Рішення

від 09.09.2024 по справі 906/726/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/726/24

Господарський суд Житомирської області у складі судді Вельмакіної Т.М.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОВІКТ"

до Фермерського господарства "АГРОТЕРРА-16"

про стягнення 68 512,72 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОВІКТ" звернулося до суду з позовом про стягнення з Фермерського господарства "АГРОТЕРРА-16" 68 512,72 грн, з яких: 4 9460,20 грн основного боргу, 14 983,20 грн пені, 1406,02 грн 3% річних та 2663,30 грн інфляційних.

Ухвалою суду від 02.07.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОВІКТ" залишено буз руху та надано час для усунення недоліків позовної заяви.

04.07.2024 через електронний суд від позивача надійшла заява від 04.07.2024 про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено докази надіслання копії позовної заяви з доданими до неї документами на юридичну адресу відповідача.

Ухвалою від 09.07.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОВІКТ" поставило Фермерському господарству "АГРОТЕРРА-16" за договором поставки №9 від 26.04.2023 товар на загальну суму 71 395,32 грн, який був оплачений відповідачем лише частково на суму 21 935,12 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією №10/05-24-1 від 10.05.2024 щодо сплати заборгованості у строк до 15.05.2024 (а.с.14-15), яка була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості за поставлений товар, позивач звернувся з вказаним позовом до суду про стягнення з відповідача 49460,20 грн. Крім заборгованості за поставлений товар, позивач просить стягнути з відповідача на підставі ч.2 ст.625 ЦК України 1406,02 грн 3% річних та 2663,30 грн інфляційних, а також пеню на підставі п.6.2 договору поставки у розмірі 14 983,20 грн.

Матеріали справи не містять відзиву чи будь-якої іншої заяви відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову, а також доказів проведення розрахунків з позивачем.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1,2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОВІКТ" (постачальник, позивач) та Фермерським господарством "АГРОТЕРРА-16" (покупець, відповідач) був укладений договір поставки №9 (а.с.6-7), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупця (поставити) товар (добрива з мікроелементами для позакореневого підживлення, засоби захисту рослин), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти товар та оплатити його вартість.

Згідно з п.1.2 договору, найменування товару, його кількість, терміни поставки та оплати, базис поставки (місце передачі покупцю) визначені у специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною. Ціна за одиницю виміру товару та його загальна ціна, яку має сплатити покупець, визначається специфікаціями (додатками) до цього договору, з урахуванням вимог щодо цього, викладених в тексті самого договору (розділ 2).

За умовами п.1.4 договору, факт поставки та передачі товару від продавця до покупця фіксується шляхом складання та підписання накладних (або актів приймання-передавання) повноважними представниками сторін. З моменту підписання сторонами накладних до покупця переходить право власності на товар та ризики його випадкового знищення та пошкодження.

Відповідно до п.2.1 договору, ціна товару (в т.ч. ціна за одиницю товару) вказується сторонами в специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору. Ціна товару включає вартість неповоротної тари, упаковки та витрати на доставку товару до місця його передачі покупцю (базис поставки).

У пункті 2.5 договору сторони погодили, що оплата товару проводиться в терміни, які вказані в специфікаціях до даного договору.

Згідно з п.3.3 договору, покупець зобов`язаний сплатити вартість товару в установлені терміни та у визначеному порядку.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 71395,32 грн, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками юридичних осіб:

- видатковою накладною №26 від 04.05.2023, актом №1 приймання-передачі продукції від 04.05.2023, специфікацією №1 від 26.04.2023 (додаток №1 до договору) на суму 21 560,04 грн (а.с.8-9);

- видатковою накладною №54 від 20.06.2023, актом №2 приймання-передачі продукції від 20.06.2023, специфікацією №2 від 20.06.2023 (додаток №3 до договору) на суму 10 335,12 грн (а.с.10-11);

- видатковою накладною №56 від 27.06.2023, актом №3 приймання-передачі продукції від 27.06.2023, специфікацією №3 від 27.06.2023 (додаток №5 до договору) на суму 39 500,16 грн (а.с.12-13).

У п. 2 специфікацій №1 від 26.04.2023 (додаток №1 до договору) на суму 21 560,04 грн, №2 від 20.06.2023 (додаток №3 до договору) на суму 10 335,12 грн, №3 від 27.06.2023 на суму 39 500,16 грн (додаток №5 до договору) визначено, що оплата товару, поставленого відповідно до цих специфікацій, здійснюється згідно рахунка-фактури, виключно шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 01.09.2023.

Згідно з ч.1,2 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, виходячи з умов п.2.5 договору, п.2 специфікацій до договору, відповідач зобов`язаний був оплатити поставлений товар у строк до 01.09.2023 (а.с.9, 11, 13 (на звороті).

Як вбачається з виписки АТ КБ "Приватбанк" від 28.06.2024 (а.с.16), відповідач у строк до 01.09.2023 сплатив позивачу за поставлений товар 6935,12 грн, а також частково сплатив заборгованість за поставлений товар у період з 01.09.2023 по 09.05.2024 на загальну суму 15000,00 грн (26.12.2023 - 11000,00 грн, 01.03.2024 - 1000,00 грн, 03.04.2024 - 1000,00 грн, 09.05.2024 - 2000,00 грн).

Суд встановив, що відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений товар на загальну суму 21 935,12 грн, заборгувавши позивачу 49 460,20 грн (71 395,32 грн - 21 935,12 грн).

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 599 ЦК України вказано, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів погашення відповідачем заборгованості за поставлений позивачем товар в сумі 49 460,20 грн матеріали справи не містять.

З огляду на наведене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 49 460,20 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 14 983,20 грн пені, 1406,02 грн 3% річних та 2663,30 грн інфляційних, суд зазначає наступне.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістомст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.2 договору сторони дійшли згоди, що за порушення строків (термінів) платежів покупець, сплачує на користь продавця штраф у розмірі 2% на місяць від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент несплати, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Суд встановив, що позивач при здійсненні розрахунку пені та 3% річних (а.с.17) не врахував вимоги ст.253 ЦК України та невірно визначив початок періоду нарахування пені та 3% річних з 01.09.2023, тоді як відповідні розрахунки слід здійснювати з 02.09.2023.

Крім того, суд встановив, що розрахунок пені позивачем здійснено за більший період від визначеного ч.6 ст.232 ГК України шестимісячного періоду, за який може нараховуватися пеня.

Суд з урахуванням виявленої помилки здійснив перерахунок 3% річних та встановив, що обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства є 3% річних у розмірі 1399,07 грн. У стягненні 6,95 грн 3% річних необхідно відмовити, у зв`язку з безпідставністю їх нарахування.

З огляду на викладене, суд з урахуванням виявлених помилок здійснив перерахунок пені у межах визначеного позивачем періоду нарахування та встановив, що обґрунтованою, такою, що відповідає вимогам чинного законодавства, умовам укладеного договору є пеня у розмірі 10307,87 грн, а саме:

- з 02.09.2023 по 25.12.2023 на суму 64460,20 грн у розмірі 7329,04 грн;

- з 26.12.2023 по 29.02.2024 на суму 53460,20 грн у розмірі 2892,83 грн;

- з 01.03.2024 по 02.03.2024 на суму 52460,20 грн у розмірі 86,00 грн.

У стягненні 4675,33 грн пені необхідно відмовити, у зв`язку з безпідставністю їх нарахування.

Перевіривши розрахунок інфляційних (а.с.17), суд встановив, що заявлена сума є обґрунтованою та арифметично вірною, тому вимога про стягнення 2663,30 грн інфляційних підлягає задоволенню.

Розрахунки здійснені судом за допомогою Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційно-пошукової програми "Ліга: Закон".

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 63830,44 грн, з яких 49460,20 грн - заборгованість за поставлений товар, 10307,87 грн - пеня, 1399,07 грн - 3% річних та 2663,30 грн - інфляційні. У стягненні 4675,33 грн пені та 6,95 грн 3% річних суд відмовляє.

Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.3 вказаної статті, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті в електронній формі, застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовна заява надійшла через систему "Електронний суд", тому за подання даного позову судовий збір підлягав сплаті в сумі 2422,40 грн. З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір, в порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача у сумі 2256,85 грн пропорційно до розміру обґрунтовано заявлених вимог та з урахуванням коефіцієнта 0,8.

Водночас суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.1 ст.7 ЗУ "Про судовий збір", в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "АГРОТЕРРА-16" (13536, Житомирська область, Попільнянський район, село Парипси, вул. Миру, буд. 192/23, ід. код 40290617) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОВІКТ" (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 2/30, кв. 96, ід. код 41784823):

- 49460,20 грн заборгованості;

- 10307,87 грн пені;

- 1399,07 грн 3% річних;

- 2663,30 грн інфляційних;

- 2256,85 грн витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 09.09.24

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи;

- позивачу через систему "Електронний суд";

2 - відповідачу - рек. з повід.