Ухвала

від 09.09.2024 по справі 369/4556/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 369/4556/22

провадження № 61-10820ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротуна В. М. розглянув касаційну скаргу першого заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду

від 26 червня 2024 року в справі за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Герасимів Юлії Вадимівни, третя особа - Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс», про визнання недійсними рішень, скасування державної реєстрації та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом їх повернення,

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2024 року перший заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувсядо Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 січня

2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Заявнику роз`яснено, що із поданої касаційної скарги не вбачалось ціни позову щодо вимоги майнового характеру (про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом їх повернення), тому йому запропоновано надати докази сплати судового збору, підтвердивши відповідність такої сплати належними доказами (позовна заява з визначеною ціною позову, ринкова вартість земельних ділянок, їх грошова оцінка, експертний висновок тощо).

У серпні 2024 року заявник надіслав до Верховного Суду заяву, у якій зазначає, що вимога про повернення майна у справі не носить майнову направленість, тобто, заступник керівника Київської обласної прокуратури звертався із вимогами немайнового характеру.

Проте, за змістом касаційної скарги встановлено, що заявником оскаржується, зокрема, судове рішення, яким відмовлено у задоволенні вимог майнового характеру (повернення земельних ділянок), тому керуючись вимогами підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору при зверненні із касаційною скаргою має обчислюватися з урахуванням вартості майна.

У постанові від 25 серпня 2020 року в справі № 910/13737/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися в ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року в справі № 907/9/17).

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Таким чином, вимога щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом їх повернення від відповідачів на користь позивача має майновий характер.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.

Особа, яка подала касаційну скаргу, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження вартості спірного нерухомого майна, також не повідомила, яка ціна позову, а із наданих до касаційної скарги матеріалів неможливо встановити вартість спірного нерухомого майна, тому заявнику необхідно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вартості спірного нерухомого майна або повідомити ціну позову, і, відповідно, самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору.

Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи викладене, зазначений в ухвалі Верховного Суду

від 25 липня 2024 року строк для усунення недоліків слід продовжити та повідомити про це заявника.

Керуючись статтями 127, 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Продовжити першому заступнику керівника Київської обласної прокуратури строк для усунення недоліків касаційної скарги до 09 жовтня 2024 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Коротун