Рішення

від 11.09.2024 по справі 420/18787/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/18787/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 , неповнолітніх осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Березівської міської ради Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_4 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 , неповнолітніх осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Березівської міської ради Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_4 , в якій позивач просить суд:

- визнати дії Березівської міської ради Одеської області з прийняття рішення \/ІІІ скликання від 27.02.2024 року за № 1633 - VІІІ, в частині відмови громадянину ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 2,0 га для ведення селянського господарства на території Березівської міської територіальної громади за межами населеного пункту у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою та техніко економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, - протиправними;

- зобов`язати Березівську міську раду Одеської області вчинити дії, шляхом прийняття рішення з надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства площею 2,0 га, на користь ОСОБА_1 , який діє в інтересах: малолітньої особи ОСОБА_2 ; неповнолітньої особи - ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ;

- стягнути з Березівської міської ради Одеської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20000 грн., 00 коп. ( двадцять тисяч гривень, нуль копійок ).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про дотримання встановленого Законом порядку для реалізації права на погодження місця розташування земельної ділянки та одержання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Від Березівської міської ради Одеської області надійшов відзив на позовну, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що так як земельні ділянки вказані у заяві ОСОБА_1 вже є сформованими відповідно до вимог чинного законодавства, тому надання дозволу на розроблення проекту землеустрою вже не є можливим.

Заява ОСОБА_1 від 10.08.2021 року не може бути розглянута повторно, так як міською радою вже було вжито заходи щодо формування земельних ділянок, які вказані в заяві ОСОБА_1 , розроблення проектів землеустрою на ці ділянки, та присвоєння їм кадастрових номерів. У даному випадку рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 року по справі №420/2435/23 виконано Березівською міською радою в повному обсязі, про що свідчить постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 29.03.2024 року. Відповідно до ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 року по справі №420/2435/23 рішення сорок першої сесії Березівської міської ради Одеської області VІІІ скликання від 27.02.2024 року за № 1633 VІІІ прийнято до вимог чинного законодавства, адже заява позивача розглянута відповідно статті 118 Земельного кодексу України.

11.07.2024 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

10.08.2021 року на адресу Березівської міської ради Одеської області надійшли заяви від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (вхід.№Ф-770, Ф-771, Ф-772), в яких заявники просили надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, земельною площею 2,00 га. До заяв додано копії паспортів, ідентифікаційних кодів заявників та викопіювання бажаного місця розташування земельних ділянок.

Листами від 06.09.2021р № Ф-770, Ф-771, Ф-772, міська рада повідомила заявникам, що бажані земельні ділянки рішенням тринадцятої сесії Березівської міської ради Одеської області від 03.09.2021р. №614-VIII «Про організаційні заходи щодо підготовки документів (лотів) до продажу на земельних торгах права оренди на земельні ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення» були включені до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги.

Листами вих. №№ Ф-770, Ф-771, Ф-772 від 06.09.2021 року, адресованими позивачу, як особі, що діє в інтересах неповнолітніх дітей, на заяви останніх від 10.08.2021 року про розгляд питання щодо можливості надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель комунальної власності, за межами населеного пункту, для ведення особистого селянського господарства, Березівська міська рада повідомила, що земельні ділянки (про які йдеться мова у заявах) рішенням одинадцятої сесії восьмого скликання Березівської міської ради від 03.09.2021 року № 614-VІІІ були включені у перелік земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги. Зважаючи на положення статті 136 Земельного кодексу України та на те, що право оренди на зазначені земельні ділянки виставляється для продажу на земельних торгах, відповідач не може задовольнити клопотання заявників.

Додатково повідомлено позивача, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватись, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Отже, положеннями ЗК України прямо передбачено заборону відчуження земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги. Кожний громадянин, при наданні усіх необхідних документів передбачених законодавством, може взяти участь у земельних торгах.

Крім того, повідомлено, що у зв`язку з обмеженням (відсутністю) вільних земельних ділянок сільськогосподарського призначення, відповідно до рішення сесії Березівської міської ради від 17.12.2018 р. № 448-VІІ/І «Про затвердження порядку черговості та Положення про надання громадянам земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення на території Березівської міської ради», позивач (при наявності усіх необхідних документів, передбачених Положенням) може звернутися з заявою до Березівської міської ради, для включення до облікового списку громадян на отримання земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення на території Березівської міської ради Т.Г.

Не погоджуючись з діями відповідача з прийняття рішень у формі листів відмов від 06.09.2021 року (вих. № Ф-770; № Ф-771; № Ф-772 ), якими відмовлено у задоволенні заяв позивача від 10.08.2021 року, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого сільського господарства, поданих в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 , неповнолітніх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , позивач звернувся до суду.

Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом

Вказані обставини встановлені судовим рішенням від 03.10.2022 року у справі №420/20725/21 та не потребують доказування.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 року у справі №420/20725/21 адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 , неповнолітніх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Березівської міської ради Одеської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправними дії Березівської міської ради Одеської області щодо розгляду заяв ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 , неповнолітніх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , від 10.08.2021 року листами від 06.09.2021 року, вих. №№ Ф-770, Ф-771, Ф-772.

Зобов`язано Березівську міську раду Одеської області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 , неповнолітніх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , від 10.08.2021 року, та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернувся позивач, наданої судом у рішенні.

На виконання рішення суду Березівською міською радою Одеської області повторно розглянуто заяви ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 , неповнолітніх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , від 10.08.2021 року, за результатами яких прийнято рішення від 17.11.2022 №1009-VIII, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення селянського господарства на території Березівської міської територіальної громади за межами населеного пункту.

Зазначене рішення прийнято з посиланням на заборону безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації, відповідно до Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану».

Крім того, зазначено, що рішенням тринадцятої сесії Березівської міської ради Одеської області від 03.09.2021р. №614-VIII «Про організаційні заходи щодо підготовки документів (лотів) до продажу на земельних торгах права оренди на земельні ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення» відповідач надав дозвіл на розроблення технічної інвентаризації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, які раніше перебували у власності колективних сільськогосподарських підприємств.

Було здійснено заходи по розробленню технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Одеська область, Березівський район, Березівська міська рада (за межами населених пунктів), затверджено технічні документації із землеустрою за кадастровими номерами 5121280800:01:002:0023, 5121280800:01:002:0022, 5121280800:01:002:0021.

Не погоджуючись з рішенням Березівської міської ради Одеської області №1009-VIII від 17.11.2022 року, позивач звернувся до суду.

Вказані обставини встановлені судовим рішенням від 11.04.2023 року у справі №420/2435/23 та не потребують доказування.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 року у справі №420/2435/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Березівської міської ради Одеської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_4 про визнання незаконними дії щодо присвоєння земельним ділянкам кадастрових номерів задовольнено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення двадцять четвертої сесії Березівської міської ради Одеської області восьмого скликання №1109 - VIII від 17.11.2022 року, щодо відмови в наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться на території Березівської міської ради Одеської області, згідно поданих ОСОБА_1 10.08.2021 року в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 заяв.

Зобов`язано Березівську міську раду Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 , неповнолітніх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від 10.08.2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення селянського господарства на території Березівської міської територіальної громади за межами населеного пункту в порядку і спосіб, передбачені ст.118 ЗК України, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/2435/23 Березівською міською радою прийнято рішення №1301- VIII від 23.05.2023р., яким відтерміновано прийняття рішення щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.08.2021 року в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 , неповнолітніх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0 га для ведення селянського господарства на території Березівської міської територіальної громади за межами населеного пункту до закінчення воєнного стану та скасування заборони безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації, передбаченої Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» та пп.5 п.27 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України».

Позивач не погодився із правомірністю дій відповідача з прийняття вищезазначеного рішення та звернувся до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 року у справі №420/13414/23, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023 року, адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 , неповнолітніх осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Березівської міської ради Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Березівської міської ради Одеської області з прийняття рішення тридцятої сесії VІІІ скликання від 23.05:2023 року за №1301 - VІІІ в частині відтермінування прийняття рішення щодо повторного розгляду заяв ОСОБА_1 від 10.08.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого сільського господарства, поданих в інтересах: малолітньої особи - ОСОБА_2 , неповнолітньої особи - ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 .

Зобов`язано Березівську міську раду Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 , неповнолітніх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , від 10.08.2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення селянського господарства на території Березівської міської територіальної громади за межами населеного пункту в порядку і спосіб, передбачені ст.118 Земельного кодексу України.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням тринадцятої сесії Березівської міської ради Одеської області від 03.09.2021р. №614-VIII «Про організаційні заходи щодо підготовки документів (лотів) до продажу на земельних торгах права оренди на земельні ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення» надано дозвіл на розроблення технічної інвентаризації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, які раніше перебували у власності колективних сільськогосподарських підприємств.

Рішенням сімнадцятої сесії Березівської міської ради від 20.01.2022 року №978-VІІІ «Про проведення земельних торгів у формі аукціону» затверджено технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення комунальної власності (додається), затверджено перелік земельних ділянок, які виставляються на земельні торги та затверджено умови проведення електронного аукціону.

Рішенням тридцятої сесії Березівської міської ради від 23.05.2023 року №1339-VІІІ «Про проведення повторних земельних торгів у формі електронного аукціону» земельні ділянки зазначені вище ще раз повторно були виставлені на електронний аукціон для продажу права оренди.

Відповідно до Витягів з Державного реєстру речових прав від 13.09.2023 року №346323368, №346312685 зареєстровано інше речове право - право оренди земельних ділянок ФГ «Коляда 2012» на земельні ділянки з кадастровими номерами №№5121280800:01:002:0023, 5121280800:01:002:0022; підставою для виникнення права оренди зазначено договори оренди землі №№719, 721 від 26.07.2023 року.

Рішенням сорок першої сесії Березівської міської ради Одеської області VІІІ скликання № 1633 VІІІ від 27.02.2024 року, за наслідками розгляду заяви позивача від 10.08.2021 року прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою та техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Не погоджуючись з Рішенням сорок першої сесії Березівської міської ради Одеської області VІІІ скликання № 1633 VІІІ від 27.02.2024 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до змісту ст.ст.1,78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній і державній власності та є, в свою чергу, основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною Держави.

Так, як передбачено положеннями ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 ЗК України).

Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У відповідності до ч.1 ст.117 ЗК України, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Так, порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений ст.118 ЗК України, зокрема ч.6 вказаної статті передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання також додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного суб`єкта владних повноважень, виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.

За правилами ч.7 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк та дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою для такої відмови у наданні такого дозволу може бути лише тільки невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, за результатами розгляду клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, відповідний орган місцевого самоврядування у місячний строк зобов`язаний надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або ж надати мотивовану відмову у наданні такого дозволу.

Разом із тим, як вже зазначалося вище, така відмова має бути вмотивована, оформлена належним чином та прийнята виключно з підстав, встановлених ч.7 ст.118 ЗК України.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч.10 ст.118 ЗК України).

За правилами ч.6 ст.186 ЗК України, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому ст.186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою АР Крим, Радою міністрів АР Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу.

Таким чином, з системного аналізу наведених норм законодавства можна дійти висновків, що набуття особами права власності (або користування) на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування.

При цьому згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування (постанова від 28 листопада 2018 року у справі № 826/5735/16).

Рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є одним з етапів процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом. Відтак правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення, не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц).

Отже, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є одним з начальних етапів процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Проте, сам факт отримання цього дозволу в подальшому ще зовсім не гарантує особі набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл фактично не є «правовстановлюючим» актом (документом), а має усі ознаки «ненормативного акту індивідуальної дії» та вичерпує свою дію після його реалізації (виконання).

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення Березівської міської ради Одеської області VІІІ скликання № 1633 VІІІ від 27.02.2024 року, єдиною підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою та техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, а саме те, що земельні ділянки зазначені в заяві ОСОБА_1 від 10.08.2021 року вже є сформованими, їм присвоєно кадастрові номери та, відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав, земельні ділянки передано в оренду через електронний аукціон.

Проте, суд дійшов висновку, що у відповідача не було законних підстав самостійно визначати «приорітетність» того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Тобто, в даному випадку, позивач фактично мав (має) право отримати дозвіл та розробляти проект землеустрою, а подальше затвердження цих проектів сільрадою повинно відбуватися об`єктивно, справедливо і прозоро, з кінцевим визначенням особи, що і отримає право власності або користування (оренди) на цю земельну ділянку.

Аналогічна правова позиція щодо застосування цих норм права наведена у постановах Верховного Суду України від 10.12.2013р. у справі №21-358а13, від 11.10.2016р. у справі №806/3787/13-а, від 07.06.2016р. у справі №820/3507/15, від 19.01.2016р. у справі №824/167/15-а, та постановах Верховного суду від 05.03.2019р. (справа № 360/2334/17), від 27.02.2018р. (справа №545/808/17).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, суд, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення № 1633 VІІІ від 27.02.2024 року, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України «Про землеустрій», та без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, що свідчить про повторне (фактично втретє) допущення ним, як суб`єктом владних повноважень, протиправних дій в процесі прийняття рішення відносно поданої позивачем заяви-клопотання від 10.08.2021р., в якій останній просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства загальною прощею 2га, яку він «орієнтовно» відмітив на викопіюванні з кадастрової карти України та додав до свого клопотання.

При цьому, суд, діючи в межах заявлених позовних вимог, при прийняті рішення щодо інших заявлених у позові вимог, вважає за необхідне врахувати як вищезазначені обставини, так і факт неодноразового порушення прав позивача та допущення подібних протиправних дій, та вважає за необхідне задовольнити їх у повному обсязі, а саме, зобов`язати Березівську міську раду Одеської області вчинити дії, шляхом прийняття рішення з надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства площею 2,0 га, на користь ОСОБА_1 , який діє в інтересах: малолітньої особи ОСОБА_2 ; неповнолітньої особи - ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 .

Ухвалюючи саме таке рішення, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який буде виключати подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005р. (заява №38722/02)). Отже, саме "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції і повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

У той же час не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 20 000 грн.

В силу статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з положеннями статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У відповідності до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

За приписами пункту 5 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Тобто для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди в розумінні статей 1167, 1174 ЦК України. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 грудня 2021 року у справі № 638/3758/20.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у вказаній частині позивач посилається на те, що останній постійно відчуває душевні страждання, оскільки постійні судові спори, з приводу розгляду його заяви, пригнічували його та є суттєвим негативним психотравмуючим фактором.

Доводи позивача, що винесення незаконного рішення призвело до завдання йому моральної шкоди ґрунтуються на припущеннях, зважаючи на недоведеність у ході розгляду справи складових елементів цивільного правопорушення, що відповідно до статей 12, 80 ЦПК України є процесуальним обов`язком. Позивачем не доведено як наявності шкоди, так і причинного зв`язку між ними.

Суд не виключає обставини переживання позивача з приводу винесення оскаржуваного рішення, у зв`язку з бажанням отримати земельну ділянку у власність, однак його посилання, зокрема, на негативні емоції, моральні страждання, душевні переживання не підтвердженні жодними належними допустимими доказами, тобто відсутні докази як наведених погіршень, змін та страждань, так і причинного зв`язку.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, при зверненні до суду з позовом, позивач не надав суду доказів спричинення моральних страждань. Відповідно суд позбавлений можливості встановити причинно-наслідковий зв`язок між діями посадових осіб відповідача та спричиненням шкоди позивачу, а тому з врахуванням зазначеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що позивачем не доведено заявлені вимоги належними та допустимими доказами, суд доходить висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог позивача про відшкодування моральної шкоди.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 7 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому відсутні підстави для вирішення питання про стягнення судового збору з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), який діє в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 , неповнолітніх осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Березівської міської ради Одеської області (пл. Генерала Плієва, 9, м.Березівка, Березівський район, Одеська область, 67300, код ЄДРПОУ 04056842), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Березівської міської ради Одеської області VІІІ скликання № 1633 VІІІ від 27.02.2024 року «Про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 року у справі №420/2435/23 про зобов`язання у повторному розгляді заяви ОСОБА_1 від 10.08.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною прощею 2,0 га для ведення селянського господарства на території Березівської міської територіальної громади».

Зобов`язати Березівську міську раду Одеської області вчинити дії, шляхом прийняття рішення з надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства площею 2,0 га, на користь ОСОБА_1 , який діє в інтересах: малолітньої особи ОСОБА_2 ; неповнолітньої особи - ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя: Самойлюк Г.П.