Ухвала

від 10.09.2024 по справі 320/36745/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

10 вересня 2024 року м. Київ № 320/36745/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду на дійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, в якій позивач просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність апарату Полтавського апеляційного суду в частині не надсилання виконавчого документу для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову, за винесеною 26.01.2022 року ухвалою цього суду про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачеві у справі №545/1326/21;

-визнати протиправною бездіяльність апарату Октябрського районного суду м. Полтава у несвоєчасному надсиланні виконавчого документу за рішенням у розгляді справи №545/1326/21 від 26.01.2022 року особам, яких стосуються заходи виконання рішення;

-стягнути з Держави України за рахунок бюджетних коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з відповідного казначейського рахунку, відкритого в Державній казначейській службі України ЄДРПОУ: 37567646, на користь позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) 446 760 (чотириста сорок шість тисяч сімсот шістдесят гривень) 00 коп. у відшкодування шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю органів державної влади.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/36745/24 передана до розгляду судді Парненко В.С.

Вирішуючи питання відкриття провадження у справі суд враховує, що згідно з частиною першою статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що «судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до ч. 5 ст. 125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З вимог позовної заяви встановлено, що позивач оскаржує бездіяльність апарату Полтавського апеляційного суду та апарату Октябрського районного суду м. Полтава в частині несвоєчасного направлення виконавчих листів.

Як пояснює позивач в позовній заяві 26.01.2022 року Полтавський апеляційний суд ухвалив постанову за апеляційною скаргою позивачки на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12.10.2021 за розглядом справи № 545/1326/21 та ухвалу суду від 20.10.2021 про відмову їй у забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ІМІДЖ-М» про порушення авторського права та стягнення компенсації.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 12.10. 2021 року та ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави суду від 20.10.2021 року задоволено частково. Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 12 жовтня 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення по суті заявлених вимог.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ-М» задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ-М» (код ЄДРПОУ 38973417; 36008, м.Полтава, вул. Кагамлика, 72 И) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) 446 760 (чотириста сорок шість тисяч сімсот шістдесят гривень) 00 коп. компенсації за порушення авторських прав.

Ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави суду від 20 жовтня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 задоволено. В порядку забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ-М» і обліковуються на його рахунках у банках та інших фінансових установах, у межах задоволеної суми позову 446 760 грн, а також витрат, пов`язаних з виконанням рішення суду.

Таким чином, позивач у спірних правовідносинах виступає заявником в цивільній справі №545/1326/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ІМІДЖ-М» про порушення авторського права та стягнення компенсації.

Як вказує позивач в позовній заяві, від Октябрського районного суду м. Полтави не надійшло ані виконавчого документу, ані будь-яких відомостей про направлення рішення до виконавчої служби.

Наведені обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

У контексті зазначених положень, справою адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між суб`єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений керувати поведінкою інших суб`єктів, а ці суб`єкти, відповідно, зобов`язані виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

У тому ж випадку, коли суб`єкт, у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, не здійснюють у спірних відносинах владних управлінських функцій щодо іншого суб`єкта, з яким виник спір, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції та не повинен вирішуватися адміністративним судом.

Позивач оскаржує бездіяльність апарату Полтавського апеляційного суду та апарату Октябрського районного суду м. Полтава в частині несвоєчасного направлення виконавчих листів.

Відповідно до ч.4 ст. 431 Цивільного процесуального кодексу України протягом п`яти днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавчий документ, зазначений в частині третій цієї статті, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, а його копія (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого документа у Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, надсилається стягувачу на його офіційну електронну адресу, або, у разі її відсутності, рекомендованим чи цінним листом.

Відповідна правова норма щодо регулювання відносин з направлення виконавчих листів та їх дублікатів встановлена не нормами матеріального права, а визначена процесуальним законодавством.

Тобто питання видачі виконавчих документів та їх направлення учасникам судового процесу є процесуальної дією, а не владної управлінською функцією.

В даному випадку Полтавський апеляційний суд та Октябрський районний суд м. Полтави не виконує стосовно позивача у спірних правовідносинах владних управлінських функцій. Між сторонами існують виключно процесуальні питання, врегульовані Цивільним процесуальним кодексом України.

Полтавському апеляційному суду та Октябрському районному суду м. Полтави не надано владних управлінських функцій або делегованих повноважень на направлення виконавчих листів, вказана норма передбачена процесуальним законодавством та є процесуальною дією, в даному випадку, в цивільному судочинстві.

Порушене право, на думку позивача, щодо реалізації норми ч.4 ст. 431 Цивільного процесуального кодексу України, вона може відновити шляхом звернення до адміністрації Октябрського районного суду м. Полтави із заявами про направлення виконавчих листів, із заявами щодо ініціювання службового розслідування, дисциплінарного провадження, притягнення винних осіб до відповідальності за невиконання покладених процесуальним законодавством функцій тощо, однак не шляхом звернення до суду з окремим позовом в будь-якому судочинстві.

В даному випадку відсутнє порушене право позивача, яке підлягає судовому захисту шляхом звернення з позовною заявою.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідний висновок сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі №800/301/16.

Відсутність спору виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Відповідна правова позиція сформована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №802/2474/17-а.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі за п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті ч. 3 ст. 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

За таких обставин у суду не виникає обов`язку роз`яснення, до якого суду слід звертатися з таким позовом.

Відповідну правову позицію висловлено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі №800/559/17, від 3 квітня 2018 року у справі №9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі №9901/497/18, від 5 лютого 2019 року у справі №9901/638/18 та від 27 лютого 2019 року у справі№9901/798/18.

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Парненко В.С.