ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/28700/23 пров. № А/857/13630/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В.,
за участю секретаря судового засідання Ханащак С.І.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року (головуючого судді Костецького Н.В., ухвалене у письмовому провадженні в м. Львів повний текст рішення складено 10.04.2024) у справі №380/28700/23 за позовом Приватного підприємства «Діал-Маркет» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
ПП «Діал-Маркет» звернулася в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 20.11.2023 року № 26587/13-01-07-01, від 20.11.2023 року № 26588/13-01-07-01, від 20.11.2023 року № 26589/13-01-07-01.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року задоволено позов повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що під час перевірки встановлено відсутність дозвільних документів на проведені будівельні роботи та не надано затверджену відповідно до вимог законодавства проектну документацію на будівельні роботи проведені по влаштуванню придбаних ТМЦ та обладнанню, затверджених декларацій про готовність об`єкта до експлуатації, актів виконання робіт по будівництву чи монтажу придбаного тепличного обладнання, також до перевірки контролюючому органу не представлено документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, на вищезазначеному об`єкті ПП «Діал-Маркет», в ході перевірки не надано пояснення і підтверджуючих документів щодо використання придбаних робіт та відповідно здійснення попередніх оплат за договором №03-ДМ від 01.10.2021, їх пов`язаністю з господарською діяльністю підприємства, а сума від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню 609 477 грн. встановлено її завищення внаслідок не врахування податкових зобов`язань з ПДВ по вищенаведених операції.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Згідно із частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача Кухар Н.М. апеляційну скаргу підтримала з підстав зазначених у скарзі, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Представник позивача Єжов О.Ю. проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ПП «Діал-Маркет» код ЄДРПОУ 30275498, зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є платником податків. Основним видом діяльності ПП «Діал-Маркет» є надання власного нерухомого майна виробничим підприємствам.
З метою збільшення доходів від оренди та відповідно отримання більших прибутків, позивачем було прийнято рішення збудувати цех з виготовлення меблів для подальшого здавання в оренду. Для цього між ПП «Діал-Маркет» (Замовник) та ТОВ «Будівництво Інноваційних Проектів» (Підрядник) укладено договір підряду № 03-ДМ 2021 від 01.10.2021 року, відповідно до якого підрядник зобов`язується на свій ризик власними та залученими силами та засобами виконати роботи по новому будівництво цеху з виготовлення меблів для ПП «Діал-Маркет», який знаходиться за адресою: вул. Рівці 10, с. Лозино Яворівського району, Львівської області.
ТОВ «Будівництво Інноваційних Проектів» має ліцензію ДАБІ України № 17-Л від 26.04.2017 року. ПП «Діал-Маркет» отримані Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва, затверджені Яворівською РДА Львівської області наказом № 43 від 24.11.2021 року та розроблена проектна документація PD01:2435-3998-6455-0615 року(видав ПП «АФГ»). Підготовчі будівельні роботи розпочаті у листопаді 2021 року.
У серпні 2023 року , відповідно до умов договору ПП «Діал-Маркет» сплатило в якості попередньої оплати 11.08.2023 року 900000,00 грн. (Платіжна інструкція 1934), 450000,00 грн. (Платіжна інструкція 1935), 664200,00 грн. (Платіжна інструкція 1936).
ТОВ «Будівництво Інноваційних Проектів» виписало та зареєструвало податкову накладну № 1 на суму 900000,00 грн, в т.ч. ПДВ 150000,00 грн, податкову накладну № 2 на суму 450000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 75000,00 грн. та податкову накладну № 3 на суму 664200,00, в т.ч. ПДВ - 110700,00 грн. (по першій події).
15.08.2023 ПП «Діал-Маркет» сплатило в якості попередньої оплати 800000,00 грн. (Платіжна інструкція 1938), 850000,00 грн. (Платіжна інструкція 1939) та 350300,00 грн. (Платіжна інструкція 1940).
ТОВ «Будівництво Інноваційних Проектів» виписало та зареєструвало податкову накладну № 4 на суму 850000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 141666,67 грн, податкову накладну № 5 на суму 800000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 133333,33 грн. та податкову накладну № 6 на суму 350300,00, в т.ч. ПДВ - 58383,33 грн. (по першій події).
31.08.2023 сторони підписали акт № б/н від 31.08.2023 на суму 3 279 558 грн., в т.ч. ПДВ 546 593 грн. приймання-передачі виконаних будівельних робіт за серпень 2023 року.
Головним Управлінням ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Діал-Маркет», за результатами якої складено Акт від 31.10.2023 №27095/13-01-07-07/30275498 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Діал-Маркет» (30275498) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету» (надалі - Акт).
Відповідно до Акту, наведена у даному акті податкова інформація, яка наявна в інформаційних базах ДПС та зібрана в рамках організації і проведення даної перевірки, у тому числі представлено платником податків, та результати її опрацювання є, відповідно до п.п.19-1.1.46 п.19-1.1 ст. 19-1; п.74.3 ст.74 і п.п.83.1.2 п.83.1 ст.83 Податкового кодексу, підставою для зазначених нижче висновків. Перевіркою достовірності нарахування ПП «Діал-Маркет» від`ємного значення суми, яка приймає участь в бюджетному відшкодуванні ПДВ по Декларації з ПДВ за серпень 2023 року встановлено порушення: 1. п. п.189.1 статті 189, п.198.5 ст.198; п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу, в наслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету за серпень 2023 року на суму 59 606,33 гривень; 2. п. п.189.1 статті 189, п.198.5 ст.198; п.200.1, п.200.4, ст.200 Податкового кодексу внаслідок чого підприємством завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2023 року у сумі 609 477 грн.; 3. п.201.10 ст.201 Податкового кодексу - підприємством не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну за серпень 2023 року на суму 4 014 500 грн., в тому числі ПДВ 669 083,33 гривень.
На підставі даного Акту, відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: від 20.11.2023 № 26587/13-01-07-01 про застосування штрафу в розмірі 304738,50 грн., від 20.11.2023 № 26588/13-01-07-01 про застосування штрафу в розмірі 89409,50 грн., від 20.11.2023 № 26589/13-01-07-01 про застосування штрафу в розмірі 3400,00 грн.
Не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень
Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Як встановлено судом, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Діал-Маркет» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено Акт від 31.10.2023 за №27095/13-01-07-07/30275498.
Проведеною перевіркою встановлено ряд обставин, які, на думку контролюючого органу, свідчать про порушення податкового законодавства, а саме: заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету за серпень 2023 року на суму 59606,33 грн.; завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2023 року у сумі 609477 грн.; не складення та не проведення реєстрації в ЄРПН податкової накладної за серпень 2023 року на суму 4014500 грн., в тому числі ПДВ 669083,33 грн.
Відповідно до Акту, підставою для вищевикладених висновків податкового органу стала наведена у Акті податкова інформація, яка наявна в інформаційних базах ДПС та зібрана в рамках організації і проведення даної перевірки, у тому числі представлена платником податків, та результати її опрацювання.
Підпунктами 83.1.1, 83.1.2, 83.1.6. п. 83.1 ст. 83 ПК України визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Відповідно до пп.19-1.1.46. п. 19-1.1. ст. 19-1 ПК України контролюючі органи, використовують під час виконання своїх посадових (службових) обов`язків податкову інформацію з інформаційно-телекомунікаційних систем та інших джерел, отриману в порядку та спосіб, визначений цим Кодексом.
Відповідно до п.72.1. ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів (пп.72.1.1.), зокрема інформація про фінансово-господарські операції платників податків (пп. 72.1.1.3.); від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Національного банку України та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (пп.72.1.2.), зокрема інформація про результати здійснення державного контролю за господарською діяльністю платника податків (пп. 72.1.2.2.); за наслідками податкового контролю (пп. 72.1.5.); інша інформація, оприлюднена відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку (пп. 72.1.6.)
Відповідно до п.73.1. ст. 73 ПК України інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу. Відповідно до вимог п.73.5. ст. 73 ПК України з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв`язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків.
З аналізу змісту Акту від 31.10.2023 суд встановив, що Акт містить лише згадку про наявність податкової інформації, яка наявна в інформаційних базах ДПС, та була зібрана і використана податковим органом при формуванні висновків Акту, проте не містить будь-яких конкретних відомостей щодо змісту, характеру, джерел отримання такої інформації, надавачів інформації, порядку та способу отримання інформації, що не відповідає вимогам вищенаведених норм ПК України.
Відповідно до Акту, перевіркою своєчасності, достовірності, повноти визначення ПП «Діал-Маркет» суми податкових зобов`язань рядок 9 (колонка Б) (рядок 4 (колонка Б) Декларації за серпень 2023 року, встановлено їх заниження всього у сумі 669 083,33грн, що призвело до заниження показника рядка 18 «Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду(рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету» Декларації з податку на додану вартість за серпень 2023 року на суму 59 606,33 грн. та завищення показника рядка 19 «Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9 декларації)» Декларації з податку на додану вартість за червень 2023 року на суму 609 477 грн. , оскільки на порушення вимог п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу не нараховано податкові зобов`язання з ПДВ виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та не складено і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за видом робіт нове будівництво цеху з виготовлення меблів по контрагенту постачальнику ТЗОВ «Будівництво Інноваційних Проектів» (41273097), які використані в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, на загальну суму - 669 083,33 грн, в тому числі: за серпень 2023 - 669 083,33 грн.
В ході перевірки встановлено, що ПП «Діал-Маркет» до перевірки не представлено отримані містобудівні умови та обмеження, технічні умови, дозвіл на виконання будівельних робіт та інші наявні передбачені законодавством погоджувальні документи, у відповідності до яких здійснюється нове будівництво цеху з виготовлення меблів, який знаходиться за адресою: вул. Рівці 10 с. Лозино Яворівського району, Львівської області. Підприємству надавалася письмова вимога про надання до перевірки документів № 173866/6/13-01-07-07-11 від 24.10.2023, та повторно №174424/6/13-01-07-01-11 від 27.10.2023 року про надання інформації та підтверджуючих документів по наступних питаннях: дозвільних документів (отримані містобудівні умови та обмеження, технічні умови, дозвіл на виконання будівельних робіт та інші наявні передбачені законодавством погоджувальні документи). Підприємством не надано пояснення і підтверджуючих документів щодо використання придбаних будівельних робіт в господарській діяльності та підстав для відображення за період серпень 2023 року даних операцій в поданій податковій звітності.
Відповідач у Акті зробив висновки про те, що ПП «Діал-Маркет» на порушення п.198.5 ст.198 Податкового кодексу не нараховано податкові зобов`язання з ПДВ виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та на порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу не складено і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за видом робіт нове будівництво цеху з виготовлення меблів, який знаходиться за адресою: вул. Рівці 10 с. Лозино Яворівського району, Львівської області по контрагенту постачальнику ТЗОВ «Будівництво Інноваційних Проектів» (41273097), використання яких не підтверджено в господарській діяльності платника податку, на загальну суму - 669 083,33 грн, в тому числі: за серпень 2023 - 669 083,33 грн. Вищенаведені факти заниження задекларованих ПП «Діал-Маркет» показників у рядку 4.1 Декларацій „Нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 199.1 статті 199 Кодексу за операціями, що оподатковуються за: основною ставкою Податкових декларацій з податку на додану вартість (внаслідок не включення до бази оподаткування з ПДВ вартість товарів/послуг, необоротних активів частково використаних не в господарських операціях) підтверджують та доводять наявність вини ПП «Діал-Маркет» щодо порушення Податкового законодавства. Зазначені порушення, вчинені умисно, а також удавано. Підприємством цілеспрямовано створено умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених Податковим кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Підприємство мало можливість для дотримання прав та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжито достатніх заходів для їх усунення.
Колегія суддів аналізуючи наведені доводи сторін враховує наступне.
Підпунктом 14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Згідно із пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.
Відповідно до п.п.198.1, 198.2 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно із п.198.6 ст.198 ПК України - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно із п.201.11 ст.201 Кодексу).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.
Відтак, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 01.02.2023 у справі № 560/12697/21.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно вимог статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення.
Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 «Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками)».
Поряд з цим, суд зазначає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
З матеріалів справи суд встановив, що позивач підтвердив господарські операції всіма необхідними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту.
Щодо доводів апелянта про ненадання позивачем під час перевірки документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт щодо будівництва цеху з виготовлення меблів (первинні документи, містобудівні умови, проектна документація, дозвіл на будівництво), колегія суддів становила на підставі матеріалів справи, що позивачем було надано усі первинні документи на підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «Будівництво Інноваційних Проектів».
Як зазначив, Верховний Суд в постанові від 17.10.2019 у адміністративній справі №809/3120/13-а, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, які підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення валових витрат позивача.
Щодо твердження відповідача у Акті про відсутність дозволу на будівництво, суд звертає увагу на висновки Верховного Суду у постанові від 14.02.2020 у справі №440/198/19, відповідно до яких виявлення порушень державного архітектурно-будівельного нагляду не віднесено до повноважень податкового органу, не може бути покладено в основу висновків про нереальність господарських операцій, якщо дані первинних документів вказують на фактичне здійснення певних субпідрядних робіт, що обумовлені договорами, та з них можна встановити їх обсяг та зміст.
В судовому засіданні суду першої інстанції була допитана у якості свідка головний державний інспектор ГУ ДПС у Львівській області Височанська Г.Р., яка здійснювала перевірку позивача та складала Акт від 31.10.2023, виходячи з наданих позивачем для перевірки документів, в неї не було необхідності направляти запити відповідно до Постанови №1245, також зазначила що перевіркою не вивчались питання виконання чи невиконання будівельних робіт. Зазначила, що розбіжностей у декларуванні сум ПДВ позивачем та контрагентами не було, відповідно не було необхідності направляти запит на зустрічну звірку. Свідок підтвердила, що по первинних документах, які були надані до перевірки, нею було встановлено суть господарської операції, тобто що будівництво було здійснено. Одночасно зазначила що при відсутності дозволу не можна встановити, що дане будівництво здійснюється в інтересах позивача. На запитання «Чи можливо з акту виконаних робіт встановити суть господарської операції?» свідок повідомила, що їй важко відповісти. Свідок не надала чіткої відповіді на запитання чому не було складено акт відмови у наданні позивачем запитуваних податковим органом документів під час перевірки.
Натомість допитана у якості свідка директор Приватного підприємства «Діал-Маркет» ОСОБА_1 підтвердила факт здійснення будівництва підприємством. Також зазначила, що у зв`язку з перебоями у роботі електронних реєстрів було неможливо вчасно отримати дозвільні документи на проведення будівельних робіт, які станом на сьогодні є у підприємства.
Суд звертає увагу, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Будівництво Інноваційних Проектів» в рамках договору підряду №03-ДМ 2021 від 01.10.2021, були предметом неодноразових перевірок відповідачем та у податкового органу при перевірці не виникало будь-яких питань щодо наявності/відсутності у позивача дозволу на будівництво цеху з виготовлення меблів, що підтверджується відомостями із довідок про результати документальних позапланових виїзних перевірок позивача з питань дотримання податкового законодавства від 14.03.2023 №4734/13-01-07-07/30275498, від 10.05.2023 №12386/13-01-07-02/30275498, від 06.06.2023 №15080/13-01-07-07/30275498.
Враховуючи вказане колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про необґрунтованість висновків відповідача про не надання позивачем для перевірки дозвільних документів на будівництво на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій. Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах недостовірні.
Посилання відповідача на нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом носять загальний характер, без наведення інформації та надання доказів, які б засвідчили конкретні обставини, а тому не можуть спростувати фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентами.
Окрім, належного документального оформлення, чинне законодавство не встановлює обов`язок платника податку доводити фактичне здійснення господарської операції.
З цього приводу Верховний Суд в постанові від 25.02.2021 по справі №640/3515/19 зазначив, що ступінь деталізації опису господарської діяльності у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість з наявних документів зробити висновок, що витрати фактично понесені.
Щодо викладених у Акті висновків податкового органу про порушення позивачем вимог п.201.10 ст.201 ПК України, оскільки підприємством не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну за серпень 2023 року на суму 4 014 500 грн., в тому числі ПДВ 669 083,33 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, яка відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг. Приписи п. 198.3 ст. 198 ПК України встановлюють, що нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду. Згідно вимог п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.
З матеріалів справи судом встановлено, що суми податкового кредиту по операціях з ТОВ «Будівництво Інноваційних Проектів» у серпні 2023 року, нараховані у зв`язку з отриманням попередньої оплати та фактичним наданням послуг ТОВ «Будівництво Інноваційних Проектів» зареєстроване платником податку на додану вартість, податкові накладні виписані на дату першої події, містять всі обов`язкові реквізити податкової накладної, передбачені у п.201.1 ст.201 ПК України, та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних. Тобто позивачем дотримано вимоги чинного законодавства України щодо формування сум податкового кредиту по цих операціях.
Верховний Суд у постанові від 16.12.2019 у справі № 200/12345/18-а зробив висновок про те, що за нормами чинного законодавства, саме на дату виникнення податкових зобов`язань складається податкова накладна, яка має бути зареєстрована в ЄРПН, натомість законодавством не передбачено підстав для реєстрації податкової накладної, якщо податкові зобов`язання не виникали, відповідно, не визначено й наслідків такої реєстрації.
Суд відмічає, що ПК України не містить визначення поняття «вина», однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у пунктах 112.1, 112.2 ст.112 ПК України та полягають у тому, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Відповідно до п.123.2 ст.123 ПК України діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті (вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2) вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Суд вважає, що під час судового розгляду справи контролюючим органом не доведено, що вчиняючи певні дії, за які передбачена відповідальність, позивач діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, правові висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає, що позов підлягає до задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 20.11.2023 року № 26587/13-01-07-01, від 20.11.2023 року № 26588/13-01-07-01, від 20.11.2023 року № 26589/13-01-07-01 є протиправними та підлягають скасуванню, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та його рішення, яке є законним та обґрунтованим.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06).
Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення Європейського суду з прав людини у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року. «Булвес АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» мас широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того. Європейський суд з прав людини також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»).
Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» Європейський суд з прав людини, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі №380/28700/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді Р.Й. Коваль
В.В. Гуляк
Повний текст постанови складено і підписано 09.09.2024
Суд | Восьмий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 28.08.2024 |
Оприлюднено | 12.09.2024 |
Номер документу | 121515300 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних) |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Ільчишин Надія Василівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Ільчишин Надія Василівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Шевчук Світлана Михайлівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Шевчук Світлана Михайлівна
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Костецький Назар Володимирович
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Костецький Назар Володимирович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні