Постанова

від 10.09.2024 по справі 160/7740/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 160/7740/24(суддя Ніколайчук С.В., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Енергетичної митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року у справі № 160/7740/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпросталь-енерго» до Енергетичної митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпросталь-енерго» 25 березня 2024 року звернулось до суду з позовом до Енергетичної митниці Державної митної служби України, згідно з яким просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA903020/2024/000004/1 від 16.01.2024 року та картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 903020/2024/000033.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що надані до митного оформлення товару документи належним чином підтверджували заявлену митну вартість товара, тому відповідач протиправно прийняв рішення про визначення митної вартості товарів за другорядним методом визначення митної вартості 2-ґ.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що при розгляді справи митницею не було доведено правильність оскарженого рішення та картки відмови.

Декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту.

У прийнятому відповідачем рішенні про коригування митної вартості відсутнє обґрунтування підстав згідно з законодавством України з питань митної справи, за яких посадові особи митниці мали право вимагати подання додаткових документів із застосуванням ч.3 та ч.4 ст.53 Митного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач стверджує, що суд «не з`ясував усіх обставин справи, у їх взаємозв`язку, врахував виключно позицію позивача, надав перевагу одним доказам над іншими, а деякі докази взагалі залишилася поза увагою суду» .

Просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Також зазначає з якими вимогами позивач звернувся до суду та повноваження митниця. Відтворює норми матеріального права, викладає фактичні обставини спірних правовідносин та те, що було зазначено судом першої інстанції.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу позивач просить у її задоволені відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 03.05.2023 року між ТОВ «Дніпросталь-Енерго»(покупець) та резидентом Республіки Молдови ТОВ «ML ENERGY-GROUP» (продавець) було укладено Контракт на постачання електричної енергії № 3/05-23.

Пунктом 1.1 якого передбачено, що продавець поставляє (продає), а покупець приймає (купує) електроенергію з Об`єднаної енергетичної системи Молдови на умовах DAF кордон Республіки Молдова-Україна з метою подальшого постачання в Україну.

Ціна електроенергії, що постачається за цим контрактом, вказується у відповідних додатках (пункт 2.1 Контракту). Додатком № 6/1 від 15.08.2023 року Сторони погодили формулу розрахунку вартості електроенергії. 31.12.2023 року ТОВ «ML ENERGY-GROUP» виставило рахунок № 04/12 DNE у котрому було зазначено кількість електричної енергії, ціну та загальну вартість. Загальна вартість електричної енергії котра була поставлена у період з 01.12.2023 по 31.12.2023 рік становить 39 334,68 євро.

Для підтвердження заявленої митної вартості, на підставі положень ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, відповідачу поданий комплект документів, а саме серед яких були, зокрема, наступні документи: контракт на постачання електричної енергії № 3/05-23 від 03.05.2023 року; додаток № 6/1 від 15.08.2023 року до Контракту на постачання електричної енергії № 3/05-23 від 03.05.2023 року; інвойс №04/12 DNE від 31.12.2023 року; сертифікат про походження товару форми СТ-1 № А311362 від 10.01.2024 року.

16.01.2024 року, відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів UA903020/2024/000004/1 за яким митна вартість вказаного товару скоригована в сторону збільшення до 0,092 євро за 1 кіловат або 92 євро за тисячу кіловат та у якому вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості - резервного.

Також відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 903020/2024/000033.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача та картки відмови є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач приймаючи спірне рішення та картку відмови діяв не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені митним законодавством України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За змістом ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових органів.

Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення UA903020/2024/000004/1 від 16.01.2024 року про коригування митної вартості товарів є встановлення відповідачем того, що декларантом не підтверджено числове значення складових митної вартості заявленого товару та відсутні відомості щодо ціни яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Так, згідно з додатком від 11.10.2023 р №6/2 до контракту на поставку електроенергії від 03.05.2023 р №03/05-23, вартість електроенергії розраховується в євро за формулою: Ccontr=?i(Wi*picontr), проте на вимогу митного органу декларантом не надано документальне підтвердження числових значень складових цієї формули для відповідного обрахунку (а.с.29-30).

Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції відповідач не довів, що числові значення складової формули впливають на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару. Так, з наданих позивачем до суду пояснень випливає, що у п.6.1 договору міститься формула і алгоритм розрахунку, який не перевищує суму задекларованого товару. При цьому, факт визначення вартості електроенергії погодинно, не може впливати на загальну суму поставки електроенергії.

Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст поданих декларантом документів. Ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить даних щодо конкретної суми розбіжностей чи сумнівів. Факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, однак не зробив цього.

Враховуючи зазначені обставини колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що подані позивачем до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам ч.2 ст.58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні, або підстав вважати що вони містять розбіжності та в них наявні ознаки підробки.

Поданих позивачем документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товару і цей перелік повністю відповідає вищенаведеним правилам ч. 1 ст. 53 МК України.

Відомості надані позивачем стосовно митної вартості товару є об`єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що відповідач у оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів не дотримався вимог, які зазначені вище, тому оскаржуване рішення митниці не можуть вважатися обґрунтованим та таким, що відповідає п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність та необхідність скасування оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів UA903020/2024/000004/1 від 16.01.2024 року та картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 903020/2024/000033.

У відповідності з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач вказаного обов`язку не виконав.

Щодо доводів відповідача про не з`ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, у їх взаємозв`язку, надання переваги одним доказам над іншими, залишення доказів відповідача поза увагою, суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити наступне.

Так, в апеляційній скарзі відповідач не зазначає, які саме обставини справи суд першої інстанції не з`ясував, які докази залишив поза увагою та яким не надав перевагу.

Водночас оскаржене судове рішення містить оцінку доказів наданих сторонами до суду. При цьому суд першої інстанції правильно зазначив, що «відповідач не надав суду жодного доказу, якій би спростував зміст поданих декларантом документів».

Щодо інших доводів відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, серед яких посилання на те, що суд врахував виключно позицію позивача, та які зводяться до незгоди з судовим рішенням, слід зазначити, що судовим рішенням у цій справі надано необхідне та достатнє обґрунтування доводів сторін, при цьому суд дослідив усі основні питання віднесені на його розгляд, а всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду щодо протиправності оскарженого рішення та картки відмови відповідача.

У справі Пономарьов проти України (Заява № 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив наступне: …Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті домогтися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду….

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Енергетичної митниці - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року у справі № 160/7740/24 без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 10 вересня 2024 року.

Головуючий - суддяВ.Є. Чередниченко

суддяВ.А. Шальєва

суддяС.М. Іванов