Рішення

від 10.09.2024 по справі 380/14187/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2024 рокусправа № 380/14187/24

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Крутько О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення начальника 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) старшого лейтенанта ОСОБА_2 про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 20 червня 2024 року.

Позовні вимоги мотивовані наступним: ОСОБА_1 є особою, що має на утриманні чотирьох дітей віком до 18 років та не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Позивач під час здійснення прикордонного контролю пред`явив уповноваженій службовій особі відповідача документи, які підтверджують його право на виїзд з України і в`їзд в Україну та документи на підтвердження того, що на утриманні позивача перебуває четверо дітей віком до 18 років. Позивач мав при собі військово-обліковий документ (тимчасове посвідчення військовозобов`язаного від 10.01.2024 року із вклеєним штрих кодом) та оновлену інформацію в мобільному додатку Резерв+. Відтак, позивач вважає, що має право для перетину кордону і у відповідача не було жодних підстав для відмови в реалізації ним такого права.

Відповідач проти позову не заперечив, відзиву на позовну заяву не подав, про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

20 червня 2024 року ОСОБА_1 з метою перетину державного кордону України прибув у пункт пропуску «Шегині», де пред`явив для проведення паспортного контролю уповноваженій особі підрозділу охорони державного контролю такі документи:

- закордонний паспорт НОМЕР_1 виданий 16 січня 2018 року;

- тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 , видане ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 майором ОСОБА_3 10 січня 2024 року (зі штрих кодом);

- свідоцтво про народження НОМЕР_3 ОСОБА_4 , видане Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 02 грудня 2023 року;

- свідоцтво про народження НОМЕР_4 ОСОБА_5 , видане Франківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 08 вересня 2020 року;

- свідоцтво про народження НОМЕР_5 ОСОБА_6 , видане Личаківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області 03 листопада 2016 року;

- свідоцтво про народження НОМЕР_6 ОСОБА_7 , видане Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції 14 січня 2011 року.

Також при проведенні паспортного контролю уповноваженій особі підрозділу охорони державного контролю позивач пред`явив офіційний додаток від Міноборони Резерв+, де була вказана оновлена 18 червня 2024 року інформація з реєстру Оберіг та зазначено, що ОСОБА_1 має відстрочку від призову на військову службу до 30.12.2024.

20 червня 2024 року за результатами проведеного паспортного контролю, начальник 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) старший лейтенант ОСОБА_2 прийняв рішення про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Причиною відмови зазначено, що вищезазначений громадянин не зміг надати до паспортного контролю необхідні документи, які дають право на виїзд з України в умовах дії правового режиму воєнного стану відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57 «Про затвердження правил перетинання державного кордону громадянами України».

Не погодившись з цим рішенням позивач звернувся до суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу частини першої статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Зазначеному кореспондує стаття 1 Закону України від 21 січня 1994 року № 3857-XII «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (далі - Закон № 3857-XII).

Водночас, статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 64 Основного Закону конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Разом із тим, частиною другою цієї ж статті Конституції України визначено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Визначення воєнного стану міститься у статті 1 Закону України від 12 грудня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) та означає особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з положеннями пункту 6 частини першої статті 8 Закону № 389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Відповідно до указаної норми Закону № 389-VIII постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1455 затверджено Порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, пунктом 8 якого (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».

Згідно з пунктом 3 Указу № 64/2022 у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону № 389-VIII.

В подальшому воєнний стан неодноразово продовжений відповідними Указами Президента України.

Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Відповідно до статті 1 Закону № 3543-ХІІ (у редакції на час виникнення спірних відносин) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Поряд з тим, статтею 23 Закону № 3543-ХІІ врегульовано підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Так, частиною першою цієї статті передбачений перелік військовозобов`язаних осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, зокрема згідно ч.1 цієї статті не підлягають призову на військову службу під час мобілізації - жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці( п.3).

Порядок перетинання громадянами України державного кордону визначені Правилами № 57.

Відповідно до пункту 2 цих Правил (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну:

1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

2) дипломатичний паспорт;

3) службовий паспорт;

4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий);

5) посвідчення особи моряка;

6) посвідчення члена екіпажу.

У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.

Згідно з пунктом 2-6 Правил № 57 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому і третьому частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також пункті 2-14 цих Правил.

Статтею 6 Закону України від 05 листопада 2009 року № 1710-VI «Про прикордонний контроль» (далі також - Закон № 1710-VI) закріплено, що перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.

Початком здійснення прикордонного контролю особи, транспортного засобу, вантажу є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України.

Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.

Як обумовлено частиною третьою статті 14 Закону № 1710-VI особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право оскаржити відповідне рішення згідно із Законом України "Про звернення громадян" або до суду. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії. Оскаржене рішення може бути скасовано чи змінено начальником органу охорони державного кордону або скасовано та визнано нечинним судом.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 є громадянином України, який 20.06.2024 прибув до міжнародного автомобільного пункту пропуску «Шегині» з метою виїзду за кордон. До паспортного контролю позивач пред`явив такі документи: закордонний паспорт НОМЕР_1 виданий 16 січня 2018 року; тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 видане ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 майором ОСОБА_3 10 січня 2024 року; свідоцтво про народження НОМЕР_3 ОСОБА_4 , видане Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 02 грудня 2023 року; свідоцтво про народження НОМЕР_4 ОСОБА_5 , видане Франківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 08 вересня 2020 року; свідоцтво про народження НОМЕР_5 ОСОБА_6 , видане Личаківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області 03 листопада 2016 року; свідоцтво про народження НОМЕР_6 ОСОБА_7 , видане Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції 14 січня 2011 року. Також при проведенні паспортного контролю уповноваженій особі підрозділу охорони державного контролю позивач пред`явив офіційний додаток від Міноборони Резерв+, де була вказана оновлена 18 червня 2024 року інформація з реєстру Оберіг та зазначено, що ОСОБА_1 має відстрочку від призову на військову службу до 30.12.2024 року.

Відповідно до вищевказаного пункту 2-6 Правил № 57 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також пункті 2-14 цих Правил.

Перелік категорій військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, наведений у статті 23 Закону № 3543-ХІІ. За частиною першою цієї статті до таких осіб належать, зокрема, жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Згідно поданих позивачем на розгляд уповноваженої особи відповідача документи, копії яких також долучено до матеріалів справи, ОСОБА_1 належить до категорії осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, визначеним частиною 1 статті 23 Закону № 3543-ХІІ та відповідно до пункту 2-6 Правил № 57 має право на перетин державного кордону.

Суд звертає увагу, що позивач пред`явив до паспортного контролю представнику Державної прикордонної служби України належні документи, у тому числі військово-облікові документи, які давали підстави для прийняття позитивного рішення уповноваженими посадовими особами, які здійснюють прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України.

Окрім того, суд враховує, що позивач є волонтером Благодійної організації Благодійний фонд Авто Ангел Львів, про що свідчить волонтерське посвідчення № НОМЕР_7 видане 01 червня 2024 року, яка займається постачанням гуманітарної допомоги для Збройних Сил України. Позивач неодноразово під час воєнного стану безперешкодно перетинав державний кордон на в`їзд та виїзд з України, з чого слідує, що він перетинав державний кордон не з метою ухилення від виконання конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що рішення начальника 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) старшого лейтенанта ОСОБА_2 про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийнято необґрунтовано та безпідставно, тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати у відповідності до ст. 139 КАС України покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення начальника 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) старшого лейтенанта ОСОБА_2 про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 20 червня 2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_9 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяКрутько Олена Василівна