Рішення

від 10.09.2024 по справі 320/11136/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2024 року справа №320/11136/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акватрейд Групп» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

в с т а н о в и в:

у березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Акватрейд Групп» (ТОВ «Акватрейд Групп», товариство) звернулось до суду з позовом до Київської митниці (митниця, митний орган).

Просили суд скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA100230/2023/610119/1 від 06.09.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100230/2023/000704 від 06.09.2023.

У зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам процесуального закону, керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалою від 14.03.2024 позов залишив без руху з наданням позивачеві строку для усунення виявлених недоліків.

10.04.2024, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначило, що при митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, їх митна вартість визначалась за основним методом - ціною договору (контракту), відповідні відомості заявлялися у декларації митної вартості, до якої додавалися усі необхідні документи для підтвердження ціни. Вказали, що митний орган відповідних документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для витребування додаткових документів. Звертали увагу і на те, що джерело інформації, використане при прийнятті рішення про коригування митної вартості не є релевантним і не може бути порівнюваним із цим випадком.

Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову. Зазначили, що у межах спірних відносин усі дії та рішення посадових осіб митного органу є аргументованими, відповідають та засновані на вимогах законодавства з питань державної митної справи. Також вказали, що документи, надані до митного оформлення, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містили розбіжності. Наголошували на обов`язку декларанта довести заявлену митну вартість. Також звернули увагу, що обов`язку зазначення у рішенні про коригування митної вартості таких даних як порівняння характеристик оцінюваного товару та товару, ціна якого взята за основу коригування, - у митниці немає.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Акватрейд Групп» (код ЄДРПОУ 43611734), зареєстроване 06.05.2020, його місцезнаходження 49074, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Слобожанський, буд. 117; основний вид діяльності 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Так, 18.07.2022 товариством «Акватрейд Групп» (покупець) укладено контракт №1807/2022/UA із компанією Aquapolis Sp.Z O.O. (у подальшому змінила назву на Aquamonkey Limited Liability Company) (продавець), за умовами якого продавець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених контрактом, постачати і передавати у власність покупцю продукцію, а покупець приймати і оплачувати її. Найменування, асортимент, одиниці виміру, кількість і ціни товару встановлюються у відповідних інвойсах на постачання, які є невід`ємною частиною контракту (а.с.14-18).

Товар поставляється окремими партіями. Поставка товару здійснюється партіями, сформованими на підставі замовлення покупця (пункт 1.3 контракту).

Ціни за одиницю товару визначаються у відповідних інвойсах на кожну партію. Поставка здійснюється на умовах EXW Інкотермс 2010 Варшава, Польща (пункти 2.1 і 2.2 контракту).

Покупець здійснює оплату кожної партії товару з відстрочкою платежу у 90 календарних днів від дати інвойсу (пункт 3.1 контракту).

У інвойсі від 01.09.2023 №FS-EXP-0059/09/23, загальна ціна товару 19703,15 Євро (Winter float-Length 0.5 артикул 97105 - 8600 штук, Winter plug rubber 1/25 артикул 97001 - 1680 штук, Winter plug rubber 1.5 артикул 97002 - 1800 штук, Winter plug rubber 2 артикул 97003 - 400 штук, Sample Vacuum cleaner 73292 артикул 73292100 - 1 штука).

Як пояснив позивач, що не заперечується митницею, такий товар призначено для догляду за водою у плавальних басейнах.

Так, 06.09.2023 до Київської митниці, на підставі договору про надання митно-брокерських послуг, товариством «Шерп» подано електронну митну декларацію №23UA100230018758U7, у якій для митного оформлення задекларовано товар «пластикові вироби для зменшення тиску льоду на поверхню басейну, зимовий пластиковий поплавок, вироби гумометалеві, обладнання для плавальних басейнів, пилососи з умонтованим електродвигуном побутові, призначені для чищення стінок, дна середніх басейнів» (а.с.21-23).

Митна вартість товару зазначена у Євро у сумі 19703,15 і визначена за основним методом (ціною договору).

На підтвердження заявленої товариством «Акватрейд Групп» митної вартості товару, разом із митною декларацією, до митного органу подано наступні документи (що стверджувалось позивачем і підтверджується наявними у матеріалах справи доказами):

- контракт від 18.07.2022 №1807/2022/UA;

- додаткова угода №1 від 30.12.2022;

- додаткова угода №3 від 23.03.2022;

- інвойс від 01.09.2023 №FS-EXP-0059/09/23 (декларація про походження товару);

- CMR №0109231 від 01.09.23;

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №23 UA100230018642U5 від 05.09.2023;

- інвойс за яким продавець придбав товар у постачальника №52763134 від 17.07.2023;

- заява про те, що товари не включено в реєстр радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, заборонених до застосування та ввезення на територію України від 06.09.2023;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №2310489 від 01.09.2023 (довідка про транспортні витрати);

- автотранспортну накладну від 01.09.2023 №0109231;

- договір про надання послуг митного брокера від 15.12.2019 №LLC/SCH-52/19;

- договір про надання транспортно-експедиційних послуг із ТОВ «Шерп» від 15.12.2019

- опис від 06.09.2023;

- фото від 06.09.2023;

- копію митної декларації країни відправлення від 30.08.2023 №23S01RTI0A/82710/1449;

- копію митної декларації країни відправлення від 30.08.2023 №23PL301010E1214338 від 02.09.2023.

У свою чергу, митниця направила декларанту електронне повідомлення, у якому зазначила, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, а саме - надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів не містять усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару (яка підлягає сплаті) та зобов`язали декларанта надати додаткові документи:

1) виписку з бухгалтерської документації;

2) транспортні документи;

3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

5) банківські платіжні документи.

06.09.2023 товариство повідомило про відсутність можливості подати інші документи.

06.09.23 відповідачем прийнято рішення UA100230/2023/610119/1 про коригування митної вартості товарів (а.с.24-25); визначено митну вартість товарів, перерахованих у за резервним методом.

У такому рішенні вказано, що за результатами опрацювання документів поданих разом з митною декларацією встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, у зв`язку із таким:

1) згідно пункту 3.1 (умови платежу) зовнішньоекономічного контракту від 18.07.2022 № 1807/2022/UA покупець здійснює оплату кожної партії товару з відстрочкою 90 календарних днів з дати інвойсу, однак в інвойсі від 01.09.2023 FS-EXP-0059/09/23 зазначена дата відстрочення платежу до 20.10.2023 (50 календарних днів);

2) згідно інвойсу від 01.09.2023 FS-EXP-0059/09/23 зазначено, що загальна вага нетто складає 17223,40 кг, що відрізняється від загальної ваги нетто в митній декларації, а саме -18223,40 кг (різниця становить 1000 кг);

3) згідно пункту 2.6 зовнішньоекономічного контракту від 18.07.2022 №1807/2022/UA продавець зобов`язаний надати покупцю пакувальний лист, в свою чергу в графі 44 митної декларації зазначеного документу не надано;

4) у поданому документі «опис» від 06.09.2023 зазначено товар 1 Aquaviva артикул 97003, а в інвойсі від 01.09.2023 вказано артикул 97105.

Також резюмовано, що подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару - раніше визнана (визначена) митним органом митна вартість товару №1 за митними деклараціями від 28.07.2023 UA500500/2023/26026 та UA100230/2023/14737 від 11.07.2023. Рівень митної вартості товару згідно джерела інформації, враховуючи також витрати на транспортування та страхування, 1,67 $/кг. Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу визначення митної вартості, відповідно до статті 64 Кодексу.

У цей же день виписано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100230/2023/000704 (а.с.26-27).

Товариство заявило товари, перераховані у оскаржуваному рішенні, за митною декларацією №23UA10023001878U6 (а.с.28), з урахуванням визначеної відповідачем митної вартості, забезпечивши фінансові гарантії митних платежів на суму 101098,03 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.

За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України (МК України, Митний кодекс), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

За положеннями частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (частина третя статті 318 МК України).

За змістом частини першої статті 248 Митного кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

У силу вимог частини першої статті 257 цього Кодексу декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Положеннями статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

За приписами статтей 49, 50 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 54 Митного кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За нормами статті 58 Митного кодексу метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

За змістом статті 53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини п`ятої статті 53 Митного кодексу забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.

Таким чином законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За положеннями частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У силу вимог частин восьмої та дев`ятої статті 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Водночас норми МК України зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у достовірності заявленої митної вартості товарів, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.01.2023 року у справі №813/713/18, від 096.09.2022 у справі №826/2187/16, від 21.05.2021 у справі №820/307/17 та інших.

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни), письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

За змістом статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; мінімальної митної вартості; довільної чи фіктивної вартості.

Так, зауваження митниці у досліджуваному випадку полягали у наступному: 1) різній кількості днів відстрочки оплати у контракті і інвойсі; 2) зазначенні ваги у 17223,40 кг у інвойсі, а у митній декларації 18223,40 кг; 3) відсутності пакувального листа; 4) зазначенні у описі і у інвойсі різних артикулів товару.

Стосовно визначення строку оплати, то така обставина, зважаючи на положення статті 53 МК України, не може слугувати підставою неможливості підтвердження митної вартості, тим більше на час митного оформлення оплати ще не було здійснено.

Верховний Суд у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16 зазначив: «...розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів у достовірності задекларованої митної вартості. Зокрема, це може відбуватися, коли декларант надав документи, які підтверджують всі складові митної вартості, сплату визначеної згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту ціни за товар і послуг зі страхування тощо, вартість яких відповідно до чинного законодавства включена до митної вартості...».

Щодо вказівки митного органу на вагу товару у інвойсі від 01.09.2023 у 17223,40 кг, то, як вбачається зі змісту цього інвойса (а.с.20), загальна вага нетто становить 18223,40 кг, а загальна вага брутто 20389,20 кг, у митній декларації - 18017 кг.

Тобто заначений відповідачем показник є помилковим і не відповідає наявним у матеріалах справи документам.

Стосовно необхідності надання пакувального листа, то суд враховує, що у пункті 2.3 контракту від 18.07.2022 обумовлено, що ціна товару включає також вартість пакування та маркування, вартість оформлення супровідних документів на товар. При цьому, за змістом частини десятої статті 58 Митного кодексу при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати, понесені покупцем вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

У зв`язку із цим, суд погоджується із доводами товариства про те, що відсутність пакувального листа, враховуючи, що пакування не оплачувалося окремо, а включалося у ціну договору, не може впливати на можливість визначення митної вартості товару.

Щодо зауважень митниці про вказівку в описі із посиланням на товар «зимова заглушка» артикулом 97003, а в інвойсі з артикулом 97105, то суд зазначає, що, по-перше, у інвойсі містилася інформація про чотири види зимових заглушок і поплавків із артикулами 97105, 97001, 97002, 97003; по-друге, товар у наданому митним органом описі (а.с.114зв.) із артикулом 97105 (0,5 м) відповідає інформації про нього в інвойсі № №FS-EXP-0059/09/23 від 01.09.2023 (а.с.20). Будь-які докази протилежного відсутні у матеріалах справи.

Також суд зазначає, що митницею у відзиві вказувалось на те, що у CMR від 01.09.2023 №0109231 міститься відмітка перевізника «KREMAUTOTRANS P E», а довідка про транспортні витрати №2310489 від 01.09.2023, договір-доручення від 15.12.2019 № LLC/SCH-028/19, видані ТОВ «ШЕРП», що свідчить про факт залучення третьої особи-перевізника; а ніяких документів про здійснення транспортно-експедиційного обслуговування особою «KREMAUTOTRANS P E» до органу митного оформлення надано не було.

Разом із тим, суд наголошує, що під час митного оформлення і прийняття рішення про коригування митної вартості відповідач не вказував претензій до підтвердження витрат на транспортування та відповідних документів, жодних зауважень стосовно цієї складової митної вартості в рішенні про коригування не відображено.

У відзиві митний орган звертав увагу і на платіжну інструкцію від 27.09.2023 №163, надану після винесення оскаржуваного рішення, зокрема, на відсутність підпису і печатки уповноважених осіб банку, посилання у ній лише на зовнішньоекономічний договір без вказівки інвойсу. Суд, у свою чергу, зазначає, що такий документ не досліджувався під час прийняття рішення про коригування митної вартості; до того ж, за правилами статті 53 Митного кодексу банківські платіжні документи підтверджують митну вартість товару лише, якщо на момент митного оформлення декларантом оплачено рахунок за товар.

У зв`язку із наведеним, такі зауваження відповідача у відзиві суд відхиляє.

Стосовно застосування резервного методу у випадку, який розглядається.

Суд вказує на те, що митний орган в оскаржуваному рішенні не зазначив кількість товарів, вартість, вагу, країну походження, характеристики на підставі яких правил Інкотермс були поставлені товари, взяті за основу при коригуванні митної вартості.

Так, судом досліджені митні декларації, які слугували джерелом інформації для коригування митної вартості у спірному випадку (а.с.122-152), при цьому у декларації від 28.07.2023 інша валюта договору, інші умови поставки, інша країна постачання, також виробники товарів у цих деклараціях різні. Також відповідач не надав пояснень стосовно визначення до товарів, які розраховуються у штуках, вартості за кілограм продукції. При цьому, митна вартість митницею була розрахована виходячи із ціни 1,67 долари за кілограм, а валютою розрахунку по договору позивача із контрагентом було Євро.

Разом із тим, за правилами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Також суд звертає увагу, що протиправність невмотивованого та безпідставного витребування митним органом додаткових документів підтверджується також правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.04.2021 у справі №808/1402/18, адміністративне провадження №K/9901/4996/19, якою визначено, що: «Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності».

Крім того, відповідач в електронному повідомленні зобов`язав позивача надати додаткові документи, проте, не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести митному органу правильність визначення митної вартості товару за основним методом.

Суд зазначає, що за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

У свою чергу, контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Зважаючи на викладене, у досліджуваному випадку митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, не довів об`єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів, а також не обґрунтував наявність підстав для застосування резервного методу визначення митної вартості і його правильності.

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Із урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

За змістом частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з платіжної інструкції №32 від 05.03.2024 позивачем сплачено судовий збір у сумі 6056 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 6056 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб`єкта владних повноважень, який прийняв оскаржуване рішення.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100230/2023/610119/1 від 06.09.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100230/2023/000704 від 06.09.2023.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акватрейд Групп» (код ЄДРПОУ 43611734, місцезнаходження: 49074, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Слобожанський, буд. 117) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ ВП: 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Гавела Вацлава, буд. 8-А) судовий збір у розмірі 6056 грн. (шість тисяч п`ятдесят шість гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.