Рішення
від 04.09.2024 по справі 910/6946/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.09.2024Справа № 910/6946/24

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Теремки-БУД», м. Київ

про стягнення 28 312 062,69 грн, -

За участю представників сторін:

від позивача: Павлов Р.В.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теремки-БУД» про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 28 346 729,85 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не було виконано свій обов`язок зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва у зв`язку зі здійсненням будівництва: житлового будинку №7 літ.«А» у складі IV черги проекту будівництва житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул..Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею у Голосіївському районі міста Києва на суму 16 365 625,84 грн; будівництво житлового будинку №10 літ. «ЗК» загальною площею 11 265,30 кв.м. у складі 1 пускового комплексу VII черги проекту будівництва житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул..Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею у Голосіївському районі міста Києва на суму 5 673 881 грн; житлового будинку №12 літ. «ЗМ`загальною площею 10962,80 кв.м у складі другого пускового комплексу VII черги проекту будівництва житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул..Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею у Голосіївському районі міста Києва на суму 5 521 523,85 грн; будівництва та громадської забудови з автовокзалом на території по вул..Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею у Голосіївському районі міста Києва, 4-11 черги будівництва, громадська будівля №009, V черга будівництва, 4 пусковий комплекс на суму 785 700 грн.

Ухвалою від 10.06.2024 позовну заяву Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було залишено без руху.

12.06.2024 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 13.06.2024 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 10.07.2024. Вказаною ухвалою судом також постановлено усі інші заяви, клопотання, заперечення подати до суду в строк завчасно до 01.07.2024 з дотриманням вимог до форми та змісту заяв з процесуальних питань, встановлених статтею 170 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Теремки-БУД», яким запроектовано згідно отриманих дозвільних документів у складі містобудівного проекту низку об`єктів соціальної інфраструктури (дитячий дошкільний заклад на 160 місць, об`єднаний з початковою школою на 8 класів, блок побутових приміщень рекреаційної зони та відкритий басейн, загальноосвітня школа - 11 черга) є суб`єктом, який в силу прямих приписів Закону звільнений від сплати відповідного пайового внеску. У складі об`єкта будівництва «Будівництво житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул. Кільцева дорога, 1, 1а, їв, обмеженої вулицями Кільцева дорога, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею, у Голосіївському районі м. Києва, 4-11 черги будівництва» здійснено будівництво таких об`єктів: мережі зовнішнього освітлення, водопровідні та каналізаційні мережі, теплові мережі. Відповідач наголошує, що при розрахунку позивач мав використовувати наказ Міністерства розвитку громад та територій України № 311 від 16.12.2020 "Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України", відповідно до якого опосередкована вартість спорудження житла складає 15 465 грн, а не 25 183 грн, як зазначено позивачем. Також відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.

10.07.2024 було відкладено підготовче засідання на 24.07.2024.

Позивачем було подано відповідь на відзив, в якому висловлено непогодження із запереченнями відповідача. Зокрема, позивачем наголошено, що Департамент фактично дізнався про введення об`єкту відповідача в експлуатацію з моменту направлення вимог від 13.11.2023 № 050/18-4440, від 10.11.2023 № 050/18-4383, від 10.11.2023 № 050/18-4385, від 10.11.2023 № 050/18- 4386. У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Положеннями пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Аналізуючи правову природу правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» після втрати нею чинності». Відповідачем жодним чином не зазначено у відзиві, не додано належних та допустимих доказів по-перше, що таке соціальна інфраструктура, які об`єкти належать до такої інфраструктури, по-друге, яким нормативно правовим актом визначено термін «соціальна інфраструктура» та список об`єктів які належать до неї. Відповідач помилково чи свідомо стверджує, що у зв`язку із будівництвом дитячого дошкільного закладу та загальноосвітньої школи звільняється від сплати пайової участі за весь житловий комплекс. Водночас від пайового внеску звільняються саме об`єкти будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення, а не весь об`єкт будівництва. Звертаємо увагу, що Департамент не нараховував пайовий внесок на вказані об`єкти. З наведених норм вбачаються, що кошти пайової участі не сплачуються саме за дитячий дошкільний заклад та загальноосвітню школу.

22.07.2024 відповідачем було подано суду заяву про зупинення провадження, а також клопотання про призначення судової експертизи.

Ухвалою від 24.07.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Теремки-БУД» про зупинення провадження у справі залишено без розгляду; клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Теремки-БУД» про призначення судової експертизи залишено без розгляду.

24.07.2024 судом було відкладено підготовче засідання по справі на 07.08.2024.

05.08.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про призначення судової експертизи із клопотанням про поновлення строку на його подачу.

З метою дотримання принципів змагальності та рівності учасників судового процесу, враховуючи обов`язок суду забезпечити «справедливий баланс» між сторонами, який вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, судом поновлено відповідачу строк на подання клопотання про призначення судової експертизи та розглянути його по суті.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення судової експертизи, суд зауважив, що необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Згідно змісту позовної заяви предметом спору у справі є стягнення суми пайової участі, яка розрахована у зв`язку зі здійсненням будівництва:

- житлового будинку №7 літ.«А» у складі IV черги проекту будівництва житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул..Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею у Голосіївському районі міста Києва на суму 16 365 625,84 грн;

- житлового будинку №10 літ. «ЗК» загальною площею 11 265,30 кв.м у складі 1 пускового комплексу VII черги проекту будівництва житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул..Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею у Голосіївському районі міста Києва на суму 5 673 881 грн;

- житлового будинку №12 літ. « 3М» загальною площею 10962,80 кв.м у складі другого пускового комплексу VII черги проекту будівництва житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул..Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею у Голосіївському районі міста Києва на суму 5 521 523,85 грн;

- будівництва та громадської забудови з автовокзалом на території по вул..Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею у Голосіївському районі міста Києва, 4-11 черги будівництва, громадська будівля №009, V черга будівництва, 4 пусковий комплекс на суму 751 032 грн.

Тобто, з наведеного полягає, що стягнення суми пайової участі будівництво дитячого дошкільного закладу на 160 місць, об`єднаного з початковою школою на 8 класів, 6 черга будівництва, на який видано сертифікат про відповідність закінченого будівництвом об`єкта від 26.07.2019 №ІУ 163201541489, не є предметом спору у справі. Вказані обставини підтверджено представниками позивача та відповідача. За таких обставин, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для призначення судової експертизи у справі, а також зауважує, що задоволення означеного клопотання відповідача могло призвести до затягування строків розгляду справи, а отже і порушення приписів ст.6 Європейської конвенції з прав людини.

07.08.2024 судом було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 04.09.2024.

03.09.2024 представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи по суті, оскільки представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Теремки-БУД» адвокат Лавріненко І.А. у період з 28.08.2023 по 06.09.2023 перебуває у відпустці.

У судовому засіданні 04.09.2024 представником позивача було надано заперечення х приводу клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши заяву відповідача, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення з урахуванням такого.

Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права, а саме нормами Господарського процесуального кодексу України.

Главою 4 роз. I Господарського процесуального кодексу України визначаються учасники судового процесу та їх права та обов`язки.

За п. 2 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Однак, це право не є абсолютним, оскільки учасники зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою (п. 3 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України ); а також подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначено наслідки неявки в судове засідання учасника справи. Згідно з ч. ч. 1, 3 зазначеної норми неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Процедура і підстави для відкладення розгляду справи чітко передбачені у статті 202 Господарського процесуального кодексу України. Пунктом 2 частини першої згаданої статті визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засідання в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Верховний Суд у постанові від 14.07.2022 у справі № 260/4504/20 виклав правову позицію, відповідно до якої судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору.

Судом вказувалось, що причиною неявки у судове засідання представником відповідача визначено перебування у відпустці з 28.08.2024 по 06.09.2024, на підтвердження чого надано наказ Адвокатського об`єднання «Юридична фірма «Тотум» №YF00-000027 від 26.08.2024 про надання відпустки.

Наразі, суд не вважає вказаний наказ доказом поважної причини неявки відповідача, оскільки за приписами ч.5 ст.185 Господарського процесуального кодексу України суд з`ясовує думку сторін щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 07.08.2024 судом було з`ясовано думку представника відповідача стосовно дати призначення розгляду справи по суті. Заперечень з приводу такого призначення представником відповідача висловлено не було.

Тобто, на момент видання наказу про відпустку, представнику відповідача було достеменно відомо про те, що судом призначено розгляд справи по суті на 04.09.2024, а отже, неявка вказаного представника вказує на наявність волевиявлення останнього щодо відсутності наміру до участі в розгляді справи по суті.

До того ж, суд звертає увагу, що норми чинного законодавства не обмежують представництво сторін конкретно визначеними особами, тому у відповідача була можливість забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника.

При цьому, судом враховано, що адвокат відповідача Лавріненко І.А. входить до складу Адвокатського об`єднання «Юридична фірма «Тотум», що вказує на наявність можливості забезпечити представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Теремки-БУД» іншим адвокатом.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Отже, за висновками суду, неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 04.09.2024. До того ж, судом враховано, що вказаним учасником було висловлено свою правову позицію по суті спору у відзиві на позов та численних поясненнях.

За сукупності таких обставин, а саме відсутність поважних причин неявки у засідання представника відповідача, неперешкоджання такої неявки розгляду справи за наявними доказами, з огляду на процесуальні строки розгляду справи, судом визнано за можливе проведення судового засідання 04.09.2024 без представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Теремки-БУД».

У судовому засіданні 04.09.2024 представником позивача було надано усні пояснення по суті спору, згідно яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

В судовому засіданні 04.09.2024 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

26.07.2019 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано дозвіл №ІУ113192071167 на виконання будівельних робіт по об`єкту «Будівництво житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул. Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, обмеженої вулицями Кільцева дорога, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жилянській і міською межею, у Голосіївському районі м. Києва 4-11 черги будівництва». Замовником будівництва визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРЕМКИ-БУД».

02.06.2021 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано сертифікат №ІУ123210531221 про готовність до експлуатації закінченого будівництва об`єкта «Будівництво житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул. Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, обмеженої вулицями Кільцева дорога, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею, у Голосіївському районі м. Києва, 4-11 черги будівництва», громадська будівля №009, V черга будівництва, 4 пусковий комплекс. Замовником будівництва вказано відповідача.

Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 27.07.2021 видано сертифікати № ІУ123210721886, ІУ123210721203, ІУ123210721782 про готовність до експлуатації закінченого будівництва об`єкта «Будівництво житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул. Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, обмеженої вулицями Кільцева дорога, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею, у Голосіївському районі м. Києва», а саме : · житловий будинок № 10, VII черга будівництва, 1 пусковий комплекс · житловий будинок №12, VII черга будівництва, 2 пусковий комплекс · житловий будинок №7, IV черга будівництва, 1 пусковий комплекс (секції 00702а, 00702b, 00704а, 00704b, 00705); 2 пусковий комплекс (секції 00706, 00707, 00708, 00709); 3 пусковий комплекс (секції 00710, 00711, 00712, 00701).

Як вказує позивач, відповідач не звернувся до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про визначення розміру пайової участі щодо вищезазначеного об`єкту будівництва протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 та до введення в експлуатацію і не сплатив пайовий внесок.

14.11.2023 Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРЕМКИ-БУД» вимогу №050/18-4440 від 13.11.2023 щодо отримання розрахунку та сплати пайової участі розвитку інфраструктури міста Києва. Означена вимога була отримана адресатом 22.11.2023, що підтверджується поштовим повідомленням №0104406124053.

Аналогічні вимоги було направлено позивачем 07.03.2024 та 06.03.2024 разом із проектами розрахунків суми пайової участі.

У відповідь на вимоги позивача відповачем було направлено лист №35 від 18.03.2024, в якому вказано: з 01.01.2021 повністю скасовано обов`язок замовника будівництва щодо пайової участі у розвитку інфраструктури міста; пайова участь не плачується у разі будівництва на цій земельній ділянці обєктів соціальної інфраструктури; на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРЕМКИ-БУД» побудовані інженерні мережі поза межами земельної ділянки на загальну суму 5 4450 105,35 грн.

Отже, як вказує позивач, Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРЕМКИ-БУД» так і не було виконано свій обов`язок зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва у зв`язку із будівництвом таких об`єктів:

Означені обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Статтею 5 Цивільного кодексу України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

У ст.11 Цивільного кодексу України вказано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст.15 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 Цивільного кодексу України).

Стаття 1212 Цивільного кодексу України містить загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Зокрема, статтею визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Судом було встановлено, що 26.07.2019 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано дозвіл №ІУ113192071167 на виконання будівельних робіт по об`єкту «Будівництво житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул. Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, обмеженої вулицями Кільцева дорога, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жилянській і міською межею, у Голосіївському районі м. Києва 4-11 черги будівництва». Замовником будівництва визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРЕМКИ-БУД».

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Частиною першою статті 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Відповідно до частин першої-третьої статті 40 Закону (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин - до 01.01.2020) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

У свою чергу, органи місцевого самоврядування встановлювали порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Порядок укладення договір пайової участі за вказаною статтею Закону передбачався у декілька етапів: замовник повинен був звернутися до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору про пайову участь (оферта), яка реєструвалась органами місцевого самоврядування. На підставі доданих замовником до заяви документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками, протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви визначався розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, з органом місцевого самоврядування укладався договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, істотними умовами якого були розмір пайової участі, строк (графік) її сплати, відповідальність сторін, невід`ємною частиною такого договору був розрахунок величини пайової участі (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Замовник до прийняття об`єкта в експлуатацію повинен був сплатити в повному обсязі кошти пайової участі єдиним платежем або частинами, якщо договором було передбачено графік сплати пайової участі.

