Ухвала

від 10.09.2024 по справі 320/11595/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/11595/22

УХВАЛА

10 вересня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. та суддів Аліменка В.О., Ключковича В.Ю. перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства теплових мереж «Яготинтепломережа» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - Комунальне підприємство теплових мереж «Яготинтепломережа» звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач - Головне управління ДПС у Київській області звернувся з апеляційною скаргою.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року залишено без руху, через її невідповідність вимогам ст. 295 КАС України. Запропоновано усунути вказані недоліки апеляційної скарги шляхом надання документа про сплату судового збору в розмірі 3 721,50 грн., а також шляхом подання заяви (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження та надати докази на їх підтвердження.

Копію ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом отримано 20 серпня 2024 року в його електронному кабінеті через підсистему «Електронний суд», про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка.

На виконання вимог ухвали суду, відповідачем подано клопотання про долучення доказів сплати судового збору та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обгрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відповідач зазначив, що працівник на якого було покладено обов`язок супроводження даної справи звільнився, також були звільнені інші працівники відділу, які знали про хід даної справи. Крім того, апелянт посилається на відсутність фінансування та недостатність коштів на рахунках для сплати судового збору, як на поважність причин пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою. При цьому, відповідач стверджує, що Головне управління ДПС у Київській області в даному випадку може підтвердити своїми фактичними діями власний намір оскаржити судове рішення.

Перевіривши подане клопотання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відтак, процесуальним законом чітко закріплено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.

Таким чином, позивач або відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, щодо надання документа про сплату судового збору, для чого, як особа, зацікавлена поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання апеляційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому, остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.

Варто зауважити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Згідно відомостей із комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», відповідач вперше звернувся із апеляційною скаргою 22 травня 2024 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року повернуто апелянту (головуючий суддя - Кучма А.Ю.).

Із апеляційною скаргою Головне управління ДПС у Київській області звернулося повторно до суду апеляційної інстанції 19 серпня 2024 року, тобто більш ніж через місяць після повернення первинної апеляційної скарги та значним пропуском строку на апеляційне оскарження після винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення.

На переконання колегії суддів, невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 02 травня 2024 року у справі №120/8976/23, від 21 березня 2024 року у справі №200/16530/21, від 26 січня 2021 року у справі № 280/3159/19, від 16 березня 2021 року у справі №640/7145/19 та від 26 квітня 2018 року у справі № 814/1646/16.

Щодо посилання апелянта на відсутність коштів для сплати судового збору, як на поважну причину пропуску строків звернення до суду з апеляційною скаргою, слід зазначити наступне.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Так, особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в ухвалах від 21 січня 2020 року у справі №640/19706/18.

Крім цього, у постанові від 19 березня 2024 року у справі № 520/10754/22 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду підкреслив, що довготривала процедура сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом й у постанові від 10 вересня 2020 року у справі № 815/6482/15.

У постанові від 08 серпня 2024 року у справі № 300/8678/21 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду наголосив, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Правову позицію стосовно зазначеного питання викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №640/3393/19, де зазначено, що «особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення».

З огляду на викладене, посилання на відсутність коштів для сплати судового збору, як на поважну причину пропуску строків звернення до суду з апеляційною скаргою є необгрунтованим.

З приводу апелянта на те, що працівник на якого було покладено обов`язок супроводження даної справи звільнився, також були звільнені інші працівники відділу, які знали про хід даної справи, як на поважну причину пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою, слід зазначити наступне.

Так, неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2022 року у справі № 560/403/22.

Колегія суддів звертає увагу на те, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що наведені апелянтом причини пропуску строку оскарження рішення не можуть бути визнані поважними та не є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі", "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Колегія суддів, також, враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі "Лелас проти Хорватії", відповідно до яких, держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

Крім того, у справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

У свою чергу, згідно ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.

Таким чином, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

При цьому, обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Беручи до уваги викладене, ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не виконана.

В силу вимог частини 2 статті 299 КАС України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи те, що апелянт в установлений судом строк в повному обсязі недоліки апеляційної скарги не усунув, колегія суддів вважає необхідним у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовити та відмовити у відкритті апеляційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст., 299, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства теплових мереж «Яготинтепломережа» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Ключкович В.Ю.