Постанова

від 06.09.2024 по справі 909/893/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 909/893/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Рогач Л. І.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КГД-БУД" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 (колегія суддів: Бонк Т. Б., Бойко С. М., Якімець Г. Г.) та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 09.01.2024 (суддя Фанда О. М.)

за скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ігнатіва Олекси Любомировича у справі

за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КГД-БУД" про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст скарги на бездіяльність приватного виконавця

1. 18.12.2023 Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Державний експортно-імпортний банк України", Банк) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця Ігнатіва О. Л. під час виконання рішення у справі № 909/893/17.

2. В обґрунтування зазначеної скарги заявник вказує, що приватним виконавцем не було вчинено дій щодо винесення постанови про продовження примусового виконання рішення або постанови про закінчення строку відкладення виконавчих дій щодо реалізації іпотечного та заставного майна.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. АТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до ТОВ "КГД-БУД" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

4. 17.01.2018 Господарським судом Івано-Франківської області ухвалено рішення про задоволення позову та звернуто стягнення на предмет застави.

5. 07.05.2018 Господарським судом Івано-Франківської області видано наказ про примусове виконання рішення суду.

6. 10.06.2021 приватним виконавцем Ігнатів О. Л. винесено постанову ВП № 65758548 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу від 07.05.2018, виданого Господарським судом Івано-Франківської області.

7. 07.09.2021 у межах даного виконавчого провадження приватним виконавцем складено постанову про опис і арешт іпотечного та заставного майна боржника, який підписаний представником боржника Дармограй О. Р .

8. Відповідно до повідомлення ДП "СЕТАМ" №1417/10-18-22 від 25.05.2022 призначено перший електронний аукціон з реалізації іпотечного та заставного майна на 14.06.2022 за ціною (67 499 879,00 грн), що визначена наказом суду, виданого на підставі судового рішення.

9. У зв`язку з тим, що перший аукціон не відбувся, згідно з повідомлення ДП СЕТАМ №1807/10-18-22 від 23.06.2022 другий електронний аукціон з реалізації іпотечного та заставного майна за ціною 57 374 896,30 грн був призначений на 20.07.2022.

10. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду у м. Києві Вовк С .В. від 06.07.2022 у справі № 757/16127/22-к накладено арешт шляхом заборони користування, відчуження, переміщення іпотечного та заставного майна.

11. 19.07.2022 приватним виконавцем на підставі вимог ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.07.2022 у справі № 757/16127/22-к винесена постанова про відкладення проведення виконавчих дій, якою було постановлено:

- відкладення проведення виконавчих дій з виконання наказу суду;

- Державному підприємству "СЕТАМ" зупинити торги по реалізації майна у виконавчому провадженні № 65758548 до надання Печерським районним судом роз`яснення ухвали від 06.07.2022 у справі № 757/16127/22-к.

12. Листом від 07.09.2023 № 0000606/28488-23 внаслідок відсутності даних в Автоматизованій системі виконавчих проваджень станом на 07.09.2023 про результати розгляду клопотання приватного виконавця про роз`яснення ухвали від 06.07.2022 у справі № 757/16127/22-к та не відновлення реалізації майна АТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернувся до приватного виконавця, в якому просив повідомити результати розгляду клопотання приватного виконавця про роз`яснення ухвали слідчого судді Печерського районного суду у м. Києві від 06.07.2022 у справі №757/16127/22-к та надати копію відповідного судового рішення, а також причини не поновлення виконавчих дій та відновлення других торгів з реалізації іпотечного та заставного майна.

13. Проте, станом на 13.12.2023 АТ "Державний експортно-імпортний банк України" не отримав відповіді на свій запит, проведення других торгів з реалізації іпотечного та заставного майна не відновлено.

