Постанова
від 02.09.2024 по справі 904/606/24
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2024 року м. Дніпро Справа № 904/606/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Іванова О.Г.,

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-Фарм"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Колісник І.І.) від 23.04.2024 р. у справі № 904/606/24

за позовом Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-Фарм", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Обласне комунальне підприємство "Фармація", м. Дніпро

про виселення з нежитлового приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 р. Дніпропетровська обласна рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-Фарм" з нежитлового приміщення площею 39,4 кв.м, яке розташоване на першому поверсі двоповерхової нежитлової будівлі за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, 65, з одночасною передачею цього приміщення Дніпропетровській обласній раді.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення 30.06.2021 строку дії договору оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області № 341-13/VII-2/7 від 01.07.2018 відповідач не виконав свій обов`язок щодо повернення об`єкта оренди за актом приймання-передачі та безпідставно й незаконно продовжує користуватися цим майном.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 р. у справі № 904/606/24:

-позов Дніпропетровської обласної ради про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-Фарм" з нежитлового приміщення площею 39,4 кв.м, яке розташоване на першому поверсі двоповерхової нежитлової будівлі за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, 65, з одночасною передачею цього приміщення Дніпропетровській обласній раді задоволено повністю;

-виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-Фарм" (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 2А; ідентифікаційний код 31944458) з нежитлового приміщення площею 39,4 кв.м, яке розташоване на першому поверсі двоповерхової нежитлової будівлі за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, 65, з одночасною передачею цього приміщення Дніпропетровській обласній раді (49004, м. Дніпро, пр-т Олександра Поля, буд. 2; ідентифікаційний код 23928934);

-стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-Фарм" (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 2А; ідентифікаційний код 31944458) на користь Дніпропетровської обласної ради (49004, м. Дніпро, пр-т Олександра Поля, буд. 2; ідентифікаційний код 23928934) судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

Не погодившись з даним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-Фарм", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 р. у справі № 904/606/24 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, зазначає, що позивачем не надано жодних доказів його речових прав щодо спірного приміщення станом на день звернення до суду, що, відповідно, свідчить про недоведеність факту порушення прав та наявності підстав для позовних вимог про передання приміщення Дніпропетровській обласній раді. На підтвердження цього доводу посилається на Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 368400662 від 04.03.2024), згідно з якими право власності на нерухоме майно громадський будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, 65, у складі якого знаходиться орендоване майно, 18.10.2019 зареєстровано за Дніпровською міською радою, номер запису про право власності: 33993120.

У зв`язку з чим апелянт вважає, що ні Дніпропетровська обласна рада, ні Обласне комунальне підприємство "Фармація" не наділені речовими правами на об`єкт оренди, а тому Дніпропетровська обласна рада не є особою, права якої порушені й можуть бути відновлені шляхом виселення відповідача та передання приміщення обласній раді.

З урахуванням викладеного відповідач вважає, що позовні вимоги Дніпропетровської обласної ради не підлягають задоволенню, а право господарського відання, яке є речовим правом та також підлягає державній реєстрації згідно зі статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", щодо орендованого приміщення у Обласного комунального підприємства "Фармація" відсутнє.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.06.2024 р. у складі колегії суддів: головуючий суддя - Чередко А.Є., судді Коваль Л.А., Мороз В.Ф., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-Фарм" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 р. у справі № 904/606/24, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 02.09.2024 р.

Представницею Дніпропетровської обласної ради подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого позивач вважає вимоги апеляційної скарги безпідставними та просить залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 р. у справі № 904/606/24 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги позивач, зокрема, зазначає, у пункті 11.1 договору оренди № 341-13/VII-2/7 від 01.07.2018 сторонами визначено строк дії цього договору з 01.08.2018 до 30.06.2021. Відповідно до пункту 12.5 указаного договору цей договір припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, що свідчить про припинення договору оренди 30.06.2021. Проте, всупереч умовам договору оренди та приписів статті 785 Цивільного кодексу України, а також статті 25 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" відповідач не виконав свій обов`язок щодо повернення об`єкта оренди за актом приймання-передачі та безпідставно й незаконно продовжує користуватися цим майном.

Позивач вважає помилковим твердження апелянта про те, що позов про виселення є негаторним, на підтвердження чого наводить судову практику Верховного Суду, у відповідності до якої однією з умов застосування негаторного позову є відсутність між сторонами договірних відносин.

Щодо наявності у Дніпропетровської обласної ради права власності на об`єкт оренди позивач зазначає, що на цей час нежитлове приміщення площею 39,4 кв.м, що розташоване на першому поверсі двоповерхової нежитлової будівлі (літ. А-2) Комунального закладу "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Дніпропетровської обласної ради" за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, 65, належить на праві власності Дніпропетровській обласній раді. На підтвердження цього факту позивач посилається на інформаційну довідку від 04.03.2024 № 368400662 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, надану до суду відповідачем (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1653196212101).

Стосовно реєстрації права господарського відання позивач зауважує, що державна реєстрація не є способом набуття права власності або інших речових прав, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно.

Тому, позивач вважає помилковим висновок відповідача про відсутність у Дніпропетровської обласної ради та Обласного комунального підприємства "Фармація" речових прав на об`єкт оренди.

Представником Обласного комунального підприємства "Фармація" подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого третя особа просить відмовити у задоволення апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу третя особа вказує на те, що відповідачем не доведено наявності у нього законних або визначених договором підстав для користування орендованим майном після закінчення договору оренди. Вважає, що твердження апелянта про перебування орендованого майна у власності Дніпровської міської ради є помилковим і спростовується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Коваль Л.А., та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024 р., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Чередка А.Є., суддів Мороза В.Ф., Іванова О.Г.

У судовому засіданні представники позивача і третьої особи проти задоволення апеляційної скарги заперечили, вважають оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною.

Апелянт не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку свого представника, про час та місце судового засідання був повідомлений апеляційним судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Від представниці апелянта засобами електронного зв`язку (з КЕП) до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, що обґрунтоване перебуванням представника відповідача на лікарняному та неможливістю забезпечити явку у судове засідання.

Щодо зазначеного клопотання представниці апелянта про відкладення розгляду справи судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі "Цихановський проти України" (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ "Смірнова проти України" (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), "Карнаушенко проти України" (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 року у справі № 910/12842/17 відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі № 361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинно створюватися умов, за яких будуть порушені процесуальні строки розгляду справи.

Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи наявні процесуальні документи усіх сторін цього спору, в яких останні висловили свою позицію щодо оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а відповідач не був позбавлений права і можливості за потреби забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, зважаючи на необхідність дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, встановлених ГПК України, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника відповідача одночасно відмовляючи у задоволенні клопотання останнього про відкладення розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача і третьої особи, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Дніпропетровською обласною радою 21.10.2011 ухвалено рішення № 185-9/VІ "Про приймання-передачу майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області", відповідно до пункту 16 якого вирішено прийняти до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області від Дніпропетровської, Криворізької міських рад та Магдалинівської, Межівської, Петропавлівської, Томаківської, Солонянської районних рад юридичних осіб, що забезпечують надання вторинної та/або екстреної медичної допомоги, та їх майна зі спільної власності територіальних громад районів, комунальної власності територіальних громад міст за умови прийняття цими радами відповідних рішень згідно з чинним законодавством України (а.с. 134).

На виконання рішення Дніпропетровської обласної ради № 185-9/VІ від 21.10.2011 за актом приймання-передачі від 30.12.2011 до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області в оперативне управління Комунального закладу "Дніпропетровське клінічне об`єднання швидкої медичної допомоги" Дніпропетровської обласної ради" зі спільної комунальної власності м. Дніпропетровська передано майно загальною балансовою вартістю 19297442,87 грн, у тому числі будівлі та споруди загальною вартістю 4294566,00 грн, що перебувало в оперативному управлінні Клінічного об`єднання швидкої медичної допомоги (а.с.135 - 137).

Згідно з рішенням Дніпропетровської обласної ради № 197-10/VІ від 27.12.2011 "Про створення юридичних осіб станцій швидкої медичної допомоги, затвердження статутів та призначення керівників" створено Комунальний заклад "Дніпропетровська станція швидкої медичної допомоги" Дніпропетровської обласної ради" (місцезнаходження: вул. Свердлова, 65, м. Дніпропетровськ) та для забезпечення надання екстреної медичної допомоги вирішено передати на баланс Комунального закладу "Дніпропетровське клінічне об`єднання швидкої медичної допомоги" Дніпропетровської обласної ради" майно відповідно до визначеної структури (а.с. 102).

На підставі рішення Дніпропетровської обласної ради № 455-19/VІ від 21.06.2013 "Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області" та акта приймання-передачі від 01.08.2013 нежитлове приміщення площею 39,4 кв.м, що розташоване на першому поверсі двоповерхової нежитлової будівлі Комунального закладу "Дніпропетровська станція швидкої медичної допомоги" Дніпропетровської обласної ради", передане у господарське відання Обласного комунального підприємства "Фармація" (а.с. 73-74).

Рішенням Дніпропетровської обласної ради № 649-31/ VІ від 27.05.2015 "Про питання діяльності окремих обласних комунальних підприємств та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області" Комунальний заклад "Дніпропетровська станція швидкої медичної допомоги" реорганізовано шляхом приєднання до Комунального закладу "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Дніпропетровської обласної ради" (а.с. 101).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлове приміщення площею 39,4 кв.м, що розташоване на першому поверсі двоповерхової нежитлової будівлі (літ. А-2) за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, 65 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1653196212101) належить на праві спільної власності територіальній громаді сіл, селищ, міст Дніпропетровської області в особі Дніпропетровської обласної ради та перебуває в оперативному управлінні Комунального закладу "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Дніпропетровської обласної ради" (а.с. 138 - 142).

Між Дніпропетровською обласною радою (далі орендодавець, позивач), Обласним комунальним підприємством "Фармація" (далі балансоутримувач, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-Фарм" (далі орендар, відповідач) 01.07.2018 укладено договір оренди № 341-13/VII-2/7 нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області (далі договір, договір оренди).

Відповідно до пункту 1.1 договору з метою ефективного використання комунального майна орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, далі об`єкт оренди, а саме приміщення загальною площею 39,4 кв.м, яке знаходиться у господарському віданні ОКП "Фармація", для розміщення аптечного пункту, що реалізує готові ліки.

Об`єктом оренди є: нерухоме майно (приміщення) загальною площею 39,4 кв.м, розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, 65, яке знаходиться у господарському віданні ОКП "Фармація" (п. 2.1 договору).

Вартість об`єкта оренди згідно зі звітом про експертну оцінку нерухомого майна наступна: 39,4 кв.м 352159,00 грн станом на 16.02.2018 (п. 2.2 договору).

Згідно з пунктом 2.3 договору опис технічного стану об`єкта оренди на дату передачі його орендареві, його склад зазначається в акті приймання-передачі об`єкта оренди, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток 2).

Об`єкт оренди належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області та перебуває на балансі ОКП "Фармація" (п. 2.4 договору оренди).

Розділом 3 договору оренди визначено розмір і порядок оплати орендної плати.

Так, пунктом 3.1 договору оренди передбачено, що за користування об`єктом оренди орендар сплачує балансоутримувачу орендну плату, розрахунок якої здійснюється згідно з чинним законодавством. Орендна плата за базовий місяць оренди згідно з розрахунком орендної плати, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток 1), становить: 39,4 кв.м 3000,00 грн (без урахування ПДВ, розрахунок за базовий місяць квітень 2018 р.).

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції у наступному місяці (п. 3.2 договору).

Нарахування податку па додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України (п. 3.3 договору).

За умовами пункту 3.5 договору орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плата є дата підписання сторонами та балансоутримувачем акта приймання-передачі при поверненні об`єкта оренди орендодавцеві.

Орендна плата в повному обсязі (у тому числі ПДВ) перераховується орендарем на поточний рахунок балансоутримувача: НОМЕР_1 в АТ КБ "Приватбанк" м. Дніпро, МФО 305299, один раз на місяць не пізніше 01 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 3.7 договору).

Згідно з пунктом 3.8 договору оренди вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг з технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж і т.ін. не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем балансоутримувачу окремо, у формі та порядку, погодженому між ними.

Орендар набуває права на строкове платне користування об`єктом оренди у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі об`єкта оренди (п. 4.1 договору).

У разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об`єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об`єкта оренди на дату повернення. Об`єкт оренди вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (п. 4.4 договору).

Відповідно до пункту 4.5 договору обов`язок зі складання акта приймання-передачі покладається на балансоутримувача.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє з 01.08.2018 до 30.06.2021 (п. 11.1 договору).

Пунктом 12.1 договору оренди передбачено, що всі зміни та доповнення до цього договору оформляються в письмовій формі і набувають чинності з моменту підписання їх сторонами та погодження з Дніпропетровською обласною радою.

Продовження договору оренди на новий термін з орендарем відбувається шляхом укладення договору оренди на новий термін (п. 12.3 договору).

Договір припиняється, серед іншого, в разі закінчення строку, на який його було укладено (п.12.5 договору).

Відповідно до умов договору оренди об`єкт оренди передано орендарю в платне користування за актом приймання-передачі від 01.08.2018 (а.с. 13).

У період дії договору оренди його умови жодною із сторін у судовому порядку не оскаржувалися, договір недійсним не визнавався.

Після закінчення 30.06.2021 строку дії договору оренди спірне нежитлове приміщення відповідач не повернув.

Наведені обставини і стали причиною виникнення спору.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог місцевий господарський суд встановив, що відповідач доказів прийняття ним заходів до повернення об`єкта оренди за закінченням строку договору чи вчинення позивачем перешкод у його поверненні суду не надав, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про законність і обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Правовідносини сторін виникли з договору оренди нерухомого майна, яке є спільною власністю територіальних громад Дніпропетровської області, тобто комунальною власністю, що підтверджується наявними у справі доказами в сукупності та не спростовано відповідачем.

До зазначеного висновку суд першої інстанції дійшов за результатом оцінки доказів у порядку, встановленому статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог статей 76 79 цього Кодексу щодо належності, допустимості, достовірності й вірогідності доказів, з чим погоджується і судова колегія.

Так, визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Судова колегія вважає, що із зазначених вище наявних в матеріалах справи документів: рішення Дніпропетровської обласної ради від 21.10.2011 № 185-9/VІ "Про приймання-передачу майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області", акту приймання-передачі від 30.12.2011, рішення Дніпропетровської обласної ради № 197-10/VІ від 27.12.2011 "Про створення юридичних осіб станцій швидкої медичної допомоги, затвердження статутів та призначення керівників", рішення Дніпропетровської обласної ради № 455-19/VІ від 21.06.2013 "Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області", акту приймання-передачі від 01.08.2013, рішення Дніпропетровської обласної ради № 649-31/ VІ від 27.05.2015 "Про питання діяльності окремих обласних комунальних підприємств та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області", інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, можна дійти висновку, що нерухоме майно (приміщення) загальною площею 39,4 кв.м, розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, 65, знаходиться у спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області та у господарському віданні Обласного комунального підприємства "Фармація".

Правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, регулюються Законом України від 03.10.2019 №157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна", який набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020.

Частиною другою Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

За змістом пункту 11.1 договору оренди строк його дії закінчився 30.06.2021. Відтак, після 01.07.2020 дати, визначеної частиною другою Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна", продовження договору оренди, укладеного сторонами у цій справі, повинно відбуватися в порядку, визначеному Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до положень частини першої статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Матеріали справи не містять і відповідачем не надано доказів продовження з ним в установленому законом порядку договору оренди спірного нежитлового приміщення після закінчення його строку (30.06.2021).

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Зважаючи на нормативні приписи частини першої статті 759 та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Такий висновок відповідає правовій позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Отже, згідно з умовами пункту 4.4 договору оренди та наведеними нормами закону відповідач повинен був повернути об`єкт оренди орендодавцю (позивачу) за актом приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дати припинення договору, тобто не пізніше 05.07.2021.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що відповідач доказів прийняття ним заходів до повернення об`єкта оренди після закінчення строку договору чи вчинення позивачем перешкод у його поверненні суду не надав, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність позовних вимог та задоволення їх у повному обсязі.

Доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, не підтверджуються наявними у справі доказами та не спростовують обставин, наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог та встановлених судом першої інстанції.

З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі від 23.04.2024 р. відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,00 грн слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-Фарм" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 р. у справі № 904/606/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 р. у справі № 904/606/24 залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-Фарм".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 10.09.2024 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя О.Г. Іванов

СудЦентральний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення02.09.2024
Оприлюднено12.09.2024
Номер документу121499261
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про комунальну власність щодо оренди

Судовий реєстр по справі —904/606/24

Судовий наказ від 23.09.2024

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Колісник Іван Іванович

Судовий наказ від 23.09.2024

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Колісник Іван Іванович

Постанова від 02.09.2024

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Чередко Антон Євгенович

Ухвала від 11.06.2024

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Чередко Антон Євгенович

Ухвала від 29.05.2024

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Чередко Антон Євгенович

Рішення від 23.04.2024

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Колісник Іван Іванович

Ухвала від 26.03.2024

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Колісник Іван Іванович

Ухвала від 21.03.2024

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Колісник Іван Іванович

Ухвала від 14.03.2024

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Колісник Іван Іванович

Ухвала від 19.02.2024

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Колісник Іван Іванович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні