Рішення

від 09.09.2024 по справі 907/620/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/620/24

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригуза П.Д., розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження,

за позовом: Фізичної особи - підприємця Кисільова Артема Юрійовича, РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Превеншн", код ЄДРПОУ - 41136847, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Швабська, буд. 70, кв. 12,

про стягнення коштів,

Без виклику учасників справи,

в с т а н о в и в:

Фізична особа - підприємець Кисільов Артем Юрійович, РНОКПП - НОМЕР_1 , звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Превеншн", код ЄДРПОУ - 41136847, з позовними вимогами стягнення 128 139.04 грн. заборгованості за договором купівлі - продажу №13/08/21/1 від 13.08.2021, з яких 95 181.41 грн. - сума основної заборгованості, 2499.55 грн. - 3 % річних та 30 458.05 грн. - пеня.

Описова частина рішення.

Ухвалою суду від 03.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Також, 23.07.2024 на адресу суду надійшла заява від позивача про стягнення з відповідача 7000.00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В подальшому, на адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів від позивача (вх. №02.3.1-02/6476/24 від 20.08.2024 року), яким вона просить долучити до матеріалів справи копії платіжних інструкцій, які підтверджують часткову оплату відповідача за поставлений товар. Такі докази судом долучено до матеріалів справи.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином про відкриття провадження у справі (ухвала про відкриття провадження була надіслана відповідачу до його електронного кабінету та отримана ним 03.07.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи).

Положеннями частини другої статті 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення. Отже, судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про відкрите провадження у даній справі та про необхідність подання заяв по суті справи (відзиву).

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторін у справі добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі, наявних у справі.

Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суть спору за позицією Позивача.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що між сторонами спору 13.08.2021 був укладений договір купівлі - продажу №13/08/21/1 (надалі - договір), відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по поставці на користь замовника - системи медичної ЛОР відеоскопічної Dr Camescope Pro (Sometech Inc., Південна Корея) в комплекті з синускопами) (надалі - обладнання). Строк поставки обладнання - 3 робочих днів з дати підписання договору (п. 1.1. договору).

Згідно п. 3.1. договору, вартість такого обладнання згідно видаткових накладних складає 132 300.00 грн., що еквівалентно 4942.00 доларів США з урахуванням курсу продажу 26.77 грн. за 1 долар США на дату укладення такого договору.

Строк поставки обладнання - протягом 3 робочих днів. За твердженням позивача, 13.08.2021 ФОП Кисільовим А.Ю. було поставлено відповідачу зазначене обладнання, що підтверджується зокрема накладною №13.08.2021/1 від 13.08.2021 року.

Оплата за поставлене обладнання здійснюється на протязі 2 - ох років після отримання товару, рівними платежами щомісячно. Остаточна дата оплати - 13.08.2023 року (п. 5.1. договору).

Позивач зазначає у своїй позовній заяві, що в період з 26.09.2023 по 15.12.2023 ТОВ "Превеншн" було здійснено часткову оплату у загальному розмірі 95 534.00 грн., що еквівалентно 2594.01 доларів США. Водночас, у встановлені п. 5.1. договору строки повна оплата за обладнання відповідачем не була здійснена, таким чином станом на 28.06.2024 несплаченими залишились 2347.99 доларів США, що еквівалентно 95 181.41 грн. з урахуванням курсу продажу 40.5374 грн. за 1 долар США на дату подання позову до суду.

Додатково позивачем нараховані відповідачу 3 % річних у розмірі 2499.55 грн. та пеню у розмірі 30 458.05 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання, стягнення яких разом з сумою основного боргу і стало предметом розгляду у даній справі.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав.

Відповідно до правової доктрини та ст. 2 та ст. 14 ГПК України суд керується засадами диспозитивності при здійсненні господарського судочинства.

Учасникам справи процесуальний закон покладає тягар доказування на сторони, надаючи їм право виявляти процесуальну активність та ініціативу у розвитку процесу для досягнення мети правосуддя.

Кожна сторона справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Мотивувальна частина.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин. Дослідивши матеріали справи та давши їм правову оцінку, судом встановлено таке.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що 13.08.2021 укладено договір купівлі - продажу №13/08/21/1 між сторонами спору (далі - договір). Так, згідно п. 1.1. договору, замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) приймає на себе зобов`язання по поставці на користь замовника - системи медичної ЛОР відеоскопічної Dr Camescope Pro (Sometech Inc., Південна Корея) в комплекті з синускопами) (надалі - обладнання). Строк поставки такого обладнання - 3 робочі дні з дати підписання договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, валютою договору є гривня України. Вартість цього договору згідно видаткових накладних складає 132 300.00 грн. Ця вартість скалькульована на дату укладання договору, виходячи з фіксованої вартості в доларах США 4942.00, з урахуванням курсу продажі долара США до гривні на міжбанківській біржі України, який на дату укладання договору становить 26.77 грн. за 1 долар США.

Ціна договору включає вартість доставки обладнання та гарантійне обслуговування обладнання протягом одного року з дня підписання накладних на обладнання (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, оплата обладнання за цим договором здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Строк поставки обладнання - протягом 3 робочих днів. Оплата на протязі 2 - ох років після отримання товару, рівними платежами щомісяця. Остаточна дата оплати - 13.08.2023 року (п. 5.1. договору).

Згідно п. 5.1.1. договору, у разі зміни курсу долара США - гривня (відносно зафіксованого в п. 3.1. даного договору на дату його укладання), постачальник зобов`язується провести перерахування вартості чергового етапу оплати у національній валюті, відповідно до курсу на день оплати згідно п. 3.1. договору.

Право власності на обладнання переходить до покупця після остаточного розрахунку з постачальником згідно п. 3.1. договору (п. 5.1.2. договору).

Відповідно до приписів п. 5.2. договору, по закінченні приймально - здавальних випробувань виконавець надає замовникові видаткові накладні та інші товарно - супровідні документи.

Замовник протягом 3 днів від дня одержання видаткових накладних і звітних документів зобов`язаний направити виконавцю підписану видаткову накладну або мотивовану відмову від приймання - передачі обладнання. У випадку мотивованої відмов замовника сторонами складається двосторонній акт із переліком необхідних доробок, строків їхнього виконання (п. п. 5.3. і 5.4. договору).

Відповідно до п. 6.1.1. договору, замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставку обладнання.

Пунктом 6.3.1. договору передбачено, що виконавець зобов`язаний забезпечити поставку обладнання, якість якого відповідає умовам, установленим розділом 2 договору.

Виконавець також має право: своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за обладнання (п. 6.4.1. договору).

У разі порушення покупцем строків оплати вартості обладнання в порядку, передбаченому розділом №2 цього договору, останній повинен сплатити пеню в розмірі 0.1% від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення оплати обладнання (п. 6.6. договору).

За неналежне виконання умов даного договору до сторін застосовуються штрафні санкції, передбачені Цивільним та Господарським кодексом України (п. 7.1. договору).

Згідно приписів п. 10.1. договору, такий договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2023 року.

Судом встановлено, що такий договір підписаний уповноваженими представниками сторін і зобов`язання за яким є дійсними.

Накладною №13.08.21/1 від 13.08.2021 підтверджується поставка позивачем на користь відповідача системи медичної ЛОР відеоендоскоскопічної Dr Camscope Pro (Sometech Inc., Південна Корея) в комплекті з синускопами 1 штуки загальною вартістю 132 300.00 грн.

Судом встановлено, що дана накладна підписана уповноваженими представниками обох сторін та на ній містяться відтиски печаток обох сторін.

Платіжною інструкцією №6717 від 26.09.2023 підтверджується сплата відповідачем на користь позивача 10 000.00 грн. за поставлений товар, що еквівалентно 273.46 доларів США відповідно до курсу долару станом на дату оплати - 36.5686 грн. за 1 дол. США.

Платіжною інструкцією №6799 від 05.10.2023 підтверджується сплата відповідачем на користь позивача 10 000.00 грн. за поставлений товар, що еквівалентно 273.46 доларів США відповідно до курсу долару станом на дату оплати - 36.5686 грн. за 1 дол. США.

Платіжною інструкцією №7098 від 04.12.2023 підтверджується сплата відповідачем на користь позивача 12 767.00 грн. за поставлений товар, що еквівалентно 350.16 доларів США відповідно до курсу долару станом на дату оплати - 36.4606 грн. за 1 дол. США.

Платіжною інструкцією №7152 від 13.12.2023 підтверджується сплата відповідачем на користь позивача 32 767.00 грн. за поставлений товар, що еквівалентно 885.93 доларів США відповідно до курсу долару станом на дату оплати - 36.9861 грн. за 1 дол. США.

Платіжною інструкцією №7169 від 15.12.2023 підтверджується сплата відповідачем на користь позивача 30 000.00 грн. за поставлений товар, що еквівалентно 811.00 доларів США відповідно до курсу долару станом на дату оплати - 36.9913 грн. за 1 дол. США.

Відтак, відповідачем проведена часткова оплата за поставлений товар у розмірі 95 534.00 грн., що еквівалентно 2594.01 доларів США станом на дату здійснених оплат.

В матеріалах справи також міститься вимога, датована 25.04.2024, про повернення товару за договором купівлі - продажу №13/08/21/1 від 13.08.2021, в якій позивач вимагав від відповідача в строк 7 календарних днів з моменту отримання такої вимоги повністю закрити заборгованість або повернути йому вказаний вище товар, поставлений за договором від 13.08.2021 року.

Додатково позивачем за прострочення виконання грошового зобов`язання нараховані відповідачу 3 % річних в розмірі 2499.55 грн. та пеню в розмірі 30 458.05 грн., стягнення яких разом із сумою основного боргу в розмірі 95 181.41 грн. і стало предметом розгляду в даній справі.

Висновки суду та норми права, що підлягають застосуванню.

Положеннями ст. 11 ЦКУ передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Господарські зобов`язання можуть виникати зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГКУ).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Згідно положень ст. 509 ЦКУ, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 173 ГКУ, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 175 ГКУ).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦКУ).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦКУ).

Відповідно до положень ст. 533 ЦКУ, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦКУ). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦКУ, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 193 ГКУ, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Також відповідно до положень ст. 198 ГКУ, платежі за грошовими зобов`язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Грошові зобов`язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов`язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб`єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов`язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами (ст. 202 ГКУ).

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і не господарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (ст. 179 ГКУ).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦКУ, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦКУ).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Згідно ст. 631 ЦКУ, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Нормою ст. 638 ЦКУ передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГКУ).

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін (ст. 189 ГКУ).

Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 181 ГКУ).

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 655 ЦКУ, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦКУ).

Приписами ст. 662 ЦКУ передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦКУ).

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 ЦКУ).

Відповідно до положень ст. 689 ЦКУ, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 691 ЦКУ, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 692 ЦКУ, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 4 ст. 692 ЦКУ передбачено, що якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Також нормою ст. 694 ЦКУ передбачено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару (ч. 4 ст. 694 ЦКУ).

Згідно ст. 695 ЦКУ, договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів. Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

Судом встановлено, що дійсно 13.08.2021 укладено договір купівлі - продажу №13/08/21/1 між сторонами спору (далі - договір). Так, згідно п. 1.1. договору, замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) приймає на себе зобов`язання по поставці на користь замовника - системи медичної ЛОР відеоскопічної Dr Camescope Pro (Sometech Inc., Південна Корея) в комплекті з синускопами) (надалі - обладнання). Строк поставки такого обладнання - 3 робочі дні з дати підписання договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, валютою договору є гривня України. Вартість цього договору згідно видаткових накладних складає 132 300.00 грн. Ця вартість скалькульована на дату укладання договору, виходячи з фіксованої вартості в доларах США 4942.00, з урахуванням курсу продажі долара США до гривні на міжбанківській біржі України, який на дату укладання договору становить 26.77 грн. за 1 долар США.

Строк поставки обладнання - протягом 3 робочих днів. Оплата на протязі 2 - ох років після отримання товару, рівними платежами щомісяця. Остаточна дата оплати - 13.08.2023 року (п. 5.1. договору).

Згідно п. 5.1.1. договору, у разі зміни курсу долара США - гривня (відносно зафіксованого в п. 3.1. даного договору на дату його укладання), постачальник зобов`язується провести перерахування вартості чергового етапу оплати у національній валюті, відповідно до курсу на день оплати згідно п. 3.1. договору.

На виконання вищевказаного договору, судом встановлено, що позивачем поставлено відповідачу товар, а саме систему медичну ЛОР відеоендоскоскопічну Dr Camscope Pro (Sometech Inc., Південна Корея) в комплекті з синускопами 1 штуку загальною вартістю 132 300.00 грн., що підтверджується зокрема накладною №13.08.21/1 від 13.08.2021 року.

За твердженням позивача, в період з 26.09.2023 по 15.12.2023 ТОВ "Превеншн" було здійснено часткову оплату у загальному розмірі 95 534.00 грн., що еквівалентно 2594.01 доларів США згідно до курсу гривні до долару США на день здійснених часткових оплат. Водночас, у встановлені п. 5.1. договору строки повна оплата за обладнання відповідачем не була здійснена, таким чином станом на 28.06.2024 несплаченими залишились 2347.99 доларів США (4942.00 дол. США - 2594.01 дол. США), що еквівалентно 95 181.41 грн. з урахуванням курсу продажу 40.5374 грн. за 1 долар США на дату подання позову до суду.

Здійснення даних оплат підтверджується зокрема долученими до матеріалів справи позивачем платіжними інструкціями, а саме копією платіжної інструкції №6719 від 26.09.2023 на суму 10 000.00 грн.; копією платіжної інструкції №6799 від 05.10.2023 на суму 10 000.00 грн.; копією платіжної інструкції №7098 від 04.12.2023 на суму 12 767.00 грн.; копією платіжної інструкції №7152 від 13.12.2023 на суму 32 767.00 грн.; копією платіжної інструкції №7169 від 15.12.2023 на суму 30 000.00 грн.

Відповідачем не подано до суду відзиву, відтак ним не заперечено проведення часткової оплати за поставлений товар та наявність непогашеної заборгованості за вказаний вище товар.

Суд зазначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ). Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦКУ).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦКУ).

Відповідно до положень ст. 533 ЦКУ, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦКУ).

Відповідно до положень ст. 692 ЦКУ, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Таким чином, суд констатує, що належними і допустимими доказами у даній справі підтверджується вказана вище поставка товару позивачем відповідачу та наявність непогашеної заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі основного боргу 95 181.41 грн., що еквівалентно 2347.99 доларів США (4942.00 доларів США - 2594.01 доларів США = 2347.99 доларів США) з урахуванням курсу продажу 40.5374 грн. за 1 долар США на дату подання позову до суду. Відповідач не спростував належними і допустимими доказами погашення заборгованості перед позивачем у повному розмірі згідно положень п. п. 3.1., 5.1. договору.

Відтак, суд задовольняє позовну вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 95 181.41 грн. основного боргу у повному обсязі.

Щодо стягнення 3 % річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з поданим позивачем розрахунком, за прострочення оплати відповідачем вартості поставленого товару, ним нараховані йому 3 % річних у розмірі 2499.55 грн.

Суд здійснив арифметичний перерахунок 3 % річних і зазначає, що він проведений коректно.

Відтак, суд задовольняє повністю позовну вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача 2499.55 грн. нарахованих 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Щодо стягнення пені.

В силу положень ст. 230 ГКУ, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі порушення покупцем строків оплати вартості обладнання в порядку, передбаченому розділом №2 цього договору, останній повинен сплатити пеню в розмірі 0.1% від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення оплати обладнання (п. 6.6. договору).

Судом також встановлено, що згідно з поданим позивачем розрахунком, ним нарахована відповідачу пеня в розмірі 30 485.05 грн. за порушення виконання ним грошового зобов`язання.

Суд здійснив арифметичний перерахунок розміру нарахованої пені і зазначає, що він проведений коректно.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що загальна сума штрафних санкцій у цій справі є надмірною. При цьому, у Позивач застосовує своє право на стягнення з Відповідача втрат майна, що передбачені законом як 3% річних.

Суд звертає увагу на те, що наявність у постачальника можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми у вигляді штрафу та пені змінює їхнє дійсне правове призначення. Штраф та пеня мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не можуть становити непомірний тягар для іншої сторони і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для постачальника, а для боржника - фактором втрати чи поглиблення його економічної (фінансової) неспроможності. Таку правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 по справі №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, як зазначає Верховний Суд, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафу та пені є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Така правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 року.

Таким чином, суд доходить висновку, що накладення і стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 30 458.05 грн., вірогідно є обтяжливим для нього. Позивач у своїй позовній заяві не навів належних і достатніх доказів щодо того, що внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов`язання постачальнику завдано збитків або, що розмір завданих йому збитків перевищує розмір нарахованих штрафів згідно умов договору.

Суд також враховує той факт, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 було введено в Україні воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що є форс-мажорними обставинами (обставини непереборної сили) до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності.

Війна є об`єктивною причиною, що підлягає врахуванню судом при стягненні необґрунтованих і надмірних штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, яке випливає із загальних норм процесуального права та завдань господарського судочинства, що полягає у досягненні в господарських відносинах справедливості, ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів їх учасників, необхідності забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, з власної ініціативи та на власний розсуд вправі вирішити питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Дотримуючись принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази, наведені ними аргументи, поведінку сторін та інші обставини згідно норм ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України (подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Верховний Суд у постанові від 16.06.2021 у справі №915/2222/19 зауважив, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи.

Сукупність обставин у конкретних правовідносинах може вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду. У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч. 3 ст. 551 ЦКУ, стаття 233 ГКУ), так і підстави, які хоча й прямо не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Суд звертається до аналогічних висновків ОП КГС ВС в постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22.

На підставі викладеного, враховуючи економічні і правові інтереси сторін у швидкому виконанні рішення і збереженні платоспроможності сторін як гарантії виконання судового рішення, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру належної до сплати пені з 30 458.05 грн., до 15 229.02 грн., що у цій справі буде адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань повному погашенні боржником до часу винесення судового рішення основної заборгованості. Цей захід суду є проявом справедливого балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання штрафу ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Відтак, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені частково у розмірі 15 229.02 грн.

Щодо обґрунтованості рішення.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову частково.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Відтак, на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422.40 грн.

Суд зазначає, що питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу позивача щодо стягнення 7000.00 грн. з відповідача на його користь буде вирішене судом окремо шляхом ухвалення судом додаткового рішення у даній справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Превеншн", код ЄДРПОУ - 41136847, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Швабська, буд. 70, кв. 12, на користь Фізичної особи - підприємця Кисільова Артема Юрійовича, РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , загальну суму боргу у розмірі 112 909.98 грн. (сто дванадцять тисяч дев`ятсот дев`ять гривень 98 копійок), з яких 95 181.41 грн. (дев`яносто п`ять тисяч сто вісімдесят одна гривень 41 копійок) - сума основного боргу, 2499.55 грн. (дві тисячі чотириста дев`яносто дев`ять гривень 55 копійок) - 3% річних та 15 229.02 грн. (п`ятнадцять тисяч двісті двадцять дев`ять гривень 02 копійок) - пеня.

3. Судові витрати покласти на відповідача.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Превеншн", код ЄДРПОУ - 41136847, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Швабська, буд. 70, кв. 12, на користь Фізичної особи - підприємця Кисільова Артема Юрійовича, РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , сплачений судовий збір у розмірі 2422.40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривень 40 копійок).

5. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 09.09.2024 року

Суддя П. Д. Пригуза