14. За наведеного, вказана обставина стала підставою для звернення позивача у справі із скаргою до суду.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції

15. 09.01.2024 Господарський суд Івано-Франківської області постановив ухвалу про задоволення скарги АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на бездіяльність приватного виконавця Ігнатіва О. Л.; визнав неправомірною бездіяльність приватного виконавця у виконавчому провадженні № 65758548 щодо зупинення реалізації іпотечного та заставного майна; зобов`язав останнього поновити у виконавчому провадженні № 65758548 порушене право АТ "Державний експортно-імпортний банк України" у спосіб, передбачений Законом України "Про виконавче провадження".

16. Ухвала мотивована тим, що всі арешти і заборони відповідно до ухвал слідчих суддів зареєстровані в Державному реєстрі речових прав після реєстрації права іпотеки та права застави не мають пріоритету перед іпотечним та заставним майном у спірному випадку, а натомість створюють для приватного виконавця презумцію законності передачі на реалізацію іпотечного та заставного майна у цій справі.

17. Водночас, у спірному випадку вказана бездіяльність приватного виконавця Ігнатіва О. Л. є триваючим проступком, оскільки триває на підставі винесених судових рішень у кримінальній справі щодо арешту майна , що у відповідності до вимог чинного законодавства є однією із підстав щодо зупинення проведення реалізації майна, однак у відповідності до інших правових норм не може застосовуватись у разі пріоритетності наявності заставного та іпотечного майна, відтак місцевий суд визнав бездіяльність приватного виконавця Ігнатіва О. Л. триваючим проступком.

18. 14.05.2024 Західний апеляційний господарський суд прийняв постанову про залишення ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 09.01.2024 без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19. 27.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "КГД-БУД" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ці судові рішення та залишити скаргу на бездіяльність приватного виконавця без розгляду.

20. Суд касаційної інстанції відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.

21. Узагальнено доводи касаційної скарги зводяться до того, що:

- не зважаючи на пропуск строків на оскарження дій приватного виконавця, передбачених статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження", та при наявності заяви ТОВ "КГД-Буд" про повернення без розгляду в зв`язку з пропуском 10-денного терміну звернення до суду, суди не поновили процесуальний строк, а тому рішення підлягає скасуванню з формальних підстав;

- суди не надали аналізу ухвалі слідчого судді Івано-Франківського міського суду Антоняк Т. М., з якої вбачається, що скаржник знав про порушене право в червні 2023 року та просив скасовувати ухвалу Печерського районного суду про накладення арешту на майно;

- судді апеляційної інстанції винесли постанову при наявності підстав для їх відводу;

- суди не надали аналізу наявній ухвалі суду та Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", якому передано речові докази у кримінальному провадженні № 12018000000000727.

- суди не залучили до участі у справі Національне агентство з питань виявлення, розшуку, управління активами одержаними від корупційних та інших злочинів, чим порушили пункт 8 статті 310 ГПК України.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

22. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Державний експортно-імпортний банк України" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані ухвалу та постанову - без змін, наполягаючи на дотриманні судами попередніх інстанцій норм процесуального права, оскільки їх висновки повністю відповідають правовим позиціям Верховного Суду.

23. 31.07.2024 через систему "Електронний суд" до Верховного Суду від приватного виконавця Ігнатів Олекси Любомировича надійшла заява від 31.07.2024 б/н, у якій останній зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови судової практики Верховного Суду, а саме висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 та від 25.05.2021 у справі № 923/971/19, у зв`язку з чим просить передати справу № 909/893/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.

24. Відповідно до частини третьої та четвертої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду або викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

25. Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

26. Проте заява приватного виконавця про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не відповідає підставам для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, що визначені статтею 302 ГПК України, оскільки не обґрунтована необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду або в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Крім того, приватним виконавцем не зазначено виключної правової проблеми у цій справі, вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

27. Колегія суддів звертає увагу, що ініціюючи питання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, приватний виконавець між тим не наводить судові рішення Верховного Суду, в яких сформовано різну правову позицію при вирішенні справ з подібними правовідносинами, не наводить те судове рішення щодо застосування норм права у подібних правовідносинах за правилами частини четвертої статті 302 ГПК України, від якого скаржник вважає необхідним відступити, не наводить обставин, необхідних для відступу від висновків відповідно до характеру спірних правовідносин, не вказує на неоднозначність чи суперечливість таких висновків Верховного Суду, їх непослідовність чи неможливість застосування.

28. Разом з тим в заяві про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду приватним виконавцем не наведено мотивів щодо існування проблеми у застосуванні певної норми права, як і не обґрунтовано, в чому вбачається складність застосування відповідних положень законодавства у зазначеній правовій ситуації, невизначеність поставлених судом правових питань на нормативному рівні, неможливість подолання проблеми існуючими процесуальними механізмами.

29. Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно з частинами третьою - п`ятою статті 302 ГПК України з підстав, наведених приватним виконавцем, а тому відповідна заява останнього задоволенню не підлягає.

Позиція Верховного Суду

30. Частиною п`ятою статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

31. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

32. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

33. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

34. Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

35. Згідно зі статтею 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

36. Положеннями статті 341 ГПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

37. Аналогічні положення містить стаття 74 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону).

38. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (частина п`ята статті 74 Закону).

39. Отже, положення наведених статей дають підстави для висновку, що до суду можуть бути оскаржені не тільки дії державного або приватного виконавця, а й бездіяльність.

40. Бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу. Отже, ухвала про залишення скарги на бездіяльність державного виконавця, яка триває, без розгляду з мотивів пропуску процесуального строку подання скарги є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

41. Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 23.10.2019 у справі № 127/2-2177/2005 (провадження № 61-38328св18), 08.07.2020 у справі № 589/6044/13 (провадження № 61-35606св18) та від 22.12.2021 у справі № 760/19348/20 (провадження № 61-7645св21).

42. Верховний Суд у постанові від 25.03.2020 у справі № 175/3995/17-ц (провадження № 61-36762св18) також зазначив, що триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов`язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану, за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом.

43. Таким чином, бездіяльність виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається.

44. Зважаючи на те, що предметом скарги АТ "Державний експортно-імпортний банк України" є оскарження бездіяльності приватного виконавця Ігнатіва О. Л. під час виконання рішення у справі № 909/893/17 щодо невчинення виконавчих дій, а саме: не винесення постанови про продовження примусового виконання рішення або постанови про закінчення строку відкладення виконавчих дій щодо реалізації іпотечного та заставного майна, то така бездіяльність є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим строк на оскарження такої бездіяльності на момент звернення Банку зі скаргою не сплив.

45. Відтак, Верховний Суд вважає доводи касаційної скарги щодо звернення позивача зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця поза межами процесуального строку, передбаченого статтею 341 ГПК України, та наявності підстав для повернення такої скарги позивача без розгляду у зв`язку з пропуском 10-денного терміну для звернення до суду необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами та обставинами справи.

46. Окремою підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції скаржник зазначає ту обставину, що суд апеляційної інстанції виніс постанову при наявності підстав для відводу колегії суддів, обґрунтовуючи такий висновок наявністю сумнівів ТОВ "КГД-БУД" в їх упередженості та тим, що дана колегія з метою усунення будь-яких сумнівів в їхній неупередженості, могла заявити собі самовідвід.

47. Так, 08.03.2024 ТОВ "КГД-БУД" подало заяву про відвід колегії суддів у справі № 909/893/17, яка обґрунтована тим, що колегія суддів у складі: Бонк Т. Б. - головуючий суддя, судді Бойко С. М., Якімець Г. Г. вже розглядала апеляційну скаргу ТОВ "КГД-БУД" на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 24.06.2022 у цій справі, винесену за результатами розгляду скарги ТОВ "КГД-БУД" на дії приватного виконавця під час виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 07.05.2018 у справі № 909/893/17. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 у зазначеному складі колегії суддів залишено без змін ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 24.06.2022, а апеляційну скаргу ТОВ "КГД-БУД" - без задоволення.

48. 14.03.2024 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Зварич О. В. - головуючий суддя, судді Малех І. Б. та Панова І. Ю. постановив ухвалу про відмову у задоволенні заяви ТОВ "КГД-БУД" про відвід колегії суддів у складі: Бонк Т. Б. - головуючий суддя, судді Бойко С. М., Якімець Г. Г.

49. При цьому апеляційний суд виходив з того, що заявником не наведено обставин, передбачених статтями 35, 36 ГПК України, які викликали б сумнів у неупередженості та об`єктивності суддів по розгляду даної справи та могли б слугувати підставою для задоволення заяви про відвід. Заява ТОВ "КГД-БУД" про відвід суддів відображає незгоду заявника з постановою апеляційного суду, прийнятою колегією суддів у складі: Бонк Т. Б., Бойко С. М., Якімець Г. Г. при перегляді іншої ухали суду першої інстанції у даній справі.

50. Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до частини четвертої статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не є підставою для відводу.

51. Отже, доводи касаційної скарги про неповноважний склад суду під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження. При цьому скаржник не навів обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, з наявністю яких пов`язані наслідки, що визначені статтями 35-36 ГПК України.

52. Крім того, скаржник у касаційній скарзі зазначає про те, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, зокрема, прийняли ухвалу та постанову про права, інтереси та (або) обов`язки Національного агентства з питань виявлення, розшуку, управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів осіб, яке не було залучено до участі у справі, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України.

53. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

54. Статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в господарському процесі закріплено у статті 50 ГПК України.

55. Існування статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в господарському процесі покликане забезпечити саме дотримання права на справедливий суд тих осіб, які не є позивачем чи відповідачем, однак рішення суду може вплинути на їх права чи обов`язки.

56. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

57. Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3, у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 910/9016/16, від 21.07.2020 у справі № 914/1971/18.

58. Проте зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається, що ці рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, а саме - Національного агентства з питань виявлення, розшуку, управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів осіб.

59. Приймаючи оскаржувані ухвалу та постанову про задоволення скарги на бездіяльність приватного виконавця, суди не розглядали і не вирішували спір про право у спірних правовідносинах. Оскаржувана постанова апеляційного господарського суду не містить висновків суду про певні права, інтереси та (або) обов`язки Національного агентства з питань виявлення, розшуку, управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів осіб.

60. З огляду на викладене, посилання скаржника на пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України необґрунтоване та не знайшло свого підтвердження.

61. Разом з цим, Верховний Суд звертає увагу на те, що ухвала слідчого судді у кримінальній справі не є підставою для невиконання рішення суду про звернення стягнення на іпотечне та заставне майно, обтяження на яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав раніше ухвали про накладення арешту у кримінальному провадженні.

62. В контексті зазначеного колегія звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, відповідно до якої заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно в разі задоволення позову. Іпотека або арешт нерухомого майна, що накладається виконавцем у межах виконавчого провадження, мають ту ж саму мету. Тому іпотека або арешт, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно раніше, мають вищий пріоритет, ніж заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, які були зареєстровані пізніше. У цьому разі заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, не є перешкодою для реалізації майна, а покупець такого майна набуває право власності на нього вільним від зазначених обтяжень. Якщо ж майно не буде реалізоване, а іпотека буде припинена або буде знятий арешт, накладений виконавцем (зокрема, у випадку повного виконання боржником свого обов`язку), то заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, і надалі виконуватимуть функцію забезпечення позову.

63. У постанові від 25.05.2021 у справі № 923/971/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що продаж майна боржника з публічних торгів у виконавчому провадженні за наявності чинного його обтяження арештом у кримінальній справі може бути підставою недійсності правочину з відчуження такого майна чи визнання незаконними дій державного виконавця у виконавчому провадженні, якщо таке обтяження має вищий пріоритет, порівняно з пріоритетом іпотеки та арешту нерухомого майна, що накладений виконавцем у межах виконавчого провадження (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19). У протилежному випадку судовий арешт майна може бути несправедливо використаний на шкоду іпотекодержателю та на користь іншого кредитора, чиї вимоги виникли пізніше.

64. Як вбачається з ухвали слідчого судді Печерського районного суду у м. Києві Вовка С. В. від 06.07.2022 у справі № 757/16127/22-к, арешт на спірне майно накладений з метою забезпечення збереження речових доказів. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Вовка С. В. від 25.07.2022 у справі № 757/18183/22-к іпотечне майно передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку, управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управлінням та з метою його збереження і збереження його економічної вартості. Мотивуючи цю ухвалу, слідчий суддя послався на те, що відповідно до абзацу 7 частини шостої статті 100 КПК України речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом; відповідно до вимог частини першої статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління; згідно з Законом головна мета діяльності Національного агентства за напрямком управління майном -забезпечувати (генерувати) надходження до Державного бюджету України, а не видатки з нього.

65. Отже, слідчий суддя не встановив, що спірне нерухоме майно зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або само по собі містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження (стаття 98 КПК України), а натомість дійшов висновку про те, що це майно можливо без шкоди для кримінального провадження передати Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для збереження майна або його економічної вартості (в тому числі шляхом реалізації майна, якщо розумний власник здійснив би реалізацію майна, якщо це необхідно для збереження його економічної вартості). Фактично, воля власника майна у таких випадках замінюється волею органу державної влади.

66. Водночас у виконавчому провадженні такі ж функції виконує виконавець. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.10.2020 у справі № 2-24/494-2009 (провадження № 12-4гс20, пункт 88) сформулювала такі висновки: "88. За змістом Закону № 1404-V/H вбачаються можливими дії виконавця, спрямовані на виконання обов`язку боржника, наявність якого встановлена рішенням суду або іншого уповноваженого органу, перед стягувачем, причому за рахунок боржника. Виконання такого рішення за боржника виконавцем неможливе в разі відсутності майна в боржника, або в разі відсутності в боржника юридичної чи фактичної можливості самостійно вчинити на користь стягувача певні дії. Отже, виконавець виконує за боржника його обов`язок перед стягувачем лише в разі, коли боржник має юридичну / фактичну можливість самостійно виконати свій обов`язок, але через дефект волі не виконує його. У зв`язку із цим здатність боржника своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки обмежується, зокрема, шляхом накладення арешту на кошти і майно боржника. Натомість виконавець своїми діями створює юридичні наслідки для боржника. При цьому виконавець не має власного юридичного інтересу у створенні таких наслідків у правовідносинах зі стягувачем чи іншими особами під час виконання рішення за боржника".

67. Таким чином, оскільки ані накладення арешту у кримінальному провадженні, ані передання майна боржника Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, не звільняє боржника від обов`язку виконати рішення суду, а Національне агентство не має повноважень виконувати судові рішення за рахунок майна боржника в межах виконавчого провадження, натомість такі повноваження належать виконавцю, то накладення арешту у кримінальному провадженні та передання майна боржника Національному агентству не є перешкодою для вчинення виконавцем виконавчих дій, зокрема щодо реалізації майна боржника з подальшим задоволенням вимог стягувача за рахунок виручки від продажу майна. Покупець такого майна набуває право власності на нього вільним від зазначених обтяжень.

68. Верховний Суд зазначає, що інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками апеляційного суду та суду першої інстанції, до необхідності встановлення інших обставин, ніж встановлені судом, та стосуються переоцінки наданих сторонами доказів, без урахування меж повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.

69. Ураховуючи наведене, Суд вважає недоведеними наявність підстави касаційного оскарження, визначеної абзацом 2 частини другої статті 287 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

70. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 та частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

71. За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги ТОВ "КГД-БУД" без задоволення, а судових рішень судів попередніх інстанцій - без змін через відсутність підстав для їх скасування.

Судові витрати

72. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КГД-БУД" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 09.01.2024 у справі № 909/893/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач