Постанова

від 27.12.2024 по справі 520/20652/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 р. Справа № 520/20652/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2024, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., м. Харків, повний текст складено 10.09.24 у справі № 520/20652/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом також відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якій просив:

1) визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо виплати з 01.03.2024 пенсії ОСОБА_1 у зменшеному розмірі;

2) зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області з 01.03.2024 виплатити ОСОБА_1 пенсію у сумі 30.155,99 грн, тобто без її обмеження максимальним розміром (у т.ч. основного розміру пенсії, сум її індексацій, доплат та збільшень).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 в частині індексації пенсії у порядку Постанови КМУ від 23.02.2024 за №185 у сумі - 1.500,00 грн, в частині доплати як інваліду 2групи при виконанні обов`язків у розмірі 944,40 грн та 50,00 грн без обмежень, запроваджених ст.2 розділу І і п. 2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 за №3668-VI та без обмежень сумою - 28.922,99 грн.

Позов у решті вимог залишено без задоволення.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення в цій частині ухвалене з порушенням норм матеріального права, просить його скасувати у відповідній частині та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, зобов`язавши ГУ ПФУ в Харківській області з 01.03.2024 виплатити ОСОБА_1 пенсію у сумі 30.155,99 грн, тобто без її обмеження максимальним розміром (у т.ч. основного розміру пенсії, сум її індексацій, доплат та збільшень).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 за № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ. Звертає увагу, що оскільки обмеження максимальним розміром стосувалося як безпосередньо пенсії, так і всіх її складових (на які має право певна особа), то і виплаті без обмеження максимальним розміром підлягають всі складові пенсії.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористався.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач також оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення в цій частині ухвалене з порушенням норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що розмір пенсії позивача, який за перерахунком на 01.08.2023 складає 28 922,99 грн, встановлено на дату проведення перерахунку за рішенням суду і у подальшому, у зв`язку із проведенням перерахунків відповідно до чинного законодавства, пенсія позивачу нараховується з урахуванням зафіксованого максимального розміру.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача не скористався.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі №520/7960/23, зокрема, визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у перерахунку з 01.12.2019 пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 17.03.2023 за № 33/41-7058 (100/29827); зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, виходячи з грошового забезпечення, визначеного у довідці від 17.03.2023 за № 33/41-7058 (100/29827).

На виконання зазначеного судового рішення відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача, розмір перерахованої пенсії склав з урахуванням надбавок 32563,60 грн, але суму пенсії до виплати обмежено максимальним розміром.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 у справі №520/22670/23, зокрема, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та ненарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 за №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб"; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.08.2023 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без застосування обмеження її максимальним (граничним) розміром та з встановленням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 за №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання вказаного рішення суду відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, після перерахунку з 01.08.2023 пенсію встановлено у розмірі 28.922,99 грн (16 954,94 грн основного розміру пенсії як 80% від суми грошового забезпечення 21 193,67 грн + 2 373,69 грн індексації пенсії у порядку Постанови КМУ від 24.02.2022 за № 118 + 1 500,00 грн індексації пенсії у порядку Постанови КМУ від 16.02.2023 за №168 + 5 207,16 грн збільшення основного розміру пенсії 25% + 2 000,00 грн щомісячної доплати до пенсії у порядку Постанови КМУ від 14.07.2021 за №713 + 837,20 грн як інваліду війни 2 гр при виконання обов`язків + 50,00 грн як інваліду війни 2 гр).

01.03.2024 пенсійним органом проведено індексацію пенсії позивача відповідно до Постанови КМУ від 23.02.2024 за №185.

За викладеними у позові твердженнями відповідачем індексація пенсії у порядку Постанови КМУ №185 від 23.02.2024 з 01.03.2024 нарахована, проте розмір пенсії позивача обмежено максимальним розміром.

Уважаючи дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що обмеження Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області максимального розміру пенсії позивачу, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.

Разом з цим суд першої інстанції зазначив, що вимоги з приводу виплати щомісячної доплати до пенсії у порядку Постанови КМУ від 14.07.2021 за №713, індексації пенсії у порядку Постанови КМУ від 16.02.2022 за №118, індексації у порядку Постанови КМУ від 24.02.2023 за №168 та з приводу виплати індексації у порядку Постанови КМУ від 23.02.2024 за №185 взагалі мають окреме правове обґрунтування та не є похідними, бо не пов`язані між собою ані підставами виникнення, ані будь-якими доказами, а вимога про виплату позивачу пенсії без обмежень, запроваджених ст.2 розділу І і п.2 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 за №3668-VІ стосується виключно виплати пенсії понад максимальний розмір у 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а не правильності обчислення остаточного розміру пенсії до нарахування з огляду на показник відсоткового значення пенсії відносно грошового забезпечення та збільшення пенсії на платежі у порядку Постанови КМУ від 14.07.2021 за №713, Постанови КМУ від 16.02.2022 за №118, Постанови КМУ від 24.02.2023 за №168, Постанови КМУ від 23.02.2024 за №185 і тому результати розв`язання спору за відповідними спірними правовідносинами не свідчать про наявність підстав для задоволення інших вимог.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців, є положення частини третьої статті 43 та частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Згідно з частиною третьою статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

З 01 жовтня 2011 року Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI частину п`яту статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» викладено в наступній редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII частина п`ята статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» доповнена текстом наступного змісту: «тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Таким чином, положення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 20 грудня 2016 року.

Конституційний Суд України у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», шляхом викладення її в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI.

Тобто положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положення частини першої статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Водночас положення статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Отже, обмеження пенсії максимальним розміром не поширюється на осіб, яким пенсія виплачується відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 31 січня 2019 року у справі № 638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі № 522/3049/17, від 31 березня 2021 року у справі № 815/3000/17 та від 16 грудня 2021 року у справі № 400/2085/19, від 25.01.2024 у справі № 300/2754/23.

У постанові від 16 грудня 2021 року у справі № 400/2085/19 Верховний Суд наголосив на протиправності обмеження органом пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Обмеження максимального розміру пенсії, призначеної згідно із Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України.

Як убачається з перерахунку пенсії ОСОБА_1 (а.с. 34), відповідачем з 01.03.2024 обчислено пенсію позивача у розмірі 30 905,19 грн (16 954,94 грн основного розміру пенсії як 80% від суми грошового забезпечення 21 193,67 грн + 2 373,69 грн індексації пенсії у порядку Постанови КМУ від 24.02.2022 за № 118 + 1 500,00 грн індексації пенсії у порядку Постанови КМУ від 16.02.2023 за № 168 + 1 500,00 грн індексації пенсії у порядку Постанови КМУ від 23.02.2024 за № 185 + 5 582,16 грн збільшення основного розміру пенсії 25 % + 2 000,00 грн щомісячної доплати до пенсії у порядку Постанови КМУ від 14.07.2021 за № 713 + 944,40 грн як інваліду війни 2 гр при виконанні обов`язків + 50,00 грн як інваліду війни 2 гр).

Водночас сума пенсії до виплати обмежена максимальним розміром та становить 28 922,99 грн.

За таких обставин, враховуючи визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, та відсутність правових підстав для застосування до спірних відносин положень Закону № 3668-VI, колегія суддів дійшла висновку про протиправність дій ГУ ПФУ в Харківській області щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром з 01.03.2024.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, з огляду на встановлені під час судового розгляду обставини справи, колегія суддів уважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити з 01.03.2024 виплату позивачу пенсії без застосування обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Колегія суддів ураховує доводи апеляційної скарги позивача, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 за № 7-рп/2016, яке стосується саме обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ.

У свою чергу колегія суддів акцентує увагу, що встановлення граничних сум індексації та доплат пенсії не можна ототожнювати з обмеженням максимального розміру такої пенсії.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 за №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово висловлював правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат. ЄСПЛ не заперечує право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат. Така практика свідчить про достатньо широке «поле» для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.

ЄСПЛ визнає можливість, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи й з`ясовує, чи було законним таке втручання, чи мало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.

За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа «Valkov and Others v. Bulgaria» (заява N 2033/04); справа «Khoniakina v. Georgia» (заява N 17767/08)), тим більше, що обмеження розміру підвищення до пенсії не призводить до зниження розміру пенсії позивача та в сучасних реаліях відповідає умовам воєнного стану, що запроваджений на території України.

Згідно із приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про часткове задоволення позовних вимог.

Питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом апеляційної інстанції не вирішується.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 у справі № 520/20652/24 скасувати.

Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати з 01.03.2024 пенсії ОСОБА_1 у зменшеному розмірі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.03.2024 виплату ОСОБА_1 пенсії без застосування обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк