що надані суду, вказують на доведеність вказаних у клопотанні ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим, до дванадцяти років позбавлення волі, не маючи офіційного працевлаштування та джерел доходу, розуміючи можливе призначене йому покарання, підозрюваний може вчинити дії, спрямовані на зміну місця проживання або переїзду до іншої країни (в тому числі, шляхом незаконного перетинання кордону, в умовах воєнного стану, шляхом використання корупційних зав`язків), оскільки на даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від суду або незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, колегія суддів бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину, може вдатися до відповідних дій.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Також підозрюваний може незаконно впливати на свідків, враховуючи, що їх не допитано судом, а також вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки злочинна діяльність була джерелом його прибутку, враховуючи, що підозрюваний офіційно не працевлаштований, не має стабільного джерела доходу, на шлях виправлення ставати не бажає, будучи раніше притягнутим до кримінальної відповідальності, знову підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що свідчить про високу ймовірність вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

З урахуванням конкретних обставин вчинення злочину, який інкримінується підозрюваному, колегія суддів вважає, що у цьому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту інтересів суспільства і держави в цілому.

З висновками слідчого судді суду першої інстанції щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України та необхідності застосування до ОСОБА_6 саме такого запобіжного заходу, у вигляді тримання під вартою, із визначенням застави, погоджується і апеляційний суд.

Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав особи та практиці Європейського суду з прав особи, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка відповідає вимогам ст.196 КПК України.

А тому, враховуючи вищенаведені відомості, у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності підстав та обставин необхідності застосування саме такого запобіжного заходу, як тримання підозрюваного під вартою, оскільки, зважуючи на такий обсяг відомостей, матеріали судового провадження об`єктивно свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів, у зв`язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази, формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, згідно підозри.

Крім того, згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження, вбачається, що на час розгляду вказаного клопотання органом досудового розслідування по кримінальному провадженню не проведено усіх необхідних слідчих дій, у зв`язку з чим, є обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню, внаслідок чого, такі обмежувальні заходи є виправданими.

Враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими слідчий обґрунтовує в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді, необхідність продовження застосування такого запобіжного заходу, як тримання підозрюваного під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об`єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваного та обставин кримінального провадження.

За такихобставин доводипідозрюваного пронедоведеність ризиків,не знайшлисвого підтвердженняпід часапеляційного розглядута неможуть бутиприйняті доуваги,оскільки неґрунтуються нанаявних матеріалахпровадження.

Щодо зменшення обраного судом розміру застави, колегія суддів зазначає наступне.

Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами є: 1) всі обставини кримінального правопорушення; 2) майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого; 3) інші дані про його особу (наприклад, поведінка під час кримінального провадження); 4) ризики, передбачені в ст. 177 КПК, а критеріями - те, що розмір застави: а) достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та, водночас, б) не буде завідомо непомірним для нього. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного проживання людини.

Виходячи з мети застави, головним критерієм, за яким має бути визначений розмір застави є його достатність для забезпечення виконання підозрюваним його процесуальних обов`язків. Саме така позиція міститься в рішеннях Європейського суду з прав людини.

Згідно з рішенням у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що суму застави необхідно оцінювати за ступенем впевненості, що можлива перспектива втрати застави буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб розвіяти будь-яке бажання втекти.

Аналогічної думки ЄСПЛ дотримався в справі «Істоміна проти України» де зазначив, що, гарантії передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції має на меті забезпечити не відшкодування будь-яких збитків, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Метою визначення такого альтернативного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, з тим щоб орган досудового розслідування зміг виконати завдання передбачені ст. 2 КПК України.

А тому, враховуючи підстави та обставини, визначені ч.ч.4,5 ст.182 КПК України, а також відомості щодо особи підозрюваного, суть пред`явленої підозри, колегія суддів дійшла висновку що саме такий розмір застави у розмірі 200 (двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 600 (шістсот п`ять тисяч шістсот) гривень, зможе достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених кримінальним процесуальним законом України, є співмірним та відповідає меті і завданням кримінального провадження.

Такий розмір застави є прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, зокрема у рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Підстав вважати визначений розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного, колегія суддів не вбачає. Більше того, під час апеляційного розгляду будь-яких нових доказів, ніж ті, які були досліджені слідчим суддею, стосовно непомірності вказаного розміру застави, підозрюваним не надано.

З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції постановив рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких постановив відповідне рішення.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та відсутності на цей час підстав для зміни чи скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги підозрюваного.

Керуючись ст.ст. 376, 392, 393, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 20.08.2024 року щодо продовження щодо підозрюваного за ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 29.09.2024 року, включно, із визначенням застави, залишити без змін.

Апеляційну скаргу підозрюваного залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Оскарження ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3