Постанова

від 10.09.2024 по справі 560/874/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/874/24

Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

10 вересня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області та ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, - період з 20.07.2018 по 20.12.2023 (1980 днів), виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 №100;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, - період з 20.07.2018 по 20.12.2023 (1980 днів) у сумі 333 074,30.

Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року позов задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в ненарахуванні та невиплаті позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні/компенсацію за несвоєчасний розрахунок в сумі 62241,68 грн. (з вирішенням питання утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів відповідно до вимог закону). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В свою чергу, позивач не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, також подав апеляційну скаргу, у якій просив змінити рішення суду першої інстанції.

Апелянти посилаються на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на їх думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач проходив службу у 5 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, з якої наказом від 19.07.2018 №381 був звільнений в запас та виключений зі списків особового складу. При звільненні позивачу не було виплачено частину належних йому коштів, що обумовило звернення до суду.

Рішенням від 05.06.2023 у справі №560/3583/23 Хмельницький окружний адміністративний суд зобов`язав 5 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з врахуванням виплачених сум, а також здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 19.07.2018 - з урахуванням положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Відповідач 20.12.2023 виплатив позивачу на виконання цього рішення 100530,21 грн., що вбачається з наданих суду доказів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується, зокрема, порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення).

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

Водночас, таке питання врегульоване Кодексом законів про працю України. Така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №807/3664/14.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Водночас статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Відтак, вказаними нормами визначено обов`язок роботодавця провести розрахунок із працівником саме в день його звільнення; при цьому частина 1 статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Таким чином, суд вважає помилковими доводи відповідача про те, що у спірному випадку на нього не поширюється відповідальність, передбачена ст. 117 КЗпП України.

Враховуючи наведене, позивач має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні згідно статті 117 КЗпП України. Підставою цього є те, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку.

Колегія суддів зазначає, що Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» текст статті 117 КЗпП України (в тому числі і частину 1) викладено в такій редакції: у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

18 липня 2022 року Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» опубліковано в офіційному виданні «Голос України», а тому цей Закон набрав чинності 19 липня 2022 року, тобто з наступного дня після офіційного опублікування.

19.07.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 №2352-IX, яким внесено зміни до статті 117 КЗпП України за змістом яких роботодавець повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Враховуючи, що позивачеві при звільненні не виплачено належні суми грошового забезпечення, є обґрунтованими позовні вимоги про протиправність такої бездіяльності відповідача та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу середній заробіток за період шість місяців затримки розрахунку при звільненні до дня проведення остаточного розрахунку.

Згідно статті 27 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України.

Пунктами 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Водночас, у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Так, період затримки розрахунку при звільненні з 20.07.2018 по 18.07.2022 становить 1460 днів.

Щодо середньоденного грошового забезпечення позивача встановлено наступне.

Згідно з виписками по карткових рахунках позивача відповідач виплатив йому заборгованість за рішенням суду в сумі 100530, 21 грн. Як вбачається з наданої відповідачем довідки про розмір грошового забезпечення, позивачу нараховано за травень/червень 2018 - 10317,10 грн., кількість календарних днів у цей період становить 61 день. Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача складає 338,27 грн. (20634,20 грн. : 61 календарний день), що також вбачається з довідки від 05.02.2024 №139/35.

Таким чином, середній заробіток «середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні» за період з 20.07.2018 по 18.07.2022 становить: 338,27 грн. х 1460 днів = 493 874,20 грн.

Враховуючи виписки з банку та дані розрахункового листа (додаток 5 до позовної заяви), загальна сума належних позивачу при звільненні коштів з урахуванням податків та зборів та інших обов`язкових платежів, тобто до перерахування на картковий рахунок становить 202 167,02 грн., серед яких:

101 636,81 грн. (50,27%) грошове забезпечення позивача перераховане відповідачем при звільненні;

100 530,21 грн. (49,73%) - грошове забезпечення позивача виплачене відповідачем на виконання рішень суду.

Таким чином, «частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат» становить 49,73 % (100 530,21 грн. / 202 167,02 грн. *100).

Беручи до уваги зазначене, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні період з 20.07.2018 по 18.07.2022, виходячи з принципу пропорційності становить 245 603,64 грн. (49,73% від 493 874,20 грн.).

Тобто 49,73% від загальної суми середнього заробітку за даний період.

В період з 19.07.2022 по 20.12.2023 підлягають врахуванню норми статті 117 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19 липня 2022 року, якою законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які відповідач невчасно сплатив.

Обмежений 6 місяцями період є період з 19.07.2022 по 18.01.2023, що становить 184 дні.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, що обмежений 6 місяцями, становить: 338,27 грн. х 184 дні = 62 241,68 грн..

Зважаючи на викладене, розмір середнього заробітку, який належить позивачу до виплати:

1) за період з 20.07.2018 по 18.07.2022, виходячи з принципу пропорційності становить 245 603,64 грн;

2) за період з 19.07.2022 по 20.12.2023, що обмежений 6 місяцями, становить 62 241,68грн.

Відтак, загальний розмір середнього заробітку, який належить до виплати з урахуванням норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до та після 19 липня 2022 року становить 307 845,32 грн. (245 603,64 грн + 62 241,68 грн).

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, при цьому суд невірно визначив суму середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, яку належить стягнути з відповідача на користь позивача, рішення суду першої інстанції у цій частині належить змінити з урахуванням даної постанови.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року змінити змінити, виклавши абзац третій його резолютивної частини наступним чином:

"Стягнути з 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні/компенсацію за несвоєчасний розрахунок в сумі 307 845,32 грн. (з вирішенням питання утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів відповідно до вимог закону)".

В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сушко О.О. Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.