Справа № 420/25500/24
У Х В А Л А
10 вересня 2024 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Бутенка А.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України АДРЕСА_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо не здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у період з грудня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця січень 2008 року, як місяця за якими починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення мені, ОСОБА_1 , у розмірі 55 445, 97 грн.
- зобов`язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України АДРЕСА_1 (військову частину НОМЕР_1 ) провести нарахування та виплату мені, ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення «січень 2008 року» у розмірі 55 445, 97 грн., із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб /ПДФО/ відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затв. постановою КМ України № 44 від 15.01.2004р.
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України АДРЕСА_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо не здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення мені, ОСОБА_1 , за період проходження військової служби з 01 березня 2018 року по 11 грудня 2023 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, з урахуванням абз. 4-6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації у розмірі 4 536,79 грн.
- зобов`язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України АДРЕСА_1 (військову частину НОМЕР_1 ) здійснити нарахування та виплатити мені, ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 11 грудня 2023 року включно із застосуванням березня 2018 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4 536,79 грн. з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб /ПДФО/ відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затв. постановою КМ України № 44 від 15.01.2004р.
- встановити судовий контроль шляхом подання звіту про виконання судового рішення у цій адміністративній справі, за моїм позовом, ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України АДРЕСА_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправними бездіяльності та зобов`язати вчинити дій у відповідності та на підставі ч. 1 ст. 382 КАС України.
Ухвалою суду від 19.08.2024 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
04.09.2024 року від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. В обґрунтування якого зазначено, що 10.07.2024 позивач листом звернувся до відповідача із вимогами про перерахунок індексації за період з грудня 2016 року по 11.12.2023 року також. Хоча позивач у позові стверджує, що звернення надсилав 26.02.2024 та 30.05.2024. Тобто, станом на 26.02.2024 позивач уже був обізнаний, як стверджується у позові, про порушення виплати йому індексації грошового забезпечення. 12.08.2024 позивач подав позов до суду. Тобто, у справі, що розглядається, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом з пропуском місячного строку з дня звільнення та проведення з ним розрахунку, не зазначивши підстав для поновлення цього строку.
05.09.2024 року від ОСОБА_1 надійшли заперечення на заяву про залишення позову без розгляду.
Розглянувши матеріали справи суд при вирішенні заяви представника Військової частини НОМЕР_4 про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із порушенням строків звернення до суду, зазначає таке.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Проте, процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Судом встановлено, що позивач 13.08.2024 року звернувся до суд із позовом до Військової частини НОМЕР_4 про, зокрема, зобов`язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період служби з січня 2020 року по жовтень 2023 року з урахування прожиткових мінімумів для працездатних осіб відповідно станом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року та 1 січня 2023 року.
При цьому як слідує з матеріалів справи, позивач звільнена зі служби 11.12.2023 року відповідно до наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України АДРЕСА_1 (військову частину НОМЕР_1 ).
26.02.2024 року позивач звернувся до начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України АДРЕСА_1 (військову частину НОМЕР_1 ) із заявою про надання інформації, зокрема, щодо виплати індексації грошового забезпечення.
30.05.2024 року, 11.07.2024 року та 09.08.2024 року позивач повторно звертався до начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України АДРЕСА_1 (військову частину НОМЕР_1 ) із заявою про надання інформації, зокрема, щодо виплати індексації грошового забезпечення.
Станом на момент подачі позову відповідачем - військовою частиною НОМЕР_1 на вказані заяви (від 26.02.2024 р., від 30.05.2024 р., від 11.07.2024 року, від 09.08.2024 року) до теперішнього часу жодної письмової відповіді про розрахунки, а також нарахування індексації грошового забезпечення - не надано.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення протиправною та такою, що порушує права позивача на отримання належного грошового забезпечення, стало підставою для звернення до суду з позовом.
Суд зазначає, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України у чинній редакції). За змістом пункту 15 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, військова служба теж була віднесена до служби публічної.
Отже, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22 сформовано наступний правовий висновок, який відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 КАС України повинен враховуватися судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому Указами Президента України продовжувався воєнний стан.
Конституційний Суд України у Рішенні №9-зп від 25 грудня 1997 року зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене. Таким чином, положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 2-р(II)/2022 від 6 квітня 2022 року гарантована Конституцією України рівність усіх людей у їхніх правах і свободах означає конечність забезпечення їм рівних юридичних можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У державі, керованій правовладдям, звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а додержання загальних принципів рівності громадян перед законом та заборони дискримінації, що їх визначено приписами частин першої, другої статті 24 Конституції України, є неодмінним складником реалізації права на судовий захист.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Так, у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, заява №4451/70, пункти 28-36) Європейським судом з прав людини було визначено, що право на доступ до суду є одним з аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. У цій справі Суд визнав право на доступ до суду як невід`ємний аспект гарантій, закріплених у статті 6, пославшись на принципи верховенства права та недопущення свавілля, покладені в основу більшості положень Конвенції. Разом з тим, право на доступ до суду повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення у справі "Беллє проти Франції" (Bellet v. France), заява №13343/87, пункт 36). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд (рішення у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany ), [ВП] заява № 42527/98, пункт 45 та рішення у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії", (Lupeni Greek Catholic Parish and others v. Romania), [ВП] заява №76943/11, пункти 84, 86).
У справі "Bellet v. France" (заява №23805/94, пункт 36) Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Також, у рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" (Miragall Escolano and оthers v. Spain, заяви №№38366/97, 38688/97, 40777/98, 40843/98, 41015/98, 41400/98, 41446/98, 41484/98, 41487/98 and 41509/98, пункт 51) та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada. Cavanilles v. Spain, заява №28090/95, пункт 45) Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на вищезазначене, суд також вважає за необхідне зазначити, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд зазначає, що представником відповідача не надано жодних доказів про обізнаність позивача, станом на дату звільнення зі служби, а саме на 11.12.2023 року, щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з грудня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця січень 2008 року, як місяця за якими починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), та за період з 01 березня 2018 року по 11 грудня 2023 року включно із застосуванням березня 2018 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
Таким чином судом не встановлено визначених законом підстав для задоволення заяви про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 у зв`язку із порушенням строків звернення до суду.
За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви представника відповідача Військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 .
Щодо клопотання позивача про витребування доказів по справі № 420/25500/24, а саме інформацію про надання/ненадання ОСОБА_1 при звільненні письмового повідомлення про суми нарахованих і виплачених йому при звільненні виплат, у тому числі індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
За приписами частини першої статті 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Відповідно до частини третьої цієї статті про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
За частиною сьомою статті 80 КАС України, особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.
На підставі наведених положень процесуального закону та виходячи з принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, закріпленому в частині четвертій статті 9, частині третій статті 77, приписів частини третьої статті 80 КАС України, а також беручи до уваги предмет спору, характер спірних правовідносин, аргументи позивача, якими він доводить обґрунтованість позовних вимог, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи і з`ясування всіх обставин, які підлягають встановленню, суд дійшов висновку, що клопотання про витребування доказів задоволенню не підлягає, оскільки суд надав оцінку доводам відповідача викладеним у заяві про залишення позову без розгляду.
Керуючись статтями 79,80, 122, 241, 243, 248, 256 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні заяву представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.
2. У задоволенні клопотання позивача про витребування доказів по справі № 420/25500/24 відмовити.
Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.
СуддяА.В. Бутенко
Суд | Одеський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 10.09.2024 |
Оприлюднено | 13.09.2024 |
Номер документу | 121530398 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо |
Адміністративне
Одеський окружний адміністративний суд
Бутенко А.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні