Рішення

від 03.09.2024 по справі 308/16399/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/16399/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Шумило Н.Б.

за участю секретаря Кравчук А.В.

представника позивача адвоката Бирковича О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Ужгород в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Великолазівський» про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад обставин справи

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ДП «Великолазівський», в якому просить визнати за нею право власності на об`єкт «незавершеного будівництва консервного цеху» по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 за № 47 від 26 квітня 2010 року від Адміністрації радгосп-заводу «Великолазівський» отримала письмову пропозицію розглянути питання викупу незавершеного будівництва консервного цеху в АДРЕСА_1 . Позивачка оглянула вказаний об?єкт «незавершеного будівництва консервного цеху» по АДРЕСА_1 і погодилась на його придбання. У зв?язку з тим, що все майно відповідача по справі радгосп-заводу «Великолазівський» перебувало у податковій заставі - необхідний був дозвіл Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області, який радгосп і отримав 15 листопада 2010 року. В подальшому, на підставі дозволу на реалізацію активів, які перебувають у податковій заставі від 15 листопада 2010 року виданого Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією у Закарпатській області купила цілісний об?єкт «незавершеного будівництва консервного цеху» по АДРЕСА_1 .

Через три дні після отримання вищезазначеного дозволу 18 листопада 2010 року у відповідності до вимог ст. 655 ЦК України директор Радгосп-заводу «Великолазівський» продав позивачці цілісний об?єкт незавершеного будівництва консервного цеху по АДРЕСА_1 , на підтвердження додано копію накладної № 56 від 18 листопада 2010 року, в якій зазначено «незавер. будів. консер. цеху» за ціною 204 800,00 гривень.

В подальшому, для використання та розпорядження купленого нею цілісного об?єкту незавершеного будівництва консервного цеху по АДРЕСА_1 позивачка ОСОБА_1 виготовила технічний паспорт 27 липня 2013 року та замовила експертний висновок про вартість об?єкта оцінки загальна площа якого становить 1175,0 м. кв. - від 31 липня 2013 року становить 118 100, 00 гривень.

У 2023 році готуючи документи до Ужгородського міськрайонного суду для звернення з позовом про визнання права власності на об?єкт «незавершеного будівництва консервного цеху» по АДРЕСА_1 - позивачка замовила новий Технічний паспорт та Звіт про оцінку об?єкта незавершеного будівництва Консервного цеху. У вказаному Звіті зазначено: ідентифікація та технічна характеристика конструкцій: Об?єкт оцінки: навіс літ. А; рік побудови - н/в; поверхність об?єкта - 1 поверх; площа забудови об?єкта - 1175,0 м. кв.; внутрішня корисна площа - 1175,0 м. кв.; технічна характеристика: фунадамент - бетонний; колони - бетонні; перекриття- залізобетонні плити; підлоги відсутні; покрівля залізобетонна; внутрішні мережі об`єкта оцінки відсутні; розташування об?єкта: АДРЕСА_1 .

У Висновку експерт зазначив про те, що поряд розташовані виробничі приміщення, приватні житлові будинки. Позивач звергає увагу на те, що зазначені експертом виробничі приміщення куплені позивачкою на аукціоні і перебувають на даний час у приватній власності.

Звертає увагу на те, що директор радгосп-заподу «Великолазівський» ОСОБА_2 видав позивачці «гарантійний лист», в якому чітко зазначено: «Адміністрація радгосп-заводу «Великолазівський» дає згоду ОСОБА_1 викупити об`єкт незавершеного будівництва 362 т.грн. (контора входить в суму) АДРЕСА_1 земельну ділянку 1,5 га».

Також, просить звернути увагу на те, що Міністерство аграрної політики та продовольства України 06.12.2011 р. видало НАКАЗ № 701 «Про перейменування та затвердження нової редакції Статуту Державного підприємства «Великолазівський» - згідно якого п.1 «Перейменувати радгосп-завод «Великолазівський» (ЕДРПОУ 00413825, адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Лисенка, 41) у державне підприємство «Великолазівський» (ЄДРПОУ 00413825, адреса: 89414, с. Стрипа, Ужгородський район Закарпатська область). Однак, продавши позивачці цілісний об?єкт незавершеного будівництва консервного цеху по АДРЕСА_1 - директор радгосп-заводу «Великолазівський» ОСОБА_2 не сприяв позивачці у оформленні права власності на куплене нею нерухоме майно та земельні ділянки, які необхідні для обслуговування придбаного нею нерухомого майна. З метою оформлення права власності на вищезазначений об?єкт «незавершеного будівництва консервного цеху» по АДРЕСА_1 позивачка зверталась і до нового керівництва відповідача по справі, однак станом на сьогоднішній день дане питання неможливо вирішити, адже для того щоб отримати право власності на об?єкт «незавершеного будівництва консервного цеху» по АДРЕСА_1 потрібно мати Свідоцтво (Державний Акт) про право власності на земельну ділянку, а для того щоб отримати право власності на земельну ділянку необхідно надати Свідоцтво про право власності на об?єкт «незавершеного будівництва консервного цеху» по АДРЕСА_1 . Єдиним шляхом вирішення даного питання є звернення до суду з позовною заявою до радгосп-заводу «Великолазівський» Ужгородського району про визнання права власності на об?єкт «незавершеного будівництва консервного цеху» по АДРЕСА_1 .

Враховуючи вищезазначене, відповідач по справі радгосп-завод «Великолазівський» побудував об?єкт «незавершеного будівництва консервного цеху» по АДРЕСА_1 , що підтверджується Технічним паспортом та Звітом про оцінку об`єкту незавершеного будівництва консервного цеху, але право власності за собою не зареєстрував, а тому Свідоцтво про право власності не виготовлялось та відсутнє до цього часу.

Вказано, що коли позивачка звернулася до державного реєстратора прав власності на нерухоме майно відцілу і реєстрації Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області з приводу здійснення державної реєстрації права власності на вищезазначений об?єкт «незавершеного будівництва консервного цеху» по дул. Виноградна, буд. 7, їй було в усній формі відмовлено та роз?яснено, що вона повинна надати документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує право власності на куплене нею нерухоме майно.

Посилаючись на ст. ст. 319, 321, 331, 392 ЦК України, ст. 41 Конституції України, позивачка ОСОБА_1 просить суд визнати за нею право власності на об?єкт «незавершеного будівництва консервного цеху» по АДРЕСА_1 .

Процесуальні дії по справі, заяви учасників

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.09.2023 відкрито загальне позовне провадження в цивільній справі, призначено підготовче судове засідання, про що повідомлено учасників справи.

02.02.2024 року виконувач обов`язків керівника Ужгородської окружної прокуратури Старов І. подав заяву в порядку ст.ст. 53, 56 ЦПК України про вступ у справу з метою представництва інтересів держави в особі Головного управління Дергеокадастру у Закарпатській області.

10.04.2024 до суду через систему «Електронний суд» від керівника ДП «Великолазівський» ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що на балансі держпідприємства будівельні матеріали, які є предметом позову не обліковуються, такі були описані та реалізовані як податкова застава. Також зазначено, що вказані будівельні матеріалами розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 2124881200:02:009:0001, загальна площа якої складає 2.8343 га. За відомостями Публічної кадастрової карти України, вказана земля є Державною власністю та на підставі договору передана у користування. За відкритими даними ЄДРПОУ: Орендар - КОРПОРАЦІЯ З ПИТАНЬ САДІВНИЦТВА, ВИНОГРАДАРСТВА, ВИНОРОБНОЇ ТА КОНСЕРВНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ "ЗАКАРПАТСАДВИНПРОМ" (КОРПОРАЦІЯ "ЗАКАРПАТСАДВИНПРОМ"), керівник - ОСОБА_4 . Орендодавець вказаної землі - Ужгородська районна державна адміністрація. Договорів щодо вказаної землі чи будівлі за участю ДП ВЕЛИКОЛАЗІВСЬКИЙ не укладалось. Також, зазаначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2124881200:02:009:0001 є державною власністю, розпорядником якої на сьогоднішній день, є Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області. Вважає, що ДП Великолазівський не є належним відповідачем по справі, а розгляд даного провадження є неможливим без залучення до справи у якості сторони розпорядника землі: Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області та користувача земельної ділянки КОРПОРАЦІЯ З ПИТАНЬ САДІВНИЦТВА, ВИНОГРАДАРСТВА, ВИНОРОБНОЇ ТА КОНСЕРВНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ "ЗАКАРПАТСАДВИНПРОМ" (КОРПОРАЦІЯ "ЗАКАРПАТСАДВИНПРОМ"). Просить у задоволенні позову відмовити.

10.04.2024 до суду від позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Бирковича О.І. поступила заява про приєднання до матеріалів справи письмових доказів, які було приєднано до матеріалів справи.

19.07.2024 позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Биркович О.І. подали до суду клопотання, в якому серед іншого зазначено додаткове обгрунтування предмету позову. Вказано, що в Україні набувальна давність регулюється ст. 344 ЦПК України. Набувальна давність визначається як набуття права власності на чуже майно особою, яка добросовісно заволоділа цим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти (користуватися) нерухомим майном протягом 10 років. Для отримання позитивного рішення суду володільцеві нерухомого майна потрібно довести наступне: добросовісність володіння; відкритість володіння; давність та безперервність володіння; законність об?єкту володіння. Матеріали даної цивільної справи за позовом ОСОБА_1 містять належні та допустимі докази того, що позивачка добросовісно придбала у відповідача по справі ДП "Великолазівський" нерухоме майно об`єкт незавершеного будівництва "Консервного цеху" - і продовжує відкрито, безперервно володіти та користуватися нерухомим майном протягом 10 років. Доказ: Дозвіл №5222/10/24-013 від 15.11.2010 року, накладана № 56 від 18.11.2010 року на незавершене бідівництво консервного цеху за ціною 204 800,00 грн., та квитанції підтверджуючі проведення оплати позивачкою відповідачеві ДП "Великолазівський".

Вказане клопотання поступила на електронну адресу суду, однак враховуючи що до суду не подано доказів направлення копії такого клопотання іншим учасникам справи, у відповідності до положення ч.5 ст. 49 ЦПК України, суд не приймає його до розгляду та повертає заявникам.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.07.2024 заяву виконувача обов`язків керівника Ужгородської окружної прокуратури Старова І. в порядку ст.ст. 53, 56 Цивільного процесуального кодексу України про вступ у справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Великолазівський» про визнання права власності на нерухоме майно - залишено без задоволення. Закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Великолазівський» про визнання права власності на нерухоме майно, та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання 03.09.2024 не з`явилася, належним чином повідомлялася про дату, час та місце даного судового засідання, при цьому 12.08.2024 через канцелярію суду подала заяву, в якій просить розглядати справу без її участі. Враховуючи подану заяву, заслухавши думку препдставника позивача, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності позивача, що відповідає вимогам ч.3 ст.211 ЦПК України.

Представник позивача адвокат Биркович О.І. у судовому засіданні 03.09.2024 позов підтримав в повному обсязі, пояснення надав аналогічні викладеним у позовній заяві. Зазначив, що позивач в 2010 році придбала об`єкт незавершеного будівництва консервного цеху по АДРЕСА_1 , однак через свою необізнаність, і обман директора радгосп-заводу «Великолазівський» ОСОБА_2 не може оформити право власності на вказаний об`єкт. Крім того, просив звернути увагу на те, що в матеріалах справи наявні докази того, що позивач добросовісно придбала у відповідача по справі ДП "Великолазівський" нерухоме майно об`єкт незавершеного будівництва "Консервного цеху", і продовжує відкрито, безперервно володіти та користуватися вказаним нерухомим майном протягом 10 років. Просив позов задовольнити.

Відповідач незабезпечив явкив судовезасідання 03.09.2024свого повноважногопредставника,хоча належнимчином повідомлявсяпро дату,час тамісце розглядусправи,при цьомув матеріалахсправи наявнийвідзив напозовну заяву,в якомупросить пророзгляд справиза їхвідсутності. Враховуючи наведене, заслухавши думку представника позивача, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача, що відповідає вимогам ч.3 ст.211 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_1 26 квітня 2010 р. було надано лист за №47, згідно якого Адміністрація радгосп-заводу «Великолазівський» пропонує розглянути питання щодо викупу незавершеного будівництва / в АДРЕСА_1 .

Згідно копії Дозволу на реалізацію активів, які перебувають у податковій заставі 15 листопада 2010р. вих №5222/10/24-013 від 15.11.2010 такий надано Ужгородською МДПІ, та дано дозвіл платнику податків Радгосп-завод «Великолазівський» код 00413825, с.В.Лази, Ужгородського району, Закарпатська обл. самостійно реалізувати не описані активи, які знаходяться у податковій заставі, за умови спрямування у повному обсязі одержаної від реалізації активів в рахунок погашення податкового боргу виручки за наступним переліком: залізобетонні плити в кількості 96 шт., залізобетонні перегородки в кількості 16 шт., залізобетонні стовпи в кількості 24 шт., залишкова балансова вартість або відпускна ціна всього становить 204800,00 грн.

З копії накладної №56 від 18 листопада 2010р. слідує, що ОСОБА_5 . Ром. відпущено Завод-радгосп с. В. Лази «Незавер. будів. консер. цеху» згідно дозволу №5222/10/24-013 вул. Виноградна с. В. Лази. Також у вказаній накладній вказано назва і сорт товарів, один. вимір., кількість, ціна та сума, а саме: залізоб. плити в кількості 96 шт., залізобет. перегор. в кількості 16 шт., залізоб. стовпи в кількості 24 шт., разом на суму 204800,00 грн. Дана накладна містить підписи директора та гол. бухгалтера та печатку Радгосп-заводу «Великолазівський».

У доданій копії Гарантійного листа, який містить підписи директора ОСОБА_2 , гол. бухгалтера та печатку радгосп-заводу «Великолазівський» зазначено, що Адміністрація радгосп-заводу «Великолазівський» дає згоду ОСОБА_1 викупити об`єкт незавершеного будівництва 362 т. грн. (контора входить в суму) АДРЕСА_1 земельну ділянку 1,5 га.

Згідно копії технічного паспорта об`єкта незавершеного будівництва (Консервний цех), адреса об`єкта: АДРЕСА_1 , вбачається, що такий виготовлено 10 серпня 2023 р. експертом ОСОБА_6 на замовлення ОСОБА_1 . Додано копію схематичного плану за адресою об`єкта розташування АДРЕСА_1 , в якій загальної площі земельної ділянки не вказано, зазначено що забудована площа земельної ділянки становить 1175,00 м.кв., вказано що під літерою «А» знаходиться об`єкт незавершеного будівництва (консервний цех), готовність 31%. Крім того, додано копію плану поверху, в характеристиках будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами зазначається: під літерою «А» консервний цех (готовність 31%), рік спорудження відсутній, міститься опис основних конструктивних елементів, а саме: фундамент бетон, стіни бетонні стовпи, покрівля рулонна, перекриття залізобетонні плити, висота -10 м, площа основи 1175,0 кв.м.

Відповідно до Звіту про оцінку об`єкта незавершеного будівництва (Консервний цех) станом на 16.08.2023 р., здійсненого суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «УЖ-КОНСАЛТИНГ» оцінювачем ОСОБА_7 на замовлення ОСОБА_1 , об`єктом оцінки якого був об`єкт незавершеного будівництва (Консервний цех), загальна площа основи становить 1175,0 м. кв., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та відповідно до висновку ринкова вартість об`єкта оцінки становить 274100,00 грн. У Звіті у оцінювачем вказано, що оцінка зроблена на підставі документів, отриманих від Замовника, зібраної Оцінювачем інформації та усної інформації наданої замовником. Фотофіксація об`єкта оцінки не проводилася за проханням замовника. Також серед іншого зазначено, що оцінка зроблена на підставі документів, отриманих від Замовника, а саме: копії техпаспорту АДРЕСА_1 .

Також до позову додато фотозображення, на якому зображено кострукцію з бетонних плит, перегородок, і стовпів.

Окрім того, позивачем до справи було додано відповідь з Державної казначейської служби України №5-0606/14477 від 19.08.2020 на запит адвоката Бирковича Олександра щодо виконання судових рішень, винесених на користь ОСОБА_1 , та повідомлено серед іншого, що питання виконання гарантованих державою судових рішень залежить від сум бюджетних призначень, які визначаються у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

З копій доданих заяв від 22.12.2022 та 26.01.2023 вбачається, що ОСОБА_1 зверталася з такими до голови Баранинської сільської ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення сільського господарства площею 2га, яка розташована в АДРЕСА_1 (заява від 22.12.2022р). А ткож із заявою від 26.01.2023 зверталася до ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у постійне користування для використання та обслуговування свого приватного нерухомого майна яке перебуває у її приватній власності Пилорама - і знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ).

Застосоване судом законодавство, позиція суду та оцінка доводів учасників справи

Відповідно до ч.1 ст.4ЦПКУкраїни кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 Цивільного кодексу України).

У частині 1 статті 16ЦивільногокодексуУкраїни передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначено способи захисту цивільних справ та інтересів судом.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією та законами України і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушено. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, особа має суб`єктивне матеріальне право на їх задоволення.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес, тому саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Тобто вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспоренню суд може прийняти рішення про задоволення позову.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, або компенсація витрати, що виникли у зв`язку з порушенням прав, чи в інший спосіб нівелює негативні наслідки такого порушення. Викладена правовапозиція міститьсяу постановіКГС ВСвід 14.02.2019у справі№ 911/792/18.

За змістом статей 12 та 81ЦПКУкраїни цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Із матеріалів даної справи слідує, що ОСОБА_1 звертаючись до суду з даним позовом до ДП «Великолазівський», просить визнати за нею право власності на об`єкт «незавершеного будівництва консервного цеху» по АДРЕСА_1 .

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Згідно з нормою статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому, слід зазначити, що у відповідності до частини 1 статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно доч.ч.2,3ст.331ЦК Україниправо власностіна новостворененерухоме майно(житловібудинки,будівлі,споруди тощо)виникає змоменту завершеннябудівництва (створеннямайна). Якщодоговором абозаконом передбаченоприйняття нерухомогомайна доексплуатації,право власностівиникає змоменту йогоприйняття доексплуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції Закону від 11.02.2010) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстраціяправ булапроведена відповідно до законодавства,що діялона моментїх виникнення,або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Відповідно доч.1ст.182ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Крім того, згідно ч.1 ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції Закону від 11.02.2010) обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів,уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства,іноземним юридичним особам,міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1)право власностіна нерухомемайно; 2)право володіння;право користування (сервітут);право користування земельною ділянкоюдля сільськогосподарськихпотреб (емфітевзис);право забудовиземельної ділянки(суперфіцій);право господарськоговідання; право оперативного управління; правопостійного користуваннята правооренди земельної ділянки; правокористування (найму, оренди) будівлею або іншимикапітальними спорудами, їхокремими частинами; іпотека; довірче управліннямайном; 3) інші речові права відповідно до закону ; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього кодексу, частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації, а державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483цс19).

Так, ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає, що вона набула у власність цілісний об?єкт «незавершеного будівництва консервного цеху» по АДРЕСА_1 . На підтвердження вказаного надала копію дозволу на реалізацію активів, які перебувають у податковій заставі від 15 листопада 2010 року виданого Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією у Закарпатській області та копію накладної № 56 від 18 листопада 2010 року.

Однак, вказані копії документів на переконання суду не підтверджують того, що ОСОБА_1 придбала саме цілісний об?єкт «незавершеного будівництва консервного цеху» по АДРЕСА_1 , право власності на який просить визнати. Такими лише підтверджується, що 15.11.2010 року Ужгородською МДПІ було дано дозвіл платнику податків Радгосп-завод «Великолазівський» код 00413825, с.В.Лази, Ужгородського району, Закарпатська обл. самостійно реалізувати не описані активи, які знаходяться у податковій заставі, за наступним переліком: залізобетонні плити в кількості 96 шт., залізобетонні перегородки в кількості 16 шт., залізобетонні стовпи в кількості 24 шт., залишкова балансова вартість або відпускна ціна всього становить 204800,00 грн. Жодних даних про те, що Радгосп-заводу «Великолазівський» було дано дозвіл на реалізацію незавершеного будівництва консервного цеху по АДРЕСА_1 , в такому не міститься.

Крім того, у доданій копії накладної №56 від 18 листопада 2010р. міститься аналогічний перелік товару, що і у дозволі Ужгородської МДПІ від 15.11.2010р., відтак з наведеного слідує, що саме перелічений у накладній товар було відпущено Радгосп-заводом «Великолазівський» ОСОБА_1 на загальну суму 204800,00 грн.

Щодо посилань сторони позивача на гарантійний лист директора радгосп-заводу «Великолазівський» ОСОБА_2 , в якому зазначено що «Адміністрація радгосп-заводу «Великолазівський» дає згоду ОСОБА_1 викупити об`єкт незавершеного будівництва 362 т.грн. (контора входить в суму) с. В. Лази Ужгородського району вул. Виноградна земельну ділянку 1,5 га», то такі не приймаються судом до уваги, оскільки копія вказаного гарантійного листа без дати, і з його змісту неможливо встановити про який об`єкт незавершеного будівництва йде мова, чи такий взагалі стосується предмету даного спору. Також, дана копія жоним чином не підтверджує, що об`єкт незавершеного будівництва було викуплено, коли, і ким саме.

Щодо інших доказів, які додані позивачем на підтвердження позовних вимог, зокрема копії технічного паспорту, то такий виготовлено в 2023 році на замовлення ОСОБА_1 , з такого слідує, що за адресою АДРЕСА_1 , знаходиться об`єкт незавершеного будівництва (консервний цех), готовність 31%. При цьому, даний технічний паспорт не та інші додані документи не підтверджують, що вказаний об`єкт незавершеного будівництва придбаний позивачкою, чи їй належить.

Окрім того, слід зазначити що із 01 січня 2013 року в Україні запроваджено єдину державну інформаційну систему з відомостями про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти/суб`єкти цих прав Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, яка зокрема, передбачає державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьофіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 2 Закону УкраїниПро державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьвід 01 липня 2004 року №1952-IV, який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав).

При цьому, вважаючи себе власником, позивач ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не зверталася до відповідних органів длявизнання і підтвердження Державою факту набуття нею в 2010 році права власності на об`єкт незавершеного будівництва консервного цеху. Будь-яких відомостей про це суду позивач не надала та у матеріалах справи вони відсутні.

У даній справі позивачем ОСОБА_1 не надано доказів придбання нею цілісного об`єкта незавершеного будівництваконсервного цеху по АДРЕСА_1 , відтак посилання на вказане судом до уваги не приймається.

Крім того, як встановлено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, інформація про належність на праві власності позивачу майна, яке знаходилось в податковій заставі і яке вона придбала згідно накладної від 18.11.2010 у Радгосп-заводу «Великолазівський», на підставі наданого 15.11.2010р. Ужгородською МДПІ дозволу на реалізацію активів.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За наведеного, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що позивачем не надано суду беззаперечних, належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження тих обставини, що ОСОБА_1 набула право власності на об`єкт «незавершеного будівництва консервного цеху» по АДРЕСА_1 , суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованими, вимоги ОСОБА_1 не доведені, та задоволенню не підлягають.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 317, 319, 321, 328, 392 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Великолазівський» про визнання права власності, відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Державне підприємство «Великолазівський», код ЄДРПОУ 00413825, місцезнаходження: Закарпатська область, Ужгородський район, село Стрипа.

Повне рішення суду складено 10 вересня 2024 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області Н.Б. Шумило