Вирок

від 29.08.2024 по справі 359/4552/24

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/4552/24

Провадження № 1-кп/359/502/2024

В И Р О К

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

29 серпня 2024 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною та відео фіксації в залі суду кримінальне провадження № 12024111100000648, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.03.2024, що надійшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Сєвєродонецьк, Луганської області, українки, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,

в с т а н о в и в:

18.03.2024 приблизно о 15 годині 12 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем «Ford» модель «Focus» реєстраційний номер НОМЕР_1 , проявляючи злочинну недбалість, порушуючи п.п. 2.3 «б», 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі ПДР), не була уважною, не стежила за дорожньою обстановку, перед початком руху не переконалась, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам руху, перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_2 , здійснюючи виїзд з другорядної дороги, яка має ґрунтове покриття, на головну дорогу проїжджої частини автодороги «Т-1016», повертаючи ліворуч в напрямку с. Гора, здійснила зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ» модель «2107» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , який рухався по автодорозі «Т-1016» зі сторони с. Гора у напрямку с. Ревне Бориспільського району Київської області.

У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди необережними діями ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження наступним особам: водію ОСОБА_4 у виді закритого багато уламкового перелому верхньої третини правого стегна із зміщенням уламків, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров`я більш як 21 день. Пасажирам автомобіля марки «ВАЗ» модель «2107» реєстраційний номер НОМЕР_3 : ОСОБА_9 - у виді саден та рани лівого гомілко ступного суглобу, які відносяться до легких тілесних ушкоджень; ОСОБА_5 - у виді закритого перелому латеральної кісточки лівого гомілко - ступного суглобу, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров`я більш як 21 день; ОСОБА_6 - у виді саден обличчя, закритого перелому голівок 2-ї і 3-ї плюсових кісток лівої стопи, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров`я більш як 21 день; ОСОБА_10 - у виді садна та підшкірної гематоми в області лобу зліва, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_7 , яка грубо порушила Правила дорожнього руху, а саме: п. 2.3 «б» ПІДР, згідно, з яким для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. 2.9 «а» ПДР, згідно з яким водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; п. 10.1 ПДР, згідно з яким перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 16.11 ПДР, згідно з яким на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Порушення водієм ОСОБА_7 п.п. 2.3 «б», 2.9 «а», 10.1 та 16.11 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою, внаслідок якої потерпілим спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.

У ході судового розгляду кримінального провадження № 12024111100000648, 01 липня 2024 року, між потерпілими ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_7 , у присутності захисника ОСОБА_8 , було укладено угоди про примирення. Із змісту яких вбачається, що сторони визначили істотні для кримінального провадження обставини; констатовано факт примирення між потерпілими та обвинуваченою, а також щире каяття обвинуваченої та активне сприяння обвинуваченою розкриттю злочину.

Також узгоджено, що при затвердженні угоди про примирення ОСОБА_7 з урахуванням положень ч. 1 ст. 61 Конституції України, ст.ст. 50-53, 65, 69 КК України, п. 12 Постанови Пленуму ВССУ №13 від 11.12.2015 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», буде призначено покарання у виді штрафу у розмірі 2 000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 3 (три) роки, та стягнення з ОСОБА_7 витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз під час досудового розслідування кримінального провадження.

Наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, зрозумілі та роз`яснені наслідки невиконання угоди про примирення.

Потерпілі та обвинувачена в судовому засіданні повідомили, що укладені ними угоди про примирення є добровільними, ні фізичного ні психологічного тиску до них не застосовувалось.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 підтримала укладені угоди про примирення, визнала свою вину у скоєнні кримінального правопорушенні, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, та просила суд затвердити укладені між нею та потерпілими угоди про примирення, пояснивши, що наслідки затвердження даних угод їй відомі та зрозумілі.

Потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначили, що вони підтримують свої угоди про примирення, укладені між ними та обвинуваченою, а також вказали, що претензій до обвинуваченої ні морального, ні матеріального характеру немає так як шкода їм відшкодована повністю, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченої не мають. Зі ст. 473 КПК України ознайомлені, наслідки угод їм зрозумілі. Угоди про примирення укладені ними добровільно, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь яких інших обставин, ніж ті що передбачені в угодах.

Захисник ОСОБА_8 підтвердив те, що він був присутній під час укладення угод про примирення обвинуваченої з потерпілими. Підтвердив, що укладення угод було добровільним і не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угодах. Вважає за доцільне затвердити дані угоди про примирення.

Прокурор Бориспільської окружної прокуратури вважає не можливим затвердження угод про примирення у судовому засіданні, як такі це буде шкодити інтересам суспільства.

Суд, в даному випадку, не перевіряє фактичні обставини вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, так як і не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні під час проведення судового засідання, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угод про примирення.

Розглядаючи питання про затвердження угод про примирення, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.468КПК України у кримінальному провадженні може бути укладено угоду про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з положеннями ч. 3 ст.469КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України. Згідно з положеннями ст. 12 КК України, злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , відносяться до нетяжких.

При цьому судом з`ясовано, що відповідно до вимог ч. 5 ст.474КПК України обвинувачена визнає вину в обсязі пред`явленому обвинувачення, а також цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даних угод, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи які будуть застосовані до неї у разі затвердження угод про примирення судом. Обвинувачена розуміє, що умисне невиконання угод є підставою для притягнення її до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Суд переконався, що укладення угод про примирення між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угодах про примирення, а тому у суду не виникає необхідності витребувати документи, а також викликати в судове засідання інших осіб та опитувати їх для з`ясування добровільності укладених угод. Укладення угод є правомірним, та таким, що відповідає інтересам потерпілих, умови угод не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Відповідно до Постанова ВСУ № 5-27кс16 від 31.03.2016, Суд наголошує, що примирення є комплексним, міжгалузевим інститутом кримінального та кримінального процесуального законодавства, спрямованого на задоволення/відновлення прав потерпілого та заохочення позитивної посткримінальної поведінки суб`єкта злочину. На забезпечення дієвості правових механізмів інституту примирення, його цілей і мети впливають «складні» зв`язки між принципами публічності і диспозитивності. Враховуючи високі стандарти, які існують у сфері захисту людини та основоположних свобод, і більшу рішучість, яка відповідно й неминуче вимагається при оцінці порушень основоположних цінностей демократичного суспільства, Суд надає особливого значення існуванню в інституті примирення конкуренції принципів публічності і диспозитивності, яка визначає пріоритети публічного і приватного інтересів та їх взаємозв`язок.

Отже, Суд вважає, що для встановлення співвідношення публічних і приватних пріоритетів в інституті примирення сторін визначальною є категорія «інтерес». Функціональне призначення категорії інтерес у кримінальному процесі є невід`ємною складовою природи цього феномену. У цьому контексті Суд так само приділяє увагу функціям інтересу, які не можуть бути залишені поза увагою, враховуючи, що питання, порушене заявником, розглядається в площині кримінального процесу. Суд підкреслює, що під час примирення сторін у кримінальному судочинстві кожна зі сторін кримінально-правового конфлікту переслідує свої інтереси. Для потерпілого це відновлення порушених прав шляхом відшкодування заподіяної злочином шкоди, для захисту якої він у кримінальному процесі наділений відповідними правами. Для обвинуваченого (підозрюваного) це уникнення кримінальної відповідальності або призначення мінімального покарання. Держава, у свою чергу, будучи носієм публічного інтересу, регулює суспільні відносини, які є предметом кримінального процесуального права. Суд нагадує, що під час вирішення кримінально-правових конфліктів Європейський суд з прав людини зобов`язує національні суди дотримуватись балансу між приватними і публічними інтересами.

Угода про примирення, на думку Суду, являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів учасників кримінально-правового конфлікту та забезпечення їх балансу. Адже сторони шляхом компромісних і взаємовигідних рішень між собою адаптують норму права про примирення щодо конкретного (їх) випадку, чим задовольняють свої інтереси, а в результаті і суспільні (публічні) інтереси.

Цілком очевидно, що в силу публічного характеру кримінально-правового регулювання угоді про примирення повинна відводитись другорядна роль у забезпеченні балансу інтересів. Проте, індивідуальне регулювання учасників конфлікту залежить не тільки від угоди сторін, але і здійснюється завдяки волі осіб, які приймають рішення про примирення, а також норм кримінального процесуального закону, яке передбачає можливість примирення тільки за окремими категоріями злочинів. У цьому зв`язку Суд підкреслює, що з прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу України (2012 року), засада диспозитивності розширила свій вплив на значну категорію кримінальних проваджень і, насамперед, на кримінальні провадження щодо злочинів невеликої тяжкості (стаття 474 цього Кодексу), серед яких виділяється кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 286 КК, так званий двооб`єктний злочин. Така зміна вектора державної політики, на думку Суду, має підняти на новий рівень і практику реалізації приватних інтересів у кримінальному судочинстві. Тобто, існує така група суспільних відносин, охоронюваних кримінальним правом, у яких приватні інтереси їх учасників можуть переважати над суспільними (публічними) інтересами настільки, що волевиявлення потерпілого може мати вирішальне значення для кримінальної відповідальності винної особи. Без наявності приватних інтересів і вираження волевиявлення до їх реалізації ніякі публічні інтереси не можуть бути досягнуті.

Значно більшою мірою диспозитивність властива тим нормам кримінального процесуального закону, які вимагають узгоджених сторонами і судом рішень. Законодавець зобов`язує суд у таких випадках віддавати перевагу узгодженим сторонами рішень і ухвалити їх своїм рішенням.

Також судом встановлено, що покарання сторонами угод про примирення визначено у відповідності до положення ч. 1 ст. 69 КК України, тобто, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Відповідно до висновку суду касаційної інстанції, викладеного у постанові ВС/ККС у справі № 712/4384/20 від 27.04.2021 року, для застосування судом положень ст. 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження.

Враховуючи наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування шкоди потерпілим, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК, разом з тим відсутність обтяжуючих обставин, індивідуальні особливості вказаного діяння та фактичні обставини справи, форму, ступінь вини обвинуваченої, мотивації і мету кримінального правопорушення, спосіб, стадію вчинення, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченої до вчинення злочину та під час, а також обставин, що характеризують поведінку останньої після його вчинення, обвинуваченою на дату укладення угод відшкодована шкода потерпілим в повному розмірі, її ставлення до скоєного, беззаперечне визнання вини, та те, що вона усвідомлює свою вину у скоєному, жалкує про вчинене, та індивідуальних особливостей обвинуваченого, зокрема обвинувачена раніше не судима, характеризується виключно із позитивної сторони, працевлаштована в ТОВ "ТИПОГРАФІЯ "ВІД А ДО Я" (код в ЄРДПОУ 31723460), займається благодійною допомогоюЗбройним СиламУкраїни, а також те, що в результаті її протиправних дій не заподіяно шкоди суспільним інтересам.

З огляду на вищезазначене суд приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, таперейти до іншого більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення у виді штрафу у розмірі 2 000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 3 (три) роки.

Узгоджена сторонами міра покарання відповідає загальній меті призначення кримінального покарання, визначена з урахуванням характеру та тяжкості вчиненого злочину ОСОБА_7 даних про особу обвинуваченої, обставин, що пом`якшують покарання, та є достатньою для виправлення обвинуваченої та запобігання вчинення нею нових злочинів.

Таким чином, перевіривши угоди про примирення укладені між потерпілими та обвинуваченою суд приходить до висновку, що умови угод: не суперечать вимогам кримінального процесуальногокодексу України та кримінального кодексу України; відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи сторін та інших осіб; наявні фактичні підстави для визнання винуватості; відсутня очевидна неможливість виконання обвинуваченою взятих на себе зобов`язань; сторони дійсно примирились, що підтверджено в судовому засіданні, і як вбачаться з матеріалів кримінального провадження та погодили вид покарання.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне затвердити угоди про примирення, які укладені 01.07.2024 між трьома потерпілими з одного боку та обвинуваченою з іншого, на підставі ст.ст. 468, 469, 471 КПК України, та призначити обвинуваченій ОСОБА_7 узгоджену сторонами міру покарання у виді штрафу у розмірі 2 000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 3 (три) роки.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту закінчився, підстав для його обрання судом не встановлено.

Крім того, з обвинуваченої, на користь Держави України, слід стягнути витрати на проведення експертизи у розмірі 18174 гривень 72 копійок.

Речові докази стороною обвинувачення не заявлено.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ст. ст. 368-371, ч. 2, ст. 373, ст. ст. 374-376, п. 1 ч. 1 ст. 468, ст.ст. 471, 474, 475 КПК України, ч. 1 ст. 286-1 КК України, суд

у х в а л и в:

Угоди про примирення укладені 01.07.2024 між потерпілими ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_7 , у присутності захисника ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 12024111100000648, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.03.2024, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, затвердити.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, та призначити їй покарання, з урахуванням ч.1 ст.69 КК України у виді штрафу у розмірі 2 000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 3 (три) роки.

Засуджена ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язана сплатити суму штрафу на користь держави України, в місячний строк з моменту набрання вироком суду законної сили.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту закінчився, підстав для його обрання судом не встановлено.

Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Держави України - 18174 гривень 72 копійок процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експерта.

Речові докази стороною обвинувачення не заявлено.

Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1