Ухвала

від 10.09.2024 по справі 520/32954/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

10 вересня 2024 р. справа № 520/32954/23

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Григоров Д.В., розглянувши порядку письмового провадження звіт Вищого антикорупційного суду про виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024р. по справі №520/32954/23 адміністративний позов задоволено:

визнано протиправними дії Вищого антикорупційного суду щодо нарахування та виплати судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 по 31 жовтня 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 гривні;

зобов`язано Вищий антикорупційний суд провести нарахування та виплату судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 01 по 31 жовтня 2023 року на підставі ч. ч. 2 і 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (2.684,00 гривні), з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

До суду надійшла заява позивача в порядку ст.382 КАС України, в якій він просив:

- зобов`язати Вищий антикорупційний суд подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі за № 520/32954/23;

- для подання до Харківського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі за № 520/32954/23 встановити Вищому антикорупційному суду місячний строк з дати набрання законної сили ухвалою суду, постановленої за наслідками розгляду цієї заяви (клопотання);

- зобов`язати Вищий антикорупційний суд одночасно з поданням до Харківського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі за № 520/32954/23 направити його копію стягувачу (позивачу) судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що відповідачем ігнорується виконання судового рішення повністю в частині нарахування та виплати недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 01 по 31 жовтня 2023 року.

Ухвалою суду від 01.07.2024р. прийнято до розгляду заяву позивача, подану в порядку статті 382 КАС України у справі та встановлено Вищому антикорупційному суду п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для надання письмових пояснень на заяву позивача про встановлення судового контролю.

Ухвалою суду від 11.07.2024р. зобов`язано Вищий антикорупційний суд протягом 30- ти днів з дня набрання чинності цієї ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024р. по справі №520/32954/23.

12.08.2024р. до суду надійшов звіт Вищого антикорупційного суду, в якому відповідач зазначив, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі за № 520/32954/23 ВАКС вчиняв та продовжує вчиняти всі можливі та залежні від нього дії з метою своєчасного та належного виконання зазначеного рішення суду, ухвалення рішень щодо виділення коштів на фінансування відповідних потреб перебуває поза межами компетенції ВАКС.

Також відповідач зазначив, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів ВАКС, в тому числі й ОСОБА_1 у цій справі, залежить від наявності коштів за КЕКВ 2730 «Інші виплати населенню». 23 липня 2024 року ВАКС звернувся до Міністерства фінансів України з листом вихідний № 03.13-01/111/2024, у якому просив з метою виконання судових рішень у справі № 520/32954/23 спрямувати залишок коштів спеціального фонду бюджету (код 602100) у сумі 50,925 тис. грн. на КЕКВ 2730 «Інші виплати населенню» та внести відповідні зміни до річного розпису бюджету за спеціальним фондом та до помісячного розпису спеціального фонду бюджету на 2024 рік за бюджетною програмою «Здійснення правосуддя Вищим антикорупційним судом» (КПКВК 0851010). Проте, у відповідь Міністерство фінансів України листом від 02.08.2024 за № 08020-13-10/22883 повідомило ВАКС, що порядок виконання рішення суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, чітко регламентовано законом, а саме : відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» та частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Від позивача до суду надійшли заперечення на затвердження звіту, згідно змісту якого останній просив:

- не затверджувати поданий 09 серпня 2024 року відповідачем «Звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі № 520/32954/23»;

- встановити Вищому антикорупційному суду новий строк для подання звіту, зобов`язавши його протягом 30-ти днів з дня набрання чинності цієї ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду новий звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі № 520/32954/23;

- накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду голову Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2 , штраф у сумі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у грошовому вимірі становить 121.120,00 гривень;

- стягнути з керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду - голови Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2 , половину суми штрафу у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у грошовому вимірі становить 60.560,00 гривень до Державного бюджету України;

- стягнути з керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду - голови Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 половину суми штрафу у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у грошовому вимірі становить 60.560,00 гривень.

Надаючи правову оцінку наданому звіту та запереченням проти нього, суд зазначає наступне.

Приписами статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

На виконання приписів статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Аналізуючи наведені норми, суд зауважує, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

В абзаці третьому пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі ОСОБА_3 проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

Метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

На підставі аналізу ст.ст.3, 8, ч.ч.1, 2 ст.55, ч.ч.1 та 2 ст.129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

У справі Сорінг проти Об`єднаного Королівства від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.

З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, згідно з положеннями частин 1 та 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як зазначалося вище, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024р. по справі №520/32954/23, зокрема, зобов`язано Вищий антикорупційний суд провести нарахування та виплату судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 01 по 31 жовтня 2023 року на підставі ч. ч. 2 і 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (2.684,00 гривні), з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Разом з тим, відповідачем доказів щодо виплатити сум суддівської винагороди за спірний період до суду не надано, що вказує на невиконання судового рішення.

Зазначені обставини, на переконання суду, не сприяють зміцненню законності та утвердження довіри до судової гілки влади, підривають довіру до судової системи, як інституту, який покликаний захищати порушені права особи, та, зокрема, системи адміністративних судів, основним завданням яких є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи фактичне невиконання відповідачем рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024р. у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття звіту Вищого антикорупційного суду про виконання рішення суду.

Враховуючи ту обставину, що рішення суду відповідачем не виконано, суд дійшов висновку про необхідність встановлення відповідачу нового строку подання до суду звіту про виконання рішення суду.

Оцінюючи доводи відповідача про вчинення ним дій в межах його компетенції з виконання рішення суду та, зокрема, звернення до відповідного державного органу з приводу забезпечення фінансування в обсязі, необхідному для виплати належних позивачу сум, суд робить висновок про те, що відповідач доклав відповідних зусиль з приводу виконання судового рішення, виявляючи бажання та належну старанність. Проте суд констатує, що обмежене фінансування або неузгодженість дій державних органів з приводу здійснення фінансування не може впливати на наявність чи відсутність обов`язку з виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.

Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо.

Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює.

Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №704/1547/17 сформулював правову позицію, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту.

Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту.

Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Аналогічних висновків Верховний Суду дійшов у справі №560/523/19, які в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України є обов`язкові для врахування судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Таким чином, щодо клопотання позивача про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень - голову Вищого антикорупційного суду, то на теперішній час не вбачається підстав накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу за не виконання рішення суду з огляду на вказані вище обставини, які свідчать про активні дії відповідача з приводу виконання рішення суду та його добросовісне ставлення до цього.

На підставі викладеного та керуючись статтями 248, 293, 294, 382 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у затвердженні звіту Вищого антикорупційного суду про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024р. по справі №520/32954/23.

Встановити Вищому антикорупційному суду новий строк подання звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024р. по справі №520/32954/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Зобов`язати Вищий антикорупційний суд протягом 30- ти днів з дня набрання чинності цієї ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024р. по справі №520/32954/23.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів до Другого апеляційного адміністративного суду. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.В. Григоров