Ухвала

від 10.09.2024 по справі 922/2412/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

10 вересня 2024 року м. Харків Справа №922/2412/24

Східний апеляційний господарський суд у складі судді:

суддя Гетьман Р.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Світанок» (вх.№2117Х від 05.09.2024) на рішення Господарського суду Харківської області від 21.08.2024 у справі №922/2412/24 (м. Харків, суддя Байбак О.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім», м. Зміїв, Харківська область,

до Державного підприємства «Світанок», м. Балаклія, Харківська область,

про стягнення 232072,04 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства «Світанок» (далі - відповідач) 232072,04 грн, з яких:

118227,44 грн - заборгованості;

11300,92 грн - курсової різниці;

17825,10 грн - пені;

59829,48 грн - 30% штрафу;

18727,23 грн - відсотків за користування чужими грошовими коштами;

3834,49 грн - інфляційних;

2327,38 грн - 3% річних.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов Договору постачання №Х38/25/2023/9 від 28.04.2023 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за отриманий товар.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.08.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Світанок» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім»: 118227,44 грн - заборгованості; 11300,92 грн - курсової різниці; 17825,10 грн - пені; 59829,48 грн - 30% штрафу; 18727,23 грн - відсотків за користування чужими грошовими коштами; 3834,49 грн - інфляційних; 19799,43 грн - витрат на професійну правничу допомогу; 3446,17 - грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Державне підприємство «Світанок» з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить задовольнити апеляційну скаргу Державного підприємства «Світанок» на рішення Господарського суду Харківської від 21.08.2024 по справі №922/2412/24 в повному обсязі; скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.08.2024 по справі №922/2412/24; ухвалити нове рішення по справі №922/2412/24, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім» до Державного підприємства «Світанок» про стягнення 232072,04 грн в повному обсязі; судові витрати покласти на Позивача.

Розглянувши вказану апеляційну скаргу на предмет дотримання заявником процесуальних норм, суддя-доповідач дійшов висновку про залишення її без руху, враховуючи наступне.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до положень статті 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції на день подання скарги, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України, справляється судовий збір у розмірі 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, із позовних заяв немайнового характеру - справляється судовий збір у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум) (частина 4 статті 6 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22 дійшла висновку, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір». При цьому надані Державною судовою адміністрацією України в листі від 29.10.2021 №10-19326/21 та Вищою радою правосуддя в листі від 30.11.2021 №28581/0/9-21 роз`яснення щодо того, що вказана норма (частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір») не набрала чинності у порядку, встановленому Законом, не змінюють установленого порядку та умов набрання чинності нормативно-правовим актом.

Ураховуючи викладене, при зверненні до суду з цією апеляційною скаргою скаржник повинен сплатити судовий збір у розмірі 4135,40 грн (229744,66 грн*1,5%)*150%*0,8. Однак доказів відповідного до суду не надав.

Натомість, скаржником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке мотивоване відсутністю доступу до рахунків підприємства у зв`язку з затримкою проведення державної реєстрації змін до відомостей про керівника Державного підприємства «Світанок». Апелянт зазначає, що сума судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі є надмірною для виконуючого обов`язки директора ОСОБА_1 . Крім того, скаржник вказує, що ДП «Світанок» перебуває у скрутному фінансовому становищі, не здійснює господарську діяльність та не має в своєму активі грошових коштів.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік умов, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, а також зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Так, відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати з підстав викладених вище. Цей перелік умов є вичерпним.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення підпунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення підпункту 3 частини першої статті 8 Закону «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18).

Отже, з огляду на те, що предметом спору у дані справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, доводи клопотання про наявність підстав для відстрочення сплати судового збору суд відхиляє.

Близька за змістом правова позиція щодо застосування положень частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» викладена в постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі №912/3514/20 та в ухвалах Верховного Суду від 11.06.2021 у справі №906/979/20, від 21.12.2021 у справі №913/104/21, від 20.07.2022 у справі №4/30.

Крім того, з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18.

Отже, єдиною підставою за якою суд має право (однак не зобов`язаний) відстрочити чи розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати є врахування судом майнового стану заявника.

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і надати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Натомість, визначення судом майнового стану сторони є оціночним і залежить від поданих доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.

Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 липня 2018 року у справі №686/114/16-ц, положення Закону України «Про судовий збір» не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи; у кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Тобто, підтвердження рівня майнового стану сторони має бути повним та всестороннім, для чого особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна обґрунтувати та підтвердити свої доводи відповідними доказами, які б відображали усі аспекти майнової неспроможності сплатити передбачений законом розмір судового збору.

Водночас, скаржником ні в апеляційній скарзі, ні окремим клопотанням не надано доказів на підтвердження факту неспроможності сплати судового збору у розмірі 4135,40 грн.

Суд вказує, що саме лише посилання заявника на скрутне матеріальне становище та неможливість доступу до рахунків без підтвердження вказаних обставин належними та допустимими доказами, не свідчить про відсутність можливості по виконанню обов`язку зі сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» №28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У даному випадку, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, яке визначено Господарським процесуальним кодексом України і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд наголошує, що звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи, підтвердженим належними доказами.

Крім того, скаржник не надав будь-яких доказів, які б свідчили про вжиття останнім всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору та які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги.

Оскільки апелянтом не обґрунтовано та не надано належних доказів наявності підстав для відстрочення сплати судового збору, суд не вбачає правових підстав для задоволення поданого клопотання про відстрочення сплати судового збору, що, як наслідок, є недоліком апеляційної скарги та потребує усунення шляхом надання апелянтом суду доказів сплати судового збору в установленому законом порядку та розмірі 4135,40 грн.

Відповідно частини 2 статті 260 до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, суддя-доповідач дійшов висновку, що відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України зазначене є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних вище недоліків, а саме, апелянт повинен докази сплати судового збору у розмірі 4135,40 грн.

Керуючись статтями 174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1.Відмовити Державному підприємству «Світанок» в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

2.Апеляційну скаргу Державного підприємства «Світанок» (вх.№2117Х від 05.09.2024) на рішення Господарського суду Харківської області від 21.08.2024 у справі №922/2412/24 залишити без руху.

3.Встановити апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги.

4.Східним апеляційним господарським судом в умовах воєнного стану, зважаючи на утруднення реалізації учасниками справи прав, наданих їм Господарським процесуальним кодексом України рекомендовано для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи з використанням програми «Електронний суд».

Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/

5.Повідомити апелянта, що заява про усунення недоліків повинна надійти до суду апеляційної інстанції не пізніше п`ятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків.

6.Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.

7.Звернути увагу скаржника, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати за веб-адресою https://court.gov.ua/sud4875

Суддя Р.А. Гетьман