Постанова
від 29.08.2024 по справі 905/1029/23
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року м. Харків Справа №905/1029/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,

за участю представників:

від позивачів - Бєлкін Л.М.,

від відповідача-1 - Чайкіна К.О., Грищенко В.О.,

від відповідача-2 - не з`явився,

від відповідача-3 - не з`явився,

від відповідача-4 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (вх.№366Д від 08.02.2024) на рішення Господарського суду Донецької області від 15.01.2024 у справі №905/1029/23 (м. Харків, суддя Паляниця Ю.О., повний текст рішення складено 25.01.2024),

за позовом 1. ОСОБА_1 , м. Київ,

2. ОСОБА_2 , м. Київ,

3. ОСОБА_3 , м. Київ,

4. ОСОБА_4 , м. Київ,

5. ОСОБА_5 , м. Київ,

до 1. Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», м. Авдіївка, Донецька область,

2. Компанії «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD), Кіпр,

3. Компанії «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V.), Нідерланди,

4. ОСОБА_6 , м. Київ,

про солідарне стягнення доплат за акції у загальному розмірі 1 941 420 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі, ОСОБА_1 , м.Київ, ОСОБА_2 , м.Київ, ОСОБА_3 , м.Київ, ОСОБА_4 , м.Київ, ОСОБА_5 , м.Київ звернулись до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів, Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», м.Авдіївка, Барленко ЛТД (Barlenco LTD), Кіпр, Компанії «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V.), Нідерланди, ОСОБА_6 , м.Київ, у якому просили суд: - стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», Компанії «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD), Компанії «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V.) та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 доплату 393000 грн за акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у зв`язку із заниженням ціни їх викупу на підставі публічної безвідкличної вимоги від 05.05.2018р. про придбання акцій в усіх власників акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод»; - стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», Компанії «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD), Компанії «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V.) та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 доплату 393000 грн за акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у зв`язку із заниженням ціни їх викупу на підставі публічної безвідкличної вимоги від 05.05.2018р. про придбання акцій в усіх власників акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод»; - стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», Компанії «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD), Компанії «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V.) та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 доплату 275100 грн за акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у зв`язку із заниженням ціни їх викупу на підставі публічної безвідкличної вимоги від 05.05.2018р. про придбання акцій в усіх власників акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод»; - стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», Компанії «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD), Компанії «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V.) та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 доплату 235800 грн за акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у зв`язку із заниженням ціни їх викупу на підставі публічної безвідкличної вимоги від 05.05.2018р. про придбання акцій в усіх власників акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод»; - стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», Компанії «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD), Компанії «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V.) та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 доплату 644520 грн за акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у зв`язку із заниженням ціни їх викупу на підставі публічної безвідкличної вимоги від 05.05.2018р. про придбання акцій в усіх власників акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод».

В обґрунтування своїх вимог позивачі посилались на порушення норм законодавства під час процедури примусового викупу належних їм акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», несправедливу вартість викупу акцій позивачів, внаслідок чого заявлені суми коштів підлягають стягненню на їх користь.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 15.01.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», Компанії «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD) та Компанії «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V.) задоволено. Стягнуто солідарно з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», Компанії «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD) та Компанії «Метінвест Б.В.» на користь ОСОБА_1 суму доплати у розмірі 393000 грн за акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод». Стягнуто солідарно з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», Компанії «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD) та Компанії «Метінвест Б.В.» на користь ОСОБА_2 суму доплати у розмірі 393000 грн за акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод». Стягнуто солідарно з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», Компанії «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD) та Компанії «Метінвест Б.В.» на користь ОСОБА_3 суму доплати у розмірі 275100 грн за акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод». Стягнуто солідарно з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», Компанії «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD) та Компанії «Метінвест Б.В.» на користь ОСОБА_4 суму доплати у розмірі 235800 грн за акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод». Стягнуто солідарно з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», Компанії «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD) та Компанії «Метінвест Б.В.» на користь ОСОБА_5 суму доплати у розмірі 644520 грн за акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод». Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 5895 грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 5895 грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 4126,50 грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 3537 грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» на користь ОСОБА_5 судовий збір в сумі 9667,80 грн. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_6 на підставі п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалено видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» з вказаним рішенням суду першої інстанції частково не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 15.01.2024 у справі №905/1029/23 в частині задоволення позову, в цій частині прийняти рішення про: відмову в задоволенні позову про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», Компанії Barlenco LTD та Компанії Metinvest B.V. на користь ОСОБА_1 суму доплати у розмірі 393 000 грн за акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод»; на користь ОСОБА_2 суму доплати у розмірі 393 000 грн за акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод»; на користь ОСОБА_3 суму доплати у розмірі 275 100 грн за акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод»; на користь ОСОБА_4 суму доплати у розмірі 235 800 грн за акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод»; на користь ОСОБА_5 суму доплати у розмірі 644 520 грн за акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод»; судові витрати у зв`язку з апеляційним переглядом покласти на Позивачів; забезпечити участь представників Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» Гінінгера Андрія Анатолійовича, Чайкіної Катерини Олегівни у судових засіданнях в межах апеляційного перегляду справи №905/1029/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В обґрунтування апеляційної скарги Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» зазначає наступне:

- сума справедливої компенсації не може визначатися виключно на даних щодо розміру чистих активів. Належним та допустимим доказом є висновок експерта або звіт оцінювача. Матеріали справи не містять висновку експерта або звіту оцінювача щодо визначення вартості акцій у розмірі 54,30 грн, відповідно суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про доведеність обставин заниження ринкової вартості акції ПрАТ «АКХЗ» та визначення розміру компенсації;

- у справі №905/671/19 не встановлені обставини, які можуть бути розцінені як «преюдиційні» при розгляді цієї справи. Отже, Позивачі зобов`язані доводити обставини заниження дійсної ринкової вартості акції ПрАТ «АКХЗ» та не отримання ним справедливої вартості акцій при здійсненні викупу на які вони посилаються;

- визначення судом першої інстанції ринкової (справедливої) вартості акцій виходячи з висновки судів, висловлені пізніше за дату проведення продажу, свідчить про порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення принципу правової визначеності;

- обов`язковий продаж акцій ПрАТ «АКХЗ» проведений на підставі публічної безвідкличної вимоги Компанії Barlenco LTD, відповідно, саме вказана особа виступає зобов`язаною у відносинах з оплати (компенсації вартості) акцій;

- суд першої інстанції застосував доктрину «підняття корпоративної завіси» за відсутності відповідного закону, передбаченого таким законом механізму застосування доктрини, без наявності доказів безпосереднього керівництва учасниками процедури обов`язкового викупу акцій, а тому дійшов помилкового висновку про можливість звернення з позовом до ПрАТ «АКХЗ», Компанії «METINVEST B.V.»;

- у позовній заяві не визначені правові підставі для звернення до суду, водночас суд першої інстанції також не визначив зазначених підстав під час прийняття рішення у справі, а отже не надав жодної юридичної кваліфікації спірним правовідносинам. Товариство не може бути відповідачем за кондикційними вимогами, так як не зберегло майно (кошти) за результатами власних дій. Разом з тим, для кондикційних зобов`язань (Глава 83 ЦК України) не встановлено випадків виникнення солідарного зобов`язання;

- Компанія Barlenco LTD, Компанія Metinvest B.V. повинні бути повідомлені належним чином про розгляд справи №905/1029/23, отримати переклад на англійську мову позовної заяви, ухвали про відкриття провадження у справі №905/1029/23. Між тим, зазначені дії при розгляді справи здійснені не були, що свідчить про відсутність підстав для вирішення справи № 905/1029/23 по суті;

- спір щодо стягнення майна, збереженого без достатніх правових підстав підлягає розгляду судами за місцем знаходження відповідачів-нерезидентів. Вказане свідчить про те, що спір між Позивачем та нерезидентами Компанією Barlenco LTD, Компанією Metinvest B.V. не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства Господарським судом Донецької області .

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (вх.№366Д від 08.02.2024) на рішення Господарського суду Донецької області від 15.01.2024 у справі №905/1029/23 залишено без руху.

В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№2714 від 21.02.2024) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 12.02.2024. Зокрема, апелянтом надано докази сплати судового збору в установленому законом порядку та розмірі та докази направлення копії апеляційної скарги з додатками на адресу ОСОБА_2 .

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (вх.№366Д від 08.02.2024) на рішення Господарського суду Донецької області від 15.01.2024 у справі №905/1029/23. Витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/1029/23.

28.02.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи 905/1029/23 (вх.№3007).

Від представника позивачів надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3808 від 15.03.2024), в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду Донецької області від 15.01.2024 у справі №905/1029/23 залишити без змін; забезпечити участь представника позивачів - адвоката Бєлкіна Леоніда Михайловича у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів без направлення окремої заяви.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу представник позивачів зазначає наступне:

- розглядаючи спори щодо одного й того самого сквіз-ауту, щодо одного й того ж емітента, щодо тих самих рішень його органів, але за позовами різних акціонерів (доводи яких є майже ідентичними, різняться лише позовні вимоги), суди мають враховувати висновки Верховного Суду щодо правомірності рішень щодо затвердження ринкової вартості акцій. Оскільки у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 Верховний Суд вже дійшов висновку про те, що справедлива ціна викупу акцій ПрАТ «АКХЗ» у процедурі «сквіз-аут» повинна складати 54,3 грн за одну акцію, то відносно цієї процедури немає жодної підстави переглядати вказану ціну;

- твердження апеляційної скарги, що висновки справи №905/671/19 не є преюдиціальними, оскільки у ній брав участь акціонер ОСОБА_8 , але цей акціонер не є стороною у справі №905/1029/23, не мають правового значення, оскільки і у справі №905/671/19, і у справі №905/1029/23 брало участь ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод»;

- доводи апеляційної скарги щодо ретроспективного застосування висновків Верховного Суду до спірних правовідносин є необґрунтованими оскільки вимоги до використання майнового підходу існували на момент примусового викупу акцій;

- правомірність заявлення позову до емітента - ПрАТ «АКХЗ» - вже преюдиціально встановлена у справі №905/671/19, і ПрАТ «АКХЗ» (Відповідач-1) як сторона у справі №905/671/19 вже не має права заперечувати цей факт як преюдиціальний. Більше того, правомірність заявлення позову до емітента у спорах щодо «сквіз-ауту» неодноразово встановлювалася і в інших постановах Верховного Суду;

- у даному випадку позивачеві завдано збитків взаємовов`язаними сукупними діями наглядової ради акціонерного товариства та заявником вимоги з єдністю наміру - викупу акцій у позивачів за заниженою ціною. Заниження ціни викупу цілком однозначно витлумачено Верховним Судом як завдання збитків, а позивачі у даній справі не заявляли позов про витребування майна з чужого незаконного володіння;

- доводи скаржника про необхідність перекладу документів, направлених іноземним юридичним особам та необхідність розгляду даного спору у іноземних судах є необґрунтованими, не узгоджуються із нормативними положеннями та судовою практикою з вказаних питань.

Також представником позивачів надано уточнення до відзиву на апеляційну скаргу (вх.№3812 від 15.03.2024), в якому останній зазначає про допущену помилку щодо найменування суду-адресата в адресній частині відзиву та просить вважати правильним найменування «Східний апеляційний господарський суд проспект Незалежності, 13, м. Харків, 61058».

Від представника Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» надійшло клопотання (вх.№4255 від 25.03.2024), в якому просить долучити до матеріалів справи докази на підтвердження повноважень представника ПРАТ «Авдіївський коксохімічний завод» адвоката Гінінгера А.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 призначено апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (вх.№366Д від 08.02.2024) на рішення Господарського суду Донецької області від 15.01.2024 у справі №905/1029/23 до розгляду на « 25» квітня 2024 р. о 10:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Судове засідання у справі №905/1029/23, яке відбудеться « 25» квітня 2024 р. о 10:30 год. та подальші судові засідання у даній справі ухвалено провести за участю представників Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» - Чайкіної К.О., Гінінгера А.А., та представника позивачів - Бєлкіна Л.М. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаних представників.

Від Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» надійшли додаткові пояснення (вх.№5712 від 23.04.2024), в яких просить розглянути справу №905/1029/23 з урахуванням наданих пояснень; задовольнити апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 15.01.2024 у справі №905/1029/23 в частині задоволення вимог Позивачів, в цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Від представника позивачів надійшли заперечення на додаткові пояснення (вх.№5798 від 24.04.2024), в яких просить апеляційну скаргу разом із додатковими поясненнями відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 розгляд справи №905/1029/23 відкладено на 23 травня 2024 року о 10:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.

Від представника позивачів надійшли додаткові пояснення (вх.№6951 від 20.05.2024), в яких останній просить врахувати викладене у поясненнях та відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.05.2024 розгляд справи №905/1029/23 відкладено на 04 липня 2024 року о 10:00 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №131.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (вх.№366Д від 08.02.2024) на рішення Господарського суду Донецької області від 15.01.2024 у справі №905/1029/23 ухвалено провести « 25» липня 2024 р. об 11:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 оголошено перерву у розгляді справи №905/1029/23 до « 29» серпня 2024 р. о 10:45 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 задоволено клопотання представника Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» - адвоката Грищенко В.О. про його участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №905/1029/23, яке відбудеться « 29» серпня 2024 р. о 10:45 год у залі судового засідання №132 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №905/1029/23, яке відбудеться «« 29» серпня 2024 р. о 10:45 год ухвалено провести за участю представника Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» - адвоката Грищенко В.О. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку з відпусткою судді Россолова В.В. для розгляду справи №905/1029/23 визначено наступний склад суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

Відповідачі-2, 3, 4 до судового засідання Східного апеляційного господарського суду 29.08.2024 не з`явились. Про дату, час та місце судових засідань повідомлялися належним чином, шляхом направлення ухвал на поштові адреси, зазначені позивачами в позовній заяві.

При цьому, після повідомлення апелянтом нової адреси «Metinvest Managament B.V.» Zuidplein 216, 1077 XVAmsterdam,The Netherlands, ухвали направлені на зазначену нову адресу Компанії.

Крім того, ухвали направлені на електронні адреси Компанії «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V.) ІНФОРМАЦІЯ_1 та Компанія «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD) barlenco@metinvestholding.com. Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду від 25.04.2024 та від 23.05.2024 доставлені останнім на вказані електронні адреси.

Крім цього, інформація про постановлення Східним апеляційним господарським судом ухвал, якими призначено дати, час та місце судових засідань розміщена на офіційній веб-сторінці сайту Східного апеляційного господарського суду.

Суд зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

При цьому колегія суддів враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів для того, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (див. mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» і «Трух проти України»).

Враховуючи вищезазначене, судом апеляційної інстанції використано доступні способи повідомлення учасників справи про судові засідання, створено всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, з огляду на необхідність дотримання розумного строку судового провадження, з урахуванням того, що явка сторін не визнавалася обов`язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні за відсутності представників відповідачів-2, 3, 4.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 29.08.2024 присутні представники відповідача-1 підтримали раніше надані пояснення, просили апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові. Представник позивачів заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Атріус Груп» (продавець) та Barlenko LTD (покупець) від імені якого діє Приватне акціонерне товариство «Альтана Капітал» (повірений покупця) укладено договір купівлі - продажу акцій №БВ20180426/02-АК, згідно з п.1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити акції з наступними характеристиками: вид акцій - акції прості іменні; емітент акцій: Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» міжнародний ідентифікаційний номер: UA4000079222; форма існування акцій: бездокументарна; кількість акцій: 550000 штук; сума договору: 8250000 грн.

Право власності на акції переходять від продавця до покупця з моменту зарахування акції на рахунок у цінних паперах покупця у депозитарній установі, відповідно до чинного законодавства України (п.2.2 договору).

За приписами п.8.1 цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та припиняє свою дію: з моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Наведений договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень.

27.04.2018 між Приватною компанією з обмеженою відповідальністю «Метінвест Б.В.» (сторона 1), Приватним акціонерним товариством «Фірма верхнього одягу «ФЕЯ» (сторона 2) та BARLENKO LTD (сторона 3) укладено договір, за умовами п.А якого сторони є афілійованими особами в розумінні п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про акціонерні товариства», а саме сторона 2 та сторона 3 під контролем сторони 1.

Сторона 1 прямо володіє 94,60034% акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (Україна, код ЄДРПОУ 00191075) (товариство); сторона 2 прямо володіє 0,11842% акцій товариства; сторона 3 прямо володіє 0,28196% акцій товариства (п.п.В, С, D договору).

Згідно з п.Е та п.1 договору сторони разом мають право власності на домінуючий контрольний пакет акцій товариства, який таким чином перебуває у прямій та опосередкованій власності сторони 1; враховуючи норми статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» та на підставі ст.627 Цивільного кодексу України, сторони уклали цей договір, яким домовились визначити сторону 3 особою, що уповноважена на вчинення наступних дій: вимагати від інших акціонерів продажу належних їм акцій товариства шляхом надсилання до товариства публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій товариства та вчиняти всі інші дії відповідно до вимог та у порядку, визначеними ст.65-2 Закону України «Про акціонерні товариства». Сторона 3 вчиняє дії, зазначені в п.1 цього договору, від власного імені та за власні кошти, самостійно несе ризик збитків за неналежне виконання своїх зобов`язань (п.2 наведеного правочину).

Відповідно до п.6 цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до повного виконання стороною 3 дій, зазначених в п.1 цього договору.

27.04.2018 Компанією «Барленко ЛТД» надіслано відповідачу 1 Повідомлення б/н від 27.04.2018 про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», в якому зазначено про структуру власності Компанії «Метінвест Б.В.» та її афілійованих осіб. Разом з цим, зазначено наступне: Ціна, передбачена п.1 та п.2 ч.5 ст.65-2 Закону України «Про акціонерні товариства»: найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття - 15 грн за одну іменну акцію Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод»; опосередкованого набуття права власності на акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» згідно з вимогами п.2 ч.5 ст.65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» не відбувалось. Дата набуття домінуючого контрольного пакету акцій товариства: 27.04.2018.

Крім того, у повідомленні зазначено, що Компанія «Барленко ЛТД» виступить суб`єктом реалізації прав, передбачених статтею 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» для заявника вимоги на підставі відповідного договору.

Протоколом засідання наглядової ради Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» №209 від 30.04.2018, на підставі отриманого Повідомлення про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», вирішено обрати Товариство з обмеженою відповідальністю «Оціночний Стандарт» оцінювачем ринкової вартості акцій товариства станом на 26.04.2018; надано дозвіл товариству на укладання з Товариством з обмеженою відповідальністю «Оціночний Стандарт» договору про надання послуг щодо оцінки ринкової вартості 1 (однієї) простої іменної акції товариства, у складі пакетів загальною кількістю 4,99928% від статутного фонду станом на 26.04.2018 з метою реалізації права обов`язкового продажу простих іменних акції акціонерами на вимоги особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій, та надання рецензії незалежного оцінювача на звіт «Оцінка ринкової вартості 1 (однієї) простої іменної акції товариства».

Згідно зі Звітом про оцінку вартості 1 (однієї) простої акції (у складі пакетів загальною кількістю 4,99928% від статутного фонду з метою реалізації права обов`язкового продажу простих іменних акції акціонерами на вимоги особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій) Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» від 02.05.2018 - ринкова вартість 1 (однієї) простої іменної акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (у складі пакетів загальної кількістю 4,99928% від статутного фонду з метою реалізації права обов`язкового продажу простих іменних акції акціонерами на вимоги особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій) станом на 26.04.2018 становить: 13,13 грн без ПДВ.

Протоколом засідання Наглядової ради Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» №211 від 04.05.2018 затверджено ринкову вартість 1 простої іменної акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі 13,13 грн.

04.05.2018 між Публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» (банк) та BARLENKO LTD (клієнт) укладено договір рахунку умовного зберігання (ескроу) №31/2017-7, предметом якого є відкриття клієнту рахунку умовного зберігання (ескроу) у національній валюті та здійснення його обслуговування у відповідності до умов цього договору та чинного законодавства України, у тому числі Закону України «Про акціонерні товариства» та нормативно-правових актів Національного банку України. Рахунок використовується з метою оплати ціни акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» в межах процедури обов`язкового продажу акцій на вимогу клієнта, що є власником домінуючого контрольного пакета акцій емітента (або уповноваженою особою, яка діє в інтересах групи осіб, що спільно є власниками домінуючого контрольного пакету акцій емітента) (п.1.3).

На виконання умов зазначеного договору, Публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» відкрито на ім`я BARLENKO LTD у валюті UAH (з метою оплати ціни акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод»), що підтверджується довідкою Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» №2879 від 04.05.2018.

05.05.2018 BARLENKO LTD надіслано на адресу відповідача 1 Публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій усіх власників акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (вимога).

Згідно з п.4 вимоги ціна придбання акцій та порядок їх визначення: 15 грн за одну просту іменну акцію Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод». Ціна придбання акцій визначена відповідно до ч.5 ст.65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» як найвища з наступних:

- найвища ціна акції, за якою заявник вимоги та/або його афілійовані особи придбавали акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакету акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» включно з датою набуття (15 грн);

- ринкова вартість акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій - 26.04.2018 (13,13 грн);

- середній біржовий курс за останні три місяці, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», визначений Публічним акціонерним товариством «Українська біржа» (9,6723 грн).

Розділом 6 вимоги визначено порядок реалізації останньої.

Зазначена вимога отримана відповідачем 1 - 07.05.2018, що підтверджується відміткою про отримання №11/09/371 від 07.05.2018.

В подальшому, вказана вимога опублікована на сайті Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» https://akhz.metinvesthilding.com/ua/about/info, а також на загальнодоступній інформаційній базі Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України https://stockmarket.gov.ua//.

Згідно з випискою за 17.05.2018 на рахунок у ПАТ «ПУМБ» зараховано 146275680 грн для виплат міноритарним акціонерам ціни акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод».

Актом приймання-передачі від 17.05.2018, підписаним з боку Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», відповідача 1 та BARLENKO LTD, визначено список осіб, у яких придбаваються акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод».

За змістом виписок про операції з цінними паперами станом на 18.05.2018 та 17.05.2018, ОСОБА_1 обліковувався в реєстрі власників цінних паперів Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» з загальною кількістю цінних паперів - 10000 шт, ОСОБА_2 - 10000 шт, ОСОБА_3 - 7000 шт, ОСОБА_4 - 6000 шт, ОСОБА_5 - 16400 шт.

Зазначені фізичні особи звернулись до Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» з заявами на видачу готівки з рахунків ескроу та отримали грошові кошти в наступних розмірах: ОСОБА_1 - 150000 грн, ОСОБА_2 - 150000 грн, ОСОБА_3 - 105000 грн, ОСОБА_4 - 90000 грн, ОСОБА_5 - 246000 грн.

Вказані обставини не заперечуються сторонами.

Не погоджуючись із ціною викупу акцій, позивачі звернулись до суду з цим позовом.

Оскаржуване судове рішення мотивовано тим, що Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 по справі №905/671/19 дійшов висновку, що рішенням від 04.05.2018 (протокол №211) наглядова рада Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» затвердила вочевидь несправедливу вартість акцій, визначену Товариством з обмеженою відповідальністю «Оціночний стандарт», як ринкову. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що під час розгляду справи №905/671/19 судом було встановлено справедливу ціну однієї акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі 54,3 грн, які примусово вилучалися на підставі публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у всіх власників акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод». При цьому, суд погодився з твердженнями відповідача 1 у цій справі про ті обставини, що факти, встановлені Верховним Судом у справі №905/671/19, для цієї справи не є преюдиціальними. Проте, суд вказує, що при ухваленні судового рішення керується принципами правової визначеності та верховенства права і не може ухвалювати рішення врозріз з відповідними висновками Верховного Суду у справі №905/671/19, які стосувалися встановлення обставин проведення одного спільного сквіз-ауту Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод». Також судом досліджено питання належності відповідачів у даній справі та зроблено висновок про правомірність звернення позивачів до відповідачів у цій справі. Крім того, приймаючи до уваги те, що цей спір не містить ознак корпоративного, а також те, що позивачі та відповідач -4 є фізичними особами, суд вважає, що такі вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а не господарського, що є підставою для закриття провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача 4 на підставі п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити зазначеним нормам Конституції України та Конвенції.

Вказані норми Конституції України, Конвенції та ЦК України визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення особи своєї власності.

При цьому зазначені норми припускають можливість винятку з цього загального правила за умови, коли позбавлення права власності перебачено законом, здійснюється в інтересах суспільства (з мотивів суспільної необхідності) та є пропорційним (зокрема передбачає компенсацію, відшкодування вартості майна).

Згідно з частиною другою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частини другої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені ЦК України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Виходячи із приписів статей 177, 194 Цивільного кодексу України, акція є об`єктом права власності.

Україна, виконуючи обов`язки з адаптації її корпоративного законодавства до законодавства Європейського Союзу, запровадила інститути витіснення та примусового продажу (squeeze-out і sell-out).

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що при примусовому вилученні майна надзвичайно важливим є отримання справедливої компенсації до моменту такого вилучення. У справі Bramelid and Malmstrom v. Swedwen (1982), де вперше постало питання щодо порушення прав власності вилученням акцій у процедурі сквіз-аут, Європейська комісія з прав людини вказала, що речення перше ст.1 Протоколу першого до Конвенції охоплює право власності на акції, незважаючи на їх комплексну природу. Комісія вказала, що в окремих випадках обов`язок передати своє майно іншій особі є допустимим. Такі випадки не суперечать ст.1 Протоколу першого Конвенції, проте в будь-якому разі необхідно гарантувати, що закон не створює нерівність сторін, за якої одна з них може бути свавільно та несправедливо позбавлена своєї власності на користь іншої. Питання примусового викупу акцій міноритаріїв було також предметом скарги у справі Offerhaus and Offerhaus v. the Netherlands, заява №35730/97). ЄСПЛ рішенням від 16.01.2001 відмовив у допуску, але вказав, що, встановлюючи порушення ст.1 Протоколу першого, необхідно визначити, чи забезпечують засоби досягнення мети справедливий баланс інтересів. Ключовими для цього є умови компенсації, які не повинні створювати непропорційний тягар для міноритарних акціонерів.

Процедура обов`язкового продажу акцій на вимогу власника домінуючого контрольного пакета акцій (сквіз-аут) запроваджена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 23.03.2017 №1983-VIII.

Цим законом доповнено ст.65 Закону України «Про акціонерні товариства», статтею 65-2, яка встановлює порядок обов`язкового продажу акцій на вимогу власника домінуючого контрольного пакета акцій.

Відповідно ч. 4 ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» протягом 90 днів з дня подання повідомлення відповідно до частини другої цієї статті та за умови виконання нею дій, передбачених статтею 65 або 65-1 цього Закону, особа, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, або будь-яка її афілійована особа, або уповноважена особа має право надіслати до товариства публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій товариства. У разі подання до товариства публічної безвідкличної вимоги всі акціонери акціонерного товариства, крім осіб, що діють спільно із такою особою, та її афілійованих осіб, та саме товариство зобов`язані у безумовному порядку продати належні їм акції цього товариства заявнику вимоги.

При цьому у п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1983-VIII зазначено, що протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом особа (особи, які діють спільно), яка станом на дату набрання чинності цим Законом є прямо або опосередковано з урахуванням кількості акцій, що належать їй або її афілійованим особам, вже є власником домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного товариства (далі - заявник вимоги), має право застосувати положення ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» виключно в порядку та на умовах, визначених у цьому пункті.

У процедурі примусового викупу акцій (сквіз-ауту) власник домінуючого контрольного пакета вимагає від міноритарних акціонерів продати йому акції шляхом виставлення та надсилання товариству публічної безвідкличної вимоги (ч.4 ст.65-2 Закону «Про акціонерні товариства»).

У процедурі примусового викупу акцій має бути визначена ціна обов`язкового продажу акцій, яка зазначається у публічній безвідкличній вимозі як ціна придбання акцій, тобто ціна, за якою власник домінуючого контрольного пакета акцій примусово вимагає від міноритарних акціонерів продати йому пакет акцій.

Порядок визначення ціни вимоги у процедурі примусового викупу акцій врегульований у ч.5 ст.65-2 Закону «Про акціонерні товариства», відповідно до якої ціною обов`язкового продажу акцій визначається найбільша з наступних:

1) найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття;

2) найвища ціна, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, опосередковано набули право власності на акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття такою особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства включно з датою набуття, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи;

3) ринкова вартість акцій товариства, визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до ст.8 цього Закону станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства.

Тобто встановлений законом порядок визначення ціни придбання акцій для цілей зазначеної процедури передбачає обрання найвищого показника з трьох передбачених у цій нормі варіантів. Найвищий показник і є ціною придбання акцій. Вибір робить заявник вимоги, тоді як наглядова рада визначає ринкову вартість (надає цей показник для порівняння).

Таким чином, одним із передбачених зазначеною нормою варіантів (показників), з урахуванням якого формується та визначається ціна придбання акцій, є ринкова вартість акцій товариства.

Порядок визначення ринкової вартості майна акціонерного товариства, зокрема цінних паперів (акцій) встановлений у ст.8 Закону «Про акціонерні товариства» з урахуванням особливостей, передбачених у ст.65-2 цього Закону.

Згідно зі ст.8 Закону «Про акціонерні товариства» ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Рішення про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ухвалюється наглядовою радою товариства (у процесі створення товариства - зборами засновників або засновником особисто - у разі створення акціонерного товариства однією особою).

Ринкова вартість емісійних цінних паперів визначається суб`єктом оціночної діяльності:

1) для емісійних цінних паперів, які не перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність;

2) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, - як середній біржовий курс таких цінних паперів на відповідній фондовій біржі, розрахований такою фондовою біржею за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів;

у разі якщо цінні папери перебувають в обігу на двох і більше фондових біржах та їхній середній біржовий курс за останні три місяці обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів, на різних біржах відрізняється, ринкова вартість цінних паперів визначається наглядовою радою (якщо створення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства - виконавчим органом товариства) в порядку, встановленому НКЦПФР;

3) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, у разі якщо неможливо визначити ринкову вартість цінних паперів за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів, або у разі якщо законом передбачена можливість незастосування п.2 цієї статті, - як вартість цінних паперів станом на таку дату, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), затверджує ринкову вартість майна (включно з цінними паперами), визначену відповідно до частин 1 і 2 цієї статті. Затверджена вартість майна не може відрізнятися більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем. Якщо затверджена ринкова вартість майна відрізняється від вартості майна, визначеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), повинна мотивувати своє рішення (ч.3 ст.8 Закону «Про акціонерні товариства»).

Згідно з абз.2 ч.3 ст.65-2 Закону «Про акціонерні товариства» товариство не пізніш як за 25 робочих днів з дня отримання повідомлення повинно затвердити ринкову вартість акцій товариства, визначену суб`єктом оціночної діяльності відповідно до ст.8 цього Закону, та повідомити її особі, зазначеній у ч.1 цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, протоколом засідання Наглядової ради Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» №211 від 04.05.2018 затверджено ринкову вартість 1 (однієї) простої іменної акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі 13,13 грн.

Відповідно до ч.1 ст.51 Закону «Про акціонерні товариства» наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, здійснює управління акціонерним товариством, а також контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

Згідно з ч.3 ст.92 ЦК орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного права, закріпленими у ст.3 та інших статтях ЦК, яким мають відповідати дії будь-якого суб`єкта.

Наглядова рада як орган, створений для захисту інтересів акціонерів, має забезпечувати рівний захист всіх акціонерів товариства і рівне ставлення до них, незважаючи на розмір пакету акцій, який їм належить. При цьому, при проведенні процедури сквіз-аут наглядова рада обирає суб`єкта оціночної діяльності і потім затверджує оцінку ринкової вартості акцій, тому саме від добросовісних та розумних дій наглядової ради при визначенні ринкової вартості акцій залежить захист інтересів всіх, в тому числі міноритарних, акціонерів.

Відповідно до ст.53 Закону «Про акціонерні товариства» наглядова рада обирається рішенням загальних зборів простим або кумулятивним голосуванням. Членом наглядової ради акціонерного товариства може бути лише фізична особа. До складу наглядової ради обираються акціонери або особи, які представляють їхні інтереси (далі - представники акціонерів), та / або незалежні директори.

Втім, те, що особа - член наглядової ради не є незалежним директором, не означає, що вона може діяти виключно в інтересах мажоритарного акціонера, бути лише його представником і діяти відповідно до наданих ним вказівок.

У відповідності до Принципів корпоративного управління, затверджених рішенням Національної комісії по цінним паперам та фондовому ринку від 22.07.2014 №955, рекомендованих до застосування в акціонерних товариствах, відображено рекомендації для реалізації практики корпоративного управління, зокрема:

- товариство повинно забезпечити захист прав, законних інтересів акціонерів та рівне ставлення до всіх акціонерів незалежно від того, чи є акціонер резидентом України, від кількості акцій, якими він володіє, та інших факторів;

- товариство має запровадити ефективні механізми захисту прав дрібних акціонерів від недобросовісних дій акціонерів - власників контрольного пакета акцій, вчинених ними особисто або третіми особами у їх інтересах (п.2.8);

- якщо рішення можуть по-різному впливати на різні групи акціонерів, наглядова рада має однаково справедливо ставитись до всіх акціонерів; наглядова рада у своїй діяльності керується найкращими етичними стандартами та враховує інтереси зацікавлених осіб (п.3.1.2.);

- з метою забезпечення незалежності наглядової ради до її складу доцільно включати незалежних членів, кількість яких складає принаймні 25 відсотків кількісного складу ради; незалежним вважається член наглядової ради, який не має будь-яких суттєвих ділових, родинних або інших зв`язків з товариством, членами його виконавчого органу або мажоритарним акціонером товариства і не є представником держави (п.3.1.12).

Крім того, у коментарях до п. 2.8 Принципів зазначено, що товариство має дбати про те, щоб рішення, які проводяться в життя контролюючими акціонерами, відповідали найкращим інтересам товариства та враховували інтереси дрібних (міноритарних) акціонерів; контролюючі акціонери не здійснюють дії, направлені на отримання зисків на шкоду товариству та іншим акціонерам; у разі зміни контролю над акціонерним товариством дрібним акціонерам надається можливість продати або вимагати викупу контролюючим акціонером або товариством належних їм акцій за справедливою (ринковою) ціною.

Тобто, дослідження обставин законності і обґрунтованості рішення наглядової ради про затвердження ринкової вартості акцій, яке ухвалюється відповідно до ст. 65-2 Закону «Про акціонерні товариства», має істотне значення для вирішення цього спору, адже наявність певної недобросовісної поведінки з боку власника домінуючого контрольного пакета акцій (зокрема, опосередкованої рішеннями акціонерного товариства) може спричинити покладення на міноритарного акціонера, який не має можливості вплинути на визначення ціни акцій, непропорційного тягаря у зв`язку з примусовим відчуженням належних йому акцій.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №908/137/18

При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 наголосила, що затвердження наглядовою радою оцінки акцій не може бути лише формальним процесом в процедурі сквіз-аут, бо фактично від визначення справедливої вартості акцій залежить правомірність процедури.

У низці постанов Верховний Суд займає позицію, відповідно до якої «при проведенні сквіз-ауту ціна має бути не лише ринковою, а й справедливою. Це означає, що така ціна може бути вище ринкової, адже у особи без волі та бажання вилучають майно, яким вона володіла на праві власності і не планувала його відчужувати» (зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №905/1926/18, від 18.02.2021 у справі №908/3492/19, від 28.04.2021 у справі №910/12591/18).

У постанові від 04.03.2021 у справі №910/2483/18 Верховний Суд надав аналіз положенням чинного законодавства, зокрема, Закону «Про акціонерні товариства», що стосуються порядку та способів визначення ціни придбання акцій, зокрема, для цілей процедур добровільного викупу акцій та примусового викупу акцій (сквіз-аут).

У цій справі Верховний Суд дійшов зокрема таких висновків щодо співвідношення понять ринкової та справедливої вартості:

- Закон України «Про акціонерні товариства» передбачає можливість викупу акцій мажоритарним акціонером у міноритарного акціонера. Для реалізації цієї можливості Закон передбачає три варіанти (процедури): 1) добровільний викуп акцій, 2) примусовий викуп акцій (процедура сквіз-ауту), 3) викуп акцій на вимогу міноритарних акціонерів (процедура сел-ауту);

- процедура добровільного викупу акцій урегульована статтею 65-1 Закону України «Про акціонерні товариства». У цій процедурі має бути визначена ціна придбання акцій, так звана ціна пропозиції. Вчинення дій, передбачених статтею 65-1 цього Закону, зокрема і дій щодо визначення ціни пропозиції, є обов`язковим перед здійсненням процедури сквіз-ауту, що випливає із норм, закріплених у абзацах 1 та 4 частини четвертої статті 65-2 Закону;

- процедура примусового викупу акцій (сквіз-аут) урегульована статтею 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства». У цій процедурі має бути визначена ціна обов`язкового продажу акцій, так звана ціна вимоги;

- порядок визначення ціни придбання акцій для цілей усіх трьох зазначених процедур чітко встановлений законом, проте має певні відмінності. Однаковим для визначення ціни придбання акцій в усіх трьох процедурах є те, що Закон передбачає обрання найвищого показника з трьох передбачених у законі варіантів. Найвищий показник і є ціною придбання акцій. Одним із таких передбачених Законом варіантів (показників), з урахуванням якого формується та визначається ціна придбання акцій, є ринкова вартість акцій товариства;

- порядок визначення ринкової вартості акцій встановлений у статті 8 Закону України «Про акціонерні товариства», однак при її визначенні у процедурах добровільного викупу акцій та сквіз-ауту враховуються особливості, встановлені статтями 65 - 65-3 Закону (абзац 2 частини третьої статті 8 Закону).

- у разі звернення міноритарного акціонера до суду з позовом про стягнення ціни придбання акцій у процедурі сквіз-ауту, яка на його думку є справедливою, посилаючись при цьому в обґрунтування позову на порушення порядку визначення ринкової вартості акцій товариства та на те, що визначена відповідачами ринкова вартість акцій є несправедливою, суд має з`ясувати розмір ринкової вартості акцій товариства, що визначається у процедурі добровільного викупу акцій, передбаченій статтею 65-1 Закону, а також розмір ринкової вартості акцій, що визначається у процедурі сквіз-ауту, передбаченій статтею 65-2 Закону, встановити чи відрізняються ці розміри ринкової вартості акцій між собою та чи є різниця між ними істотною. Також суд має перевірити, чи правильно була визначена ринкова вартість акцій в обох процедурах. Тобто суди мають з`ясувати, чи є визначена кожною із сторін у справі ринкова вартість акцій товариства правильною та справедливою».

Водночас, в постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 Верховний Суд у складі Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду зазначив, що із наведених правових висновків не є повністю зрозумілим, як саме визначається справедлива вартість акцій, і як вона співвідноситься із ринковою вартістю, механізм визначення якої встановлений у Законі «Про акціонерні товариства», зокрема у статтях 8 та 65-2 цього Закону, у зв`язку з чим, для забезпечення єдності судової практики щодо застосування статей 8, 65-2 Закону «Про акціонерні товариства», в цій постанові уточнив висновки, зроблені у вказаних вище постановах Верховного Суду, і зазначив, що поняття «справедлива вартість» означає не конкретну грошову суму (величину), а дотримання емітентом (наглядовою радою) передбаченого законом порядку визначення ринкової вартості акцій, який передбачає необхідність обрання найбільшої вартості, якщо ринкова вартість може бути розрахована за різними підходами та методами, та за відсутності вирішального впливу мажоритарного акціонера на рішення наглядової ради, яка обирає суб`єкта оціночної діяльності та затверджує ринкову вартість акцій, визначену таким суб`єктом. Наглядова рада може вважатися такою, що не знаходиться під впливом мажоритарного акціонера у випадку наявності у її складі незалежних директорів, які становлять більшість від такого складу на момент ухвалення рішення про затвердження ринкової вартості акцій.

При цьому Верховний Суд у складі Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду в наведеній постанові зазначив наступну правову позицію.

Порядок визначення ціни вимоги у процедурі примусового викупу акцій визначений у ч.5 ст.65-2 Закону «Про акціонерні товариства», відповідно до якої ціною обов`язкового продажу акцій визначається найбільша з таких:

Тобто при сквіз-ауті ціною викупу має бути не середня ринкова (біржова) ціна, а найбільша з існуючих на ринку та визначених експертом за допомогою різних методів, і саме така ціна має вважатися справедливою.

Верховний Суд відхилив аргументи відповідача про те, що саме справжня ринкова (біржова) вартість є справедливою (та вартість, за яку міноритарний акціонер міг реально продати на ринку свої акції), звернувши увагу на те, що Директива ЄС про поглинання, яка визначала як справедливу саме ціну, яка склалася на фондовому ринку, була розрахована на застосування до публічних компаній (товариств), акції яких знаходяться в обігу на організованих ринках. У країнах ЄС визначення ринкової ціни відбувається за умови розвиненого фондового ринку та наявності у таких товариствах значної кількості незалежних директорів у складі наглядової ради (що є вимогою всіх організованих ринків), що виступає запорукою забезпечення справедливої ціни.

В Україні фактично відсутній класичний фондовий ринок, на якому активно торгуються акції публічних компаній з розпорошеним корпоративним контролем.

Так, навіть у звіті про оцінку, підготовленому ТОВ «Оціночний стандарт» (так само як і у звіті цього ж оцінювача в даній справі), вказано, що ринок акцій в Україні існує скоріше формально - враховуючи низьку ліквідність, капіталізацію і зацікавленість з боку населення; цивілізованого ринку акцій в Україні дотепер немає; український фондовий ринок катастрофічно недооцінений.

Таким чином, навіть незалежний оцінювач, обраний самим відповідачем, у Звіті про оцінку стверджує про відсутність в Україні ефективно функціонуючого фондового ринку, через що біржова ціна, про необхідність застосування якої стверджує відповідач, не є належним індикатором ринкової вартості акцій.

Більше того, акції міноритарних акціонерів часто не мають високої ціни саме на українському фондовому ринку через те, що міноритарні акціонери фактично відсторонені від ухвалення будь-яких управлінських рішень (не мають контролю), роками не отримують дивідендів, але змушені нести витрати, пов`язані із депозитарним обліком своїх акцій.

Отже, вартість акцій міноритарних акціонерів на фондовому ринку може наближатися до нуля (бути мінімальною). Такі акції не купують портфельні інвестори, але вони є надзвичайно цікавими як предмет купівлі для контролюючого акціонера для зниження витрат товариства, зменшення ризиків, а також отримання повного контролю над товариством.

Саме через те, що ціна акцій міноритарних акціонерів на фондовому ринку є зазвичай дуже низькою, особливого значення для визначення справедливої вартості набуває проведення оцінки вартості акцій незалежним оцінювачем відповідно до вимог статей 8, 65-2 Закону «Про акціонерні товариства» або шляхом проведення судової експертизи (якщо така вартість визначається судом).

У постанові від 17.02.2021 у справі №905/1926/18, Верховний Суд дійшов висновку, що при розрахунку справедливої (ринкової) вартості акцій при сквіз-ауті має бути застосований майновий метод оцінки (як єдиний або поряд з іншими), що випливає з ч.6 ст.9 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», національних стандартів оцінки майна (Національний стандарт №1 та Національний стандарт №3). При застосовуванні майнового підходу справедлива (ринкова) ціна однієї простої акції Товариства має визначатися у складі пакету загальною кількістю 100% від статутного фонду (капіталу) за формулою: «ринкова вартість чистих активів товариства поділена на загальну кількість простих акцій товариства».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №908/137/18 вказано, що при проведенні процедури примусового викупу акцій, належних міноритарним акціонерам (сквіз-ауту), останні перебувають у менш захищеному стані. Тому наявність певної недобросовісної поведінки з боку власника домінуючого контрольного пакета акцій (зокрема, опосередкованої рішеннями акціонерного товариства) може спричинити покладення на міноритарного акціонера, який не має можливості вплинути на визначення ціни акцій, непропорційного тягаря у зв`язку з примусовим відчуженням належних йому акцій.

Запровадження нормативного регулювання, при якому, залежно від обраного способу визначення ціни акцій, їх вартість може відрізнятися в рази, не може гарантувати отримання міноритарним акціонером в усіх випадках справедливої компенсації за обов`язковий продаж акцій та, відповідно, дотримання у таких відносинах критерію пропорційності втручання у право власності.

У постанові від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 Верховний Суд у складі Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду звернуто увагу, що у випадку проведення сквіз-ауту мажоритарний акціонер купує по суті не дрібні пакети акцій у окремих міноритарних акціонерів, які на ринку мають низьку ціну, можуть бути неліквідними, нецікавими для інших інвесторів (через відсутність будь-якого контролю, впливу на справи товариства, тривалу невиплату дивідендів), але мають значну вартість для мажоритарного акціонера, який шляхом сквіз-ауту швидким та зручним для себе способом викупає акції у всіх міноритаріїв без необхідності шукати кожного окремого власника і домовлятися з ним щодо умов індивідуальної угоди.

Відтак в силу специфіки процедури сквіз-аут мажоритарний акціонер фактично купує не міноритарний пакет акцій як такий, а контроль над товариством в цілому (право на витискання міноритаріїв незалежно від їх волі та згоди), тому оцінці для визначення справедливої вартості 1 акції підлягає 100% пакет акцій акціонерного товариства, а не міноритарний пакет.

У Національному стандарті №3 надається визначення корпоративної долі - це частина (пай, акція) господарського товариства, створеного на основі цілісного майнового комплексу. Отже, оцінка пакету акцій у 100% означає оцінку товариства як єдиного (цілісного) майнового комплексу.

Відповідно до п. 38 Національного стандарту №1 для проведення оцінки цілісного майнового комплексу використовуються такі основні методологічні підходи: майновий (метод вартості чистих активів і метод оцінки вартості ліквідації), порівняльний (метод ринку капіталу та метод ринкових угод), дохідний (дисконтування грошових потоків або дивідендів).

Саме застосування трьох різних підходів дозволяє отримати найбільш об`єктивний розрахунок ринкової вартості акцій. При чому розрахунки різними методами можуть давати різну ринкову вартість.

Національний стандарт №1 передбачає можливість застосування контрольної знижки. Контрольна знижка - зменшення вартості об`єкта оцінки через відсутність права контролю або їх меншого обсягу порівняно з вартістю об`єктів, які характеризуються правами контролю в більшому обсязі. У зв`язку з тим, що справедливою вважається найбільша ціна, а оцінка акції має здійснюватися у 100% пакеті, контрольна знижка не підлягає застосуванню.

Усуваючи розбіжності у судовій практиці, Палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у наведеній постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 зазначила, що вважає за необхідне уточнити правові висновки щодо застосування статей 8 та 65-2 Закону «Про акціонерні товариства», які містяться у постановах від 16.02.2021 у справі №910/8714/18 та від 17.02.2021 у справі №905/1926/18 таким чином, що:

- при визначенні ринкової (справедливої) вартості акцій оцінці підлягає 1 акція у 100% пакеті акцій (оцінка цілісного майнового комплексу товариства), а не у міноритарному пакеті,

- у зв`язку з цим має бути обов`язково застосований Національний стандарт №3, який передбачає застосування трьох методів оцінки, включно з майновим, а також Методика комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016 відповідно до Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.10.2008 №1666/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02.10.2008 за №924/15615 (реєстраційний номер Методики 0.1.18);

- майновий метод оцінки має бути обов`язково застосований поряд з іншими методами оцінки;

- не підлягає застосуванню контрольна знижка, передбачена Національним стандартом №1.

Як зазначив Верховний Суд, формула, за якою проведено розрахунок позивача у справі №905/671/19, також передбачена Методикою комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016, реєстраційний номер 0.1.18 (розділ 3.6 «Визначення вартості акцій за балансовим методом»).

Також, Верховний Суд виходив з того, що у цій справі суд визначає не ринкову вартість акцій як таку, а суму справедливої компенсації, у значенні ч.5 ст.41 Конституції України, ч.3 ст.321 Цивільного кодексу України, ст.1 Протоколу 1 Конвенції, яку акціонер мав би отримати за одну акцію в результаті примусового викупу його акцій відповідно до положень ст.65-2 Закону «Про акціонерні товариства».

Отже, як встановлено судами, ринкова вартість акцій розрахована порівняльним методом, становить 13,00 грн, дохідним методом 12,47 грн, позивач надав розрахунок вартості акцій, проведений майновим методом (методом балансової вартості чистих активів) 54,3 грн.

Враховуючи викладене, Верховний Суд вирішив, що позивач має право на отримання компенсації за 1 акцію у розмірі 54,3 грн, що дорівнює справедливій вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод».

Тобто, під час розгляду справи №905/671/19 судом встановлено справедливу ціну однієї акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі 54,3 грн, які примусово вилучалися на підставі публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у всіх власників акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод».

Апелянт стверджує, що у справі №905/671/19 не встановлені обставини, які можуть бути розцінені як «преюдиційні» при розгляді цієї справи, а тому позивачі зобов`язані доводити обставини заниження дійсної ринкової вартості акції ПрАТ «АКХЗ» та не отримання ним справедливої вартості акцій при здійсненні викупу, на які вони посилаються.

Колегія суддів, зазначає, що згідно повноважень касаційної інстанції, які прямо забороняють встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним (ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України), постанова касаційного суду не може бути самостійним джерелом для преюдиції у інших справах у розумінні ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, розглянувши індивідуальний спір за позовом конкретного міноритарного акціонера щодо визначення розміру справедливої вартості однієї акції у процедурі «сквіз-аут», Верховний Суд у постанові №905/671/19 зазначив, що чинне законодавство України не передбачає можливості подання акціонерами колективних позовів, що є істотною вадою національного процесуального законодавства.

Особливістю процедури сквіз-аут є те, що внаслідок низки передбачених законом дій у значної кількості акціонерів товариства одночасно, шляхом єдиної для всіх публічної пропозиції, викупаються їх акції.

Відтак у судових спорах щодо сквіз-ауту певного емітента фактичні обставини справи є майже однаковими. Водночас через вади процесуального законодавства, які не дозволяють акціонерам подати колективний позов, кожен акціонер має індивідуально у спорі з товариством кожен раз доводити ті факти і обставини, які вже були встановлені судом у іншій справі (але не є преюдиціальними через різний суб`єктний склад).

Втім, відсутність преюдиції не означає можливість встановлення судом у кожній справі правомірності чи неправомірності рішення наглядової ради, чи індивідуальної справедливої ціни для кожного акціонера (залежно від наданих сторонами доводів та доказів).

Розглядаючи спори щодо одного й того самого сквіз-ауту, щодо одного й того ж емітента, щодо тих самих рішень його органів, але за позовами різних акціонерів (доводи яких є майже ідентичними, різняться лише позовні вимоги), суди мають враховувати висновки Верховного Суду щодо правомірності рішень щодо затвердження ринкової вартості акцій. І якщо Верховний Суд дійшов висновку про істотне заниження ринкової ціни акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», затвердженої рішенням наглядової ради від 04.05.2018 (протокол №211), то суд у іншій справі не може зробити протилежний висновок про те, що ринкова ціна, встановлена тим самим рішенням наглядової ради, є справедливою для іншого міноритарного акціонера, адже це суперечитиме принципу правової визначеності та верховенству права, порушуватиме принцип однакового ставлення до акціонерів товариства.

Ухвалення судами у подібних справах щодо одного й того самого питання судових рішень із діаметрально протилежними правовими висновками (правовою оцінкою фактів) є неприпустимим у правовій державі.

Таким чином, зазначивши про вади процесуального законодавства щодо подання колективних позовів необхідність забезпечення справедливого провадження без надмірного формалізму для більш слабкої/постраждалої сторони у спірних правовідносинах, Верховний Суд у справі №905/671/19 фактично визначив розмір справедливої вартості однієї акції для всіх міноритарних акціонерів у цій процедурі «сквіз-аут».

Зважаючи на викладене, розповсюдження на вказану постанову касаційної інстанції принципу «res judicata» як складового елементу правової визначеності та верховенства права (ст.8 Конституції України) унеможливлює необхідність повторного доведення іншими позивачами-колишніми акціонерами ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» розміру справедливої вартості акцій чи можливість її спростування відповідачами у інших справах.

За таких підстав, колегія суддів зазначає, що факти, встановлені Верховним Судом у справі №905/671/19, для цієї справи не є преюдиціальними, проте, при ухваленні судового рішення суд керується принципами правової визначеності та верховенства права і не може ухвалювати рішення врозріз з відповідними висновками Верховного Суду у справі №905/671/19, які стосувалися встановлення обставин проведення одного спільного сквіз-ауту ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» та під час розгляду якої встановлено справедливу ціну однієї акції ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі 54,3 грн, які примусово вилучалися на підставі публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у всіх власників акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про неможливість врахування висновків Верховного Суду у справі №905/671/19 в межах розглядуваної справи.

При цьому, колегія суддів вказує, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не посилався на преюдиційність встановлених у справі №905/671/19 обставин, а керувався принципами правової визначеності та верховенства права при визначенні справедливої ціни однієї акції ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод».

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача-1 щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при застосуванні висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 в подібних правовідносинах.

В апеляційній скарзі відповідач-1 також наголошує на тому, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах №905/671/19, №905/1926/18, не існували на дату продажу акцій Позивача, учасники продажу (заявник вимоги) не могли передбачити наявність таких висновків при обранні можливої правової поведінки. Вважає, що зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій (тотожна правова позиція міститься в постанові СП КАС ВС від 27.01.2022 у справі №160/11673/20). На думку скаржника, визначення судом першої інстанції ринкової (справедливої) вартості акцій виходячи з висновків судів, що висловлені пізніше за дату проведення продажу, свідчить про порушення судом першої інстанції принципу правової визначеності.

Апелянт посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.01.2022 у справі №160/11673/20, в якій Суд зазначив, що зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Втім, відповідно до ч. 1 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

Основним завданням Верховного Суду відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

В постанові від 20.01.2022 у справі №908/789/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема, 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію «якість закону»), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 зі справи №823/2042/16).

У п. 56 постанови Верховного Суду у складі суддів Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 зазначено, що Суд відмовив у клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду і ухвалив рішення про передачу справи на розгляд Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі ч.1 ст.302 ГПК.

Зокрема, передаючи справу на розгляд Палати колегія суддів в ухвалі від 19.01.2022 вважала за необхідне уточнити правову позицію, яка міститься у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №910/2483/18 та відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/8714/18.

Верховний Суд виходив з того, що у постанові від 04.03.2021 у справі №910/2483/18 Верховний Суд надав аналіз положенням чинного законодавства, зокрема, Закону «Про акціонерні товариства», що стосуються порядку та способів визначення ціни придбання акцій, зокрема, для цілей процедур добровільного викупу акцій та примусового викупу акцій (сквіз-аут). Натомість, у низці інших постанов Верховний Суд займає позицію, відповідно до якої «при проведенні сквіз-ауту ціна має бути не лише ринковою, а й справедливою. Це означає, що така ціна може бути вище ринкової, адже у особи без волі та бажання вилучають майно, яким вона володіла на праві власності і не планувала його відчужувати» (зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №905/1926/18, від 18.02.2021 у справі №908/3492/19, від 28.04.2021 у справі №910/12591/18).

Із таких правових висновків, вважав Суд, не є повністю зрозумілим, як саме визначається справедлива вартість акцій, і як вона співвідноситься із ринковою вартістю, механізм визначення якої встановлений у Законі «Про акціонерні товариства», зокрема у статтях 8 та 65-2 цього Закону.

Тому, у постанові №905/671/19 з метою забезпечення єдності судової практики щодо застосування статей 8, 65-2 Закону «Про акціонерні товариства» механізм визначення якої встановлений у Законі «Про акціонерні товариства», зокрема у статтях 8 та 65-2 цього Закону, Суд уточнив висновки, зроблені у вказаних вище постановах Верховного Суду з приводу того, як саме визначається справедлива вартість акцій, і як вона співвідноситься із ринковою вартістю, про що зазначалось вище.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що оскаржуване рішення у даній справі прийнято 15.01.2024, в той час як постанова Верховного Суду у справі №905/671/19 датована 15.06.2022.

Визначення судом першої інстанції ринкової (справедливої) вартості акцій виходячи з висновків суду у справі №905/671/19, що висловлені пізніше за дату проведення продажу, не може свідчить про порушення судом першої інстанції принципу правової визначеності, а свідчить лише про дотримання судом першої інстанції вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України, якою встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, обставини, яким надавалась правова оцінка Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 є нерелевантними до обставин, які є предметом розгляду в межах даної справи.

Таким чином, беручи до уваги обов`язковість врахування судами нижчих інстанцій висновків Верховного Суду, зважаючи на особливості звернення з позовами колишніми міноритарними акціонерами, а також неухильне дотримання судом принципу верховенства права, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновки про те, що Позивачі мають право на отримання компенсації за 1 акцію у розмірі 54,3 грн, що дорівнює справедливій вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ «АКХЗ».

Щодо доводів апелянта про неналежне коло відповідачів у даній справі, колегія суддів вказує про наступне.

Питання належних відповідачів у подібних правовідносинах неодноразово поставало перед Верховним Судом, зокрема, у справах №908/137/18, №905/1926/18, №905/2291/19, №910/12591/18, №905/671/19, в яких доводи щодо того, що відповідачем має бути тільки заявник публічної вимоги вже неодноразово розглянуті та відхилені Верховним Судом, у тому числі Палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19), Великою Палатою Верховного Суду (постанова від 20.11.2020 у справі №908/137/18).

Так, Верховний Суд у прийнятих в зазначених справах постановах дотримується позиції щодо того, що оскільки ознакою домінуючого контрольного пакету акцій є наявність повного контролю над товариством з боку мажоритарного акціонера (його афілійованих осіб чи осіб, що діють з ним спільно на підставі угоди), то позивач (колишній міноритарний акціонер) має право вибору щодо відповідача, адже вигоду від викупу акцій у міноритарних акціонерів отримує насамперед товариство, у якого суттєво знижуються витрати, а також мажоритарний акціонер, який отримує повний контроль над товариством. Мажоритарний акціонер може не бути покупцем акцій у процедурі сквіз-аут.

Законодавство України дозволяє виступати покупцем акцій у процедурі сквіз-аут не лише особі, яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій, але й її афілійованим особам або уповноваженим особам, які не є афілійованими, а діють на підставі угоди.

Судами в цій справі встановлено, що 27.04.2018 компанія Metinvest B.V., Приватне акціонерне товариство «Фірма верхнього одягу «Фея» та компанії Barlenсo LTD уклали договір, у якому сторони визначили, що вони прямо володіють акціями Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі 94,60034%, 0,11842%, 0,28196% відповідно, та є афілійованими особами у розумінні п.1 ч.1 ст.2 Закону «Про акціонерні товариства», оскільки дві зі сторін договору перебувають під контролем компанії Metinvest B.V. Разом ці компанії володіли 95,00072% акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», що становило домінуючий контрольний пакет.

Домінуючий контрольний пакет акцій - пакет у розмірі 95 і більше відсотків простих акцій акціонерного товариства (п.3-1 ч.1 ст.2 Закону «Про акціонерні товариства»).

Афілійовані одна щодо іншої особи (далі - афілійовані особи) - це юридичні особи, за умови, що одна з них здійснює контроль над іншою чи обидві перебувають під контролем третьої особи (п.1 ч.1 ст.2 Закону «Про акціонерні товариства»).

Саме ця обставина - наявність домінуючого контрольного пакету акцій у групи осіб, що діяли на підставі договору, як раз і надала компанії Barlenco Ltd можливість провести процедуру сквіз-аут.

Після примусового викупу акцій у міноритарних акціонерів покупець та його афілійовані особи володіли 100% акцій третьої особи. Відтак покупцем виступив не мажоритарний акціонер, а його афілійована особа.

Тому відсутні підстави вважати, що саме покупець, який просто формально діяв у правовідносинах від імені групи пов`язаних / афілійованих осіб, отримав вигоду від набуття акцій за заниженою ціною.

Акціонерне товариство, яке діяло під домінуючим контролем мажоритарного акціонера, покупець та афілійовані з ним особи становлять по суті єдину економічну групу, їх інтереси збігаються.

