Ухвала

від 10.09.2024 по справі 146/1821/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

м. Вінниця

10 вересня 2024 р. Справа № 146/1821/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до комунального виробничо-експлуатаційного підприємства "Вапнярка водоканал" про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з Томашпільського районного суду в порядку, визначеному статтею 29 Кодексу адміністративного судочинства України, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до комунального виробничо-експлуатаційного підприємства "Вапнярка водоканал".

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 26 вересня 2023 року позивач надіслав на адресу відповідача запит № 41, у якому просив надати можливість ознайомитися з договорами на водопостачання з підприємствами смт Вапнярки на 2023 рік.

Листом від 05 жовтня 2023 року відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувана інформація не підпадає під критерії вимог до публічної інформації.

До такого листа відповідачем долучено лист Вапнярської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 03 жовтня 2023 року, у якому роз`яснено про невіднесення запитуваної інформації до публічної.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно не надав запитувану інформацію на його запит, у зв`язку із чим звернувся з цим позовом до суду та просить зобов `язати відповідача надати повну інформацію на його запит.

Визначаючись із тим, чи такий спір предметно підсудний адміністративному суду, зважаю на таке.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Водночас публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Термін "суб`єкт владних повноважень" відповідно до статті 4 КАС України означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи зокрема у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

При цьому під час визначення предметної юрисдикції адміністративних справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, а також юридичної природи обставин, за яких виник такий спір.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав чи інтересів конкретної особи (фізичної чи юридичної) з боку суб`єкта владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому владні повноваження повинні здійснюватися відповідним суб`єктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи (фізичної чи юридичної).

Так, порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI (надалі - Закон № 2939-VI).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Положеннями частин 1 та 2 статті 13 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;

5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

До розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють:

1) інформацією про стан довкілля;

2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;

3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян;

4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Відтак в контексті наведеного вище слід дійти висновку, що для правильного визначення предметної юрисдикції спору щодо відмови в наданні запитуваної відповідно до Закону № 2939-VІ інформації потрібно встановити зокрема чи інформація, яка запитувалася позивачем, належить до публічної інформації в розумінні Закону № 2939-VІ, а також чи є відповідач розпорядником такої інформації.

Так, позивач звернувся з адміністративним позовом до комунального виробничо-експлуатаційного підприємства "Вапнярка водоканал" із запитом на публічну інформацію, у якому просив надати можливість ознайомитися з договорами на водопостачання з підприємствами смт Вапнярки на 2023 рік, так як вважає, що така інформація є публічною, а відповідач у даному випадку діє як суб`єкт владних повноважень.

Водночас, на переконання суду, комунальне виробничо-експлуатаційного підприємство "Вапнярка водоканал" не відноситься до кола розпорядників публічної інформації у розумінні статті 13 Закону № 2939-VІ, а запитувана інформація не належить до публічної інформації в розумінні Закону № 2939-VІ, адже відповідач не здійснював жодних управлінських функцій щодо позивача, а запит стосувався надання можливості ознайомитися з договорами на водопостачання з підприємствами смт Вапнярки на 2023 рік.

Тобто, запитувана позивачем інформація не є інформацією, зазначеною у частині 2 статті 13 Закону № 2939-VІ, та не підпадає під визначення, наведене в частині 1 статті 1 Закону № 2939-VІ, а отже не є публічною інформацією у розумінні вимог Закону № 2939-VІ.

Відтак спірні правовідносини не носять публічно-правового характеру, а є приватноправовими.

Таким чином, вказаний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з "..." поняттями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

За таких обставин поданий для вирішення адміністративним судом спір не є публічно-правовим, що виключає можливість його вирішення адміністративним судом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, спір, що переданий на вирішення адміністративного суду, не є публічно-правовим спором, що виключає можливість розгляду його адміністративним судом.

При цьому за змістом частини 1 статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З огляду на наведені положення цивільного процесуального законодавства слід роз`яснити позивачеві, що цей спір підлягає розгляду загальним місцевим судом в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 2, 4, 19, 238, 239, 248 КАС України,

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального виробничо-експлуатаційного підприємства "Вапнярка водоканал" про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії закрити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович