Рішення

від 06.09.2024 по справі 396/35/24

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/35/24

Провадження № 2/396/168/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2024 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого - судді Цесельської О.С., за участі секретаря судового засідання Тодеріци К.Ю., прокурора ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Долгоєр В.Г., представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом першого заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави до ОСОБА_3 , Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури звернувся в суд в інтересах держави з позовом до ОСОБА_3 , Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про визнання недійсним рішення Новоєгорівської сільської ради № 457 від 24.09.2020 "Про передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3 ", скасування державної реєстрації права власності та повернення земельної ділянки територіальній громаді Рівнянської сільської ради.

В обґрунтування позову прокурор посилався на те, що Новоукраїнською окружною прокуратурою у ході здійснення заходів представницького характеру виявлено порушення природоохоронного законодавства. Так, в ході моніторингу земельних ділянок в адміністративних межах Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області встановлено, що на території ботанічної пам`ятки природи місцевого значення «Грузька балка» знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 3524084000:02:001:0942 площею 2 га, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_3 . Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку шляхом безоплатної приватизації на підставі рішення Новоєгорівської сільської ради Новоукраїнського району від 24.09.2020 року № 457.

Згідно з розпорядженням КМУ № 716-р від 12.06.2020, юрисдикція Новоєгорівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області перейшла до Рівнянської територіальної громади, що наразі представляється органом місцевого самоврядування Рівнянською сільською радою. В подальшому, державним реєстратором виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради Гайдученко Н.Л. зареєстровано право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 39069148.

Прокурор зазначав, що набуття права власності на спірну земельну ділянку відбулось з порушенням чинного законодавства, оскільки земельна ділянка має особливий статус цільового призначення та входить в межі ботанічної пам`ятки природи «Грузька балка», яка належить до природно заповідного фонду місцевого значення. Ботанічна пам`ятка природи місцевого значення «Грузька балка» знаходиться в адміністративних межах Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району.

Охоронним зобов`язанням № МПб 50-564 від 23.06.2023 Рівнянській сільській раді передано під охорону та дотримання встановленого режиму територію даної ботанічної пам`ятки природи місцевого значення. Крім того, на офіційному веб порталі Держгеокадастру України розміщена Публічна кадастрова карта, яка відповідно до Постанови КМУ від 17.10.2012 № 1051 «Про затвердження порядку ведення Державного земельного кадастру, за допомогою якої здійснюється надання доступу до відомостей Державного земельного кадастру та оприлюднення відомостей у вигляді відкритих даних, визначених ЗУ «Про Державний земельний кадастр».

Згідно графічних даних Публічної кадастрової карти, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3524084000:02:001:0942, повністю входить в межі території ботанічної пам`ятки природи «Грузька балка».

Розташування земельної ділянки, яку набув ОСОБА_3 , у межах ботанічної пам`ятки природи місцевого значення «Грузька балка», за чинним законодавством свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цієї ділянки у приватній власності з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування представництва інтересів держави вказав, що органи влади або посадові особи, які здійснюють захист державних інтересів у спірних правовідносинах відсутні. У зв`язку з цим прокурор звернувся до суду з зазначеним позовом.

В судовому засіданні представник позивача - прокурор ОСОБА_1 позов підтримала з підстав, зазначених у ньому.

Представник відповідача - адвокат Єльнікова Н.О. в судовому засіданні позов не визнала, вказавши що позивач не надав до суду належних доказів того, що спірна земельна ділянка входить чи накладається на земельну ділянку, що належить ботанічній пам!ятці "Грузька балка", відповідна технічна документація не розроблена.

Представник відповідача Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області під час судового розгляду заперечень по суті позову не заявляла.

Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідачів, дослідивши письмові докази, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до цієї норми правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Норми процесуального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

У статтях 13, 14 Конституції України визначено, що земля, водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Відповідно до статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до статті 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Відповідно до статей 43, 44, 45 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва). Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

За частиною третьою статті 93 ЗК України не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, розташованих у прибережній захисній смузі водних об`єктів, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч.3 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд" передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд" території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Стаття 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд" визначає, що рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. Отже вирішення питань щодо визнання певних територій заказниками та іншими об`єктами природно-заповідного фонду загальнодержавного значення віднесене до виключної прерогативи Президента України.

Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Відповідно до статті 54 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51 53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.

У свою чергу, відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд" межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно з пунктом 3.4 Інструкції щодо оформлення охоронних зобов`язань на території та об`єкти природно-заповідного фонду, охоронне зобов`язання підлягає переоформленню у разі: зміни форм власності на землю, на якій розташована(ий) територія чи об`єкт природно-заповідного фонду; зміни землекористувача (землевласника) у межах території чи об`єкта природно-заповідного фонду; внесення змін до положення про територію чи об`єкт природно-заповідного фонду стосовно режиму охорони та збереження.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про природно-заповідний фонд" державний кадастр територій та об`єктів природно-заповідного фонду є системою необхідних і достовірних відомостей про природні, наукові, правові та інші характеристики територій та об`єктів, що входять до складу природно-заповідного фонду. Державний кадастр територій та об`єктів природно-заповідного фонду включає геопросторові дані, метадані та сервіси, оприлюднення, інша діяльність з якими та доступ до яких здійснюються у мережі Інтернет згідно із Законом України "Про національну інфраструктуру геопросторових даних".

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що рішенням 16 сесії Кіровоградської обласної ради народних депутатів від 27 липня 2012 року № 337 «Про оголошення територій і об`єктів природно заповідного фонду місцевого значення», територію «Грузька балка» оголошено такою, що належить до природно заповідного фонду місцевого значення. (а.с.26)

24.09.2020 року рішенням Новоєгорівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області № 457 «Про передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3 », для ведення особистого селянського господарства з земель комунальної власності, яка розташована на території Новоєгорівської сільської ради, ОСОБА_3 виділено земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3524084000:02:001:0942. (а.с.23)

Відповідно до охоронного зобов"язання від 23.06.2023 року № МПб 50-564, Рівнянській сільській раді Новоукраїнського району передано під охорону та дотримання встановленого режиму територія ботанічної пам"ятки природи місцевого значення "Грузька балка", загальною площею 53, 47 га, в адміністративних межах Рівнянської сільської ради новоукраїнського району Кіровоградської області. (а.с.32-33).

Представником відповідача в обгрунтування заперечень проти позову зазначалося, що наразі не виготовлена відповідна технічна документація, відповідно не встановлені межі ботанічної пам"ятки "Грузька балка", тому позовні вимоги є безпідставними.

Разом з тим, незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18.

Навіть за незавершення всіх процедур щодо встановлення меж спірного об`єкта природно-заповідного фонду, наявні в матеріалах справи докази створення об`єкту заповідного фонду, дані, розміщені на публічній кадастровій карті України, відповідно яких, спірна земельна ділянка площею 2 га розташована на території та в межах земель, що відносяться до природно - заповідного фонду (а.с. 83-84), є достатніми, враховуючи і приписи статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд», для визначення факту чи включає спірна земельна ділянка землі ботанічної пам"ятки "Грузька балка".

Виділення земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону України «Про природно-заповідний фонд» потрібно розглядати як порушення права власності держави, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою.

Оскільки встановлено наявність обмежень щодо передачі спірної земельної ділянки, яка віднесена до земель природно-заповідного фонду - ботанічної пам"ятки "Грузька балка", і в межах підстав заявлених позовних вимог та наданих доказів відповідачами ці обставини фактично не спростовано, суд приходить до висновку, що є підстави для задоволення позову.

Згідно з частиною 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц , від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 та інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 , від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18.

Власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, абзац п`ятий пункту 143).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22) дійшла висновку, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону № 2456-XII потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку. За таких умов, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов.

У пункті 11.10 постанови від 20 червня 2023 року в справі № 633/408/18 (провадження № 14-86цс22) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації такого права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди.

Враховуючи фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, перевіривши доводи сторін спору та подані ними докази, суд дійшов висновку, що позивач надав належні та допустимі докази, які дають можливість стверджувати, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3524084000:02:001:0942 площею 2 га знаходиться у межах ботанічної пам"ятки природи місцевого значення "Грузька балка", на землях природно-заповідного фонду, які не підлягають передачі з державної власності в приватну. Використання спірної земельної ділянки для сільськогосподарських потреб суперечитиме статусу і завданням ботанічної пам"ятки природи місцевого значення, оскільки може перешкоджати збереженню рослинних асоціацій, - степового різнотрав"я з домінуванням злакових угруповань, в тому числі з виявленим горицвітом весняним, який занесений до Червоної книги України, котрі мають вагоме наукове, культурне, естетичне значення та повний заповідний режим.(а.с.29).

Отже, передача спірної земельної ділянки у приватну власність відбулася всупереч процедури, встановленої законом.

Відповідачами не надано доказів, які б спростовували вказані обставини, зокрема фактичне використання земельної ділянки для сільськогосподарських потреб, що суперечить статусу і завданням ботанічної пам"ятки природи місцевого значення.

З відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору - по 4026 гривень з кожного відповідача..

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 16, 247, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст. ст. 328, 392 ЦК України, ст.ст. 43, 44, 61,79-1, 83, 84, 122, 125, 186 Земельного кодексу, ЗУ "Про природно-заповідний фонд України", ЗУ "Про прокуратуру", суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним рішення Новоєгорівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області № 457 від 24.09.2020 року «Про передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3 ».

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3524084000:02:001:0942, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_3 .

Зобов`язати ОСОБА_3 , повернути територіальній громаді в особі Рівнянської сільської ради земельну ділянку 35240840000:02:001:0942, площею 2 га.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1 , на користь Кіровоградської обласної прокуратури ЄДРПОУ 02910025, проспект Європейський, 4, м.Кропивницький, Кіроовградська область, сплачений судовий збір в розмірі 4026 (чотири тисячі двадцять шість) гривень 00 копійок.

Стягнути з Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області ЄДРПОУ04363998, вул. Центральна, 16, с. Рівне Новоукраїнського району Кіровоградської області, на користь Кіровоградської обласної прокуратури ЄДРПОУ02910025, проспект Європейський, 4, м.Кропивницький, Кіроовградська область, сплачений судовий збір в розмірі 4026 (чотири тисячі двадцять шість) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття.

У повному обсязі рішення суду складено 06 вересня 2024 року.

Суддя: О. С. Цесельська