Судом також враховано, що оскільки законодавство передбачає можливість викупу акцій у процедурі сквіз-аут мажоритарним акціонером разом із групою міноритарних акціонерів (афілійованих з ним осіб чи таких, що діють на підставі угоди), то така можливість створює потенційне підґрунтя для зловживань. Адже покупцем акцій може виступити номінальна особа, яка не має значних активів, чи «технічна» юридична особа (спеціально створена чи придбана для участі у процедурі), які потім будуть ліквідовані чи не матимуть достатніх активів для того, щоб відповідати за зобов`язаннями.

Обмеження міноритарного акціонера у праві звертатися з позовом про визначення суми компенсації виключно до покупця акцій істотно обмежить можливості захисту ним своїх прав.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції, вказане дає суду достатні підстави вважати, що компанія Barlenco Ltd могла бути використана в процедурі сквіз-аут мажоритарним акціонером як технічна юридична особа, що є достатньою підставою для застосування доктрини «підняття корпоративної завіси».

Підняття корпоративної завіси щодо емітента та акціонерів разом з їх афілійованими особами та особами, які діяли спільно відповідно до укладеної угоди (підхід до них як до єдиної особи, нехтування самостійною правосуб`єктністю), дозволить суду запобігти можливим зловживанням правом щодо міноритарних акціонерів, захистити їх як слабку сторону у відносинах з емітентом та мажоритарним акціонером.

За таких обставин, міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента. Формальна юридична відокремленість вказаних осіб у цьому випадку не має значення, підлягає застосуванню доктрина «підняття корпоративної завіси».

«Підняття корпоративної завіси» щодо емітента та акціонерів, їх афілійованих осіб та осіб, які діяли спільно відповідно до укладеної угоди, кінцевого бенефіціарного власника, який має вирішальний вплив на компанію (підхід до них як до єдиної особи, нехтування самостійною правосуб`єктністю), дозволяє суду запобігти можливим зловживанням правом щодо міноритарних акціонерів, захистити їх як слабку сторону у відносинах, пов`язаних з обов`язковим продажем акцій в процедурі сквіз-аут.

Відповідно до практики ЄСПЛ підняття корпоративної завіси може відбуватися у випадках, коли учасник володіє значним пакетом акцій, який дозволяє йому одноосібно формувати волю юридичної особи, коли акціонер є активним, впливає на справи компанії, бере участь в оперативному управлінні (на відміну від акціонера, який не бере участі в управлінні компанією і лише очікує на дивіденди).

Тобто в усіх тих випадках, коли компанія та акціонер нерозривно пов`язані між собою (ідентифікуються як одне ціле) і було б їх штучним відокремлення (з урахуванням відмінностей в обставинах справи див. рішення ЄСПЛ у справі «Альберт і інші проти Угорщини» (ALBERT AND OTHERS v. HUNGARY від 07.07.2020, пункти 138-157, заява №5294/14), у справі «Лекіч проти Словенії» (LEKIC v. SLOVENIA від 11.12.2018, заява №36480/07.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Ходорковський та Лєбєдєв проти Росії», Суд вказав, що у ситуаціях, коли товариство з обмеженою відповідальністю використовувалося лише як оболонка для шахрайських дій його власників або керівників, зняття корпоративної завіси може бути відповідним рішенням для захисту прав його кредиторів, в тому числі держави, що саме по собі не є неправильним [§ 877].

«Кінцевий бенефіціарний власник» - фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність компанії, а саме: володіє часткою не менше 25% статутного капіталу компанії самостійно або через своїх пов`язаних осіб (фізичних або юридичних), або здійснює фактичний контроль незалежно від формального володіння.

У п. 145 постанови у справі №905/671/19 Верховний Суд відхилив аргументи відповідача (ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод») про те, що позовні вимоги мають бути адресовані саме покупцю, тобто компанії Barlenco Ltd. Як вважав Верховний Суд міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента. Формальна юридична відокремленість вказаних осіб у цьому випадку не має значення, підлягає застосуванню доктрина «підняття корпоративної завіси». Схожі за змістом висновки містяться у пунктах 5.22-5.23 постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/12591/18 та у постанові від 29.04.2022 у справі №905/830/21.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19, суд першої інстанції під час розгляду справи вважав, що позивач правомірно визначив відповідачів у даній справі.

З огляду на наведені підстави, колегія суддів відхиляє доводи ПрАТ «АКХЗ» про помилковість висновку суду першої інстанції щодо можливості звернення з позовом до ПрАТ «АКХЗ», Компанії «METINVEST B.V.» та щодо неправомірності застосування доктрини «підняття корпоративної завіси».

ПрАТ «АКХЗ» також зазначило, що відповідно до ч.3 ст.96 Цивільного кодексу України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Скаржник вказує, що обов`язковий продаж акцій ПрАТ «АКХЗ» проведений на підставі публічної безвідкличної вимоги Компанії Barlenсo LTD, а тому саме вказана особа виступає зобов`язаною у відносинах з оплати (компенсації вартості) акцій. На думку апелянта, чинне законодавство прямо забороняє відповідальність акціонерів за дії інших акціонерів або акціонерного товариства, а тому Компанія Metinvest B.V. не може відповідати за дії Наглядової ради ПрАТ «АКХЗ» або Компанії Barlenco LTD.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що зазначені норми не підлягають застосуванню, оскільки стосуються правочинів товариства (ПрАТ «АКХЗ»), а процедура сквіз-аут не є правочином Товариства (ПрАТ «АКХЗ»).

ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» за змістом апеляційної скарги стверджує, що у позовній заяві не визначено правових підстав для звернення до суду, а для спірних правовідносин не допускається існування солідарного зобов`язання і, відповідно, заявлення солідарної вимоги про стягнення кондикційних виплат не передбачене законом. З цього приводу судова колегія вказує про наступне.

Згідно з ч.2 ст.14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів наголошує на тому, що останніми не заявлявся позов про витребування майна з чужого незаконного володіння (ст.1212 ЦК України), а заявлявся позов про стягнення доплати за акції у зв`язку із заниженням ціни їх викупу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд сам вирішує, яку правову норму належить застосовувати до спірних правовідносин та відповідно до статті 236 цього Кодексу, вимога щодо законності рішення передбачає його ухвалення відповідно до норм матеріального і процесуального права.

В постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 27.08.2019 у справі №925/366/18 від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23.10.2019 у справі №761/6144/15-ц, постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, викладено правову позицію, що зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію спірним правовідносинам сторін, виходячи з фактів, встановлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Судова колегія звертає увагу на те, що перший відповідач доводи про кондикційність правовідносин застосував вперше в апеляційній скарзі. В суді першої інстанції такі доводи не заявлялися та не досліджувалися.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Положення цих глав застосовуються незалежно від того чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Згідно із частиною другою статті 224, частиною першою статті 225 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

В розумінні чинного законодавства збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками полягає в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком протиправної поведінки заподіювача. При цьому причина (протиправна поведінка відповідача) повинна не тільки передувати збиткам (вибуттю майна із майнової сфери позивача), але й з необхідністю породжувати такий наслідок, тобто повинен бути не опосередкований, а безпосередній причинний зв`язок, при якому протиправна поведінка прямо (безпосередньо) породжує наслідок.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність боржника за невиконання або неналежне виконання зобов`язань у вигляді відшкодування збитків.

У спірних правовідносинах спільними діями наглядової ради акціонерного товариства, заявником безвідкличної вимоги про викуп акцій - Компанії «Barlenko LTD», та мажоритарним акціонером Товариства - Компанією «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V.), в інтересах якого здійснювався викуп акцій, позивачам завдано збитків у вигляді неотриманого доходу (упущеної вигоди) - недоотриманих сум ціни товару (акцій), розмір яких визначається різницею між справедливою вартістю викуплених акцій та сплаченої позивачу ціною викупу, право на отримання якої визнано постановою Верховного Суду від 15.06.2022 №905/671/19.

Отже, в даному випадку наявна протиправна поведінка апелянта - ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» в особі його органу (наглядової ради), яка полягає у діях із затвердження заниженої ринкової вартості акцій, що є вочевидь несправедливою, а також протиправна поведінка заявника вимоги щодо невиконання вимог статті 65-1 Закону України «Про акціонерні товариства», зокрема, визначення, правильної ціни придбання акцій, який діяв в інтересах мажоритарного акціонера Компанії.

Між цими діями та збитками є причинно-наслідковий зв`язок - у позивачів викуплені акції за несправедливою, вочевидь заниженою ціною, як наслідок, вони не отримали справедливу компенсацію за майно, яке було відчужено без їх волі, відповідно до вимог закону.

Судова колегія приймає до уваги те, що Верховний Суд у постанові у справі №905/671/19 вказав наступне:

« 112. Колишній міноритарний акціонер, який буде розуміти, що під час проведення процедури примусового викупу акцій наглядовою радою не була визначена справедлива компенсація за викуплені в нього акції, у подальшому має вибір - звернутися до товариства та/або мажоритарного акціонера з позовом про стягнення збитків або про стягнення набутого без достатньої правової підстави (безпідставне збагачення за рахунок недоплати міноритарному акціонеру) за ст.1212 ЦК.

145. Отже, Верховний Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що позовні вимоги мають бути адресовані саме покупцю, тобто компанії Barlenco Ltd. Верховний Суд вважає, що міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента.»

Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачу завдано збитків взаємопов`язаними сукупними діями наглядової ради ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», заявником вимоги - Компанією «Barlenko LTD» та мажоритарним акціонером - Компанією «Metinvest B.V.» з єдністю наміру - викупу акцій у позивача за заниженою ціною.

Разом з цим колегія суддів враховує, що, як зазначено вище, акціонерне товариство, яке діяло під домінуючим контролем мажоритарного акціонера, покупець та афілійовані з ним особи становлять по суті єдину економічну групу, їх інтереси збігаються.

Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим (ч.1 ст.1190 ЦК України).

Відповідно до ст.541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Статтею 543 ЦК України унормовано, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч.1).

Таким чином, якщо спільними діями або бездіяльністю учасників правовідносин з обов`язкового продажу акцій (сквіз-аут) спричиняється збитки іншим учасникам зазначених відносин (міноритарним акціонерам), то вони несуть відповідальність як солідарні боржники. Для виникнення солідарного обов`язку з відшкодування збитків необхідно встановити, що особи діяли з єдністю наміру або заподіяли неподільну шкоду взаємопов`язаними сукупними діями. Спільною вважається шкода як неподільний результат неправомірних дій або бездіяльності двох і більше осіб.

Оскільки спільні дії учасників правовідносин (відповідачів-юридичних осіб) призвели до викупу акцій позивачів за заниженою ціною, вказані особи у розумінні положень ч.1 ст.543 ЦК України несуть солідарний обов`язок з відшкодування недоотриманого доходу - сплати розумної компенсації, що свідчить про правильність висновку місцевого господарського суду щодо стягнення такої компенсації з ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», Компанії «Barlenko LTD» та Компанії «Метінвест Б.В.».

Щодо закриття судом першої інстанції провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача-4 - Ахметова Ріната Леонідовича, колегія суддів акцентує увагу, що апеляційна скарга містить вимоги про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та прийняття в цій частині рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому, зі змісту апеляційної скарги також не вбачається доводів та заперечень щодо визначення ОСОБА_6 як відповідача-4 та закриття судом першої інстанції провадження у зазначеній частині.

Водночас, у додаткових поясненнях, поданих до суду апеляційної інстанції після закінчення визначеного ч.1 ст.266 ГПК України строку на доповнення та зміну апеляційної скарги, скаржник наводить доводи, зокрема, щодо неналежності відповідача-4.

З урахуванням положень статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З урахуванням вищевикладеного, судом апеляційної інстанції не переглядається оскаржуване рішення суду в частині вимог позивачів до відповідача-4.

Щодо суми компенсації за примусово вилучені акції, колегія суддів вказує про наступне.

У справі Bramelid and Malmstrom v. Swedwen (1982), де вперше постало питання щодо порушення прав власності вилученням акцій у процедурі сквіз-аут, Європейська комісія з прав людини вказала, що речення перше ст.1 Протоколу першого до Конвенції охоплює право власності на акції, незважаючи на їх комплексну природу. Комісія вказала, що в окремих випадках обов`язок передати своє майно іншій особі є допустимим. Такі випадки не суперечать ст.1 Протоколу першого Конвенції, проте в будь-якому разі необхідно гарантувати, що закон не створює нерівність сторін, за якої одна з них може бути свавільно та несправедливо позбавлена своєї власності на користь іншої.

Питання примусового викупу акцій міноритаріїв було також предметом скарги у справі Offerhaus and Offerhaus v. the Netherlands, заява №35730/97).

ЄСПЛ рішенням від 16.01.2001 відмовив у допуску, але вказав, що, встановлюючи порушення ст.1 Протоколу першого, необхідно визначити, чи забезпечують засоби досягнення мети справедливий баланс інтересів. Ключовими для цього є умови компенсації, які не повинні створювати непропорційний тягар для міноритарних акціонеров.

Невиправдана затримка у виплаті компенсації є порушенням ст.1 Першого протоколу (з урахуванням різниці у обставинах справи див. рішення ЄСПЛ у справах «Алмейда Гарретт, Машкареньяш Фалькао та інші проти Португалії» (ALMEIDA GARRETT, MASCARENHAS FALCAO AND OTHERS v. PORTUGAL від 11.01.2000, п.54, заяви №29813/96 та №30229/96), «Чайковська і інші проти Польщі» (CZAJKOWSKA AND OTHERS v. POLAND від 13.07.2010, п.60, заява №16651/05).

Навіть якщо в той час, коли суд розглядає справу, частина компенсації вже була виплачена, затримка у виплаті компенсації в повному обсязі залишається проблематичною («Чайковська і інші проти Польщі» (CZAJKOWSKA AND OTHERS v. POLAND, від 13.07.2010, п.62, заява №16651/05)).

Як зазначено судом апеляційної інстанції, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що Позивачі мають право на отримання компенсації за 1 акцію у розмірі 54,3 грн, що дорівнює справедливій вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ «АКХЗ».

Судами встановлено, що позивачі мають право на отримання компенсації за 1 акцію у розмірі 39,3 грн (різниця між балансовою вартістю 1 акції в 54,3 грн та ціною викупу в 15,0 грн), а тому загальна сума компенсації за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» складає:

ОСОБА_1 393 000,00 грн (10 000 шт*39,3 грн);

ОСОБА_2 393 000,00 грн (10 000 шт*39,3 грн);

ОСОБА_3 275 100,00 грн (7 000 шт*39,3 грн);

ОСОБА_4 235 800,00 грн (6 000 шт*39,3 грн);

ОСОБА_5 644 520,00 грн (16 400 шт*39,3 грн).

З урахуванням вищевикладених обставин щодо солідарного обов`язку відповідачів зі сплати компенсації, висновок суду першої інстанції про стягнення вказаних сум доплат із Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», Компанії «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V.) та Компанії «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD) є законним та обґрунтованим.

Щодо посилання Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» на неналежне повідомлення судом першої інстнації Компанії Barlenco LTD та Компанії Metinvest B.V. про розгляд даної справи, колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи що країною місцезнаходження 2-го відповідача - Компанії «Barlenko LTD» є Кіпр, а 3-го відповідача - Компанії «Metinvest Managament B.V.»- Нідерланди, застосуванню підлягає Конвенція про вручення судових та позасудових документів 1965 (Україна, Кіпр та Королівство Нідерланди є сторонами цієї Конвенції).

Поштові канали зв`язку - це відправка листів у вигляді звичайного поштового відправлення, рекомендованого листа та з повідомленням про вручення. Поштові канали також можуть охоплювати відправку електронною поштою та іншими сучасними засобами електронної комунікації, якщо це передбачено національним законодавством.

Пунктом (а) ст. 10 Конвенції передбачено, що якщо запитувана держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають закордоном.

Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті Гаазької конференції з міжнародного права (www.hcch.net) Королівство Нідерландів, як і Республіка Кіпр заявили, що вони не заперечують проти способів передачі документів, передбачених ст. 10(а) Конвенції. Суд має право обрати канал вручення документів з урахуванням вимог Конвенції. Основний та альтернативні канали є рівнозначними, тому суд з урахуванням принципу пропорційності (конкретних обставин справи) має обирати відповідний канал вручення документів.

Вимога щодо перекладу судових документів, яка міститься у ст. 5 Конвенції не поширюється на вручення документів поштовими каналами відповідно до ст. 10 (а) Конвенції (постанова Верховного Суду від 29.04.2022 у справі №905/830/21).

Отже, зазначеною Конвенцією передбачено застосування як рівнозначних основного та альтернативного каналів вручення, до яких, віднесено, у тому числі і безпосереднє надсилання судом кореспонденції отримувачу поштою.

Відповідно до правового висновку викладеного Верховним Судом у постановах від 29.04.2022 у справі №905/830/21, від 23.05.2022 у справі №905/1060/21 в подібних правовідносинах за участю Компанії BARLENCO LTD та Компанії PRIVATE LIMITED LIABILITY COMPANY METINVEST B.V. (Приватна компанія з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ Б.В.») встановлено, що судові рішення, які згідно із вимогами ГПК України та ст. 10 Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (надалі - Конвенції) підлягають врученню вказаним компаніям можуть направлятись українською мовою через альтернативний канал, передбачений ст. 10(а) Конвенції, тобто шляхом надсилання безпосередньо поштою ухвали суду на адресу Компанії, що дозволить зберегти розумний баланс між приписами щодо належного повідомлення відповідачів та розгляду справи у розумні строки.

Колегія суддів, враховуючи вищезазначену правову позицію Верховного Суду щодо використання під час відправлення судом поштової кореспонденції альтернативного каналу вручення документів, дійшла висновку, що інтересам забезпечення розумного строку розгляду справи та уникнення невиправданих зволікань через застосування ускладненого механізму основного каналу вручення кореспонденції відповідає використання у цій справі саме альтернативного каналу - шляхом надсилання безпосередньо на адресу місцезнаходження 2-го та 3-го відповідачів.

За висновком суду, використання такого способу повідомлення вказаних Відповідачів не може розцінюватися як обмеження прав останніх щодо ефективного доступу до суду.

Апеляційним судом встановлено, що як зазначено в оскаржуваному рішенні, суд повідомляв про розгляд цієї справи іноземних юридичних осіб (відповідачів) - Компанію «Barlenko LTD» та Компанію «Metinvest Managament B.V.» шляхом надсилання безпосередньо поштою ухвали суду на адресу компаній, а тому вони були належним чином повідомлені про розгляд справи.

Крім того, як вбачається і Єдиного державного реєстру судових рішень, судами розглядалась велика кількість аналогічних справ за участю Компанії «Barlenko LTD» та Компанії «Metinvest Managament B.V.», які жодного разу не приймали участь в судових засіданнях та не подавали процесуальні документи.

Щодо тверджень апелянта про непідсудність спору українським судам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.

Відповідно до ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом зокрема, у таких випадках:

1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;

2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;

3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;

5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;

7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

Правочин обов`язкового продажу акцій за публічною безвідкличною вимогою про придбання акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» в усіх власників акцій в порядку, визначеному у п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1983-VIII від 23.03.2017, вчинено та виконано в Україні.

Шкода заподіяна вказаним правочином на території України позивачам - резидентам, які мають місцепроживання в Україні.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України до юрисдикції господарського суду відносяться спори з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових відносинах.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 14.12.2021 у справі №905/2291/19 та в постанові Верховного Суду від 05.07.2022 у справі №914/1804/18 публічна безвідклична вимога є одностороннім правочином примусового продажу акцій.

Отже, дана справа за участю іноземних юридичних осіб підсудна господарським судам України і має вирішуватись за правом України, а тому доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що під час апеляційного перегляду судового рішення судом було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи, наведені апелянтом не спростовують висновків господарського суду першої інстанції в оскаржуваній частині та не свідчать про допущення будь-яких порушень при прийнятті оскаржуваного рішення. Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи судове рішення в оскаржуваній частині, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни рішення в оскаржуваній частині відсутні. З огляду на викладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційних вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 09.11.2024 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23.07.2024 №3891-IX).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 15.01.2024 у справі №905/1029/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09.09.2024.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян


Суд	Східний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	29.08.2024
Оприлюднено	12.09.2024
Номер документу	121499152
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин

Гетьман Руслан Анатолійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 29.08.2024 по справі 905/1029/23СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —905/1029/23

Постанова від 29.08.2024

Постанова
від 29.08.2024 по справі 905/1029/23
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД