Постанова

від 06.09.2024 по справі 320/21003/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/21003/23 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2024 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конверс Лінкс" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КонверсЛінкс» звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило (з урахуванням уточнених та збільшених позовних вимог):

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 14.01.2022 № 0000870703;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 28.03.2023 № 0000032-1301-3100;

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про опис майна у податкову заставу від 29.03.2023 № 3998/6/31-0013-01-06.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 14.01.2022 № 0000870703.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 28.03.2023 № 0000032-1301-3100.

Визнано протиправним та скасовано рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про опис майна у податкову заставу від 29.03.2023 № 3998/6/31-0013-01-06.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи апелянта обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 15 грудня 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Конверс Лінкс» було отримано акт фактичної перевірки від 01.12.2021, реєстраційний номер №21060/10/36/07/41612364 від 02.12.2021, який складено ГУ ДПС у Київській області за результатами фактичної перевірки акцизного складу (АЗК) за адресою: Київська область, Фастівський район, смт. Чабани, автодорога Київ-Одеса, 17 км+170 м.

Відповідно до п. 86.7 ст. 86 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, ТОВ «КОНВЕРС ЛІНКС» звернулося до ГУ ДПС у Київській області із запереченнями №24-14/972 від 28.12.2021 на Акт фактичної перевірки від 01.12.2021.

19.01.2022 на адресу ТОВ «Конверс Лінкс» надійшов лист ГУ ДПС у Київській області №22-14/43 від 19.01.2022 «Про розгляд заперечення», згідно якого повідомлено позивачу, що заперечення до акту перевірки прийнято до уваги, але не спростовує порушення, виявлені під час перевірки.

Разом з цим, 02.02.2023 ТОВ «КОНВЕРС ЛІНКС» отримано податкове повідомлення-рішення, винесене Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків від 14 січня 2022 №0000870703 форми «С», яким до ТОВ «Конверс Лінкс» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 74 893,50 за порушення пункту 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (зі змінами та доповненнями).

Позивач, не погодившись із спірним рішенням, 10.02.2022 оскаржив останнє до ДПС України, шляхом подання скарги №22-14/164 від 09.02.2022.

21.02.2023 на адресу позивача надійшло рішення про результати розгляду скарги №3195/6/99-00-06- 03-02-06 від 08.02.2023, яким залишено без змін спірне ППР, а скаргу позивача - без задоволення.

26.04.2023 позивачем отримано податкову вимогу від 28 березня 2023 №0000032- 1301-3100 про те, що станом на 27 березня 2023 сума податкового боргу позивача становить 74 893,50 гривень та Рішення про опис майна в податкову заставу від 29.03.2023 №3998/6/31-0013-01-06.

Не погоджуючись із винесеними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив зокрема з того, що Акт перевірки не містить даних про виявлені розбіжності за результатами співставлення даних обліку звітів АЗС та даних РРО із фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, а відтак твердження перевіряючих про те, що ТОВ «КОНВЕРС ЛІНКС» порушено порядок ведення обліку товарних запасів у встановленому законом порядку та подальша їх реалізація, є недоведеними.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно з ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб`єктів малого підприємництва. Обов`язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Відповідно до п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Під час здійснення перевірки відповідачем було виявлено 3 825 л скрапленого газу за ціною реалізації 19,58 грн на суму 74 893,50 грн, який не відображено в обліку товарних запасів на АЗС станом на 00 год. 01 хв. 26.11.2021. Відтак, контролюючий орган дійшов висновку про порушення п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Водночас, згідно з ст. 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Згідно з ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відтак, до документів, що є підставою для оприбуткування (обліку) товару, в тому числі за місцем їх реалізації, належать первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

В Акті фактичної перевірки від 01.12.2021 не встановлено жодних порушень ТОВ «Конверс Лінкс» вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» та/або Стандартів бухгалтерського обліку товарів, та/або порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій або реалізацію товару без проведення розрахунків через РРО та/або відсутність на момент перевірки податковим органом первинних документів за місцем реалізації товарів.

Єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту і використовується на газонаповнювальних станціях (ГНС), газонаповнювальних пунктах (ГНП), авто газозаправних станціях (АГЗС) та авто газозаправних пунктах (АГЗП) незалежно від форм власності визначено Інструкцією про Порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводних скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 3 червня 2002 р. №332, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2003 року за № 331/7652 (далі - Інструкція №332).

Згідно з підпунктом 5.2.2 Інструкції №332, приймання СВГ (скраплений вуглеводневий газ), що надійшов автомобільним транспортом від постачальників, проводиться вантажоодержувачем на підставі видаткових та товаротранспортних накладних (типова форма №1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29.12.1995 №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»). Видаткова та товаротранспортна накладні є підставою для оприбуткування СВГ за складським та бухгалтерським обліком підприємства.

Пунктом 9 вказаної Інструкції №332 визначено порядок приймання-здавання зміни та складання змінного звіту на АГЗС (АГЗП).

Згідно із п.9.1 на АЗС проводиться оперативний контроль за кількістю скрапленого вуглеводного газу(СВГ), результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманого і відпущеного СВГ. Кількісний облік руху СВГ на АЗС ведеться за змінним звітом за формою №14-ГС.

Після закінчення кожної зміни касиром і оператором складається змінний звіт за формою № 14-ГС у двох примірниках, з яких один - з додатком до нього первинних документів на приймання і відпуск СВГ передається в бухгалтерію підприємства, а другий - залишається на АГЗС (АГЗП) (п.9.3 Інструкції №332).

Пунктом 11 Інструкції визначено, що бухгалтерський облік руху СВГ здійснюється на підставі Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. №246 та зареєстрованого Міністерством юстиції 2 листопада 1999 р. за № 751/4044.

Отже, нормою п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР зобов`язано суб`єктів господарювання вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, в порядку, встановленому законодавством, а Інструкцією № 332, в свою чергу, встановлено спосіб та порядок здійснення обліку скрапленого газу, який залишається після його реалізації, шляхом позмінного складання касиром (оператором) змінних звітів за формою № 14-ГС зокрема.

При цьому, звіт АЗС за формою № 14-ГС не є первинним документом у розумінні Закону №265/95- ВР, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та в силу положень Інструкції №332 не може бути самостійно використаний для визначення об`єму СВГ та бути підставою для обліку товарних запасів підприємств, або підтверджувати наявність не облікованого товару за місцем реалізації, оскільки вказаний документ відображає виключно здійснений оперативний контроль за кількісним рухом СВГ, результати якого, поряд з первинними бухгалтерськими документами, сумарними показниками лічильників усіх газозаправних колонок, фіскальними звітними чеками використовуються для ведення обліку товарних запасів (бухгалтерського та складського).

Позивачем вказано, що Товариство веде кількісний облік руху газу скрапленого автомобільного у змінному звіті за ф. №17-НП, типова форма якого є ідентичною до форми змінного звіту за ф.№14-ГС.

Проте, ГУ ДПС у Київській області в Акті фактичної перевірки від 01.12.2021 зафіксовано, що згідно даних РРО (Фіскальні змінні чеки), змінному звіті оператора за ф.№17-НП та журналу оперативного обліку скрапленого вуглеводного газу (СВГ) за ф.№2-ГС станом на 00 год. 01 хв. 26.11.2021 знаходилось 25 698 л скрапленого газу, в той час, як у змінному звіті оператора за ф.№14-ГС зазначено залишок в кількості 21 873 л скрапленого газу та дійшов висновку про порушення порядку ведення обліку товарів за місцем їх продажу і зберігання (п. 12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР).

Відтак, висновок про порушення порядку ведення обліку товарів за місцем їх продажу і зберігання зроблено ГУ ДПС у Київській області, виключно з огляду на порівняння даних РРО, змінного звіту за ф.№17-НП, журналу обліку скрапленого газу із даними змінного звіту оператора за ф.№14-ГС.

Разом з тим, для визначення обставин реалізації не облікованого скрапленого газу мала бути встановлена розбіжність між даними обліку звітів АЗС та даних РРО із фактичними вимірюваннями залишків скрапленого газу в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю, яке надійшло на АЗС та кількістю реалізованого скрапленого газу.

Вказаний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 823/1917/16, від 08.09.2020 у справі № 823/990/16, від 14.05.2020 у справі № 823/1918/16, від 21.05.2020 у справі № 809/597/16.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Жодних вимірювань чи обрахунків фактичних залишків скрапленого газу ГУ ДПС у Київській області на АЗС не проводилось і як наслідок, жодних відхилень наявних на АЗС скраплених газів від даних обліку позивача не виявлялось.

Змінний звіт за ф.№17-НП АЗС із показниками кількісного обліку газу скрапленого автомобільного за зміну з 26 листопада 2021 року 00:01:00 по 26 листопада 2021 року 23:50:00 було надано податковому органу в ході перевірки, що підтверджено змістом акту фактичної перевірки від 01.12.2021.

На підтвердження належного ведення обліку скрапленого вуглеводневого газу за кількістю, перевіряючим було надано журнал оперативного обліку скрапленого вуглеводневого газу за кількістю за формою № 2-ГС, Z-звіти за 26.11.2021, дані яких підтверджують відображення в змінному звіті за ф. № 17-НП показники кількісного обліку руху СВГ, чого за підсумками акту перевірки не спростовано.

Відтак, занесення даних щодо кількісних показників руху газу скрапленого автомобільного до змінного звіту за ф. №17-НП, що відповідає змісту (формі) змінного звіту за ф.№14-ГС, не спростовує факту ведення обліку товару в порядку, передбаченому Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не може розцінюватися, як реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку, що свідчить про безпідставність висновку контролюючого органу щодо порушення ТОВ «Конверс Лінкс» п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно наявних в матеріалах судової справи документів: Z-звіту за 26.11.2021, журналу оперативного обліку скрапленого вуглеводного газу (СВГ) за ф. №2-ГС, змінного звіту за ф.№17-НП за зміну з 26 листопада 2021 р. 00:01:00 по 26 листопада 2021 р. 23:50:00, станом на 00 год.01 хв. 26.11.2021 залишок скрапленого газу на початок зміни становив 25 698 л, що також підтверджено Актом перевірки від 01.12.2021, проте не 21873 л, як стверджує відповідач.

Отже, враховуючи вищевикладене, для визначення обставини реалізації не облікованого товару мала б бути встановлена розбіжність даних обліку товарів та даних РРО із фактичними вимірюваннями залишків скрапленого газу в резервуарах, чого податковим органом зроблено не було.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з тим, що винесене на підставі акту фактичної перевірки податкове повідомлення-рішення від 14.01.2022 №0000870703 є незаконним і підлягає скасуванню.

Підпунктом 14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пункт 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. п. 56.1-56.3 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, у випадку оскарження в судовому порядку податкового повідомлення-рішення, визначене у такому акті індивідуальної дії податкове зобов`язання, вважається неузгодженим до розгляду справи судом по суті та прийняття відповідного рішення.

10.03.2023 позивач звернуся до Київського окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.01.2022 №0000870703.

Відповідно до ст. 56 ПК України позивач 10.03.2023 через електронний кабінет платника податків повідомив Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків листом №22-14/336 від 10.03.2023 про оскарження до суду податкового повідомлення-рішення від 14.01.2022 №0000870703.

Даним листом позивач також просив не нараховувати пеню та вживати будь-які інші заходи стосовно ТОВ «Конверс Лінкс» до дня набрання судовим рішенням законної сили.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься ухвала Київського окружного адміністративного суду про повернення позовної заяви від 14.03.2023 у справі №320/5719/23. Незважаючи на вищезазначені факти, позивач 26.04.2023 отримав від Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП спірну вимогу та спірне рішення про опис майна у податкову заставу.

Тобто, на час винесення оскаржуваної вимоги, податкове повідомлення-рішення, на підставі якого виник податковий борг, було оскаржене позивачем в судовому порядку, що в силу положень ст. 56.18 ст. 56 ПК України, свідчило про статус неузгодженого грошового зобов`язання, що унеможливлює надання такому зобов`язанню статусу податкового боргу.

Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що відповідачем ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи не спростовано, що на підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивачем були надані докази, які наявні в матеріалах справи, досліджені судами обох інстанції, та свідчать про необґрунтованість висновків контролюючого органу в межах спірних правовідносин.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню, про що вірно вказано судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Колегія суддів вказує, що апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань, ніж ті, які були зазначені у відзиві на позовну заяву, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи.

Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Доказів, які б відповідали вимогам ст. ст. 73 - 76 КАС України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували відсутність підстав для задоволення позову апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з`ясувавши обставини справи.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конверс Лінкс" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко