Постанова

від 09.09.2024 по справі 363/537/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 363/537/24

номер провадження 22-ц/824/10584/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду

цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство» - Микитчик Дарини Дмитрівни

на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05 березня 2024 року /суддя Чірков Г.Є./

у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з даним позовом, в якому просили:

- стягнути з ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в розмірі 58 520 грн. з послідуючим утриманням всіх обов`язкових податків та платежів.

- стягнути з ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в розмірі 59 185 грн. з послідуючим утриманням всіх обов`язкових податків та платежів.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 05 березня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в розмірі 58 520 грн. з послідуючим утриманням всіх обов`язкових податків та платежів. Стягнуто з ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в розмірі 59 185 грн. з послідуючим утриманням всіх обов`язкових податків та платежів.

Стягнуто з ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» на користь держави судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп. (двадцять) коп. /а.с. 94-95/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» - Микитчик Д.Д. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення скасувати, відмовивши у вимогах.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що відхилення судом першої інстанції застосування чинної редакції статті 233 КЗпП України суперечить принципу верховенства права та принципу правової визначеності. 31.01.2024 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Вишгородського районного суду Київської області з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. Їх поновлення фактично відбулося 06.07.2023 р. згідно наказів №13-К та №12-К, виданих підприємством, позивачів було поновлено на роботі. Тобто позивачами було пропущено строк звернення до суду з вказаним позовом, так як строк пред`явлення до суду вказаних позовних вимог про стягнення зазначеного заробітку обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Позивачі своїми діями та бездіяльністю, свідомо, не ініціювали безпосередньо перед відповідачем питання поновлення на роботі та виконання судового рішення, штучно створили умови для звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення. Наголошувала, що 27.06.2022 р. рішенням Вишгородського районного суду Київської області по справі 363/183/20, яке набрало законної сили 02.03.2023 року, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поновлено на посаді оператора АЗС в ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство». Застосування судом першої інстанції частини 1 статті 58 Конституції України у даному контексті є необґрунтованим, оскільки воно не враховує виключень та обмежень, передбачених самою Конституцією та іншими нормативно-правовими актами.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись зі спільним відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність її доводів. Вказували, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо того, що спірні правовідносини виникли між сторонами до внесення змін в редакцію ч. 2 ст. 233 КЗпП України про обмежувальний трьохмісячний термін звернення до суду. Зворотної сили зміни не мають у відповідності до ч. 1 ст. 58 Конституції України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з ухваленням рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, на підставі наступного.

Судом встановлено, що 27 червня 2022 року рішенням Вишгородського районного суду Київської області, яке набрало законної сили 02 березня 2023 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 поновлено на посади операторів АЗС в ТОВ "Димерське автотранспортне підприємство".

02 березня 2023 року постановою Київського апеляційного суду та 06 грудня 2023 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, вказане вище рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 червня 2022 року залишено без змін.

19 квітня 2023 року на підставі виконавчого листа №363/183/20 від 13 квітня 2023 року, виданого Вишгородським районним судом Київської області, постановою державного виконавця Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мовчун Т.С. відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 щодо поновлення ОСОБА_2 з дати її звільнення 11 грудня 2019 року на посаді оператора АЗС в ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство», відповідно до якого боржнику ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

19 квітня 2023 року на підставі виконавчого листа №363/183/20 від 13 квітня 2023 року, виданого Вишгородським районним судом Київської області, постановою державного виконавця Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мовчун Т.С. відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 щодо поновлення ОСОБА_1 з дати її звільнення 11 грудня 2019 року на посаді оператора АЗС в ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство», відповідно до якого боржнику ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

16 червня 2023 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1 постановою державного виконавця на боржника ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» за невиконання рішення суду накладено штраф на користь держави в розмірі 5 100 грн., якою зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10-ти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне його невиконання.

16 червня 2023 року у виконавчому провадженні НОМЕР_2 постановою державного виконавця на боржника ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» за невиконання рішення суду накладено штраф на користь держави в розмірі 5 100 грн., якою зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10-ти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне його невиконання.

06 липня 2023 року наказом ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» №12-К, ОСОБА_2 поновлено на посаду оператора АЗС з 11 грудня 2019 року, наказано виплатити заробітну плату в межах одного місяця.

06 липня 2023 року наказом ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» №13-К, ОСОБА_1 поновлено на посаду оператора АЗС з 11 грудня 2019 року, наказано виплатити заробітну плату в межах одного місяця.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказував на те, що відповідно до ч. 8 ст. 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно ст. 236 КЗпП України, у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Як передбачено ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Суд першої інстанції вказував на те, що обмеження по строку введені з 19 липня 2022 року.

Водночас, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 червня 2022 року про поновлення на роботі незаконно звільнених працівників згідно ч. 8 ст. 235 КЗпП України підлягає негайному виконанню в силу прямих вимог Закону, незалежно від його звернення до примусового виконання в порядку Закону України «Про виконавче провадження». Відповідачем вказані вище вимоги Закону не дотримано.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновків, що починаючи з 28 червня 2022 по 05 липня 2023 року (день видачі наказу про поновлення) позивачі вимушено не працювали та не отримували середньої заробітної плати, а відтак з ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» слід стягнути на користь позивачів виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 27 червня 2022 року відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року, встановлено, що середньоденна заробітна плата, що передувала звільненню з роботи ОСОБА_2 складала 220 грн., ОСОБА_1 - 222 грн.50 коп. Ці обставини не підлягають повторному доказуванню згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

Кількість робочих днів затримки з 28 червня 2022 по 05 липня 2023 року становить 266.

Таким чином за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за 266 робочих днів, ОСОБА_2 втратила середній заробіток в загальному розмірі 58 520 грн. (266*220 = 58 520), а ОСОБА_3 - 59 185 грн. (266 222,5 = 59 185), що підлягають стягненню з ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» на корить позивачів.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

ЦПК України не надає суду такого права, як вихід за межі позовних вимог з власної ініціативи, оскільки норми матеріального права не повинні суперечити нормам процесуального права, якими суд керується при вирішенні спору (стаття 3 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Позивачі звернулися до суду з даним позовом, в якому просили:

- стягнути з ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в розмірі 58 520 грн. з послідуючим утриманням всіх обов`язкових податків та платежів.

- стягнути з ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в розмірі 59 185 грн. з послідуючим утриманням всіх обов`язкових податків та платежів.

Зазначені суми пораховані за період з наступного дня за днем ухвалення рішення судом першої інстанції 28.06.2022 р. по 05.07.2023 р. - день видачі підприємством наказу.

Водночас, суд першої інстанції не врахував те, що рішення суду першої інстанції про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку набрало законної сили, в обсязі загальної суми середнього заробітку який просять стягнути позивачки, з моменту залишення його без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 березня 2023 року.

Крім того, за рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 27.06.2022 р., позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство», третя особа: Директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство» ОСОБА_4 про вирішення трудового спору - задоволено частково.

Скасовано наказ від 30.11.2019 року № 48 директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство» ОСОБА_4 про оголошення догани ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв`язку з виявленою недостачею дизельного пального.

Скасовано наказ від 30.11.2019 року № 49 директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство» ОСОБА_4 про відстронення від повноважень за посадою операторів АЗС ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час проведення службового розслідування.

Скасовано наказ від 11.12.2019 року № 75-К директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство» ОСОБА_4 про звільнення ОСОБА_1 з посади оператора АЗС за втратою довір`я з боку власника підприємства (п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України).

Скасовано наказ від 11.12.2019 року № 76-К директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство» ОСОБА_4 про звільнення ОСОБА_2 з посади оператора АЗС за втратою довір`я з боку власника підприємства (п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України).

Поновлено ОСОБА_1 з дати її звільнення 11.12.2019 року на посаді оператора АЗС в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство».

Поновлено ОСОБА_2 з дати її звільнення 11.12.2019 року на посаді оператора АЗС в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство».

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмір 141 955грн. з послідуючим утриманням всіх обов`язкових податків та платежів

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 140 360грн. з послідуючим утриманням всіх обов`язкових податків та платежів.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 000грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 2 000грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. /а.с. 5-18/

Рішення не містить ані негайного порядку виконання, ані вказівок в якій саме частині воно підлягає негайному виконанню, не містить суми платежу негайного виконання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Отже, сума стягнення, за невиплату якої повинна рахуватись затримка виконання обмежується платежем в один місяць. Вимог щодо затримки виконання рішення суду в частині його негайного виконання позивачі не заявляють.

Таким чином, затримка виконання рішення суду щодо виплати заробітної плати в повному обсязі, присудженої за рішенням суду починається з 02.03.2023 р. - набрання рішенням законної сили.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що позовні вимоги заявлено за ст. 236 КЗпП України про стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення суду, яке набрало законної сили 02.03.2023 р.

Крім того, судом першої інстанції не враховано також і те, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2023 року зупинено виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 червня 2022 року в частині стягнення з ТОВ «Димерське АТП» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також моральної шкоди до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Отже, кінцева дата невиконання судового рішення 08.06.2023 р., а не 05.07.2023 р. як вказав суд першої інстанції, здійснюючі розрахунки.

Таким чином, апеляційний суд вказує на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та допущено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 27 червня 2022 року відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року, встановлено, що середньоденна заробітна плата, що передувала звільненню з роботи ОСОБА_2 складала 220 грн., ОСОБА_1 - 222 грн.50 коп. Ці обставини не підлягають повторному доказуванню згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

Кількість робочих днів затримки з 02.03.2023 р. по 08.06.2023 року становить 71.

Таким чином за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за 71 робочий день, ОСОБА_2 втратила середній заробіток в загальному розмірі 15 620 грн. (71*220), а ОСОБА_3 - 15 797, 50 грн. (71*222,5), що підлягали б стягненню з ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» на користь позивачів, в разі відсутності обмежень по строку за зверненням до суду за ст. 233 КЗпП України.

Так, апеляційний суд вказує на те, що про порушення своїх прав, а саме невиконання рішення суду, за яке вони заявляють стягнення середнього заробітку, позивачі дізнались щонайменше з моменту апеляційного перегляду, щонайбільше, з моменту отримання виконавчого листа на примусове виконання 13.04.2023 р. /а.с. 48/ після перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Отже, момент виникнення спірних правовідносин в даному випадку не може рахуватись з моменту ухвалення рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 червня 2022 року.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин - 02.03.2023 р., відповідно до чинної редакції статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

31.01.2024 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Вишгородського районного суду Київської області з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. Про те, що рішення не виконується, позивачам, відповідно до наданих ними матеріалів справи, стало відомо з 13.04.2023 р.

Строки звернення до суду у справах щодо трудових правовідносин врегульовано нормами КЗпП України.

Встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються.

Наслідки пропуску строку звернення до суду у вигляді відмови в задоволенні позову застосовуються судом лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але такі строки пропущено та підстав для їх поновлення не встановлено.

Тобто позивачами було пропущено строк звернення до суду з вказаним позовом, так як строк пред`явлення до суду вказаних позовних вимог про стягнення зазначеного заробітку обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Доказів того, що позивачі ініціювали безпосередньо перед відповідачем питання поновлення на роботі та виконання судового рішення, раніше вказаної дати не надано. У матеріалах справи відсутні будь-які клопотання з обґрунтування пропуску строку звернення до суду.

Отже, апеляційний суд доходить висновків про відмову у позові у зв`язку з пропуском строків звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство» - Микитчик Дарини Дмитрівни на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05 березня 2024 року - задовольнити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05 березня 2024 року - скасувати.

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, - залишити без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1816, 80 грн компенсувати апелянту за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: