Ухвала

від 04.09.2024 по справі 925/1327/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 925/1327/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер ОК"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 і рішення Господарського суду Черкаської області від 24.01.2024 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер ОК"

про звільнення нежитлового приміщення та примусове виселення з нежитлового приміщення,

ВСТАНОВИВ:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка" (далі - Позивач, ТОВ "ЖК Воздвиженка") звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер ОК" (далі - Відповідач, ТОВ "Юпітер ОК") про звільнення нежитлового приміщення, загальною площею 71 кв.м., що розташоване за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська 60/6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 27878771101, шляхом виселення Відповідача, а також про передачу вищенаведеного приміщення Позивачу за актом приймання-передачі.

2. Позовні вимоги узагальнено обґрунтовувало тим, що Позивач, як управитель майна, на підставі договору оренди від 01.11.2021 № 01.11.2021-Ч передав Відповідачу у тимчасове користування (оренду) частину згаданої нежитлової будівлі. Строк дії договору оренди завершився 31.08.2023, що є підставою для повернення об`єкта нерухомості з користування, але ТОВ "Юпітер ОК" в порушення умов договору та вимог законодавства добровільно об`єкт нерухомості не звільняє. У зв`язку із закінченням строку дії договору оренди у Відповідача відсутні правові підстави для продовження користування орендованим об`єктом нерухомості, а тому його належить виселити і займаних приміщень у судовому порядку.

3. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.01.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 позов задоволено.

4. Звільнено нежитлові приміщення, загальною площею 71,0 кв.м., у тому числі: частину нежитлової будівлі, площею 57,2 кв.м., що розташована за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, буд. 60/6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 27878771101; частину нежитлової будівлі площею 13,8 кв.м., що розташована за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, буд. 60/6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 27878771101, шляхом виселення ТОВ "Юпітер ОК" на користь ТОВ "ЖК Воздвиженка".

5. Зобов`язано ТОВ "Юпітер ОК" передати нежитлові приміщення загальною площею 71,0 кв.м., у тому числі: частину нежитлової будівлі, площею 57,2 кв.м., що розташована за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, буд. 60/6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 27878771101; частину нежитлової будівлі площею 13,8 кв.м., що розташована за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, буд. 60/6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 27878771101 ТОВ "ЖК Воздвиженка" за актом приймання-передачі.

6. Приймаючи рішення, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився й господарський суд апеляційної інстанції, виходив з установлених обставин того, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору оренди Відповідач безпідставно не повернув об`єкт оренди Позивачеві, у зв`язку з чим вимоги ТОВ "ЖК Воздвиженка" про звільнення нежитлового приміщення та примусове виселення з нього є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

7. Суд окремо також відмітив, що у спірних правовідносинах вимога про виселення Відповідача є обґрунтованою та такою, що забезпечить поновлення порушеного права Позивача, як орендодавця.

8. Не погодившись із судовими рішеннями, Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

9. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржником визначено приписи пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, а саме вказано про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 15, 16, частини другої статті 1037 ЦК України у подібних правовідносинах.

10. Обґрунтовуючи зазначену підставу касаційного оскарження скаржник пояснює, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано положення згаданих правових норм. Наполягає, що суди, задовольняючи позовні вимоги в обраний Позивачем спосіб не врахували того, що такий спосіб захисту є неналежним, адже єдино можливим способом захисту прав управителя майна у спірних правовідносинах може бути заявлення віндикаційного позову.

11. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача (Шимановський А. В.), перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень, дослідивши наведені у скарзі доводи, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Відповідача у даній справі з огляду на таке.

12. Як вже зазначалося звертаючись до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у цій справі скаржник вказав про те, що подає її на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України з мотивів неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статей 15, 16, частини другої статті 1037 ЦК України та відсутності висновку Верховного Суду щодо їх правильного застосування у подібних правовідносинах.

13. Згідно із пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

14. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом викладення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

15. При цьому, колегія суддів Верховного Суду виходить також з того, що на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

16. Здійснюючи касаційне провадження у цій справі колегія суддів з`ясувала, що у постанові Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 916/2467/21 викладено такі висновки:

"За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 ЦК України, як і інші закони, передбачає значну кількість способів захисту. Але це не означає, що позивач може зажадати та вимагати застосування судом їх усіх чи кількох із них одночасно, або застосування будь-якого способу захисту за своїм вибором. Кожен із способів захисту спрямований на досягнення певного правового результату, притаманного лише йому. Тому конкуренції способів захисту законодавчо не передбачено.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Велика Палата Верховного Суду (далі - ВП ВС) вже звертала увагу, що як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункти 5.5, 5.6 постанови ВП ВС від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови ВП ВС від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

Залежно від характеру та наслідків застосування способи захисту можуть бути спрямовані на підтвердження (засвідчення) права, що захищається, виникнення, припинення чи зміну правовідносин, попередження порушення права, припинення порушення, присудження майна.

За змістом пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 ГПК позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Правові наслідки припинення договору оренди унормовані статтею 25 Закону № 157-ІХ, відповідно до частини першої якої у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Частиною першою статті 785 ЦК України також передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, з припиненням договірних відносин у наймача виникає обов`язок повернути наймодавцеві майно та відсутні правові підстави для подальшого користування ним.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції установив, що не зважаючи на припинення договору оренди у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, відповідачка продовжує користуватись комунальним майном…

… Посилаючись на припинення договору оренди та на приписи статті 785 ЦК України, статті 25 Закону № 157-ІХ, позивач вказував на наявність підстав для припинення використання відповідачем переданого в оренду твердого покриття та повернення його в розпорядження власника.

Спрямованість вимог позивача домогтися судовим рішенням припинення безпідставного використання та повернення майна є зрозумілою та відповідає способу захисту прав у спірних правовідносинах. Спосіб, у який позивач виклав ці вимоги в позові, не означає обрання неправильного способу захисту порушеного права на майно, яке було передано в оренду.

Урахувавши вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що вимога про виселення відповідачки є обґрунтованою та такою, що забезпечує поновлення порушеного права позивача як орендодавця, у зв`язку з чим підлягає задоволенню".

17. З викладеного слідує, що у справі № 916/2467/21, в якій спір стосувався примусового виселення орендаря із займаного приміщення після закінчення строку дії договору оренди Верховний Суд вже надав правовий висновок щодо застосовування статей 15, 16, 785 ЦК України вказавши, що вимога орендодавця до орендаря про виселення забезпечує поновлення порушеного права, тобто є належним та ефективним способом захисту права.

18. Зі змісту оскаржуваних у цій справі судових рішень вбачається, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 і рішення Господарського суду Черкаської області від 24.01.2024 прийняті на підставі згаданого висновку та йому відповідають.

19. При цьому, колегія суддів враховує, що правовий статус Позивача, як управителя переданого в оренду майна, не має жодного значення у питанні визначення належності та ефективності обраного ним способу захисту прав у спірних правовідносинах, адже у частині другій статті 1037 ЦК України передбачено, що управитель має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на майно, передане в управління, відповідно до статті 396 цього Кодексу.

20. Водночас у статті 396 ЦК України визначено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу, яка в свою чергу визначає можливі речово-правові засоби захисту прав, серед яких як віндикаційний, так і негаторний позови.

21. Пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

22. Оскільки після відкриття касаційного провадження у цій справі виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення місцевого господарського суду відповідно до такого висновку, згідно з наведеним пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Відповідача на судові рішення у даній справі.

За таких обставин, керуючись статтями 234, 235, 296, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження у справі № 925/1327/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер ОК" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 і рішення Господарського суду Черкаської області від 24.01.2024 закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Зуєв В. А.