Постанова

від 05.09.2024 по справі 712/7191/23

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 712/7191/23

провадження № 51-480км24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

а також у режимі відеоконференції:

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Черкаського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023255330000630, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого - вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 травня 2023 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 1 рік

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 липня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням на 1 рік 6 місяців та покладено ряд обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 травня 2023 року та остаточно визначено ОСОБА_7 до відбуття покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки 6 місяців обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням на 2 роки та покладено ряд обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вирішено питання про долю речових доказів.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 16 травня 2023 в невстановлений період часу, перебуваючи по АДРЕСА_2 , незаконно придбав і почав незаконно зберігати при собі без мети збуту два поліетиленові пакетики з психотропною речовиною, обіг якої обмежено - амфетамін (0,344 г), яку в подальшому о 11:50 було вилучено працівниками поліції біля будинку

АДРЕСА_3 14 грудня 2023 року скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, ухвалив в цій частині свій вирок, яким:

- призначив ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки;

- на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання за даним вироком приєднав невідбуту частину покарання за вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 травня 2023 року і остаточно визначив ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки 6 місяців;

Суд також вказав, що строк відбування покарання ОСОБА_7 слід обчислювати з дня його фактичного затримання на виконання вироку апеляційного суду.

Крім цього, апеляційний суд залишив без задоволення клопотання сторони захисту про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , зазначаючи про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржуване судове рішення та призначити новий апеляційний розгляд.

Аргументуючи свою позицію, стверджує, що апеляційний суд безпідставно не закрив кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 та ст. 417 КПК України.

Вважає, що оскільки ОСОБА_7 добровільно звернувся до лікувального закладу та сам пройшов лікування, то суд апеляційної інстанції був зобов`язаний застосувати приписи ч. 4 ст. 309 КК України.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити на викладених підставах.

Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу сторони захисту необґрунтованою, просив залишити її без задоволення, а судове рішення без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. Із будь яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.

У касаційній скарзі захисник стверджує, що у даному кримінальному провадженні апеляційний суд безпідставно не застосував положення ч. 4 ст. 309 КК України, хоча для цього, на його думку, були усі передбачені законом підстави.

Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права.

Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У висновку щодо застосування норми права, сформульованому у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 29 листопада 2021 року (справа № 357/11205/19, провадження № 51-2776кмо21), вказано наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 309 КК особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 ст. 309 КК України. Підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у такому випадку є добровільне звернення до лікувального закладу особи, яка хворіє на наркоманію, та розпочате нею лікування від наркоманії.

Добровільним в контексті ч. 4 ст. 309 КК України слід вважати таке звернення особи до лікувального закладу, яке здійснюється за її особистою згодою, або згодою законного представника, що мало місце до моменту виходу суду першої інстанції до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у кримінальному провадженні. Для застосування цієї норми попередній факт перебування особи на обліку осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини, не є визначальним, оскільки факт захворювання на наркоманію у такої особи може бути встановлено вперше.

У вказаному кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції належним чином розглянув клопотання сторони захисту про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, та, не встановивши правових підстав, обґрунтовано відмовив у його задоволенні.

Своє рішення колегія суддів мотивувала тим, що матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що ОСОБА_7 або його захисник на стадії дізнання, перебування обвинувального акту на розгляді в суді і до ухвалення місцевим судом процесуального рішення у кримінальному провадженні, заявляли про те, що обвинувачений добровільно пройшов лікування від наркозалежності.

У той же час, із поданих до апеляційного суду документів вбачається, що обвинувачений звернувся до лікувального закладу і пройшов лікування від наркоманії лише 02 жовтня 2023 року, тобто після постановлення щодо нього обвинувального вироку.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що підстави для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження відсутні.

З таким висновком погоджується і суд касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_6 про те, що судовий розгляд в суді першої інстанції було проведено без виклику сторін, а тому саме апеляційний суд мав взяти до уваги відповідне клопотання є необґрунтованими.

Підставою для розгляду місцевим судом цього кримінального провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження стало те, що органом дізнання ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального проступку, останній не оспорював встановленні під час дізнання обставини і подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

В той же час ні ОСОБА_7 , ні його захисник, не були позбавлені можливості звернутися до місцевого суду із клопотанням про застосування положень ч. 4 ст. 309 КК України до постановлення вироку, що свідчило б про наявність у засудженого дійсного добровільного бажання вилікуватися від наркоманії.

Таким чином, вирок апеляційного суду є законним, обґрунтованим та належним чином вмотивованим, він у повній мірі відповідає вимогам КПК України.

Матеріали провадження не містять даних про порушення положень кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

у х в а л и в:

Вирок Черкаського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_8 ОСОБА_2 ОСОБА_3