Ухвала

від 10.09.2024 по справі 140/5499/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог

10 вересня 2024 року ЛуцькСправа № 140/5499/24 Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи Маневицька виправна колонія (№42) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної установи Маневицька виправна колонія (№42) про визнання дій протиправними щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення у період з 03.07.2017 до 01.03.2018 та не застосування січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та зобов`язання ти нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 03.07.2017 до 01.03.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 5.01.2004 № 44; визнання протиправними дій щодо неврахування вимог абзаців четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 31.03.2024 та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.03.2024, із врахуванням абзаців четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44; визнання протиправною бездіяльність щодо не проведення нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії військового стану за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 та зобов`язання провести нарахування та виплату додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн за вказаний період; визнання протиправними дії щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації замість належного до видачі речового майна в період з 03.07.2017 по 31.03.2024 та зобов`язання здійснити нарахування та виплату грошової компенсації за речове майно особистого користування, яке не було нею отримано під час проходження служби на день звільнення за період з 03.07.2017 по 31.03.2024.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.08.2024 на підставі частини тринадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) позовну заяву залишено без руху та позивачу надано п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог про визнання дій/бездіяльності протиправними щодо не нарахування і невиплати грошової компенсації замість належного до видачі речового майна в період з 03.07.2017 по 31.03.2024 та зобов`язання нарахувати і виплатити грошову компенсацію за не отримане речове майно особистого користування, за вказаний період, після закінчення строку, установленого законом, у якій зазначити підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин його пропуску. Одночасно роз`яснено наслідки неусунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк - позовну заяву в частині позовних вимог буде залишено без розгляду.

09.09.2024 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення строку звернення в частині позовних вимог, де позивач обґрунтовує пропуск строку звернення до суду із вищевказаними вимогами отриманням повідомлення про нараховані та виплачені суми лише 05.05.2024.

Ухвалою суду від 10.09.2024 продовжено розгляд справи.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період з 03.07.2017 по 31.03.2024 та зобов`язання провести виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за вказаний період необхідно залишити без розгляду, виходячи з такого.

Частинами першою, другою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд зазначає, що спірні відносини пов`язані з проходженням позивачем публічної служби, зокрема, з приводу невиплати компенсації за неотримане речове майно при звільненні, а тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії, застосуванню підлягають саме положення частини п`ятої статті 122 КАС України як норми спеціального процесуального закону.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 26.05.2021 у справі №380/5093/20, від 30.08.2021 у справі №520/7668/2020, в яких зазначено, що враховуючи правову природу грошової компенсації за неотримане речове майно, спеціальним строком звернення до суду з цим позовом є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

За загальним правилом початком перебігу строку є день, коли особа дізналась або повинна була (могла) дізнатись про порушення свого права.

Таким чином, для визначення моменту виникнення права на звернення до суду важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) чинники, що свідчать про презумпцію можливості та обов`язку особи цікавитись та бути обізнаною про свої права та стан їх дотримання з боку інших осіб.

Судом встановлено, що згідно наказу Державної установи Маневицька виправна колонія (42) від 29.03.2024 №40/ос-24 ОСОБА_1 звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України (за власним бажанням) з 31.03.2023.

Відтак, позивач повинен був знати про своє право на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно під час проходження служби та при звільненні зі служби.

Із цим позовом позивач в частині взаємопов`язаних позовних вимог про стягнення грошової компенсації за речове майно звернувся до суду лише 20.05.2024, тобто, із пропуском місячного строку звернення до суду, перебіг якого почався з 01.04.2024.

Суд зазначає, що отримання позивачем листа відповідача від 03.05.2024 №42/2248/4 у відповідь на його звернення про нараховані та виплачені суми не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у цьому випадку.

Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Крім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними вимогами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. До того ж, за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі (вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 31.03.2021 у справі №240/12017/19).

За приписами частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу (пункт 8 частини 1 статті 240 КАС України).

Оскільки позовна заява в частині позовних вимог, яка стосується нарахування та виплати грошової компенсації за речове майно особистого користування, яке не було позивачем отримано під час проходження служби на день звільнення за період з 03.07.2017 по 31.03.2024 подана з пропуском строку звернення до суду, при цьому належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогами позивач не надав, тому суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду у цій частині позовних вимог на підставі частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

Керуючись статтями 122, частиною третьою статті 123, пунктом 8 частини першої статті 240, статтями 248, 262 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог відмовити.

Позов ОСОБА_1 до Державної установи Маневицька виправна колонія (№42) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог про визнання дій протиправними щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період з 03.07.2017 по 31.03.2024 та зобов`язання провести виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період 03.07.2017 по 31.03.2024 залишити без розгляду.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Р.С. Денисюк