Рішення

від 09.09.2024 по справі 160/1534/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 рокуСправа №160/1534/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Великомихайлівський відділ державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16.01.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, третя особа: Великомихайлівський відділ державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в якій позивач просить:

- визнати протиправними і скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки), сформані Головним управління ДПС в Одеській області №Ф-3646-54У від 11.02.2021 року на суму 5211,36 грн; №Ф-3646-54У від 06.11.2020 року на суму 14557,84 грн; №Ф-3646-54У від 05.06.2019 року на суму 5211,36 грн;

- зобов`язати Головне управління в Одеській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення всіх сум недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 11 грудня 2023 року позивач дізналась, що державним виконавцем Великомихайлівського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавчі впровадження №73366339 від 24.11.2023р., №69768280 від 08.09.2022р., №61641324 від 25.03.2020р. про стягнення з нею боргу на підставі вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3646-54У від 11.02.2021 року на суму 5211,36 грн; №Ф-3646-54У від 06.11.2020 року на суму 14557,84 грн; №Ф-3646-54У від 05.06.2019 року, згідно з якими за ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому, позивачем наголошується, що ОСОБА_1 дійсно була зареєстрована як фізична особа-підприємець і взята на облік як платник податків та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі ЄСВ, єдиний внесок), проте, позивач фактично підприємницьку діяльність не здійснювала та не отримувала доходів від провадження підприємницької діяльності. При цьому, в період нарахування єдиного соціального внеску згідно спірних вимог вона взагалі не була платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі ЄСВ), оскільки з 19.07.2010 року по 03.11.2023 року вона мала постійне офіційне місце роботи, що підтверджується відомостями її трудової книжки, а, отже, ЄСВ за неї регулярно нараховували та сплачували роботодавці в розмірі не менше мінімального страхового внеску. Таким чином, позивач є звільненою від сплати єдиного внеску, оскільки останньоюім сплачено внески із заробітної плати за основним місцем роботи, що виключає обов`язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок, як фізична особа-підприємець відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI). За наведених обставин, позивач вважає, що вона не є страхувальником у розумінні Закону №2464-VI в статусі фізичної особи-підприємця, одночасно, в розумінні цього Закону, позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї регулярно нараховували та сплачували роботодавці в розмірі не менше мінімального страхового внеску. Таким чином, на думку позивача, спірні вимоги є протиправними та підлягають скасуванню.

Разом з позовною заявою, ОСОБА_1 було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 р., заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/1534/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, третя особа: Великомихайлівський відділ державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії було задоволено. Зупинено стягнення на підставі виконавчих документів: вимог Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3646-54У від 11.02.2021 року на суму 5211,36 грн., №Ф-3646-54У від 06.11.2020 року на суму 14557,84 грн., №Ф-3646-54У від 05.06.2019 року на суму 5211,36 грн., до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/1534/24.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 р., заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою було задоволено та поновлено позивачеві строк звернення до суду з цим позовом, а також прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/1534/24 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

09.04.2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про вступ у справу як представника.

10.04.2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Головного управління ДПС у Одеській області, в якому відповідач вказану позовну заяву не визнав, заперечував проти її задоволення і просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до фактичних обставин справи, ГУ ДПС у Одеській області було направлено на адресу ОСОБА_1 вимогу щодо сплати боргу (недоїмки) №Ф-3646-54У від 05.06.2019 року, №Ф-3646-54У від 06.11.2020 року, №Ф-3646-54У від 11.02.2021 року. Так, відповідач зазначає, що з ретельного аналізу Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» вбачається, що базою нарахування єдиного внеску є отримані доходи (кожний отриманий дохід є окремою базою нарахування єдиного внеску). Відносно фізичної особи - підприємця з 01.01.2017 року вказаним Законом внесені зміни до бази нарахування єдиного внеску та встановлено, що базою нарахування є не тільки дохід фізичної особи - підприємця, а сам факт реєстрації фізичної особи - підприємцем без отримання доходу за певний період. Так, якщо фізична особа - підприємець не отримала дохід у звітному році, то такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим законом. Таким чином, отримана Позивачем заробітна плата як найманого працівника та факт реєстрації його фізичною особою - підприємцем без отриманого від підприємницької діяльності доходу є різними базами нарахування єдиного внеску, які не виключають один одного. Тобто, якщо фізична особа - підприємець з 01.01.2017 року застосовує загальну систему оподаткування і не є пенсіонером за віком або інвалідом, то вона не звільняється від обов`язку нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний соціальний внесок на загальних підставах. Крім того, відповідно до пп. 11.18 Наказу Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою, а також відомості відповідної реєстраційної картки. Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності. Аналізуючи відомості з облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів загальна сума заборгованості Позивача, станом на 09.04.2024 становить 21969 гривень 20 копійок. На підставі наявності податкового боргу у платника податків Головне управління ДПС в Одеській області формувало вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3646-54У від 05.06.2019 року, №Ф-3646-54У від 06.11.2020 року, №Ф-3646-54У від 11.02.2021 року відповідно до вимог чинного законодавства. Згідно п. 13 VII Інструкції про порядок нарахування та спати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. З урахуванням зазначенного Головне управління ДПС в Одеській області вважає позовні вимоги ОСОБА_1 повністю необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

При цьому, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 14.08.1995 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець, про що 27.12.2013 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 2 533 175 0000 002339 та з 14.08.1995 перебувала на обліку у Головному Управлінні ДПС у Одеській області, Великомихайлівська ДПІ, як платник податків.

Крім того, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) припинено власну підприємницьку діяльність, про що 11.12.2023 р. внесено запис в Єдиний державний реєстр номер: 2005330060001002339, підстава: ДР припинення ФОП за її рішенням.

05 червня 2019 року ГУ ДПС у Одеській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3646-54-У, відповідно до якої за ОСОБА_1 станом на 09.12.2019р. обліковується борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 5211,36 грн.

06 листопада 2020 року ГУ ДПС у Одеській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3646-54-У, відповідно до якої за ОСОБА_1 станом на 05.01.2021р. обліковується борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 14557,84 грн.

11 лютого 2021 року ГУ ДПС у Одеській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3646-54-У, відповідно до якої за ОСОБА_1 станом на 27.10.2023р. обліковується борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 5211,36 грн.

Незгода позивача з вимогами №Ф-3646-54У від 11.02.2021 року, №Ф-3646-54У від 06.11.2020 року, №Ф-3646-54У від 05.06.2019 року стала підставою для його звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом приписів статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Верховний Суд вже неодноразово вирішував зазначене питання. Зокрема, у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18) висловлено правову позицію, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

При цьому, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте, фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у цій справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд доходить висновку, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд при вирішенні спору повинен, зокрема, перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення ним підприємницької діяльності та отримання ним доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2019р. у справі №440/2149/19 (адміністративне провадження №К/9901/28514/19).

При цьому, визначення наявності у особи статусу фізичної-особи підприємця має першочергове значення для вирішення питання щодо наявності обов`язку сплати єдиного внеску.

У справі, що розглядається, судом встановлено та сторонами справи не заперечується, що ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, з 14.08.1995 року, про що 27.12.2013 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 2 533 175 0000 002339

Крім того, судом встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) припинено власну підприємницьку діяльність, про що 11.12.2023 р. внесено запис в Єдиний державний реєстр номер: 2005330060001002339, підстава: ДР припинення ФОП за її рішенням.

05 червня 2019 року ГУ ДПС у Одеській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3646-54-У, відповідно до якої за ОСОБА_1 станом на 09.12.2019р. обліковується борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 5211,36 грн.

06 листопада 2020 року ГУ ДПС у Одеській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3646-54-У, відповідно до якої за ОСОБА_1 станом на 05.01.2021р. обліковується борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 14557,84 грн.

11 лютого 2021 року ГУ ДПС у Одеській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3646-54-У, відповідно до якої за ОСОБА_1 станом на 27.10.2023р. обліковується борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 5211,36 грн.

Водночас, судом встановлено, що відповідно до відомостей записів 11-14 трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 працювала:

Приватне акціонерне товариство «Компанія «Приват Інтертрейдінг»

- 16.07.2015 прийнято на посаду прибиральниці службових приміщень (наказ №81 від 15.07.2015р.);

- 12.06.2019 звільнено за власним бажанням, ст. 38 КЗпП (наказ №49 від 12.06.2019р.);

Товариство з обмеженою відповідальність «Рікона ЛТД»

- 13.06.2019 прийнято на роботу кухаркою (код КП 5122) (наказ №12/06-01п від 12.06.2019р.);

- 03.11.2023 звільнено за згодою сторін, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП (наказ №03/11-01 від 03.11.2023р.);

Крім того, факт сплати страхових внесків за позивача його роботодавцями ПрАТ «Компанія «Приват Інтертрейдінг» (код ЄДРПОУ 20006660) та ТОВ «Рікона ЛТД» (код ЄДРПОУ 33807327) в період з липня 2015 року по вересень 2023 року, включно, підтверджується Витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу» (Форма ОК-5), що містяться у матеріалах справи.

Водночас Закон №2464-VI не містить норм щодо обов`язку фізичної особи - підприємця сплачувати єдиний внесок за себе самостійно у разі, коли така особа не веде підприємницьку діяльність, а працевлаштована як найманий працівник за трудовим договором і єдиний внесок за неї сплачує роботодавець.

Зважаючи на те, що основоположним принципом збору єдиного внеску є обов`язковість законодавчого визначення умов і порядку його сплати, відсутність у законі конкретної вказівки на необхідність сплати єдиного внеску у вищеописаному випадку свідчить на користь висновку про відсутність у позивача обов`язку з його сплати.

Крім того, визначальним у контексті саме цього спору на думку суду є мета сплати єдиного внеску - отримання особою права на соціальне забезпечення у разі настання страхового випадку.

Позивачу таке право гарантоване за рахунок її участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманого працівника та сплати єдиного внеску за неї роботодавцем за основним місцем роботи.

Застосування судом вищенаведених правових норм відповідає правовим висновкам Верховного Суду, висловленим у постановах від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19, від 04.12.2019 у справі № 404/2149/19, від 23.01.2020 у справі № 480/4656/18, від 18.03.2020 у справі № 140/1777/19.

Враховуючи зазначене, Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 сформував правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Отже, твердження скаржника про наявність у позивача обов`язку щодо сплати єдиного внеску незалежно від факту перебування його у трудових відносинах є протиправним.

Отже, встановлені обставини свідчать про те, що позивач є застрахованою особою і платником єдиного внеску за нього є його роботодавець, що, в свою чергу, свідчить про те, що ОСОБА_1 не була платником ЄСВ у розумінні приписів частини першої статті 4 Закону №2464-VI в період з 01.01.2017 року по вересень 2023 року.

Відтак, у контролюючого органу відсутні підстави для нарахування позивачеві заборгованості зі сплати ЄСВ, тому спірні вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3646-54У від 11.02.2021 року на суму 5211,36 грн., №Ф-3646-54У від 06.11.2020 року на суму 14557,84 грн., №Ф-3646-54У від 05.06.2019 року на суму 5211,36 грн є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення всіх сум недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, то суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об`єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом.

Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов`язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом за такою вимогою про сплату боргу.

Доводи відповідача про те, що скасування протиправних вимог не дає підстав податковому органу для скасування боргу (недоїмки) єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування та підстав не нарахування у подальшому нарахувань ЄСВ до моменту зняття платника податків з обліку у контролюючого органі, є необґрунтованими та суперечать вимогам закону та правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року в адміністративній справі №826/9288/18.

Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), визначено Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженимнаказом Міністерства фінансів України №5 від 12.01.2021р. (далі Порядок №5).

Відповідно до п.2 розд.І «Загальні положення» Порядку інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.

Згідно п.1 розд.ІІ «Інтегрована картка платника» Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Пунктом 2 вказаного розділу визначено, що ІКП закриваються структурним підрозділом, що здійснює облік платежів, у разі проведення заходів щодо зняття з обліку платників у податкових органах у зв`язку з припиненням платника податків або відсутністю за неосновним місцем обліку об`єктів оподаткування, або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням.

Територіальні органи ДПС проводять заходи, пов`язані з ліквідацією або реорганізацією платників податків, у тому числі формують відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податків і зборів та відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати єдиного внеску відповідно до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300 (у редакціїнаказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року № 462) (далі - Порядок № 1588), та Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330 (далі - Порядок № 1162).

Підрозділ, що здійснює облік платежів, за основним та неосновним місцем обліку закриває ІКП не пізніше наступного робочого дня після формування відомостей в частині тих податків і зборів, щодо яких відсутня заборгованість на відповідній території, та відомостей з відміткою про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Підрозділ, що здійснює облік платежів, закриває ІКП у територіальному органі ДПС за неосновним місцем обліку у разі відсутності об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, на відповідній території та після виконання підрозділами, які здійснюють адміністрування платежів, контрольно-перевірочні заходи, погашення боргу, адміністративне та судове оскарження, відповідних процедур щодо підтвердження повноти розрахунків по платежах, контроль за справлянням яких здійснюють податкові органи.

При цьому в інформаційній системі ІКП закриваються із встановленням дати закриття за умов:

- погашення сум податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафних санкцій та пені та/або списання сум податкового боргу, штрафних санкцій та пені;

повернення платнику помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та/або списання до бюджетів за заявою платника;

- повернення платнику помилково та/або надміру сплачених коштів єдиного внеску та/або списання до фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за заявою платника;

- відсутності розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань, податкового боргу або іншої заборгованості, контроль за справлянням якої покладено на податкові органи, яка може бути розстрочена (відстрочена) згідно з чинним законодавством, не погашених на дату закриття ІКП;

- повноти відображення в ІКП результатів контрольно-перевірочної роботи.

Інформація щодо нарахувань та надходжень платежів до бюджетів за платниками, у яких закриті ІКП, враховується в звітності податкових органів до кінця відповідного року, у якому відбулось таке нарахування та/або сплата.

За наявності грошових зобов`язань або податкового боргу, або неузгоджених сум грошових зобов`язань, які оскаржуються в адміністративному або судовому порядку, податковий орган не здійснює подальші процедури щодо закриття ІКП до їх погашення або визнання такого боргу безнадійним та його списання у порядку, визначеному статтею 101 розділу II Кодексу.

За наявності нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску або боргу (недоїмки) з єдиного внеску, податковий орган не здійснює подальші процедури щодо зняття платника єдиного внеску з обліку до їх сплати (погашення) або списання такого боргу (недоїмки) у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Абзацом 7 ч.4 ст.25 Закон №2464 визначено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом №449 від 20.04.2015р., Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо, зокрема, вимога податкового органу про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з Порядком №5, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу.

Відповідно до пункту 1 глави 1 Розділу II Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Згідно з главою 2 Розділу II Порядку, з метою забезпечення контролю за правильністю відкриття/закриття ІКП в інформаційній системі щодекадно забезпечується автоматичне формування реєстрів контролю: реєстр контролю ІКП, відкритих в інформаційній системі, які не відповідають Переліку форм ІКП; реєстр контролю наявності відкритої ІКП за платником, стосовно якого в ЄДР внесено запис про припинення; реєстр контролю наявності ІКП без ознаки «Платник відсутній в реєстрі» відкритої платнику, якого не включено / виключено з реєстру платників певного податку.

Наявні записи в реєстрах контролю не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, що здійснює облік платежів, шляхом усунення помилок: у разі виявлення невідповідностей між ІКП, відкритими в інформаційній системі, та Переліком форм ІКП - здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП; у разі виявлення ІКП, відкритої за платником, якого не включено / виключено з реєстру платників певного податку,- здійснюється перекодування такої ІКП з ознакою «Платник відсутній в реєстрі».

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об`єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом.

Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов`язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року в адміністративній справі № 826/9288/18.

Судом наголошується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Європейський суд з прав людини у пункті 75 рішення від квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) зазначив, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Суд вважає, що для ефективного поновлення порушеного права необхідною умовою є існування чіткого зв`язку між правопорушенням та способом захисту права, тобто метою судового захисту має бути усунення перешкод в реалізації права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе.

Отже, вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак, суд доходить висновку, що зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення всіх сум недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є ефективним способом захисту прав та інтересів позивача, такий спосіб відповідає вимогам чинного законодавства та не позбавляє суб`єкта владних повноважень дискреційного розсуду, адже такий обов`язок прямо передбачений нормативно-правовим актом.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1211,21 грн. за подання позовної заяви та судовий збір в розмірі 908,40 грн. за подання заяви про забезпечення позову, а тому вказані суми підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Великомихайлівський відділ державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3646-54У від 11.02.2021 року на суму 5211,36 грн; №Ф-3646-54У від 06.11.2020 року на суму 14557,84 грн; №Ф-3646-54У від 05.06.2019 року на суму 5211,36 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, Одеська обл., 65044) внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) шляхом виключення всіх сум недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, Одеська обл., 65044) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,21 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, Одеська обл., 65044) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати з оплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у сумі 908,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна