Постанова

від 02.09.2024 по справі 910/18729/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2024 р. Справа№ 910/18729/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Звершховської І.А.,

представників сторін:

від позивача: Карпин П.Й.

від відповідача: не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Аналітичний центр "Альгіз"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 (повний текст складено 29.01.2024)

у справі № 910/18729/23 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобезпека Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аналітичний центр "Альгіз"

про стягнення 627 730,26 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергобезпека Груп» (далі - ТОВ «Енергобезпека Груп», Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітичний центр «Альгіз» (ТОВ «АЦ «Альгіз», Центр) 627 730,26 грн.

На обґрунтування заявлених вимог Товариство зазначає про неналежне виконання Центром зобов`язань за договором №19/12-19 від 19.12.2019 про надання поворотної фінансової допомоги.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «АЦ «Альгіз» на користь Товариства 500 000,00 грн основного боргу, 3 005,46 грн пені, 95 005,62 грн інфляційних втрат; 29 719,18 грн 3% річних та 9 415,95 грн витрат зі сплати судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягненя 500 000,00 грн основного боргу, суд встановив факт невиконання відповідачем свого грошового зобов`язання у встановлений договором строк. Також суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, інфляційних нарахувань та 3% річних та визнав їх арифметично вірними.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2024, Центр звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю, а також всі витрати відповідача покласти на позивача.

Скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним та помилковим. За твердженням апелянта, хоч сторони і вели переговори щодо отримання Центром від Товариства грошових коштів у вигляді поворотної фінансової допомоги і за результатами цих переговорів Центр отримав наприкінці 2019 року грошові кошти у розмірі 500 000, 00 грн, однак договір у наданій з позовною заявою редакції між позивачем та відповідачем не укладався. Крім того, сторони обговорювали інший строк повернення коштів, значно пізніший ніж 01.03.2020. Наскільки пам`ятає керівник Центру, строк повернення спірних грошових коштів ще не настав. Скаржник зазначає, що документи, пов`язані з отриманням ним від Товариства спірних коштів, у нього не збереглись, а тому надати їх він не може.

Апелянт вважає, що надана позивачем копія тексту договору не є доказом його укладення, оскільки його текст не містить підписів від імені позивача та відповідача на сторінках договору, на яких викладено його істотні умови, а також відомостей про можливе прошиття його нитками та посвідчення сторонами своїми підписами місця такого прошиття.

Центр вважає, що такі обставини мають наслідком факт неукладення спірного договору у належній письмовій формі, а отже, неукладений договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його неукладеністю. Відповідно, позивач не довів заявлені ним позовні вимоги належними, достовірними, допустимими і вірогідними доказами, а також досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, а також того, що строк повернення поворотної фінансової допомоги вже настав.

Позиції учасників справи.

Товариство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти її доводів заперечує та наводить власні доводи на їх спростування; просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18729/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Центру на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 до надходження матеріалів справи №910/18729/23.

06.05.2024 матеріали справи №910/18729/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 апеляційну скаргу Центру на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/18729/23 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Центру на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/18729/23. Розгляд справи призначено на 01.07.2024.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2024 справа №910/18729/23 передана на розгляд колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданової С.О., Корсак В.А. (у зв`язку з відпусткою судді Владимиренко С.В.).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 прийнято апеляційну скаргу Центру на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/18729/23 до провадження у визначеному складі суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги Центру на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/18729/23. Відкладено судове засідання до 12.08.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 задоволено клопотання представника Центру та відкладено судове засідання до 21.08.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 на задоволення відповідного клопотання представника скаржник відкладено судове засідання до 02.09.2024.

02.09.2024 від Центру надійшло клопотання, у якому відповідач просив відкласти розгляд справи на інший час. Заявник повідомив, що його представник адвокат Костинчук П.М. не має можливості взяти участь у призначеному на 02.09.2024 о 13:30 судовому засіданні, оскільки майже на той самий час (02.09.2024 о 13:00) Шевченківський районний суд міста Києва раніше вже призначив засідання у судовій справі №761/14803/23, де адвокат Костинчук П.М. представляє відповідача Кисілевича Д.П.

Апеляційний господарський суд враховує, що участь представників учасників справи у судовому засіданні 02.09.2023 не визнавалась обов`язковою, попередні судові засідання неодноразово відкладались за відповідними клопотаннями відповідача (ухвалами від 01.07.2024, 12.08.2024, 21.08.2024).

Колегія суддів зазначає, що чинне процесуальне законодавство не обмежує сторону у кількості представників для представництва її інтересів, а також надає особі право на самопредставництво.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

19.12.2019 Товариство (позичкодавець) та Центр (позичальник) уклали договір №19/12-19 про надання поворотної фінансової допомоги (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого Товариство зобов`язалось надати Центру поворотну фінансову допомогу, а Центр зобов`язався повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 2.1, 2.2 договору поворотна фінансова допомога надається у національній валюті України в розмірі 500 000,00 грн без ПДВ. Поворотна фінансова допомога надається позичкодавцем не пізніше ніж через 5 робочих днів з дати підписання цього договору.

Поворотна фінансова допомога надається позичкодавцю на безоплатній основі, плата за користування грошовими коштами не стягується.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню не пізніше 01.03.2020.

За прострочення позичальником строку повернення суми поворотної фінансової допомоги, визначеного в п. 3.1 цього договору, позичальник сплачує позичкодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми неповернутої фінансової допомоги за кожен день прострочення (п. 4.2 договору).

Повернення грошових коштів здійснюється шляхом перерахування позичальником грошових коштів на поточний рахунок позивача згідно з реквізитами, зазначеними у розділі 9 цього договору.

20.12.2019 платіжним дорученням №142.449501 Товариство переказало на рахунок Центру 500 000,00 грн з призначенням платежу «надання поворотної фінансової допомоги, договір №19/12-19 від 19.12.2019, без ПДВ».

14.03.2023 Товариство направило Центру вимогу (вих. №049 від 13.03.2024) щодо виконання зобов`язань за договором, у якій зазначило про порушення позичальником зобов`язання за договором щодо повернення поворотної фінансової допомоги та просило Центр сплатити 821 654,07 грн, з яких 500 000,00 грн основного боргу, 237 773,89 грн інфляційних втрат, 44 965,75 грн 3% річних, 38 934,43 грн пені.

Товариство повторно звернулось до Центру з вимогою (вих. №131 від 29.05.2023) щодо виконання зобов`язань за договором, у якій у зв`язку з порушенням позичальником зобов`язання за договором щодо повернення поворотної фінансової допомоги просило Центр сплатити 841 997,58 грн, з яких 500 000,00 грн основного боргу, 255 590,55 грн інфляційних втрат, 47 472,60 грн 3% річних, 38 934,43 грн пені.

14.06.2023 Центр отримав зазначену вимогу нарочним, про що свідчить відповідний напис «отримано» директора відповідача ОСОБА_1 на першій сторінці цієї вимоги.

Оскільки Центр кошти поворотної допомоги у встановлений договором строк та на вимогу Товариства не повернув, Товариство звернулось до суду з позовною заявою, що розглядається.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 525, 526 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою укладений сторонами у справі договір №19/12-19 від 19.12.2019 є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).

Суд встановив, що Товариство та Центр уклали договір №19/12-19 про надання поворотної фінансової допомоги, на виконання якого Товариство 20.12.2019 надало Центру 500 000,00 грн поворотної фінансової допомоги з умовою повернення Центром цих коштів у строк на пізніше 01.03.2020.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що сторони не погодили істотні умови договору (наведено вище за текстом цієї постанови), а тому договір є недійсним, колегія суддів, в т.ч. з огляду на надання Товариством оригіналу спірного договору, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками, зазначає таке.

У постанові від 10.03.2021 у справі №607/11746/17 Верховний Суд зазначив, що «з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності».

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підписів сторін на всіх сторінках договору, які містять його істотні умови, колегія суддів оцінює критично та зазначає, що чинне законодавство не містить такої вимоги, а у наданому Товариством (в т.ч. в оригіналі) договору умови щодо парафування (підписання кожної із сторінок договору) відсутні. Так само відсутні як вимога закону, так і умови договору щодо необхідності прошивати договір нитками та скріплювати таке прошивання підписами сторін.

Колегія суддів також відзначає, що Товариство двічі зверталось до Центру з вимогами щодо повернення спірних коштів, у яких зазначало про укладення між ними 19.12.2012 договору №19/12-19 про надання поворотної фінансової допомоги зі строком повернення не пізніше 01.03.2020. Доказів, які свідчили би про заперечення Центром таких обставин до звернення Товариством з позовом у справі, що розглядається, відсутні.

Наявність договору з іншими умовами повернення коштів (в т. ч. щодо тсроків повернення) відповідач належними і допустимими доказами не довів.

Так само відповідач не довів і наявність інших фактичних чи правових підстав для отримання коштів у розмірі 500 000 грн.

При цьому колегія окремо відзначає, що у платіжному дорученні №142.449501 призначенням платежу вказано «надання поворотної фінансової допомоги, договір №19/12-19 від 19.12.2019, без ПДВ». Доказів повернення грошей, отриманих за цим платіжним дорученням, як помилково перерахованих (у зв`язку з не укладенням такого договору) відповідач також не надав.

За таких обставин, враховуючи ненадання Центром доказів повернення Товариству 500 000,00 грн поворотної фінансової допомоги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога Товариства про стягнення з Центру 500 000,00 грн основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимог Товариства про стягнення 3 005,46 грн пені, 95 005,62 грн інфляційних втрат; 29 719,18 грн 3% річних.

За визначенням ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 1 ст. 546, ст. 547 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися в т.ч. неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

Сторони у п. 4.2 договору узгодили, що за прострочення Центром строку повернення суми поворотної фінансової допомоги, визначеного в п. 3.1 цього договору, Центр сплачує Товариству пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми неповернутої фінансової допомоги за кожен день прострочення.

Враховуючи встановлений судом факт прострочення Центром виконання зобов`язання щодо повернення поворотної фінансової допомоги та умови п. 4.2 договору, колегія суддів вважає вимогу Товариства про стягнення з відповідача пені обґрунтованою.

Перевіривши наданий позивачем та здійснений судом першої інстанції розрахунок пені, колегія суддів вважає його арифметично вірним та погоджується з висновком місцевого суду, що до стягнення з Центру на користь Товариства підлягає 3 005,46 грн пені.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений судом факт прострочення Центром виконання зобов`язання щодо повернення поворотної фінансової допомоги, колегія суддів вважає вимоги Товариства про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних обґрунтованими.

Перевіривши наданий позивачем та здійснений судом першої інстанції розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, колегія суддів вважає його арифметично вірним та погоджується з висновком місцевого суду, що до стягнення з Центру на користь Товариства підлягає 95 005,62 грн інфляційних втрат та 29 719,18 грн 3% річних.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аналітичний центр "Альгіз" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/18729/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/18729/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/18729/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.09.2024.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак