Постанова

від 11.09.2024 по справі 308/6738/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/6738/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 вересня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Собослоя Г.Г., Джуги С.Д.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатиагропродукт», на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 червня 2024 року, постановлену головуючою суддею Бенца К.К., в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатиагропродукт» до ОСОБА_1 за заявою про видачу судового наказу

встановив:

У квітні 2024 року ТОВ «КарпатиАгроПродукт» звернулося до суду із зявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у сумі 64900 грн.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 червня 2024 року у видачі судового наказу відмовлено. Відмовляючи у видачі судового наказу суд першої інстанції, як підставу відмови вказує на те, що заяву подано з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки зареєстроване місце проживання боржника знаходиться за межами Закарпатської області, а фактичне місце проживання наразі не відоме.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ТОВ «КарпатиАгроПродукт» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати вказану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування скарги посилається на те, що у доповідній записці №2 від 14.11.2023 не було встановлено точне місце проживання чи перебування боржника. Тільки зазначалося, що він та його родина відсутні за фактичним місцем проживання, тому вважає, що на підставі п.9 ст. 28 ЦПК України, оскільки місце проживання останнього невідоме, то позивач має право сам вибирати до якого суду подавати заяву.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу (п.1 ч.1 ст.353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . А це не належить до територіальної підсудності Ужгородського міськрайонного суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Наказне провадження це особливий спрощений вид цивільного процесу, спрямований на швидкий та ефективний захист безспірних прав осіб шляхом видачі судового наказу, що одночасно є судовим рішенням та виконавчим документом.

Частиною 1 статті 160 ЦПК України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Стаття 162 ЦПК України передбачено, що заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Суд відмовляючи у видачі судового наказу посилається на п.9 ч.1 ст. 165 ЦПК України, тобто зазначає, що заяву подано з порушенням правил підсудності.

Ч. 9 ст. 28 ЦПК України передбачено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

За змістом положень ст.ст. 29, 316-319, 325 ЦК України, ст.ст. 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», інших норм законодавства, фізична особа може мати кілька місць проживання та/або місць перебування; реєстрація фізичної особи провадиться за одним місцем проживання; за загальним правилом склад, кількість майна, в тому числі, нерухомого, яке може бути у власності фізичних осіб, не є обмеженими.

У боржниказареєстроване місцепроживання: АДРЕСА_1 , яке підтверджується Відповіддю №545327 від 16.04.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру.

Оскільки, особа вільна у виборі свого місце перебування чи проживання, а місце реєстрації може бути лише одне, з огляду на той факт, що фактичне місце проживання особи невідоме, то при визначенні територіальної підсудності справи доцільним буде надати перевагу саме зареєстрованому місцю проживанню особи, що і зробив суд першої інстанції.

Також, варто зазначити, що ч. 6 ст. 187 ЦПК України передбачено, що у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Відповідно до ч. 8 ст. 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Тому, суд першої інстанції після надходження заяви про видачу судового наказу діяв в межах закону, а саме - встановив зареєстроване місце проживання за допомогою Єдиного державного демографічного реєстру.

Встановивши, що за фактичним місцем проживання особа відсутня, а зареєстроване місце проживання знаходиться за межами Закарпатської області, суд правильно прийняв рішення відмовляючи у видачі судового наказу.

Отже, ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та такою, що відповідає нормам чинного законодавства України.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 367, 368, 374, 379, 381-384, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КарпатиАгроПродукт» залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 вересня 2024 року.

Суддя-доповідач:

Судді: