Рішення

від 10.09.2024 по справі 520/20652/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

10.09.2024 р. справа №520/20652/24 Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 263 КАС України справу за позовом

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - відповідач, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації)провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Харківській області щодо виплати з 01.03.2024 року пенсії ОСОБА_1 у зменшеному розмірі; 2) зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області з 01.03.2024 року виплатити ОСОБА_1 пенсію у сумі 30.155,99 грн., тобто без її обмеження максимальним розміром (у т.ч. основного розміру пенсії, сум її індексацій, доплат та збільшень).

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що унаслідок вчинення органом публічної адміністрації протиправного управлінського волевиявлення не одержує пенсію у належному розмірі.

Відповідач із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що пенсія обчислена правильно та виплачується у повному розмірі.

Суд, вивчивши доводи усіх наявних у справі документів учасників спору, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

За викладеними у позові твердженнями, заявник з 17.01.2007р. отримує від ГУ ПФУ в Харківській області пенсію у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 80% грошового забезпечення, обліковується як пенсіонер по лінії Міністерства внутрішніх справ України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2023р. по справі №520/7960/23 було визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у перерахунку з 01.12.2019 року пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 17.03.2023 року № 33/41-7058 (100/29827). Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.12.2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, виходячи з грошового забезпечення, визначеного у довідці від 17.03.2023 року № 33/41-7058 (100/29827).

На виконання вказаного рішення суду відповідачем проведено перерахунок пенсії заявника, після перерахунку з 01.12.2019р. пенсію встановлено у розмірі 21.898,88 грн, до виплати у межах максимального розміру 16.380,00 грн. З 01.09.2024р. пенсію заявнику встановлено у розмірі 28.922,99 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2023р. у справі №520/22670/23 було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та ненарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.08.2023 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без застосування обмеження її максимальним (граничним) розміром та з встановленням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання вказаного рішення суду відповідачем проведено перерахунок пенсії заявника, після перерахунку з 01.08.2023р. пенсію встановлено у розмірі 28.922,99 грн (16.954,94 грн. основного розміру пенсії як 80% від суми грошового забезпечення 21.193,67грн. + 2.373,69грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2022р. №118 + 1.500,00грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2023р. №168 + 5.207,16грн. збільшення основного розміру пенсії 25% + 2.000,00грн. щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 + 837,20 грн інвалід війни 2 гр при виконання обов`язків + 50,00 грн інвалід війни 2 гр).

З 01.03.2024р. пенсію заявника також було проіндексовано відповідно до постанови КМУ від 23.02.2024р. №185.

За викладеними у позові твердженнями відповідачем індексація пенсії у порядку постанови КМУ №185 від 23.02.2024р. з 01.03.2024р. була нарахована, проте не виплачувалась.

Станом на 01.03.2024р. суб"єкт владних повноважень обчислив пенсію заявника у розмірі - 30.905,19 грн. (16.954,94 грн. основного розміру пенсії як 80% від суми грошового забезпечення 21.193,67грн. + 2.373,69грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2022р. №118 + 1.500,00грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2023р. №168 + 1.500,00грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185 + 5.582,16грн. збільшення основного розміру пенсії 25% + 2.000,00грн. щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 + 944,40 грн інвалід війни 2 гр при виконання обов`язків + 50,00 грн інвалід війни 2 гр).

При цьому, сума пенсії до виплати була обчислена суб"єктом владних повноважень у 28.922,99 грн.

Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу обмеження пенсії заявника максимальним розміром заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".

У силу дії бланкетної норми ст.4 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" приписи Закону України №2662-ХІІ є спеціальною нормою права стосовно відносин за участю заявника та запроваджують дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії громадянина, а саме: 1) за ст.43 Закону України №2662-ХІІ - у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 Закону України №2662-ХІІ - у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді.

При цьому, у процедурі за ст.43 Закону України №2662-ХІІ базовою розрахунковою величиною для обчислення пенсії є виплати (як винагорода за працю), одержані особисто особою-пенсіонером під час проходження служби (тобто складові елементи структури власного грошового забезпечення).

Натомість, у процедурі за ст.63 Закону України №2662-ХІІ базовою розрахунковою величиною для обчислення нового розміру раніше вже призначеної пенсії є реально отримані (а не уявно можливі до нарахування) виплати (як винагорода за працю) третьої сторонньої особи - діючого публічного службовця за рівнозначною посадою (або тією ж самою, або прирівняною).

Положення ч.18 ст.43 Закону України №2662-ХІІ цього правила не змінюють, адже присвячені регламентуванню випадку, коли з події призначення пенсії вперше та обчислення розміру вперше призначеної пенсії і до події виплати вперше призначеної пенсії настала подія збільшення поточної винагороди за службу відносно іншого діючого публічного службовця, на що однозначно показує застосування законодавцем ознаки - "невідкладно", котра взагалі не використовується у процедурі за ст.63 Закону України №2662-ХІІ.

До того ж і у силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019р. по зразковій справі №240/5401/18 процедури призначення пенсії (ст.43 Закону України №2262-XII) та перерахунку пенсії (ст.63 Закону України №2262-XII) є різними як за змістом, так і за механізмом проведення.

Відтак, суд не знаходить підстав для поєднання цих процедур за будь-якими компонентами (за винятком визначення загальної структури грошового забезпечення), адже протилежне з невідворотною неминучістю призводить до появи віртуального показника грошового забезпечення - неіснуючої винагороди за службу, який фізично у дійсності не одержується жодним із діючих публічних службовців (військовослужбовцем) і арифметично складається із платежів з винагороди за службу, отриманих у минулому самим заявником - військовослужбовцем у відставці (тобто власної винагороди за службу) та поточних платежів з винагороди за службу, котрі наразі отримуються діючим військовослужбовцем (тобто винагороди за службу третьої сторонньої особи).

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що згідно з ч.4 ст.63 Закону України №2662-ХІІ питання визначення механізму перерахунку пенсій (умов, порядку та розмірів) було передано законодавцем у відання Уряду України і реалізовано останнім у положеннях Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (затверджено постановою КМУ від 13.02.2008р. №45, далі за текстом - Порядок №45).

Згідно з п.1 Порядку №45 перерахунок пенсій проводиться у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Отже, приводом для проведення перерахунку розміру раніше призначеної пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій службовців, проведена на підставі рішення загального характеру, виданого суб`єктом владних повноважень, наділеним правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

Таке тлумачення змісту правової підстави для обчислення нового розміру раніше вже призначеної у порядку Закону України №2262-ХІІ пенсії цілком корелюється із правовим висновком п.31 постанови Верховного Суду від 28.11.2022р. по справі №820/3451/18.

Вирішуючи спір за епізодом обмеження пенсії заявника з 01.07.2023р. та з 01.03.2024р. максимальним розміром, суд зважає на те, що норми Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ) не містять чітко сформульованого правила про виплату пенсій без обмеження максимальним розміром, а викладені у цьому законі стандарти соціального захисту військовослужбовців у відставці у сфері пенсійного забезпечення не зумовлюють виникнення відповідного застереження.

Тому, орган публічної адміністрації повинен керуватись нормами суміжних законів, а у силу абз.1 п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI запроваджене обмеження максимального розміру пенсії не поширюється виключно на випадки обчислення розміру при призначенні пенсії до набрання чинності названим актом законодавства.

При цьому, п.1 ст.2 розділу І Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI було запроваджено обмеження максимального розміру пенсії, яка не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

До того ж, абз.2 п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI було запроваджено одночасно три нових взаємопов`язаних правила, а саме: 1) обмеження максимального розміру при призначенні нових пенсій показником у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; 2) непорушність (недоторканність) розміру раніше призначених пенсій; 3) мораторій на перерахунок раніше призначених пенсій, розмір яких перевищує показник у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, існують два законодавчих обмеження максимального розміру пенсії, котрі можуть бути застосовані до заявника, а саме: 1) за ч.3 ст.27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції законів України від 08.07.2011р. №3668-VI, від 24.12.2015р. №911-VIII, від 06.12.2016р. №1774-VIII на рівні сталого показника у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; 2) за п.1 ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI у розмірі величини пенсії станом на 01.10.2011р. або на рівні сталого показника у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Суд зважає, що у минулому правило обмеження пенсії на рівні сталого показника у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність було запроваджено ч.7 ст.43 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ.

Дія ч.7 ст.43 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ була припинена унаслідок прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016р. №7-рп/2016 у зв`язку із невідповідністю ст.17 Конституції України.

Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022р. №7-р(ІІ)/2022 по справі №3-102/2021 (231/21, 415/21) визнано поширення приписів ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI на норми Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, а відтак визнано запровадження обмеження розміру пенсії військовослужбовця у відставці максимальною сумою до виплати у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; але при цьому визнано і неконституційність в цій частині ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI у зв`язку із невідповідністю ст.17 Конституції України.

Так, згідно зі ст.7 Закону України від 23.11.2018р. №2629-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2019 року - 1497 гривень, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень.

Згідно зі ст.7 Закону України від 14.11.2019р. №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень.

Згідно зі ст.7 Закону України від 15.12.2020р. №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.

Згідно зі ст.7 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.

Згідно зі ст.7 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність - 2093 гривні.

Згідно зі ст.7 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність - 2361 гривні.

Тому з огляду на приписи ч.3 ст.7 та ч.4 ст.7 КАС України суду у даному конкретному випадку належить застосувати положення ч.5 ст.17 Конституції України, поклавши на суб`єкта владних повноважень обов`язок до настання події набрання чинності іншою обов`язковою до застосування нормою права вищої юридичної сили здійснити виплату заявникові пенсії без обмежень, запроваджених ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів і поєднанні із невідповідністю закону реально вчиненого управлінського волевиявлення.

Оскільки управлінське волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу визначення розміру пенсії заявника до виплати узгоджується із приписами Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI, але не відповідає ст.17 Конституції України, то згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція), рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006р. по справі "Пантелеєнко проти України", рішенням Європейського суду з прав людини від 31.07.2003р. по справі "Дорани проти Ірландії", рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", рішенням Європейського суду з прав людини від 17.07.2008р. по справі "Каіч та інші проти Хорватії" суд доходить до переконання про те, що у даному конкретному випадку визнання протиправним діяння владного суб`єкта об`єктивно не здатне забезпечити неминуче, ефективне та дієве поновлення суб`єктивного права особи на одержання у власність коштів за пенсією, а тому необхідно застосувати спосіб захисту порушеного права, сформульований у резолютивній частині даного судового акту.

При цьому, суд зважає, що вимоги з приводу виплати щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, індексації у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 та з приводу виплати індексації у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185 взагалі мають окреме правове обґрунтування та не є похідними, бо не пов"язані між собою ані підставами виникнення, ані будь-якими доказами, а вимога про виплату заявнику пенсії без обмежень, запроваджених ст.2 розділу І і п.2 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VІ стосується виключно виплати пенсії понад максимальний розмір у 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а не правильності обчислення остаточного розміру пенсії до нарахування з огляду на показник відсоткового значення пенсії відносно грошового забезпечення та збільшення пенсії на платежі у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, постанови КМУ від 23.02.2024р. №185 і тому результати розв"язання спору за даним епізодом не свідчать про наявність підстав для задоволення інших вимог.

Матеріалами справи підтверджено, що у межах спірних правовідносин суб"єктом владних повноважень були реально вчинені управлінські волевиявлення у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 (у розмірі індексації - 1.500,00грн., проте докази про вчинення суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу призначення індексації пенсії у розмірі понад - "1.500,00" у межах коефіцієнту "1,197" в матеріалах справи відсутні), постанови КМУ від 23.02.2024р. №185, відповідні платежі були призначені заявнику, але кошти за цими платежами не були перераховані у повному обсязі у власність заявника.

Суд відзначає, що у межах ініційованого заявником спору щодо обмеження пенсії максимальним розміром ключовим питанням є питання про те яке саме управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень підлягає кваліфікації у якості перерахунку (відмови у перерахунку) пенсії і до яких саме управлінських волевиявлень суб`єкта владних повноважень підлягають застосуванню положення ч.3 ст.51 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ), відповідь на яке вимагає аналізу змісту та співвідношення таких правових категорій як "призначення пенсії", "обчислення пенсії", "нарахування пенсії", "виплата пенсії", "перерахунок пенсії", "поновлення пенсії".

Розв`язуючи дане питання, суд бере до уваги, що ст.ст.80-85 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" у процедурі забезпечення громадян пенсіями прямо передбачені такі механізми як призначення пенсії та виплата пенсії.

Ці ж самі механізми згадані законодавцем і у приписах ст.ст.44-47 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а також у приписах ст.ст.48-52 Закону України від 09.04.1991р. №2262-ХІІ.

При цьому, оскільки останнім у часі з-поміж перелічених актів права був прийнятий Закон України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", то саме положенням цього закону слід віддати пріоритет у застосуванні.

Так, згідно ч.5 ст.45 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" додатково деталізована нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі за текстом - Порядок №22-1).

Відповідно до п.4.3 розділу IV Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Таким чином, суд доходить до висновку, що правова категорія "призначення пенсії" використовується законодавцем у розумінні прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України письмового рішення (як індивідуального акту) з приводу визнання за особою суб`єктивного права на одержання грошових платежів у галузі соціального страхування із визначенням розміру регулярного платежу у межах календарного місяця.

А тому виданий терорганом ПФУ індивідуальний акт з приводу призначення пенсії одночасно охоплює як владне управлінське волевиявлення стосовно правової підстави пенсії, так і владне управське волевиявлення стосовно грошового виміру пенсії.

Відтак, категорія "призначення пенсії" поглинає і категорію "обчислення пенсії", і категорію "нарахування пенсії", котрі є різним текстуальним викладенням одного і того ж процедурного елементу призначення пенсії.

Суміжна до категорії "призначення пенсії" категорія "перерахунок пенсії" (тобто обчислення нового розміру раніше вже призначеної пенсії) також поглинає і категорію "обчислення пенсії", і категорію "нарахування пенсії".

Таким чином, суд доходить до висновку, що правова категорія "призначення пенсії" та правова категорія "перерахунок пенсії" використовується законодавцем у розумінні прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України письмового рішення (як індивідуального акту) з приводу визнання за особою суб`єктивного права на одержання грошових платежів у галузі соціального страхування із визначенням розміру регулярного платежу у межах календарного місяця.

Стосовно змісту правової категорії "переведення на іншу пенсію" суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.45 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Тому суд вважає, що за правовою природою та суттю процедура переведення особи з одного виду пенсії на інший є різновидом механізму призначення пенсії за іншою правовою підставою.

За відсутності чіткого визначення у національному законі, суд вважає, що під правовою категорією "виплата пенсії" з огляду на положення Закону України від 30.06.2021р. №1591-ІХ "Про платіжні послуги" слід розуміти платіжну операцію з приводу переказу безготівкових коштів з рахунків терорганів ПФУ в установах банків чи Державної казначейської служби України на рахунки громадян в банках.

Суд зауважує, що положення ч.3 ст.51 та ч.4 ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ знаходяться у кореспонденції між собою та дають підстави для висновку про те, що перерахунком пенсії є управлінське волевиявлення субєкта владних повноважень з приводу обчислення нового збільшеного розміру раніше вже призначеної пенсії у звязку із підвищенням поточного грошового забезпечення діючого публічного службовця (унаслідок зміни розміру виду грошового забезпечення чи введення у дію нового виду грошового забезпечення), котре здійснюється на підставі фізично отриманої пенсійним органом довідки про підвищене грошове забезпечення.

Тому управлінське волевиявлення субєкта владних повноважень з приводу призначення, обчислення, нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, призначення, обчислення, нарахування та виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, управлінське волевиявлення субєкта владних повноважень з приводу призначення, обчислення, нарахування та виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 та управлінське волевиявлення субєкта владних повноважень з приводу призначення, обчислення, нарахування та виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185 також не є перерахунком пенсії у розумінні ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, позаяк є суто підвищенням пенсії за рахунок виплати доплати та на коефіцієнт індексації (коефіцієнт збільшення - "1,14", коефіцієнт збільшення - "1,197" та коефіцієнт збільшення - "1,0796" відповідно) не у зв`язку із зростанням розміру видів грошового забезпечення або у зв`язку із введенням нових видів грошового забезпечення, а підвищенням пенсії безвідносно до довідки про підвищене грошове забезпечення виключно на підставі прямої дії норми рішення Уряду України нормативного характеру та матеріалів пенсійної справи конкретного громадянина.

Отже, підстав для обтяження суб"єкта владних повноважень обов"язком проведення перерахунку пенсії заявника суд не знаходить, оскільки платіж у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185 не є випадком перерахунку пенсії у розумінні ч.4 ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ та вже були призначені суб`єктом владних повноважень.

З викладених вище міркувань суд доходить до переконання про те, що на випадки вчинення суб`єктами владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185 не підлягають поширенню норми ч.3 ст.51 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, а кожне із згаданих управлінських волевиявлень суб`єкта владних повноважень є окремим предметом судового контролю згідно з ч.2 ст.2 КАС України і не пов`язане із іншими жодними чинниками чи факторами.

Натомість, у випадку вчинення суб`єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу призначення, обчислення і нарахування цих платежів, але не виплати пенсії у повному обсязі за цими платежами застосуванню підлягають саме положення ч.1 ст.55 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, позаяк пенсія за цими складовими є нарахованою за обліками суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не знаходить підстав для ототожнення управлінського волевиявлення з приводу призначення індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185 з управлінським волевиявленням суб`єкта владних повноважень з приводу обмеження пенсії до виплати максимальним розміром у 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Як вбачається з протоколу перерахунку пенсії заявника з 01.08.2023р. пенсію встановлено у розмірі 28.922,99 грн (16.954,94 грн. основного розміру пенсії як 80% від суми грошового забезпечення 21.193,67грн. + 2.373,69грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2022р. №118 + 1.500,00грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2023р. №168 + 5.207,16грн. збільшення основного розміру пенсії 25% + 2.000,00грн. щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 + 837,20 грн інвалід війни 2 гр при виконання обов`язків + 50,00 грн інвалід війни 2 гр).

З 01.03.2024р. пенсію заявника також було проіндексовано відповідно до постанови КМУ від 23.02.2024р. №185.

Станом на 01.03.2024р. суб"єкт владних повноважень обчислив пенсію заявника у розмірі - 30.905,19 грн. (16.954,94 грн. основного розміру пенсії як 80% від суми грошового забезпечення 21.193,67грн. + 2.373,69грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2022р. №118 + 1.500,00грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2023р. №168 + 1.500,00грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185 + 5.582,16грн. збільшення основного розміру пенсії 25% + 2.000,00грн. щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 + 944,40 грн інвалід війни 2 гр при виконання обов`язків + 50,00 грн інвалід війни 2 гр).

При цьому, сума пенсії до виплати була обчислена суб"єктом владних повноважень у 28.922,99 грн.

Отже, у дійсності у спірних правовідносинах суб"єктом владних повноважень було вчинено управлінське волевиявлення з приводу обмеження розміру пенсії заявника арифметичною величиною у 28.922,99 грн.

Суть та предмет управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень з приводу обмеження пенсії до виплати максимальним розміром у 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, полягає у виплаті призначеної, обчисленої та нарахованої пенсії у неповному обсязі за рахунок застосування критерію максимального грошового цензу та безвідносно до подій попереднього вчинення: управлінського волевиявлення з приводу зміни показника відсоткового розміру пенсії відносно грошового забезпечення, управлінського волевиявлення з приводу виплати з 01.01.2018р. підвищення до пенсії у розмірі 50%, управлінського волевиявлення з приводу виплати з 01.01.2019р. підвищення до пенсії у розмірі 75%, управлінського волевиявлення з приводу призначення щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, управлінського волевиявлення з приводу призначення індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, управлінського волевиявлення з приводу призначення індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, управлінського волевиявлення з приводу призначення індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185.

Тому обставини вчинення суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу відсоткового показника розміру пенсії заявника відносно грошового забезпечення, управлінського волевиявлення з приводу, призначення, обчислення, нарахування, виплати, припинення виплати щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, управлінського волевиявлення з приводу призначення, обчислення, нарахування, виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, управлінського волевиявлення з приводу призначення, обчислення, нарахування, виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023 №168, управлінського волевиявлення з приводу призначення, обчислення, нарахування, виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024 №185 не входять до предмету доказування у спорі про обмеження пенсії до виплати максимальним розміром у 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Предметом розгляду у спорі про вчинення суб`єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу обмеження пенсії до виплати максимальним розміром у 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, є виключно існування або відсутність правових підстав для вчинення саме такого волевиявлення, а не правильність обчислення суб`єктом владних повноважень усієї суми пенсії.

Тому вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром не може ані замінювати, ані поглинати вимог про призначення та виплату індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024 №185.

У спірних правовідносинах суд не розглядає спір в частині обставин вчинення суб"єктом владних повноважень індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185, позаяк цей платіж вже призначений заявникові, нарахований, але не виплачений.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне надати захист праву заявника на отримання пенсії в частині індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024 №185 у належному розмірі у спосіб, сформульований у резолютивній частині даного судового акту.

При розв`язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з`ясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-244, 246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Вийти за межі позову.

Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024р. в частині індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185 у сумі - 1.500,00грн., в частині доплати як інваліду 2групи при виконанні обов`язків у розмірі 944,40 грн. та 50,00грн. без обмежень, запроваджених ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI та без обмежень сумою - 28.922,99 грн.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Суддя А.В. Сліденко