Верховний Суд, вирішуючи спори щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту, неодноразово зазначав, що відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання має бути виконано до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18, від 22.08.2018 у справі № 339/388/16-ц, від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20).

Разом з тим 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX , якими частину п`яту статті 30 та статтю 40 Закону виключено.

Згідно з пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

За змістом Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.

Поряд з тим, законодавцем під час внесення змін до Закону (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні") було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (абзац другий пункт 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

- для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

- для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

2) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

3) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

4) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

5) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Суд зазначає, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: (1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; (2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає: для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020; для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Наведене у повній мірі узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19. Аналогічні за змістом правові висновки наведені Верховним Судом у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 та від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, та від 20.08.2024 по справі №910/7707/19.

Означеним вище фактично спростовуються доводи відповідача стосовно того, що з 01.01.2021 повністю скасовано обов`язок замовника будівництва щодо пайової участі у розвитку інфраструктури міста.

Щодо посилань відповідача на наявність підстав для звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю «Теремки-БУД» від сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва у зв`язку із дитячого дошкільного закладу на 160 місць об`єднаного з початковою школою на 8 класів, 6 черги будівництва (сертифікат про введення в експлуатацію №ІУ163201541489 від 02.06.2020) у межах єдиного містобудівного проекту вартість 109 697 270 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.

Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.

Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.

Стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію.

У частині 4 вказаної статті було вказано, що до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва:

1) об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;

3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;

4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;

5) об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;

6) об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури;

7) об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

8) об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;

9) об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);

10) об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;

11) об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення;

12) об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель і споруд підприємств харчової промисловості;

13) об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції).

Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови (у спірних правовідносинах 2021 рік) припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" після втрати нею чинності, в тому числі і щодо переліку об`єктів, замовники яких не залучаються до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Крім того, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.

Наведені вище правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 та врахові у Постанові Верховного Суду від 23.05.2024 по справі №915/149/23.

Одночасно, щодо посилання відповідача на п.п.2 п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", згідно якого пайова участь не сплачується у разі будівництва:

- об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

- будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;

- будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;

- індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;

- об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;

- об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури;

- об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

- об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;

- об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);

- об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;

- об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства;

- об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових;

- об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції).

Тобто, системний аналіз наведеної правової норми вказує на те, що саме за будівництво перелічених вище об`єктів не сплачується пайова участь, проте, ні у якому разі не у випадку, що таке будівництво взагалі здійснюється в межах проекту.

В контексті наведеного суд зауважує, що позивачем розраховано суму пайової участі за будівництво: житлового будинку №7 літ.«А» у складі IV черги проекту будівництва житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул..Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею у Голосіївському районі міста Києва; житлового будинку №10 літ. «ЗК» загальною площею 11 265,30 кв.м у складі 1 пускового комплексу VII черги проекту будівництва житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул..Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею у Голосіївському районі міста Києва; житлового будинку №12 літ. « 3М» загальною площею 10962,80 кв.м у складі другого пускового комплексу VII черги проекту будівництва житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул..Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею у Голосіївському районі міста Києва; житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул..Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею у Голосіївському районі міста Києва, 4-11 черги будівництва, громадська будівля №009, V черга будівництва, 4 пусковий комплекс.

Наразі, суд звертає увагу відповдача на те, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Проте, відповідачем жодних доказів будівництва об`єктів, за які згідно п.п.2 п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", пайова участь не сплачується, у складі об`єктів сплата пайової участі за будівництво яких є предметом спору у справі, не надано.

Судом враховано, що у відзиві вказано, що дитячий дошкілький заклад на 160 місць, об`єднаний з початковою школою на 8 класів, переміщено до VI черги будівництва, тоді як предметом спору у справі є стягнення пайової учаті за будівництво об`єктів у складі IV, V, VII чергах будівництва.

В контексті означеного, суд повторно акцентує увагу на правовий зміст вказаної правової норми, а саме те, що норма п.п.2 п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" визначає перелік об`єктів за будівництво яких не сплачужться пайова часть, а не перелік замовників будівництва, які у разі будівництва певних об`єктів звільнялись би взагалі від сплати пайової участі, а тому числі, і у разі такого будівництва у межах одного загального будівного проекта, як будівництво житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул..Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею у Голосіївському районі міста Києва.

Щодо посилань відповідача на будівництво у складі об`єкта «Будівництво житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул. Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, обмеженої вулицями Кільцева дорога, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жилянській і міською межею, у Голосіївському районі м. Києва 4-11 черги будівництва» інженерних мереж та об`єктів інженергої інраструктури, а саме: мережі зовнішнього освітлення, водопровідних та каналізаційних мереж, теплових мереж, суд зазначає таке.

Абзацом першим частини п`ятої статті 30 Закону (у редакції, чинній на момент видачі дозволу на будівництво) передбачено, що якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об`єкти передаються у комунальну власність.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 40 Закону, з метою вдосконалення порядку залучення, розрахунку розмірів і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва Київрада рішенням від 15.11.2016 № 411/1415 затвердила Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (Порядок).

Зокрема, положеннями пункту 6.8 Порядку (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) було також обумовлено питання відшкодування різниці між витратами на мережі та розміром пайової участі.

Так, згідно з положеннями пункту 6.8 Порядку, якщо технічними умовами щодо інженерного та/або транспортного забезпечення об`єкта передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж та/або об`єктів інженерної (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу), транспортної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі за зверненням замовника по цьому об`єкту зменшується на вартість фактично переданих до комунальної власності територіальної громади міста Києва таких інженерних мереж та/або об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури. У разі, якщо будівництво інженерних мереж та/або об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури здійснюється інвестором, залученим замовником в установленому порядку, розмір пайової участі замовника по цьому об`єкту також зменшується на вартість фактично переданих до комунальної власності територіальної громади міста Києва таких мереж та/або об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури. Під вартістю переданих до комунальної власності інженерних мереж та/або об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури мається на увазі її кошторисна вартість, яка відповідає фактичному обсягу та вартості виконаних робіт по кожному об`єкту передачі. Підставою для зарахування вартості інженерних мереж або об`єктів інженерної та транспортної інфраструктури на зменшення пайової участі є:

- розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про прийняття відповідних об`єктів інженерної та транспортної інфраструктури до комунальної власності територіальної громади міста Києва;

- акт приймання-передачі, укладений між замовником та Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (та за необхідністю балансоутримувачем таких об`єктів) про прийняття відповідних об`єктів інженерних мереж або об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури до комунальної власності територіальної громади міста Києва;

- висновок Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за результатами перевірки вартості (без урахування податку на додану вартість) та обсягів фактично виконаних робіт вартості за кошторисом по кожному об`єкту.

На зменшення розміру пайової участі відноситься вартість, підтверджена висновками Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), але не більше вартості, визначеної в рішенні уповноваженого органу місцевого самоврядування про прийняття відповідного об`єкта інженерної та транспортної інфраструктури до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Рішення про відшкодування різниці між розміром пайової участі та переданими інженерними мережами та/або об`єктами інженерно-транспортної інфраструктури шляхом зменшення розміру пайової участі замовнику за іншими об`єктами будівництва цього замовника приймає Київська міська рада на підставі звернення замовника та після визначення Департаментом розміру пайової участі, з урахуванням штрафних санкцій в разі наявності правових підстав для їх застосування. На зменшення розміру пайової участі відноситься вартість, підтверджена висновками Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), але не більше вартості (без урахування податку на додану вартість), визначеної у розпорядженні виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про прийняття відповідного об`єкта інженерної та транспортної інфраструктури до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Отже, наведені вище положення вимог законодавства (статті 30, 40 Закону) та положення пункту 6.8. Порядку дають підстави дійти висновку, що саме у випадку дотримання замовником його вимог, у органу місцевого самоврядування з`являється обов`язок відшкодувати дану різницю.

Таким чином, відшкодування різниці між здійсненими витратами на будівництво інженерних мереж та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту ставиться в залежності не від волевиявлення органу місцевого самоврядування, а залежить від дотримання замовником норм законодавства у сфері створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, у тому числі і здійснення відповідних процедур, які дають змогу встановити як точну суму пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту так і суму здійснених витрат на будівництва інженерних мереж, які підлягають передачі до комунальної власності населеного пункту. Аналогівну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 20.08.2024 по справі №910/7707/19.

За відсутності рішення Київської міської ради про прийняття об`єкта інженерної інфраструктури до комунальної власності територіальної громади міста Києва; за відсутності акта приймання-передачі, укладеного між замовником та Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради та за відсутності висновку Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київради щодо обсягів фактично виконаних робіт та вартості за кошторисом по кожному об`єкту відсутні підстави для відшкодування різниці між здійсненими витратами на будівництво інженерних мереж та розміром пайової участі шляхом її зменшення.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 20.08.2024 по справі №910/7707/19 наголосив, що відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 30 Закону (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та/або об`єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, орган місцевого самоврядування приймає рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 30 Закону (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та/або об`єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, орган місцевого самоврядування приймає рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту.

При цьому, аналіз наведеної вище частини п`ятої статті 30 Закону також дає підстави дійти висновку, що вказаною нормою передбачено саме зменшення розміру пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму кошторисної вартості інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури, будівництво яких поза межами його земельної ділянки є необхідним за технічними умовами, передаються у комунальну власність. Тобто, наведена норма у будь-якому випадку передбачає дотримання замовником будівництва всіх необхідних процедур та вимог Закону і Порядку.

Верховний Суд у постанові від 20.08.2024 по справі №910/7707/19 також враховав сталу та послідовну правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 13.11.2019 у справі № 911/2646/18, від 17.09.2020 у справі № 916/1337/18, від 09.03.2023 у справі № 917/1854/21 та від 22.11.2023 у справі № 917/1855/21 згідно з якою: "Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено імперативну норму щодо зменшення розміру пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму кошторисної вартості інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури, будівництво яких поза межами його земельної ділянки є необхідним за технічними умовами. Передача таких інженерних мереж у комунальну власність та відповідне зменшення розміру пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму кошторисної вартості інженерних мереж та об`єктів інженерної інфраструктури не може бути поставлено в залежність від волевиявлення органу місцевого самоврядування щодо набуття зазначених мереж до комунальної власності всупереч імперативно визначеній нормі законодавства".

Проте, відповідачем не надано до матеріалів справи доказів наявності підстав для зарахування вартості інженерних мереж або об`єктів інженерної та транспортної інфраструктури на зменшення пайової участі, як то розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про прийняття відповідних об`єктів інженерної та транспортної інфраструктури до комунальної власності територіальної громади міста Києва; акт приймання-передачі, укладений між замовником та Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (та за необхідністю балансоутримувачем таких об`єктів) про прийняття відповідних об`єктів інженерних мереж або об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури до комунальної власності територіальної громади міста Києва; висновок Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за результатами перевірки вартості (без урахування податку на додану вартість) та обсягів фактично виконаних робіт вартості за кошторисом по кожному об`єкту.

Отже, аналізуючи наведені вище доводи відповідача у сукупності, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для звільнення (зменшення суми пайової участі) Товариства з обмеженою відповідальністю «Теремки-БУД» від сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва у зв`язу із будівництвом: житлового будинку №7 літ.«А» у складі IV черги проекту будівництва житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул..Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею у Голосіївському районі міста Києва; житлового будинку №10 літ. «ЗК» загальною площею 11 265,30 кв.м у складі 1 пускового комплексу VII черги проекту будівництва житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул..Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею у Голосіївському районі міста Києва; житлового будинку №12 літ. « 3М» загальною площею 10962,80 кв.м у складі другого пускового комплексу VII черги проекту будівництва житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул..Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею у Голосіївському районі міста Києва; житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул..Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею у Голосіївському районі міста Києва, 4-11 черги будівництва, громадська будівля №009, V черга будівництва, 4 пусковий комплекс.

Щодо заявленого до стяггення розміру пайової участі господарський суд зазначає таке.

За змістом п.6.3 розділу VI Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва розмір пайової участі замовника при новому будівництві або реконструкції житлових будинків (багатоквартирних житлових будинків з вбудованими, вбудовано-прибудованими та прибудованими приміщеннями) та реконструкції квартир визначається Департаментом відповідно до опосередкованої вартості спорудження житла для міста Києва, яка затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України і діє на дату розрахунку. Розмір пайової участі замовника при новому будівництві або реконструкції індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків з господарськими будівлями визначається Департаментом відповідно до опосередкованої вартості будівництва будинків садибного типу з госпбудівлями, яка визначається Міністерством розвитку громад та територій України в установленому порядку і діє на дату розрахунку.

Відповідно до підпункту 6.4.1 пункту 6.4 Порядку для нежитлових будівель, споруд та приміщень застосовується формула: РПУ = SКВоб`єкта х 4 %, де РПУ - розмір пайової участі об`єкта (грн); S об`єкта - загальна кошторисна вартість об`єкта будівництва/ реконструкції, визначена відповідно до пункту 6.2 Порядку (грн).

У п.6.4.2 розділу VI Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва вказано, що розрахунок розміру пайової участі для житлових будинків (крім індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків з господарськими будівлями) та квартир визначається за формулою: РПУ = Sоб`єкта х N житл х 2 %,

де РПУ - розмір пайової участі об`єкта (грн); S об`єкта - загальна площа (крім загальної площі приміщень, визначених в п. 4.2 цього Порядку) об`єкта будівництва або додатково створені площі в результаті реконструкції (кв. м); N житл - норматив одиниці створеної потужності для житлових будинків, який дорівнює опосередкованій вартості спорудження 1 кв. м житлових будинків для міста Києва, яка затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України і діє на дату здійснення розрахунку (грн/ кв. м).

Наразі, як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено наступний розрахунок суми пайової участі наступним чином.

Будівництво житлового будинку № 7 літ. « 7А» у складі ІV черги проєкту будівництва житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул. Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, обмеженої вулицями Кільцева дорога, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею, у Голосіївському районі м. Києва, а саме:

- 1 пусковий комплекс: секції 702a, 702b, 704a, 704b, 705 загальною площею 10 540,00 кв. м (в т.ч. загальна площа квартир - 8 391,60 кв.м, площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень - 373,00 кв.м) (за даними технічного паспорту Товариства з обмеженою відповідальністю «РИМАН БЮРО» від 08.04.2021 та довідки щодо показників на житловий, громадський чи виробничий будинок, господарські будівлі, захисні споруди Товариства з обмеженою відповідальністю «РИМАН БЮРО» від 15.07.2021 №35д);

- 2 пусковий комплекс: секції 706, 707, 708, 709 загальною площею 10 949,80 кв. м ( в т.ч. загальна площа квартир - 8 551,60 кв.м, площа вбудованих, вбудованоприбудованих та прибудованих приміщень - 593,30 кв.м) (за даними технічного паспорту ТОВ «РИМАН БЮРО» від 08.04.2021 та довідки щодо показників на житловий, громадський чи виробничий будинок, господарські будівлі, захисні споруди Товариства з обмеженою відповідальністю «РИМАН БЮРО» від 15.07.2021 № 34д);

- 3 пусковий комплекс: секції 710, 711, 712, 701 загальною площею 11 003,60 кв. м ( в т.ч. загальна площа квартир - 8 732,20 кв.м, площа вбудованих, вбудованоприбудованих та прибудованих приміщень - 483,10 кв.м) (за даними технічного паспорту Товариства з обмеженою відповідальністю «РИМАН БЮРО» від 08.04.2021 та довідки щодо показників на житловий, громадський чи виробничий будинок, господарські будівлі, захисні споруди Товариства з обмеженою відповідальністю «РИМАН БЮРО» від 15.07.2021 № 33д).

Розрахунок пайової участі здійснено станом на: 24.05.2024 відповідно до підпункту 6.4.2 пункту 6.4 розділу VI Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (32493 кв.м х 251783 х2 = 16 365 625,84 грн).

Будівництво житлового будинку № 10 літ. « 3К» загальною площею 11 265,30 кв. м (в т.ч. загальна площа квартир 8 951,00 кв. м, площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень 582,80 кв. м) (за даними технічної інвентаризації Товариства з обмеженою відповідальністю «РИМАН БЮРО» від 08.04.2021) у складі 1 пускового комплексу VІІ черги проєкту будівництва житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул. Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, обмеженої вулицями Кільцева дорога, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею, у Голосіївському районі м. Києва.

Розрахунок пайової участі відповідно до підпункту 6.4.2 пункту 6.4 розділу VI Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (11265,30 кв.м х 251783 х 2 = 5 671 881 грн).

Будівництво житлового будинку № 12 літ. « 3М» загальною площею 10 962,80 кв. м (в т.ч. загальна площа квартир 8674,10 кв. м, загальна площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень 672,30 кв. м) (за даними технічної інвентаризації ТОВ «РИМАН БЮРО» від 08.04.2021) у складі 2 пускового комплексу VІІ черги проєкту будівництва житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул. Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, обмеженої вулицями Кільцева дорога, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею, у Голосіївському районі м. Києва.

Розрахунок пайової участі відповідно до підпункту 6.4.2 пункту 6.4 розділу VI Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (10962,80 кв.м х 25183 х 2 = 5 521 523,85 грн).

Будівництво житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул. Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, обмеженої вулицями Кільцева дорога, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею, у Голосіївському районі м. Києва, 4-11 черги будівництва», громадська будівля №009, V черга будівництва, 4 пусковий комплекс. Відповідно до наданого відповідачем технічного паспорту фактична площа збудованої будівлі становить - 1 390, 80 кв.

Розрахунок пайової участі відповідно до підпункту 6.4.1 пункту 6.4 розділу VI Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (1 390, 80 кв х 13500 х 4 = 751 032 грн).

При цьому, зі змісту наведеного позивачем розрахунку вбачається, що показникиопосередкованої вартості спорудження житла визначено на підставі Наказу №351 від 23.04.2024 Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, згідно змісту якого станом на 01.04.2024 відповідний показник для міста Києва становив 25183 грн.

Наразі, суд вважає безпідставними заперечення відповідача в частині неналежного визначення позивачем показника опосередкованої вартості спорудження житла, оскільки згідно приписів Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва норматив одиниці створеної потужності для житлових будинків, який дорівнює опосередкованій вартості спорудження 1 кв. м житлових будинків для міста Києва, яка затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України і діє на дату здійснення розрахунку.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що розрахунок суми пайової участі здійснено 24.05.2024, а отже, Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вірно застосовно показник опосередкованої вартості спорудження житла.

В свою чергу твердження відповідача щодо необхідності застосування до визначення відповідного показника Наказу №311 від 16.12.2020 Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України взагалі ніяким ином не узгоджуються із вимогами Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва щодо порядку розрахунку суми пайової участі.

При цьому, суд погоджується із доводами позивача стосовно того, що відповідач отримавши дозвіл на виконання будівельних робіт щодо об`єкту «Будівництво житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул. Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, обмеженої вулицями Кільцева дорога, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею, у Голосіївському районі м. Києва, 4-11 черги будівництва» зобов`язаний був звернутися до Департаменту із заявою про визначення розміру пайової участі, укласти договір пайової участі, сплатити пайову участь (єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором про пайову участь), а також перед введенням в експлуатацію у 2021 році звернутися для проведення остаточних розрахунків за даними технічної інвентаризації завершеного будівництвом об`єкта. Проте, означеного відповідачем здійснено не було.

За таких обставин, перевіривши наведений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що останній є правомірним та арифметично вірним, а отже, позовні вимоги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теремки-БУД» про стягнення 28 312 062,69 грн - такими, що належним чином доказаво обґрунтованими.

Щодо тверджень відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності.\

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України ).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом 03.06.2024 шляхом формування позовної заяви в системі «Електронний суд».

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як встановлено судом, предметом спору у справі є стягнення суми пайової участі за будівництво об`єктів, що введені в експлуатацію згідно сертифікату Державної архітектурно-будівельної інспекції України №ІУ123210531221 від 02.06.2021 про готовність до експлуатації закінченого будівництва об`єкта «Будівництво житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул. Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, обмеженої вулицями Кільцева дорога, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею, у Голосіївському районі м. Києва, 4-11 черги будівництва» та № ІУ123210721886, ІУ123210721203, ІУ123210721782 про готовність до експлуатації закінченого будівництва об`єкта «Будівництво житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул. Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, обмеженої вулицями Кільцева дорога, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею, у Голосіївському районі м. Києва», а саме : · житловий будинок № 10, VII черга будівництва, 1 пусковий комплекс · житловий будинок №12, VII черга будівництва, 2 пусковий комплекс · житловий будинок №7, IV черга будівництва, 1 пусковий комплекс (секції 00702а, 00702b, 00704а, 00704b, 00705); 2 пусковий комплекс (секції 00706, 00707, 00708, 00709); 3 пусковий комплекс (секції 00710, 00711, 00712, 00701).

Верховний Суд у постанові від 23.05.2024 по справі №915/149/23 вказав, що стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній момент видачі дозвільної документації на будівництво) визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання.

До того ж, суд звертає увагу на те, що приписами п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211"Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-19" на всій території України було установлено карантин з 12.03.2020 по 22.05.2020.

Дію карантину, встановленого цією постановою, було продовжено численними постановами.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Крім того, суд зауважує, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан. Численними Указами Президента України воєнний стан продовжено, в тому числі, і по теперішній час.

Згідно п.19 Прикінцевий та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, наведеним вище у сукупності, спростовуються твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позовних вимог.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покаладється на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теремки-БУД» про стягнення 28 312 062,69 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теремки-БУД» (01014, м.Київ, вул.Болсуновська, буд.13-15, ЄДРПОУ 40571961) пайовий внесок у сумі 28 312 062,69 грн на створення соціальної та інженернотранспортної інфраструктури міста Києва на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету за наступними реквізитами: Одержувач: ГУК у м. Києві, код доходів 24170000, рахунок IBAN: UA538999980314131921000026001, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37993783.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теремки-БУД» (01014, м.Київ, вул.Болсуновська, буд.13-15, ЄДРПОУ 40571961) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м.Київ, вул.Хрещатик, буд.36, ЄДРПОУ 04633423) судовий збір в сумі 339 744,75 грн.

4. Повернути Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м.Київ, вул.Хрещатик, буд.36, ЄДРПОУ 04633423) з Державного бюджету судовий збір в сумі 416,01 грн.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 09.09.2024.

Суддя В.В. Князьков


Суд	Господарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	04.09.2024
Оприлюднено	12.09.2024
Номер документу	121500446
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань інші договори

Судовий реєстр по справі —910/6946/24

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 04.09.2024 по справі 910/6946/24ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/6946/24

Рішення від 04.09.2024

Рішення
від 04.09.2024 по справі 910/6946/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА