Рішення

від 02.09.2024 по справі 160/16736/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 рокуСправа №160/16736/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "ВІЗАРД ЛТД" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0140210706 від 01.04.2024, винесене ГУ ДПС у Дніпропетровській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 014020070 від 01.04.2024, винесене ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що під час проведення податковим органом документальної позапланова виїзної перевірки з питання законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, позивачем було надано всі первинні документи, які свідчать про наявність факту реального вчинення господарських операцій, які впливають на формування суми від`ємного значення та показника бюджетного відшкодування. У зв`язку з чим прийняті на підставі акту перевірки податкові повідомлення-рішення, на переконання позивача є протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі №160/16736/24. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

У відзиві на позовну заяву Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не погоджується з позовними вимогами, зазначаючи наступне.

ТОВ «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» до перевірки не надано норми витрат сировини у виробництво по видах продукції, норми виходу готової продукції, калькуляцію із деталізацією сировини та інших витрат, що формують собівартість продукції, акти списання матеріалів (сировини), на підставі яких сформовано відповідні записи в регістрах бухгалтерського обліку., а саме зерна для попкорну для отримання напівфабрикату у вигляді попкорну тобто розкритого зерна, олії, солі, цукру, ароматизаторів, барвників, сумішей харчових та ін. в асортименті.

Протягом липня-листопада 2023 року ТОВ «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» не здійснювало придбання цукерок в асортименті, шоколаду гарячого, чаю в асортименті, кави в зернах та розчинної в асортименті, а також, згідно з бухгалтерськими документами наданими до перевірки, не використовувало у виробництві. Таким чином ТОВ «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» безпідставно списано у виробництво ТМЦ на суму 763 174,99 грн.

З огляду на зазначене, неможливо зробити висновок щодо використання списаних запасів в перевіряємому періоді ТОВ «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» як таке, що використано в межах господарської діяльності платника податків.

Надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку.

Позивачем у відповіді на відзив підтримані позовні вимоги і окремо зазначено, що відповідачем документально не було підтверджено, що позивач використав зазначені ТМЦ поза межами господарської діяльності підприємства, а також такі підтвердження не відображаються в Акті перевірки.

Отже, використання ТМЦ у господарській діяльності позивача є правомірним та законним, що підтверджується зазначеними у позовній заяві доводами та доказами, що виключає необхідність коригуванням податкового кредиту шляхом складання податкової накладної на підставі підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України.

Переміщення зазначених ТМЦ (цукерок в асортименті, шоколаду гарячого, чаю в

асортименті, кави в зернах та розчинної в асортименті) у виробництво підтверджується подальшим виготовленням та реалізацією продукції, до складу якої вони входять.

До перевірки позивачем було надано всі необхідні документи, які запитував відповідач, що підтверджується п. 2.13 Акту перевірки від 15.02.2024.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

На підставі направлень від 31.01.2024 №548-551, виданих Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області та наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №160-п від 18.01.2024 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ФІРМА ВІЗАРД ЛТД» (код ЄДРПОУ 41156891), у відповідності до п. 19-1.1 ст. 19-1, пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп 78.1.8 п. 78.1 с. 78, п. 82.2. ст. 82, пп.69.2 п. 69 підрозділу 10 розділ ХХ Податкового кодексу України, посадовими особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ФІРМА ВІЗАРД ЛТД» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.12.2023 року №9346768309 від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 20608688 грн., у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету у сумі 19077597 грн., з урахуванням періодів формування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, у т. ч. уточнюючого розрахунку від 24.01.2024 року №9007860775 від`ємне значення становить 8819018 грн., заявлено до відшкодування -7271261 грн.

Результати перевірки оформлені в акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» (код ЄДРПОУ 41156891) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 20608688 грн., у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету у сумі 19077597 грн. з урахуванням періодів формування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків від 15.02.2024 №335/04-36-07-06/41156891.

11.03.2024 позивачем до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області були подані заперечення на акт перевірки з документами.

В листі від 25.03.2024 №20174/6/04-36-07-06-10 «Про результати розгляду заперечень» Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомило про часткове задоволення заперечень товариства.

На підставі акту перевірки з урахуванням розглянутих заперечень платника податків, контролюючим органом було винесено 2 податкових повідомлення-рішення від 01.04.2024:

№0140210706, яким донараховано завищену суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2023 року в розмірі 152635,00 грн.;

№014020070, яким нараховано штраф в розмірі 3400,00 грн.

За результатом розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення, Державною податковою службою України 23.05.2024 прийнято рішення №15328/6/99-00-06-01-04-06, яким скарга була залишена без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення без змін.

Підставою для прийняття ППР №0140210706 від 01.04.2024 було те, що ТОВ «ФІРМА ВІЗАРД ЛТД» по податковій декларації з ПДВ за листопад 2023 року в порушення п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 189.1 ст. 189, п. п. 198.1, п. 198.5 , 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, занижено податкові зобов`язання з ПДВ за червень 2023 року на 152635 грн. в частині списання у виробництво (Дт231-КТ281) цукерок в асортименті, шоколаду гарячого, чаю в асортименті, кави в зернах та розчинної в асортименті на загальну суму 915810 грн. в тому числі на суму ПДВ 152635,00 грн., що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ (рядок 19) декларації за листопад 2023 року на 152635 грн. та як наслідок завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду (рядок 21 ) декларації за листопад 2023 року на 152635 грн.

Позивач не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями рішеннями, звернувся з позовом до суду.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Пунктом.61.1 ст. 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Абзацом 1 п.75.1.ст. 75 ПК України встановлено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичних перевірок.

Згідно пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК Українигосподарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п.44.1 ст. 44 ПК України).

Пунктом44.2 ст. 44 ПК Українипередбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до положень п.189.1 ст. 189 ПК Україниу разі здійснення операцій відповідно допункту198.5статті 198цьогоКодексубаза оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

За п.198.1 ст.198 ПК Українидо податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленоюпунктом193.1статті 193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК Україниплатник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно допункту189.1статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно достатті 196цього Кодексу(крім випадків проведення операцій, передбаченихпідпунктом196.1.7пункту 196.1 статті 196цьогоКодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197,підрозділу 2розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбаченихпідпунктом197.1.28пункту 197.1 статті 197 цьогоКодексута операцій, передбаченихпунктом197.11статті 197 цьогоКодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбаченихпунктом189.9статті 189цьогоКодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілейрозділу V цього Кодексутакі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно допункту200-1.3статті 200-1цьогоКодексуна момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно допункту200-1.3статті 200-1цьогоКодексуна момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 ст. 201ПК Українипередбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За змістомп. 201.10 ПК Українипри здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідач вважає, що позивачем ТМЦ ( цукерки в асортименті, шоколад гарячий, чай в асортименті, кава в зернах та розчинна в асортименті) були використані не у господарській діяльності підприємства, списані у виробництво без документального підтвердження операцій.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем були надані під час перевірки і до заперечень до акту перевірки внутрішні документи щодо переміщення ТМЦ у виробництво у вказаний період і з виробленої продукції за період, що перевірявся, копії технологічних інструкцій, відеозапис процесу приготування екстрактів (кави в зернах та чаю), що підтверджує можливість самостійної переробки товариством ТМЦ.

Відповідачем не спростовано використання позивачем ТМЦ поза межами господарської діяльності товариства.

Той факт, що позивачем протягом липня-листопада 2023 не здійснювалось придбання вказаних ТМЦ для використання у виробництві, не виключає можливості їх придбання до перевіряємого періоду.

При цьому, відсутність окремих облікових документів не може слугувати підставою для висновку про повну відсутність на підприємстві сировини, з якої постійно вироблялись і виробляються продукти з подальшою реалізацією.

За правовим висновком Верховного Суду у постанові від 12.06.2018 у справі №825/3419/14 наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та для відмови платнику ПДВ у формуванні податкового кредиту за рахунок сум цього податку у ціні придбаних товарів (послуг), якщо інші об`єктивні дані свідчать про зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що товариством не було надано норми витрат сировини у виробництво по видах продукції, норми виходу готової продукції, калькуляцію із деталізацією сировини та інших витрат, що формують собівартість продукції, акти списання матеріалів (сировини), на підставі яких сформовано відповідні записи в регістрах бухгалтерського обліку, а саме цукерок в асортименті, шоколаду гарячого, чаю в асортименті, кави в зернах та розчинної на суму 763175 грн., сума ПДВ 152635 грн.

Чинне законодавство не містить визначення поняття калькуляція і відповідно не вимагає оформлення документа з такою назвою. На практиці калькуляція собівартості одиниці виготовленої продукції визначається як обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт і послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат, яка за своє суттю може бути плановою та нормативні калькуляції, що складаються за даними бухгалтерського обліку; фактичні калькуляції. Калькуляція собівартості продукції за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного бухгалтерського документу та використовується для попереднього визначення ціни продукції перед здійсненням виробництва для планування витрат, які можуть в подальшому змінюватись, що не заборонено законодавством. Проте формування витрат не було предметом перевірки.

Верховним Судом у справах №804/5840/16 та №160/11773/21 зроблено висновок, що такі документи, як калькуляції, технологічні картки, картки розкрою тощо не є первинними бухгалтерськими документами у розумінні вимогЗакону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у зв`язку з чим, віднесення цих документів податковим інспектором до первинних бухгалтерських документів є безпідставним.

Щодо списання у виробництво ТМЦ (цукерок в асортименті, шоколаду гарячого, чаю в асортименті, кави в зернах та розчинної в асортименті) у виробництво, то таке списання не відбувається, оскільки актив передається на переробку або прямо використовується у виробництві.

Переміщення ТМЦ підтверджується подальшим виготовленням та реалізацією продукції, до складу якої вони входять.

Позивачем були надані технологічна інструкція «по приготуванню екстракту чаю для подальшого використання у виробництві карамелізованого попкорну», технологічна інструкція «по приготуванню екстракту кави для подальшого використання у виробництві карамелізованого попкорну» «та використання напою сухого розчинного зі смаком молочного шоколаду або шоколаду гарячого для вендингу для приготування карамелізованого попкорну», уточнення до уніфікованих рецептур по приготуванню різних видів попкорна, які прямо відображають використання зазначених ТМЦ у приготуванні різних видів попкорну, тим самим використання ТМЦ у господарській діяльності підприємства.

Таким чином, товариство не мало обов`язку нараховувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість (в тому числі, відповідно до норм пункту 198.5 статті 198 ПК України) та реєструвати податкові накладні за такими операціями, оскільки існує пряма пов`язаність витрат позивача на виробництво готової продукції з виробничою діяльністю підприємства та, як наслідок, правомірність віднесення до складу витрат платником податків витрат, пов`язаних з виробництвом.

Щодо посилання податкового органу на неподання позивачем всіх необхідних документів під час перевірки, то такі доводи спростовуються самим відповідачем, який у п. 2.13 акту перевірки від 15.02.2024 вказав, що в ході проведення перевірки акти про ненадання (відмову від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації про відмову керівника платника податків або уповноваженої особи від підписання зазначених актів, про відмову від проведення інвентаризації на вимогу контролюючого органу, не складались.

Тобто, відповідач визнав надані позивачем документи для перевірки достатніми.

Слід також зазначити, що відповідно до до п. 86.7. ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки та як вбачається з матеріалів справи подавались позивачем в межах визначеного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду із даним позовом було сплачено судовий збір у сумі 3028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №1091від 27.06.2024.

Позивач просить також стягнути витрати на правничу допомогу у сумі 30000,00 грн.

Відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення відноситься до основних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.1,ч.2ст. 16 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частин 1,2, 4, 5ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ч.1.ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За визначенням п.4 ч. 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідност. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За договором про надання правничої допомоги №1113/01-23 від 13.11.2023, укладеного між ТОВ «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» (Клієнт) і адвокатом Ясир С.А. (Адвокат) , Адвокат приймає на себе обов`язок по наданню Клієнтові захисту та правової допомоги, а Клієнт приймає на себе обов`язок сплатити Адвокату гонорар за надання захисту та правової допомоги.

Пунктом 4 договору встановлено, що за надання правової допомоги клієнт зобов`язаний сплатити адвокату гонорар. Розмір та порядок сплати гонорару визначається сторонами в додатковій угоді до даного договору. Клієнт компенсує адвокату всі прямі та непрямі витрати, пов`язані з наданням правової допомоги, а саме: судові збори, витрати на експертні дослідження, транспортні та поштові витрати тощо. У випадку відсутності коштів на компенсування таких витрат клієнт зобов`язаний повідомити адвоката про це та погоджується з тим, що відмова у вжитті запропонованих адвокатом заходів через відсутність коштів на їх сплату може вплинути на результативність захисту (правової допомоги) та зобов`язується не пред`являти адвокату претензій п.4 Договору.

26.06.2024 сторонами підписано до договору Додаткову угоду №2606-2, в якій погодили, що розмір гонорару Адвоката за надання професійної правничої допомоги Клієнту по справі в суді першої інстанції складає 30000,00 грн не залежно від обсягу проведених робіт/наданих послуг.

Клієнт зобов`язаний сплатити Адвокату гонорар за надання професійної правничої допомоги, в обсягах та розмірі, встановленому в п. 1 даної Додаткової угоди, в будь-якій не забороненій законом формі, протягом 30 календарних днів, з дати набрання чинності рішенням суду.

Акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) з професійної правничої допомоги будуть підписані між сторонами по факту виконаних робіт.

Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) з професійної правничої допомоги від 26.06.2024, адвокатом були надані наступні роботи/послуги:

вивчення та аналіз наданих документів 4 год.;

аналіз судової практики в аналогічних судових спорах з використанням даних реєстрів судових рішень 2 год.;

написання позовної заяви про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0140210706 від 01.04.2024, №014020070 від 01.04.2024 8 год.;

складання та завіряння додатків до позовної заяви та направлення позовної заяви з додатками до суду 2 год.

Розмір гонорару адвоката складає 30000,00 грн.

За правилами частин 6, 7ст. 134 КАС Україниу разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто, суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов`язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.

Відповідачем заяви про зменшення суми витрат на правничу допомогу подано не було. Разом з тим суд при вирішенні стягнення розміру понесених витрат на правничу допомогу виходить з наступного.

За приписамист. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»видами адвокатської діяльності є, зокрема, 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави (п.1); 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (п. 2).

Суд зазначає, що вивчення і аналіз документів, аналіз судової практики, складання та завірення додатків до позовної заяви входятьдопідготовки позовної заяви і не можуть бути виділені в окремі види адвокатської діяльності, а направлення позовної заяви до суду не є видом правничої допомоги.

Дана справа є справою незначної складності і розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, більшість наданих до позовної заяви документів є в наявності у позивача, а отже не потребували багато часу для їх знаходження і витребування у інших осіб.

За правовою позицією Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі№200/14113/18-а суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що витрати позивача на правничу допомогу можуть бути зменшені та підлягають частковому відшкодуванню, а саме в сумі 8000,00 грн. що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» (вул. Малиновського Маршала, буд. 124, м. Дніпро, 49022, код ЄДРПОУ 41156891) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-А м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0140210706 від 01.04.2024, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 014020070 від 01.04.2024, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, буд. 17-А м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» (вул. Малиновського Маршала, буд. 124, м. Дніпро, 49022, код ЄДРПОУ 41156891) судові витрати з оплати судового збору у сумі 3028,00 грн. і витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене в строки, передбаченістаттею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона