Ухвала

від 03.09.2024 по справі 911/94/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"03" вересня 2024 р. Справа № 911/94/22 (911/2436/22)

За поданням старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Данилевич Людмили Іванівни

про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника фізичної особи ОСОБА_1

у справі № 911/2436/22

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича

до ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» у сумі 1131742,98 грн.

у межах справи № 911/94/22

за заявою Головного управління ДПС у Київській області, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс»

про банкрутство

Суддя Лутак Т.В.

Секретар судового засідання Дідик Є.С.

Представники: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.07.2023 заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича від 22.11.2022 р. № 02-99/89 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у сумі 1131742,98 грн. на колишнього його керівника задоволено, покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» у сумі 1131742,98 грн на громадянина України ОСОБА_1 , ухвалено стягнути з громадянина України ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Школуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 35495109) кошти в сумі 1131742 (один мільйон сто тридцять одну тисячу сімсот сорок дві) гривні 98 копійок для забезпечення задоволення вимог кредиторів.

На виконання вказаної ухвали Господарським судом Київської області 28.09.2023 було видано відповідний наказ.

До Господарського суду Київської області від старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Данилевич Людмили Іванівни надійшло подання № 189533 від 12.08.2024 (вх. № 8960/24 від 02.09.2024) у справі № 911/2436/22 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника фізичної особи ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.09.2024 розгляд подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Данилевич Людмили Іванівни № 189533 від 12.08.2024 (вх. № 8960/24 від 02.09.2024) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника фізичної особи ОСОБА_1 у справі № 911/2436/22 призначено на 03.09.2024, про дату, час і місце судового засідання повідомлено старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Данилевич Людмилу Іванівну.

У судове засідання призначене на 03.09.2024 за допомогою відеоконференцзв`язку з`явився старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Данилевич Людмила Іванівна, яка надала пояснення по суті поданого подання та просила суд його задовольнити.

Розглянувши матеріали подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Данилевич Людмили Іванівни № 189533 від 12.08.2024 (вх. № 8960/24 від 02.09.2024) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника фізичної особи ОСОБА_1 та заслухавши у судовому засідання представника, судом встановлено наступне.

На виконанні у старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Данилевич Людмили Іванівни знаходиться виконавче провадження № 75265878 з виконання наказу № 911/94/22 (911/2436/22) виданий 28.09.2023 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородтранссервіс» кошти у розмірі 1 131 742,98 грн.

За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , який згідно матеріалів виконавчого провадження є громадянином України.

На виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження», 11.06.2024 року виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №75265878, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Під час виконання рішення суду, виконавцем, згідно інформації наданої на запит № 213430228 від 04.07.2024 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, встановлено відсутність даних про таке рухоме майно.

11.06.2024 та 30.07.2024 виконавцем на адресу боржника надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак ОСОБА_1 на виклики не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Так, виклик № 34895 від 11.06.2024 був направлений на адресу боржника та згідно трекінгу відстеження № 0600931128458 вручений боржнику особисто, однак боржник на вимогу виконавця не з`явився.

Виклик № 179870 від 30.07.2024 року згідно трекінгу відстеження № 0600948057562 боржнику вручений не був та знаходиться у точці видачі/доставки.

Відповідно до розділу XX Інструкції з організації примусового виконання рішень щодо особливостей надсилання документів виконавчого провадження в електронній формі до електронного кабінету ЄСІТС, відповідно до якого документи виконавчого провадження сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження, які мають електронні кабінети в ЄСІТС, надсилаються виключно в електронній формі до їх електронних кабінетів у порядку, визначеному розділом XVI Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2016 року за № 1126/29256, виконавцем було надіслано відповідний запит, щодо наявності у боржника Електронного кабінету ЄСІТС.

Згідно відповіді №944928 про наявність Електронного кабінету ЄСІТС, вбачається що фізична особа ОСОБА_1 має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, дата реєстрації 27.12.2023.

Повідомленнями № 473019, 477538, 489034, 494776 та 504747 боржнику було доставлено до Електронного кабінету у системі ЄСІТС постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.06.2024 за №75265878, постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, постанову про стягнення виконавчого збору, постанову про арешт майна боржника, постанову про арешт коштів боржника.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на праві власності, боржнику, не виявлено. Виконавцем відділу накладено арешт на все рухоме, та нерухоме майно в межах суми боргу.

Крім того, згідно відповіді на запит № 218777024 від 05.08.2024 до Пенсійного фонду України, ОСОБА_1 отримував дохід у вигляді заробітної плати (місяць та рік, останнього місця роботи фізичної особи-боржника, або нарахованої пенсії 01.06.2024).

Згідно відповіді Державної податкової служби боржник отримував дохід (без врахування податків) за 1 квартал 2004 у розмірі 25 220,62 грн, за 4 квартал 2023 року 609 688,44 грн, за 3 квартал 2023 року у розмірі 1 646 829,00 грн та 2 квартал 2023 року 2 492 770,00 грн.

У судовому засіданні державний виконавець повідомив, що ним, в подальшому було подано вимогу про надання доступу до банкірської таємниці, згідно відповіді на яку було отримано інформацію про те, що у боржника ОСОБА_1 відкрито 23 банківські рахунки, проте доказів на підтвердження такого звернення та отриманої на нього відповіді до матеріалів подання заявником не надано.

Державний виконавець у судовому засіданні також зазначив, що ним було направлено платіжні вимоги про списання коштів з рахунку боржника до АТ «ПриватБанк». У відповідь на зазначене звернення, банком було надано відповідь про наявність на рахунку боржника НОМЕР_2 грошових коштів у розмірі 50 926,38 грн. У зв`язку з наявністю грошових коштів державним виконавцем була направлена банку платіжна інструкція на списання зазначеної суми, проте, як зазначив державний виконавець, вказаний рахунок боржника є депозитним, а тому списання єнеможливим, однак доказів на підтвердження зазначених у судовому засіданні обставин, заявником до матеріалів подання надано не було.

Також, державним виконавцем у судовому засіданні стверджувалось, що на його запит до Державної прикордонної служби України, було надано відповідь про те, що боржник ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) перетинав державний кордон України 29.12.2023 та повернувся на територію України 06.01.2024 за закордонним паспортом для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 від 10.08.2018 (орган видачі 0719). На підтвердження вказаного, до матеріалів подання було залучено лист Державної міграційної служби України у Волинській області від 18.06.2024 та лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 21.06.2024.

Державним виконавцем 11.07.2024 та 31.07.2024 було здійснено виїзди за адресою боржника АДРЕСА_2 , проте майновий стан перевірити не вдалось, у зв`язку з відсутністю боржника за вказаною адресою та неможливістю потрапити до приміщення, однак матеріали подання містять лише копію акту державного виконавця від 11.07.2024, а копія акту державного виконавця від 31.07.2024 в матеріалах подання відсутня.

Означені обставини в їх сукупності і стали підставою для звернення до суду з поданням № 189533 від 12.08.2024 (вх. № 8960/24 від 02.09.2024) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника фізичної особи ОСОБА_1 .

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Статтею 337 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що означений захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов`язком суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Так, за приписами п. 19 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження поміж іншого має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Нормами п. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Приписами ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Відповідно до роз`яснення Верховного Суду України у листі від 01.02.2013 р. "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" поняття ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду, варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

На підставі викладеного, приймаючи до уваги роз`яснення Верховного Суду України, викладені в листі від 01.02.2013, судом встановлено, що державним виконавцем були вчинені дії для примусового виконання судового рішення, проте, боржник будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення суду не здійснює, що суперечить вимогам частини 5 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження".

Положеннями статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" № 3857-ХІІ у редакції від 28.08.2018 встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Статтею 7 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що ст. 129-1 Конституції України, ст. 326 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" закріплено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009 Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пар. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Таким чином, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід`ємною умовою забезпечення права на суд є виконання остаточного судового рішення.

Поряд із цим, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження у праві виїзду є виключним заходом, який може бути застосований судом, саме за наявності обставин, які б достеменно вказували на протиправність дій певної особи, якими нівелюються можливість виконання судового рішення як завершуючої стадії правозахисної функції держави.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, яке має бути підтверджено належними допустимими та достовірними доказами, а також те, що державним виконавцем не було надано доказів на підтвердження вчинення ним усієї повноти дії щодо стягнення наявних у боржника грошових коштів під час виконання судового рішення, а саме доказів на підтвердження звернення до банку із вказаними вище запитами, отримання відповідей від банку щодо неможливості стягнення грошових коштів, відсутність акту державного виконавця від 31.07.2024 про виїзд на адресу боржника, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Данилевич Людмили Іванівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника-фізичної особи ОСОБА_1 у справі № 911/2436/22

За таких обставин, керуючись ст. 234, 235, 3 у справі № 911/2436/2237 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Данилевич Людмили Іванівни № 189533 від 12.08.2024 (вх. № 8960/24 від 02.09.2024) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника фізичної особи ОСОБА_1 у справі № 911/2436/22.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та оскарженню не підлягає.

Ухвалу підписано 10.09.2024.

Суддя Т.В. Лутак