Постанова

від 03.09.2024 по справі 916/5369/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/5369/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Іскендерова К.О.

представники учасників справи в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Херсонський обласний кардіологічний центр» Херсонської обласної ради

на рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2024

у справі № 916/5369/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства «Херсонський обласний кардіологічний центр» Херсонської обласної ради

про: стягнення 864707,96 грн,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року ТовариствО з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі ТОВ «ГК «Нафтогаз України») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Херсонський обласний кардіологічний центр» Херсонської обласної ради, в якому просив суд стягнути з останнього 864707,96 грн, з яких: 707103,49 грн основного боргу;133324,67 грн пені; 8027,38 грн 3% річних; 16252,42 грн інфляційних втрат.

Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати спожитого протягом періоду січень-лютий 2023 року природного газу, який був поставлений позивачем як постачальником «останньої надії».

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.05.2024 у даній справі позов задоволено повністю.

Місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та закрити провадження у даній справі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає наступне:

- відповідач є бюджетною установою та фінансується з обласного бюджету. Можливості своєчасно розрахуватися з позивачем не було, оскільки через дефіцит бюджету на оплату спожитого природного газу кошти не виділялись;

- кошти на оплату спожитого природного газу були виділені тільки наприкінці 2023 року;

- після виділення коштів на оплату, 25.12.2023 відповідачем на рахунок позивача перераховано суму основного боргу у даній справі;

- тобто станом на 26.12.2023 (дата відкриття провадження у даній справі) заборгованість відповідача перед позивачем була повністю погашена, а тому суд мав закрити провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

До апеляційної скарги відповідачем додані нові докази, а саме дві платіжні інструкції від 25.12.2023 загалом на суму 707103, 49 грн.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів з Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.06.2024 за апеляційною скаргою відповідача відкрито апеляційне провадження, встановлено позивачу строк до 12.07.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з належними доказами його направлення відповідачу), роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до ст. 170 ГПК України, призначено справу № 916/5369/23 до розгляду на 03.09.2024 о 14:15 год.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти її задоволення. Зазначив, зокрема, що суд першої інстанції надав сторонам достатньо часу для надання будь-яких пояснень, заперечень та подання доказів. В той же час відповідач таким право не скористався.

Будь-яких інших заяви чи клопотань від учасників справи не надходило.

В судове засідання 03.09.2024 представники учасників прави не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши додані відповідачем до апеляційної скарги нові докази, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 80 ГПК України встановлено, що відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

Частинами 4, 5 ст. 80 ГПК України визначено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Таким чином, надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції, без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції, буде вважатися порушенням положень статей 80, 269 ГПК України.

Наведені положення ГПК України пов`язують вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням критеріїв: «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи». При цьому, тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів.

Така правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 08.09.2022 у справі № 910/5011/18, від 13.04.2021 у справі № 909/722/14 та від 01.07.2021 у справі № 46/603.

Насамперед колегія суддів зауважує, що відповідачем взагалі необґрунтовано причини неможливості подання цих доказів в суд першої інстанції та не заявлено клопотання про долучення їх до матеріалів справи.

Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд судом першої інстанції даної справи.

Так, як вбачається з наявних матеріалів, відповідач 05.01.2024 отримав ухвалу суду першої інстанції від 27.12.2023, якою суд, відкриваючи провадження у даній справі, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 251 ГПК України).

Водночас, відповідач таким правом не скористався, відзив на позовну заяву, до якого і мали б бути додані відповідні докази, не подав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Більш того, відповідач в суді першої інстанції жодного разу не повідомляв суд ні про існування у нього цих доказів, ні про причини, з яких ці докази не можуть бути подані у зазначений строк.

Колегією суддів також враховується, що відповідно до практики Верховного Суду (зокрема, постанова від 14.03.2023 у справі № 921/174/21) суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Водночас, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

Проте, будь-яких клопотань щодо продовження стадії підготовчого провадження або вчинення певних процесуальних дій відповідач не заявляв.

Відповідно до частин 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що неподання відповідачем відповідних доказів в суд першої інстанції залежало виключно від суб`єктивної поведінки самого відповідача, який несе ризик вчинення або не вчинення певної процесуальної дії.

За таких підстав, колегія суддів не приймає надані відповідачем до апеляційної скарги докази (дві платіжні інструкції від 25.12.2023 загалом на суму 707103,49 грн).

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Правові засади функціонування ринку природного газу України регламентовані Законом України «Про ринок природного газу».

За умовами ч. 1 ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу» у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника «останньої надії», постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника «останньої надії», та на умовах типового договору постачання постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.

Постачальник «останньої надії» визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (пункт 26 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу»).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р визначено позивача постачальником «останньої надії» строком на три роки як переможця конкурсу.

В силу пункту 1 Розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 (далі Правила), постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2501 від 30.09.2015, який є публічним, а його умови однаковими для всіх споживачів. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Згідно з пунктом 3 Розділу VI Правил постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачу (за умови відсутності відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта) та оператору газорозподільної системи в таких випадках: банкрутство, ліквідація попереднього постачальника природного газу; зупинення або анулювання ліцензії на постачання природного газу попереднього постачальника; відсутність підтвердженої номінації та реномінації постачальника споживача, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником "останньої надії" відключення по об`єкту такого споживача (положення цього абзацу застосовується при постачанні природного газу побутовому споживачу, споживачу, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператору газорозподільної системи); відсутність побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії (точки комерційного обліку споживача) в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС (положення цього абзацу застосовується при постачанні природного газу побутовому споживачу та споживачу, що здійснює виробництво теплової енергії).

Положеннями пункту 2 Глави 5 Розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2493 від 30.09.2015, визначено, що оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; прізвище, ім`я, по батькові (для побутових споживачів); назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача.

У матеріалах справи відсутні та відповідачем до місцевого господарського суду не подано жодного належного у розумінні процесуального закону доказу на підтвердження наявності в нього у зазначений період іншого постачальника природного газу, ніж постачальник «останньої надії» (позивач).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає про укладення між сторонами договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», який діяв, зокрема, у січні-лютому 2023 року.

На підтвердження включення відповідача до реєстру споживачів постачальника останньої надії та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника останньої надії з наведених вище підстав, позивачем надано до матеріалів справи: лист Оператора ГТС № ТОВВИХ-23-9006 від 04.07.2023; інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10); відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56ХS00004GIDB00C (у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС). За вказаними даними, на виконанням умов типового договору позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 18,053 тис.м.куб. на загальну суму 707103,49 грн (з урахуванням вартості транспортування).

Позивачем складені акти приймання передачі природного газу № 1607 за січень 2023 року про поставку 8,65300 тис.м.куб. газу на суму 367735,08 грн з ПДВ та № 3429 за лютий 2023 року про поставку 9,40000 тис.м.куб. газу на суму 339368,41 грн з ПДВ. Також позивачем виставлені відповідачу рахунки на оплату: № 4891 (розрахунковий період: 1-31 січня 2023 року) на суму 367735,08 грн; № 8488 (нарахування за лютий 2023 року в розмірі 339368,41 грн) з урахуванням боргу на загальну суму 707103,49 грн.

Зазначені вище акти і рахунки були направлені засобами поштового зв`язку на юридичну адресу відповідача, про що свідчать наявні в матеріалах справи роздруківки списків згрупованих відправлень від 14.02.2023, від 14.03.2023 та відповідні фіскальні чеки.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною сьомою статті 179 ГК України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно з приписами частини першої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу частини другої статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 ЦК України).

Отже, укладений між сторонами договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» став належною підставою виникнення у них господарського зобов`язання відповідно до статей 173, 174 ГК України (статті 11, 202, 509 ЦК України).

Згідно з положеннями частини першої статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (стаття 530 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене у сукупності, те, що відповідач не сплатив кошти за спожитий у січні-лютому 2023 року природний газ, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з ним. При цьому, жодних заперечень щодо арифметичної правильності заявлених до стягнення сум апеляційна скарга відповідача не містить.

Фактично, доводи скаржника зводяться лише до того, що після відкриття провадження ним було сплачено на користь позивача суму основного боргу. Водночас. як вже зазначалось вище, відповідні докази, подані у встановленому процесуальним законом порядку, матеріали цієї справи не містять.

Враховуючи, що по суті спору апелянтом жодного доводу, крім вищенаведеного, суду апеляційної інстанції не зазначено, колегія суддів, враховуючи межі апеляційного перегляду справи, вказує, що судом першої інстанції було правильно визнано обґрунтованість позовних вимог.

Окремо колегія суддів звертає увагу скаржника (відповідача) на те, що він не позбавлений права надати відповідні платіжні доручення у якості доказів погашення заборгованості на стадії виконання судового рішення.

Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 ГПК України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом, підлягають віднесенню на скаржника.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Херсонський обласний кардіологічний центр» Херсонської обласної ради залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2024 у справі № 916/5369/23 - без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.09.2024.

Головуючий суддяН.С. Богацька

суддіГ.І. Діброва

Н.М. Принцевська