Рішення

від 05.09.2024 по справі 922/1459/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2024 Справа № 922/1459/24

За позовом:Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Об`єднані інформаційні технології», м. Львівпро:стягнення пені

Суддя Крупник Р.В. Секретар Дицька С.З.Представники сторін не з`явились.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

У квітні 2024 року Військова частина НОМЕР_1 (надалі Позивач, ВЧ НОМЕР_1 ) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Об`єднані інформаційні технології» (надалі Відповідач, ТОВ «Об`єднані інформаційні технології») про стягнення пені.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.04.2024 матеріали позовної заяви №922/1459/24 передано за підсудністю до Господарського суду Львівської області.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №922/1459/24 передано на розгляд судді Крупнику Р.В.

Ухвалою від 10.06.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання у справі призначив на 08.07.2024 на 10:00 год.

Перед початком судового засідання 08.07.2024 у місті Львові оголошено повітряну тривогу.

Після завершення повітряної тривоги представники сторін не забезпечили участі повноважних представників у судове засідання.

Ухвалою від 08.07.2024 суд постановив відкласти судове засідання у справі на 05.09.2024.

У судове засідання 05.09.2024 представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Що стосується відповідача, то він не забезпечив явки повноважного представника у жодне із призначених судових засідань у даній справі, у т.ч. у судове засідання 05.09.2024. Про причини неявки уповноваженого представника у судове засідання 05.09.2024 відповідач не повідомляв.

Слід зазначити, що поштове відправлення №0600929844154, якими на юридичну адресу ТОВ «Об`єднані інформаційні технології», що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі, було вручено відповідачу 17.06.2024, що підтверджується наявним у матеріалах справи трекінгом поштового відправлення з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта».

У свою чергу, поштове відправлення №0600940657153, якими відповідачу надіслано ухвалу від 08.07.2024, повернулося на адресу суду із зазначенням причин невручення: «за закінченням терміну зберігання».

У постановах від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 Верховний Суд зазначив, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

З огляду на викладене вище, враховуючи те, що адреса, на котру відправлялася кореспонденція суду, є юридичною адресою відповідача і останній не повідомляв про зміну цієї адреси, то в силу вимог статті 242 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), він вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи №922/1459/24.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позов обґрунтовано тим, що 08.05.2019 між позивачем та відповідачем укладено Договір №7, згідно із яким сторони домовилися про вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках площею 469 га, які надані позивачу у безстрокове користування, та можливостей відповідача вирощувати зернові сільськогосподарські культури.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.12.2023 у справі №922/4148/23, яке набрало законної сили 04.01.2024, було задоволено позовні вимоги позивача, а саме:

- розірвано договір про вирощування сільськогосподарських культур №7 від 08.05.2019;

- стягнуто з відповідача на користь позивача вартість внеску за 2022 рік у сумі 640`185,00 грн. та нараховану на цю суму пеню за несвоєчасну сплату внеску у сумі 159`607,77 грн.;

- стягнуто з відповідача на користь позивача вартість нараховану пеню за не своєчасну сплату внеску за 2021 рік у сумі 152`090,91 грн.,

- стягнуто з відповідача на користь позивача вартість внеску за 2023 рік у сумі 914`550,00 грн. та нараховану на цю суму пеню за несвоєчасну сплату внеску у сумі 8`819,77 грн.

У цій справі позивач просить стягнути із відповідача пеню у розмірі 50`312,77 грн., яка нарахована на суму у розмірі 914`550,00 грн. (розмір заборгованості за внеском за 2023 рік) за період з 01.11.2023 по 03.01.2024, тобто в період дії договору, який було розірвано рішенням у справі №922/4148/23.

Аргументи відповідача.

Відповідач своїм правом на висловлення заперечень проти позову, передбаченим статтею 165 ГПК України, не скористався та не подав до суду у встановлений процесуальним законом строк відзиву на позовну заяву.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

08.05.2019 між позивачем (сторона-1) та відповідачем (сторона-2) укладено Договір №7 про вирощування сільськогосподарських культур (надалі Договір ), пунктом 1.1 якого передбачено, що з метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності Збройних Сил України та відповідно до статті 4 Закону України «Про використання земель оборони», сторони за цим договором домовилися про вирощування сільськогосподарських культур, на земельних ділянках площею 469 га., які надані стороні-1 в безстрокове користування та можливостей сторони-2 діяти, а саме: вирощування зернових сільськогосподарських культур.

Право позивача на користування відповідними земельними ділянками закріплено Державним актом на право користування землею Б №047623 (Т.1; а.с. 25-27) та підтверджується рішенням Господарського суду Харківської області по справі №922/1288/16 від 20.09.2016 (Т.1; а.с. 28-31).

Пунктом 1.2 Договору визначено, що обробіток землі буде здійснюватись наступним чином: сторона-1 бере на себе зобов`язання залучити площу земельної ділянки, яка надана в безстрокове користування для вирощування сільськогосподарських культур; сторона-2 бере в користування земельні ділянки та власними коштами проводить необхідний комплекс заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу з вирощування сільськогосподарських культур.

Сторона-1 за договором зобов`язана залучити для вирощування сільськогосподарської продукції, яке буде проводитися стороною-2, земельні ділянки, що надані стороні-1 у безстрокове користування згідно із Державним актом Б №047623, терміном на сім сільськогосподарських років, тобто до 2026 року включно. При цьому сторона-1 має право отримувати від сторони-2 плату за вирощування сільськогосподарських культур (пункти 3.1, 3.2 Договору).

Умовами пунктів 6.1-6.2 Договору передбачено, що внесок сторони-1 вартість права обробки земельної ділянки загальною площею 469 (чотириста шістдесят дев`ять) га, згідно із актом обміру земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору, а також професійні знання, навички, вміння, ділова репутація, ділові зв`язки та складає: на 2019-2026 сільськогосподарські роки (в зв`язку з залученням до спільного обробітку земельної ділянки площею 469 га) по 914`550,00 грн. Внесок сторони-2 грошові кошти, паливно-мастильні матеріали, обробка ґрунтів, сівба, посадка, внесення добрив та засобів захисту рослин, всі необхідні дії щодо вирощування сільськогосподарських культур, а також професійні знання, навички та вміння, ділова репутація та ділові зв`язки, інше, що встановлюють сторони по закінченню сільськогосподарського року.

Як передбачено пунктом 7.1 Договору, здобуток, що отримується сторонами від спільної діяльності, підлягає розподілу пропорційно понесеним фактичним затратам на вирощування сільськогосподарської продукції. При цьому сторона-1 в будь-якому випадку повинна отримати грошові надходження для забезпечення покриття дефіциту бюджетного фінансування у розмірі не менше частки та внеску, визначеними у розділі 6 цього договору.

Згідно із пунктами 7.3-7.5 Договору підбиття підсумків спільної діяльності і розподілу прибутку між сторонами здійснюється в строк до 20 жовтня поточного року на підставі окремого балансу. Фактичний розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування відповідної частки стороні-1 та утримання відповідної частки прибутку стороною-2. Сторони погодили, що сторона-2 перераховує стороні-1 грошові кошти як достроково розподілений прибуток від спільної діяльності за 2019 сільськогосподарський рік до 20.10.2019 в розмірі 100% від вартості внеску сторони-1. В подальшому за кожний сільськогосподарський рік до 20 жовтня поточного року в розмірі 100% від вартості внеску сторони-1.

Пунктом 10.4 Договору встановлено, що у разі порушення строку розрахунку зі стороною-1, сторона-2 зобов`язана сплатити на користь сторони-1 штраф у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Судом встановлено, що у вересні 2023 року ВЧ НОМЕР_1 зверталася до Господарського суду Харківської області з позовом про розірвання Договору та стягнення із відповідача заборгованості і пені, який розглядався у межах справи №922/4148/23.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.12.2023 у справі №922/4148/23, яке набрало законної сили 04.01.2024, позовні вимоги задоволено повністю, розірвано Договір про вирощування сільськогосподарських культур №7 від 08.05.2019, укладений між ВЧ НОМЕР_1 та ТОВ «Об`єднані інформаційні технології», стягнуто з ТОВ «Об`єднані інформаційні технології» на користь ВЧ НОМЕР_1 вартість внеску за 2022 рік у сумі 640`185,00 грн., вартість внеску за 2023 рік у сумі 914`550,00 грн., пеню за несвоєчасну сплату внеску за 2021 рік у сумі 152`090,91 грн., пеню за несвоєчасну сплату внеску за 2022 рік у сумі 159`607,77 грн., пеню за несвоєчасну сплату внеску за 2023 рік у сумі 8`819,77 грн. та 30`812,81 грн. витрат зі сплати судового збору.

Як передбачено частиною 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У ході розгляду згаданої вище справи судом було встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за Договором, а відповідач одержав від позивача земельну ділянку, однак в односторонньому порядку відмовився виконувати свої зобов`язання за 2021-2023 роки, що свідчить про істотне порушення умов Договору відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України.

Варто зауважити, що у матеріалах справи №922/1459/24 також наявні копії складених представниками позивача Актів №17 від 07.04.2023 та №74 від 26.09.2023, які підтверджують факт використання відповідачем земельної ділянки для вирощування сільськогосподарських культур у 2023 році (Т.1; а.с. 34-35).

Суд вказав, що відповідач не виконав своїх договірних зобов`язань стосовно сплати договірних внесків (дострокове розподілення очікуваного прибутку від спільної діяльності у поточному календарному році) за Договором за 2022, 2023 роки та нарахованої пені за 2021, 2022, 2023 роки у порядку та строки погоджені сторонами.

При цьому розмір заборгованості за 2023 сільськогосподарський рік становить 914`550,00 грн., а розмір пені, нарахованої станом на 31.10.2023, дорівнює 8`819,77 грн., про що свідчать рахунки-фактури №19 від 01.11.2023 і №20 від 01.11.2023, розрахунок заборгованості, претензія №148/15/661/196 від 06.11.2023.

Перелічені документи наявні і у матеріалах справи №922/1459/24 (Т.1; а.с. 36-39, 66-69).

У даній справі позивачем заявлено до стягнення 50`312,77 грн. пені, яка нарахована на заборгованість за 2023 сільськогосподарський рік у розмірі 914`550,00 грн. за період з 01.11.2023 по 03.01.2024 та яка не була предметом розгляду у справі №922/4148/23.

На підтвердження обґрунтованості своїх вимог позивач подав до суду рахунки фактури №21 від 30.11.2023, №22 від 31.12.2023, №23 від 31.12.2023, №1 від 01.02.2024, які надсилав відповідачу, а також розрахунки пені (Т.1; а.с. 70-83).

ОЦІНКА СУДУ.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У даній справі позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 50`312,77 грн. пені, яка нарахована на суму у розмірі 914`550,00 грн. за період з 01.11.2023 по 03.01.2024.

Як на підставу позовних вимог він посилається на те, що між сторонами укладено Договір №7 про вирощування сільськогосподарських культур від 08.05.2019, який було розірвано рішенням суду 04.01.2024. Враховуючи невиконання відповідачем обов`язку щодо розподілу прибутку за 2023 сільськогосподарський рік до 20.10.2023 в розмірі 914`550,00 грн., що встановлено рішенням Господарського суду Харківської області від 13.12.2023 у справі №922/4148/23, позивач вважає, що у нього є право на нарахування на вказану суму заборгованості пені на підставі пункту 10.4 Договору.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, обставинам, на які посилається ВЧ НОМЕР_1 та наданим ним доказам, суд звертає увагу не те, що для правильного вирішення спору у цій справі необхідно встановити обставини:

- існування між сторонами договірних відносин та їх припинення 04.01.2024;

- виконання позивачем умов договірного зобов`язання із надання земельної ділянки відповідачу для вирощування сільськогосподарських культур;

- невиконання відповідачем умов договірного зобов`язання із розподілу прибутку за 2023 рік у розмірі 914`550,00 грн.;

- прострочення відповідачем грошового зобов`язання із перерахування розподіленого прибутку за 2023 рік у період нарахування пені, а саме з 01.11.2023 по 03.01.2024.

Як передбачено статтею 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (сторона-1) та відповідачем (сторона-2) укладено Договір №7 про вирощування сільськогосподарських культур від 08.05.2019, який за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність.

Частиною 1 стаття 1130 ЦК України встановлено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (частина 2 статті 1131 ЦК України).

Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки (частина 1 статті 1133 ЦК України).

Проаналізувавши умови Договору, судом встановлено, що такий укладено сторонами для здійснення спільної діяльності із вирощування сільськогосподарської продукції з метою отримання прибутку. Позивач за цим договором зобов`язався надати земельну ділянку площею 469 га., а відповідач здійснювати за власний рахунок необхідний комплекс заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу з вирощування сільськогосподарських культур на такій земельній ділянці.

Внесок позивача за цим Договором становить, зокрема вартість права обробки земельної ділянки у розмірі 914`550,00 грн. за кожен рік існування договірних відносин, а відповідача грошові кошти, паливно-мастильні матеріали, обробка ґрунтів, сівба, посадка, внесення добрив та засобів захисту рослин, всі необхідні дії щодо вирощування сільськогосподарських культур, а також професійні знання, навички та вміння, ділова репутація та ділові зв`язки.

Згідно із цим Договором на відповідача покладався обов`язок перераховувати позивачу грошові кошти як розподіленого прибутку від спільної діяльності за 2023 сільськогосподарський рік у термін до 20.10.2023 у розмірі вартості внеску позивача, тобто у сумі 914`550,00 грн.

Позивач виконав свої зобов`язання за Договором, а відповідач у встановлені строки не перерахував прибутку за 2023 рік у розмірі 914`550,00 грн., що встановлено рішенням Господарського суду Харківської області від 13.12.2023 у справі №922/4148/23.

Вказані обставини є преюдиційними в силу приписів частини 4 статті 75 ГПК України, а тому не підлягають доказуванню у межах справи №922/1459/24.

Згадане вище рішення набрало законної сили 04.01.2024.

Суд зазначає, що згідно із частиною 5 статі 188 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Зважаючи на те, що рішення Господарського суду Харківської області від 13.12.2023 у справі №922/4148/23 набрало законної сили 04.01.2024, то саме у цей день Договір №7 про вирощування сільськогосподарських культур від 08.05.2019 було розірвано.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 10.4 Договору встановлено, що у разі порушення строку розрахунку зі стороною-1, сторона-2 зобов`язана сплатити на користь сторони-1 штраф у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Варто зауважити, що хоча сторони і вказали у процитованому вище пункті про право позивача на нарахування штрафу, спосіб нарахування відповідної штрафної санкції навпаки вказує на те, що ідеться про пеню, яка обчислюється за кожен день прострочення виконання.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем заборгованості за 2023 рік у розмірі 914`550,00 грн. у термін до 03.01.2024 включно.

Зважаючи на це, позивач правомірно здійснює нарахування пені на згадану вище суму у період з 01.11.2023 по 03.01.2024. Відповідний період нарахування є відмінним від періоду нарахування пені на заборгованість за 2023 рік, який застосовано позивачем у межах справи №922/4148/23 (21.10.2023 31.10.2023), а також не виходить за межі строку дії Договору.

Здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми пені, суд дійшов висновку, що така підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 50`306,62 грн. При здійсненні розрахунку ВЧ НОМЕР_1 не врахувала, що з початку 2024 року загальна кількість днів у відповідному році становить 366, а не 365. Вказане призвело до неправильного визначення остаточної суми пені, яка може бути стягнута із відповідача.

Зважаючи на все викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Звертаючись до суду із позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 3`028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №350 від 26.03.2024.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 3`027,63 грн.

Керуючись статтями 2, 12, 42, 123, 126, 129, 222, 231, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Об`єднані інформаційні технології» (79000, м. Львів, площа Міцкевича, буд. 8; код ЄДРПОУ 30305621) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 50`306,62 грн. пені та 3`027,63 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Повний текст рішення складено та підписано 10.09.2024.

СуддяКрупник Р.В.