Постанова

від 10.09.2024 по справі 300/7696/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/7696/23 пров. № А/857/7190/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківські області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року (головуючий суддя Шумей М.В., м. Івано-Франківськ) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківські області про визнання протиправними дій та бездіяльності,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківські області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати відмову у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства від 22.07.23, оформлену листом Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області №С-50/6/2601-23/2601.4.2/4542-23 від 11.08.2023;

- зобов`язати прийняти у ОСОБА_1 , декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації та видати йому довідку про реєстрацію громадянином України, що є підставою для видачі паспорта громадянина України.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано відмову у прийнятті в ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства від 22.07.23, оформлену листом Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області №С-50/6/2601-23/2601.4.2/4542-23 від 11.08.2023.

Зобов`язано Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківські області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства російської федерації.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що 10.08.2021 року громадянин рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Івано-Франківського міського УДМС в Івано-Франківській області із заявою про оформлення громадянства України за територіальним походженням.

Одночасно із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням 10.08.2021 року ОСОБА_1 подав письмове зобов`язання припинити громадянство російської федерації протягом 2-х років з моменту набуття громадянства України і подати до органу УДМС в Івано-Франківській області документ про припинення громадянства (підданства) російської федерації, а у разі неотримання з незалежних від нього причин документа про припинення громадянства російської федерації - зобов`язувався подати декларацію про відмову від громадянства російської федерації і повернути національний паспорт громадянина російської федерації до уповноваженого органу російської федерації.

07.10.2021 відповідачем було прийнято рішення щодо оформлення ОСОБА_1 набуття громадянства України за територіальним походженням, і у Позивача виник обов`язок виконання взятого на себе зобов`язання про припинення іноземного громадянства (підданства).

24.07.2023 на адресу відповідача надійшло поштове звернення, яке було датоване від 22.07.2023, на ім`я ОСОБА_1 щодо подання декларації про відмову від іноземного громадянства. Право на подання декларації обґрунтував тим, що неможливо подати клопотання про припинення громадянства російської федерації до дипломатичної установи цієї країни у зв`язку з розривом дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією, через що неможливо оформити вихід з громадянства російської федерації.

Заявником не подавались документи, які б засвідчували факт його звернення до компетентних органів рф (на території України чи за її межами) з клопотанням про припинення громадянства російської федерації, або інші документи, які б підтверджували на наявність поважних причин неможливості отримання документів, визначених Законом України «Про громадянство України».

Листом № С-50/6/2601-23/2601.4.2/4542-23 від 11.08.2023 заявника поінформовано, що відповідно до чинного законодавства немає підстав для прийняття від нього декларації про відмову від громадянства російської федерації.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про громадянство України» від 18.01.2001 року за № 2235-ІІІ (далі Закон), Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року за №215 (далі Порядок № 215).

Відповідно до статті 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визнаються законом.

Частиною другою статті 8 Закону встановлено, що для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається:

особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства;

іноземцем - зобов`язання припинити іноземне громадянство.

Частинами 3-5 статті 8 Закону передбачено наступне:

Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство (підданство) усіх цих держав.

Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави.

Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Відповідно до абзацу дванадцятого статті 1 Закону, зобов`язання припинити іноземне громадянство це письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.

Відповідно до абзацу шістнадцятого статті 1 Закону, декларація про відмову від іноземного громадянства документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.

Згідно абзацу тринадцятого статті 1 Закону незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) є невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.

Вирішуючи справу на користь позивача, суд першої інстанції у своєму рішенні неправильно застосував положення статті 9 Закону України «Про громадянство України», яка встановлює умови прийняття до громадянства України.

У даній справі позивач, набув громадянство України за територіальним походженням на підставі статті 8 Закону України «Про громадянство України», який і мав би підлягати застосуванню судом першої інстанції, а саме по частині 5 статті 8 Закону України «Про громадянство України», яка встановлює наступне: «Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.»

Наведена норма законодавства України покладає на особу обов`язок подати документ, виданий уповноваженим органом відповідної держави про припинення іноземного громадянства, протягом двох років з моменту реєстрації її громадянином України, а у разі неможливості отримання такого документа - подати декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Тобто, подати до уповноваженого органу України декларацію про відмову від іноземного громадянства з посиланням на незалежну причину неотримання документа про припинення іноземного громадянства можуть лише ті іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа.

Відтак, орган/підрозділ ДМС може прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства лише якщо встановлено, що особа виконала всі визначені законодавством іноземної держави дії, необхідні для отримання документа про припинення іноземного громадянства, однак через незалежні від нього причини такого документу все-таки не отримав.

За загальним правилом, виконання письмового зобов`язання припинити іноземне громадянство покладене національним законом України на іноземця набувача громадянства України, а незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) за суттю та характером є виключно результатом фізичного вчинення особою спроби відмовитись від громадянства іноземної країни (а саме: подача клопотання із прийняттям компетентним органом іноземної країни рішення про відмову у припиненні громадянства; подача клопотання та зволікання компетентним органом іноземної країни із вирішенням по суті питання з приводу припинення громадянства; відмова компетентного органу іноземної країни у прийнятті клопотання про припинення громадянства; відсутність процедури припинення іноземного громадянства за ініціативою особи).

Наведене у абзаці шістнадцятому статті 1 Закону визначення декларації про відмову від іноземного громадянства у якості документа, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство, і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав, є застосовним виключно стосовно перелічених випадків реального початку іноземцем процедури виходу (припинення) з іноземного громадянства.

Доказів звернення до компетентних органів російської федерації (на території України чи за її межами) із клопотанням про вихід з громадянства рф, як і доказів відмови цих органів у прийнятті до розгляду клопотання про вихід з громадянства рф (у т.ч., з підстав відсутності зареєстрованого місця проживання на території третіх країн) Позивач не надав.

Так, у рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 11.07.2023, у подібній справі № 120/4087/23, залишеному без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2023, суд зазначив, що не враховує посилання позивача на неможливість виконання зобов`язання через початок повномасштабного вторгнення рф на територію України, «оскільки жодним належним, достовірним і допустимим доказом не підтверджене вчинення ним будь-яких активних дій для припинення іноземного громадянства, у т.ч. його звернення до уповноваженого органу держави його громадянства клопотанням про припинення іноземного громадянства у контексті наявності незалежних від позивача причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства. Такий обов`язок позивач міг виконати до 24.02.2022, зважаючи, що дворічний термін виконання зобов`язання сплинув 06.11.2022. Водночас норми Закону №2235-ІІІ не містять інших поважних причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства, ніж ті, що визначені у ст.1 цього Закону».

Суд першої інстанції неправильно застосував абзац 13 статті 1 Закону, встановивши наявність у Позивача незалежної від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства з огляду на обставини, які відсутні у вичерпному переліку підстав, закріпленому даною нормою.

Згідно зі встановленим законодавцем визначення незалежної причини у абзаці 13 статті 1 Закону, неотримання документа про припинення іноземного громадянства вважається таким, що відбулося з незалежних від особи причин, виключно за наявності хоча б однієї із таких альтернативних підстав:

І невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи:

-у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства);

протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено.

ІІ відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи;

ІІІ нездійснення процедури припинення громадянства (підданства) за ініціативою особи іноземною державою.

Процедура припинення громадянства російської федерації за ініціативою особи визначена федеральним законом рф від 31.05.2002 № 62-ФЗ «Про громадянство російської федерації» та Положенням про порядок розгляду питань громадянства російської федерації, затвердженим указом президента російської федерації від 14.11.2002 № 1325.

Нездійснення процедури виходу з громадянства іноземної держави саме на території України не може бути підставою звернення із декларацією про відмову від іноземного громадянства, оскільки в розумінні абзацу 13 статті 1 Закону України «Про громадянство України» така процедура має не здійснюватися іноземною державою взагалі. Існує ряд країн, що не мають дипломатичних представництв і консульських установ на території України, однак процедура виходу з їх громадянства (підданства) здійснюється в цих країнах та на території третіх країн, де діють їх компетентні органи.

У зв`язку з розірванням дипломатичних відносин України з російською федерацією, на території України дипломатичні представництва та консульські установи російської федерації припинили роботу, однак, процедура припинення громадянства (підданства) за ініціативою особи цією державою здійснюється на території російської федерації та у третіх країнах, де діють дипломатичні представництва та консульські установи російської федерації.

У постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023 у справі № 420/11071/23, правовідносини у якій є подібними, «…колегія суддів зазначає, що відповідно до Указу Президента РФ від 14.11.2002 року №1325 «Про затвердження положення про порядок розгляду питань громадянства Російської Федерації» заява з питань громадянства РФ (далі - заява) та документи, необхідні для набуття або припинення громадянства РФ, подаються за місцем проживання заявника: особою, яка проживає за межами Російської Федерації і не має місця проживання на території Російської Федерації, - до дипломатичного представництва або консульської установи Російської Федерації, які перебувають за межами Російської Федерації.

Також, відповідно до вимог ст.19 Федерального закону від 31.05.2002 року №62-ФЗ «Про громадянство Російської Федерації» вихід з громадянства Російської Федерації особи, яка проживає на території іноземної держави, здійснюється на підставі добровільного волевиявлення такої особи у спрощеному порядку, за винятком випадків, передбачених статтею 20 цього Закону.

Тобто, колегія суддів зазначає, що жодного обмеження щодо країни місця проживання особи, яка не має місця проживання на території Російської Федерації, та повинна виконати зобовґязання припинити іноземне громадянство, зазначеним законодавством РФ не передбачено, як і не передбачено чинним законодавством України, яке регламентує процедуру набуття громадянства України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо відсутності змоги позивача, на якого покладено певне зобовґязання припинити іноземне громадянство, скористатись такою передбаченою законодавством РФ для його випадку процедурою, а отже, зазначене свідчить про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи».

Суд першої інстанції не зауважив, що вказані позивачем у зверненні підстави неотримання документа про припинення іноземного громадянства, не підпадають під законно визначене поняття незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства.

Суд першої інстанції, досліджуючи питання правомірності дій Відповідача, повинен був дослідити наявність у Позивача підстав для звернення з декларацією про відмову від іноземного громадянства.

В обґрунтування причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства Позивач у декларації зазначив пункт 3 (у законодавстві рф відсутня процедура припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи) посилання на яке можливе виключно за умови, що процедура не визначена законодавством рф.

Крім того, позивач у декларації додатково послався на підставу яка передбачена пунктом 4 (процедура оформлення припинення громадянства (підданства) рф не здійснюється), однак, у розумінні даного пункту процедура повинна взагалі не здійснюватися іноземною державою, а якщо вона здійснюється в рф та третіх країнах застосування такої підстави для прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства суперечить Закону України «Про громадянство України».

Питання нормативного регулювання питань громадянства України відноситься до компетенції Верховної Ради України як законодавчого органу влади.

Право розширювати встановлений перелік категорій осіб, які мають право звернутися із декларацією, а також право змінювати визначення незалежної причини неотримання документа про вихід з іноземного громадянства є компетенцією законодавчого органу влади.

Запровадження воєнного стану в Україні не призупинило законодавчий процес в Україні, Верховна Рада України продовжує здійснювати свої повноваження.

Таким чином, висновки суду про неправомірність дій державного органу, яким не порушено жодну діючу норму законодавства і дотримано строків і порядку розгляду звернення, є неправосудними і незаконними.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив таку залишити без задоволення.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , народився в Україні і до 1981 року проживав в Україні, потім проходив 2 роки військової служби в Афганістані, в подальшому - 14 років військової служби в Таджикистані та 4 роки в російській федерації, звідки в 2001 році повернувся в Україну, в м. Івано-Франківськ, де доглядав за хворим батьком.

10.07.2009 знятий з реєстраційного обліку міста Вороніж російської федерації. В січні 2010 року позивач отримав тимчасову посвідку на постійне проживання в Україні, а в 2021 році, в зв`язку з отриманням громадянства України, вона була скасована УДМС, про що позивач повідомлений листом.

В 2013 році ОСОБА_1 одружився на громадянці України, а в 2014 році і в 2016 році в позивача народилися діти.

Крім цього позивач:

- нагороджений державною нагородою відзнакою Президента України від 10.10.14;

- являться пенсіонером Міністерства оборони України та є учасником бойових дій;

- має у власності квартиру, де разом зі позивачем проживають дружина і двоє неповнолітніх дітей.

26.10.2021 ОСОБА_1 отримав тимчасове посвідчення громадянина України із зобов`язанням вийти з громадянства російської федерації протягом двох років та надати Державній міграційній службі України документ виданий консульською установою російської федерації, який підтверджує вихід з громадянства російської федерації.

В листопаді 2021 року позивач надіслав лист в податкову інспекцію по останньому місцю реєстрації на території російської федерації у Воронезьку область з проханням надати йому довідку про відсутність податкової заборгованості перед російською федерацією.

Відповідь на вищезазначений лист до сьогоднішнього дня позивач не отримав.

22.07.2023 позивач подав до УДМС України в Івано-Франківській області декларацію про відмову від іноземного громадянства у якій позивач зазначив, що у законодавстві російської федерації відсутня процедура припинення його громадянства (підданства) за ініціативою особи, що є незалежною від нього причиною, яка перешкоджає виходу з громадянства, крім того, не здійснюється процедура припинення громадянства.

Листом від 11.08.2023 УДМС України в Івано-Франківській області повідомили ОСОБА_1 , що позивач взяв на себе обов`язок подати документи про припинення громадянства російської федерації та повідомили що паспорт громадянина України особа може оформити лише після виконання поданого зобов`язання.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначено Законом України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року №2235-III (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до визначень, які містить частина 1 статті 1 Закону України «Про громадянство України», громадянство України - це правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Статтею 6 Закону України «Про громадянство України» встановлено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з пунктом 2 частини 1 вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням.

Відповідно частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Згідно частини 5 статті 8 Закону України «Про громадянство України» іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Зобов`язання припинити іноземне громадянство - це письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України (частина 1 статті 1 Закону України «Про громадянство України»).

Декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав (частина 1 статті 1 Закону України «Про громадянство України»).

У даній спірній ситуації, позивачем було подано до Головного управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківської області декларацію про відмову від іноземного громадянства у зв`язку з тим, що існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) російської федерації, а саме процедура оформлення припинення громадянства (підданства) російської федерації не здійснюється.

При цьому, суд першої інстанції слушно зауважив, що незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства, за визначенням наведеним в частині 1 статті 1 Закону України «Про громадянство України», є невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.

Тобто, незалежними від особи причинами неотримання документа про припинення громадянства іноземної держави є три самостійні обставини: 1) невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено; 2) відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи; 3) нездійснення такої процедури.

Згідно матеріалів справи позивач в декларації про відмову від іноземного громадянства в якості підстави відмови від іноземного громадянства та подачі декларації посилався на існування незалежних від нього причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) російської федерації, оскільки процедура оформлення припинення громадянства (підданства) російською федерацією не здійснюється.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством не передбачено перелік документів, які мають підтверджувати факт нездійснення процедури припинення громадянства іноземної держави, надання яких зацікавленими особами, надасть їм можливість підтвердити такий факт для подальшого подання декларації про відмову від іноземного громадянства та прийняття уповноваженими органами такої декларації.

Суд першої інстанції вважав, що відповідачем при розгляді заяви позивача про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства не було надано оцінку підставі наведеній позивачем в декларації обставині, а саме щодо нездійснення процедури припинення громадянства іноземної держави російської федерації.

При цьому, суд зазначив, що позивач вказує, що у нього відсутня можливість звернутись з заявою до посольства російської федерації в тому числі в іншій країні, оскільки він вважає, що це може нести загрозу його життю і здоров`ю в зв`язку з його проукраїнською позицією в соціальних мережах.

З даного приводу, суд першої інстанції зауважив, що докази звернення до посольства російської федерації необхідно було б надати у разі зазначення позивачем про невидачу особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено. В даному випадку позивач зазначає іншу обставину, а саме нездійснення процедури припинення громадянства іноземної держави російської федерації.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що неотримання позивачем документа про припинення громадянства російської федерації відбулося з незалежних від нього причин. З огляду на це, відповідно до приписів пункту 2 частини 2 статті 9 Закону №2235-III позивач має право на подання декларації про відмову від іноземного громадянства, а відмова відповідача у прийнятті в ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації підлягає скасуванню, і позовна вимога в частині зобов`язання прийняти декларацію про відмову від громадянства російської федерації підлягає задоволенню.

Проте, суд апеляційної інстанції з такими доводами суду першої інстанції не погоджується з наступних міркувань.

Відповідно до статті 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визнаються законом.

Як уже зазначалось вище частиною другою статті 8 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року №2235-III (далі Закон) встановлено, що для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається:

особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства;

іноземцем - зобов`язання припинити іноземне громадянство.

Частинами 3-5 статті 8 Закону передбачено наступне:

Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство (підданство) усіх цих держав.

Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави.

Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Відповідно до абзацу дванадцятого статті 1 Закону, зобов`язання припинити іноземне громадянство це письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.

Відповідно до абзацу шістнадцятого статті 1 Закону, декларація про відмову від іноземного громадянства документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.

Згідно абзацу тринадцятого статті 1 Закону незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) є невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.

У даній спірній ситуації оцінці підлягає дотримання позивачем вказаних вище вимог частини 5 статті 8 Закону України «Про громадянство України».

Вказана норма Закону покладає на особу обов`язок подати документ, виданий уповноваженим органом відповідної держави про припинення іноземного громадянства, протягом двох років з моменту реєстрації її громадянином України, а у разі неможливості отримання такого документа - подати декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Подати до уповноваженого органу України декларацію про відмову від іноземного громадянства з посиланням на незалежну причину неотримання документа про припинення іноземного громадянства можуть лише ті іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа.

При цьому, слід зазначити, що за загальним правилом, виконання письмового зобов`язання припинити іноземне громадянство покладене Законом на іноземця - набувача громадянства України, а незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) за суттю та характером є виключно результатом вчинення особою спроби відмовитись від громадянства іноземної країни (а саме: подача клопотання із прийняттям компетентним органом іноземної країни рішення про відмову у припиненні громадянства; подача клопотання та зволікання компетентним органом іноземної країни із вирішенням по суті питання з приводу припинення громадянства; відмова компетентного органу іноземної країни у прийнятті клопотання про припинення громадянства; відсутність процедури припинення іноземного громадянства за ініціативою особи).

Згідно матеріалів справи позивачем подано лише заяву до податкового органу рф про видачу довідки про відсутність заборгованості, особі яка бажає вийти з громадянства рф.

Жодних інших доказів звернення до компетентних органів російської федерації (на території України чи за її межами) із клопотанням про вихід з громадянства рф, як і доказів відмови цих органів у прийнятті до розгляду клопотання про вихід з громадянства рф (у т.ч., з підстав відсутності зареєстрованого місця проживання на території третіх країн) позивач не надав.

Колегія суддів вважає не достатнім покликання позивача на неможливість виконання зобов`язання через початок повномасштабного вторгнення рф на територію України, бо наведене вище не підтверджує вчинення ним активних дій для припинення іноземного громадянства, у т.ч. його звернення до уповноваженого органу держави його громадянства з клопотанням про припинення іноземного громадянства. Такі дії позивач міг виконати і до 24.02.2022.

Процедура припинення громадянства російської федерації за ініціативою особи визначена федеральним законом рф від 31.05.2002 № 62-ФЗ «Про громадянство російської федерації» та Положенням про порядок розгляду питань громадянства російської федерації, затвердженим указом президента російської федерації від 14.11.2002 № 1325.

Нездійснення процедури виходу з громадянства рф саме на території України не може бути підставою звернення із декларацією про відмову від іноземного громадянства, оскільки в розумінні абзацу 13 статті 1 Закону України «Про громадянство України» така процедура має не здійснюватися іноземною державою взагалі.

У зв`язку з розірванням дипломатичних відносин України з російською федерацією, на території України дипломатичні представництва та консульські установи російської федерації припинили роботу, однак, процедура припинення громадянства (підданства) за ініціативою особи цією державою здійснюється на території російської федерації та у третіх країнах, де діють дипломатичні представництва та консульські установи російської федерації.

Відповідно до Указу Президента РФ від 14.11.2002 року №1325 «Про затвердження положення про порядок розгляду питань громадянства Російської Федерації» заява з питань громадянства РФ (далі - заява) та документи, необхідні для набуття або припинення громадянства РФ, подаються за місцем проживання заявника: особою, яка проживає за межами Російської Федерації і не має місця проживання на території Російської Федерації, - до дипломатичного представництва або консульської установи Російської Федерації, які перебувають за межами Російської Федерації.

Відповідно до вимог ст.19 Федерального закону від 31.05.2002 року №62-ФЗ «Про громадянство Російської Федерації» вихід з громадянства Російської Федерації особи, яка проживає на території іноземної держави, здійснюється на підставі добровільного волевиявлення такої особи у спрощеному порядку, за винятком випадків, передбачених статтею 20 цього Закону.

Отже, жодного обмеження щодо країни місця проживання особи, яка не має місця проживання на території Російської Федерації, та повинна виконати зобовґязання припинити іноземне громадянство, зазначеним законодавством РФ не передбачено, як і не передбачено чинним законодавством України, яке регламентує процедуру набуття громадянства України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо відсутності можливості позивача, на якого покладено певне зобовґязання припинити іноземне громадянство, скористатись такою передбаченою законодавством рф для його випадку процедурою, відтак висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи».

Суд першої інстанції не вірно вважав, що вказані позивачем у зверненні підстави неотримання документа про припинення іноземного громадянства, не підпадають під визначене Законом поняття - незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в обґрунтування причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства, позивач у декларації зазначив пункт 3 (у законодавстві рф відсутня процедура припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи). Однак, таке посилання не відповідає дійсності, оскільки така процедура, як уже зазначалось вище, визначена законодавством рф.

Крім того, позивач у декларації додатково послався на підставу яка передбачена пунктом 4 (процедура оформлення припинення громадянства (підданства) рф не здійснюється), однак, у розумінні даного пункту процедура повинна взагалі не здійснюватися іноземною державою, а якщо вона здійснюється в рф та третіх країнах застосування такої підстави для прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства суперечить Закону України «Про громадянство України».

Таким чином, висновки суду про неправомірність дій відповідача не відповідає діючому законодавству та матеріалам справи.

Оскільки передумовою видачі довідки ОСОБА_1 про реєстрацію громадянином України є прийняття відповідачем декларації про відмову від іншого громадянства, то відповідно, з урахуванням викладеного вище відсутні і підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача видати так довідку.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, суд першої інстанції не вірно встановив обставини справи, не правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід скасувати, а у задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківські області задовольнити, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року у справі №300/7696/23 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківські області відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді А. Р. Курилець О. І. Мікула