Постанова

від 10.09.2024 по справі 420/3420/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/3420/23

Головуючий І інстанції: Радчук А.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року (м.Одеса, дата складання повного тексту ухвали - 15.04.2024р.) про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РВКІНХ» до Одеської митниці про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

20.02.2023р. ТОВ «РВКІНХ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Одеської митниці Держмитслужби, в якому просило суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не оформленні ним аркушів коригування митних декларацій від 13.05.2022р. за №UA500130/2022/008437 та від 13.05.2022р. за №UA500130/2022/008441, не підготовці висновку про повернення з єдиного рахунку на користь ТОВ «РВКІНХ» помилково та/або надміру сплаченої суми платежів у загальному розмірі - 292000 грн., а також у невчиненні дій для прийняття рішення про повернення на користь ТОВ «РВКІНХ» відповідної суми коштів в розмірі - 292000 грн. та не поданні його і відповідного висновку для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів;

- зобов`язати відповідача оформити аркуші коригування митних декларацій від 13.05.2022р. №UA500130/2022/008437 та №UA500130/2022/008441, підготувати висновок про повернення з єдиного рахунку на користь ТОВ «РВКІНХ» помилково та/або надміру сплачені суми платежів в розмірі - 292000 грн., а також в межах вимог чинного законодавства вчинити дії для прийняття рішення про повернення на користь ТОВ «РВКІНХ» відповідної суми коштів в розмірі - 292000 грн. та подання його разом із відповідним висновком для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року (із урахуванням виправлень, внесених ухвалою суду від 23.11.2023р.) адміністративний позов ТОВ «РВКІНХ» - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, яка полягає у не оформленні аркушів коригування митних декларацій від 13.05.2022р. №UA500130/2022/008437 та від 13.05.2022р. №UA500130/2022/008441, не підготовці висновку про повернення з єдиного рахунку на користь ТОВ «РВКІНХ» помилково та/або надміру сплаченої суми платежів в розмірі - 292000 грн., а також не поданні відповідного висновку для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Зобов`язано Одеську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України оформити аркуші коригування митних декларацій від 13.05.2022р. №UA500130/2022/008437, від 13.05.2022р. №UA500130/2022/008441, а також підготувати висновок про повернення з єдиного рахунку на користь ТОВ «РВКІНХ» помилково та/або надміру сплаченої суми платежів в розмірі 292000 грн. і подати відповідний висновок для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5368 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач 08.06.2023р. подав апеляційну скаргу.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2023р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху.

Однак, враховуючи те, що вимоги ухвали судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2023р. залишились не виконаними, а недоліки апеляційної скарги у встановлений строк (який також був продовжений) не усунутими, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2023р. апеляційну скаргу - повернуто апелянту.

Рішення суду 1-ї інстанції набрало законної сили 07.07.2022р.

19.12.2023р. відповідач повторно подав апеляційну скаргу на рішення суду 1-ї інстанції, яку ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.01.2024р. - залишено без руху.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2022р. відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача.

28.03.2024р. ТОВ «РВКІНХ» звернулося до суду 1-ї інстанції із заявою в порядку ст.383 КАС України, в якій, посилаючись на факт невиконання відповідачем судового рішення, яке набрало законної сили, просило:

- визнати протиправними дії відповідача щодо невиконання судового рішення від 09.05.2023р. у справі №420/3420/23;

- зобов`язати Одеську митницю вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню виконання судового рішення від 09.05.2023р. у справі №420/3420/23, яким суд, серед іншого, зобов`язав Одеську митницю підготувати висновок про повернення з єдиного рахунку на користь ТОВ «РВКІНХ» помилково та/або надміру сплаченої суми платежів в розмірі 292000 грн. і подати відповідний висновок для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Заявник вказує, що на стадії примусового виконання рішення суду від 09.05.2023р. відповідач, всупереч прийнятому судовому рішенню, змінив правову позицію, посилаючись на те, що сплачені позивачем кошти в сумі 292000 грн. мають бути повернуті відповідно до розділу II «Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017р. №643), а не розділу IІI Порядку, як встановив суд. Така поведінка відповідача під час виконання судового рішення, на переконання позивача, є протиправною, що свідчить про умисне та свідоме невиконання відповідачем рішення суду від 09.05.2023р., яке набрало законної сили.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року (постановленою в порядку письмового провадження) заяву ТОВ «РВКІНХ» - задоволено. Визнано протиправними дії відповідача під час виконання рішення суду від 09.05.2023р. у справі № 420/3420/23, які полягають у не підготовці висновку про повернення з єдиного рахунку на користь ТОВ «РВКІНХ» помилково та/або надміру сплаченої суми платежів в розмірі 292000 грн. та не поданні відповідного висновку для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з розділом ІІІ «Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017р. №643, у редакції наказу Міністерства фінансів України від 25.10.2019р. №454). Зобов`язано відповідача вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.05.2023р. у справі №420/3420/23, яким суд, зокрема, зобов`язав відповідача підготувати висновок про повернення з єдиного рахунку на користь ТОВ «РВКІНХ» помилково та/або надміру сплаченої суми платежів в розмірі 292000 грн. та подати відповідний висновок для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з розділом ІІІ «Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017р. №643, у редакції наказу Міністерства фінансів України від 25.10.2019р. №454).

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, Одеська митниця 01.05.2025р. подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що судом, при винесенні оскаржуваної ухвали, було порушено норми матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим просив скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2025р.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.05.2024р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху.

10.05.2024р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської митниці та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

10.06.2024р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

У відповідності до ч.1 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Частиною 1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Положеннями ч.2 ст.55 Конституції України регламентовано, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій або ж бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Як передбачено у ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання ж судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч.ч.2,3 ст.14 КАС України).

За приписами ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

У Рішенні від 30.06.2009р. за №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив про те, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для цілей ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997р. у справі «Горнсбі проти Греції» Суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, повинно розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Також, варто звернути увагу на те, що обов`язковість виконання судового рішення є однією зі складових елементів вимоги щодо ефективного правосуддя, яка виражається, головним чином, у тому, що державні органи зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio» (в силу своєї посади та визначених законом повноважень). Виконання рішення суду повинно бути справедливим, швидким, ефективним та пропорційним, тобто для цього мають бути забезпечені необхідні кошти та чіткі правові норми, що визначають доступні ресурси, відповідальні органи та механізми повного виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Частиною 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд 1-ї інстанції, з урахуванням обставин справи, характеру спірних правовідносин, предмета та категорії даного спору, дійшов висновку про те, що поведінка відповідача під час виконання судового рішення від 09.05.2023р. у справі №420/3420/23, яким його було зобов`язано підготувати висновок про повернення з єдиного рахунку на користь позивача помилково та/або надміру сплаченої суми платежів в розмірі - 292000 грн. та подати відповідний висновок для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, є протиправною, що свідчить про умисне та свідоме невиконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам цієї справи, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано, зокрема, ст.383 КАС України.

У відповідності до ч.1 ст.383 КАС України, особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій або ж бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно з ч.6 ст.383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому ст.249 цього Кодексу.

Системний аналіз зазначених вище норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, і ст.383 КАС України, має на меті забезпечення належного виконання рішення суду. Підставами його застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень або дій суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із невиконанням судового рішення у відповідній справі, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Наявність у КАС України спеціальних положень, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання адміністративного позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється у порядку, передбаченому КАС України (ст.383 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Тобто, судове рішення виконується безпосередньо і для виконання останнього не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Даний порядок оскарження дій суб`єкта владних повноважень, вчинених на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на ч.5 ст.383 КАС України, відповідно до якої, розгляд такої заяви здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена Верховним Судом у постанові від 20.02.2019р. у справі №806/2143/15 та від 21.12.2020р. у справі №440/1810/19.

Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, суд має зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад судочинства, серед іншого, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказана позиція узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.05.2021р. у справі №9901/598/19 та від 01.02.2022р. у справа №420/177/20.

Як встановлено судами обох інстанцій та підтверджується матеріалами цієї справи, Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 09.05.2023р. зобов`язав митний орган підготувати висновок про повернення з єдиного рахунку на користь ТОВ «РВКІНХ» помилково та/або надміру сплаченої суми платежів в розмірі 292000 грн. та подати відповідний висновок для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд 1-ї інстанції зазначив про те, що заявлена до митного оформлення за митною декларацією від 07.05.2022р. партія товару переміщена на митну територію України 06.05.2022р., а пропуск товару через її митний кордон здійснено - 13.05.2022р. (митні декларації №UA500130/2022/008437 та №UA500130/2022/008441), тобто у період дії Закону України «Про внесення змін до ПК України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» від 24.03.2022р. за №2142-IX, яким було встановлено звільнення від оподаткування. Отже, заявлений у травні 2022р. позивачем до митного оформлення товар підпадав під дію вказаного Закону, адже пропуск товарів було здійснено у період дії Закону №2142-IX та оголошення воєнного стану.

При цьому, ТОВ «РВКІНХ» вважається платником єдиного податку третьої групи з дня його державної реєстрації 19.04.2022р. (згідно з пп.9.8 п.9 підрозділу 8 розділу XX ПК України в редакції Закону №2142-IX).

За наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що на підставі пп.69.23 п.69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, на ТОВ «РВКІНХ» (в період з 01.04.2022р. по 01.07.2022р.) розповсюджувалося звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з ввезення товарів на митну територію України у митному режимі імпорт, як на суб`єкта господарювання, який зареєстрований платником єдиного податку третьої групи.

Тобто, сплачені позивачем з метою випуску у вільний обіг товарів, що декларуються, кошти в розмірі - 292000 грн. вважаються помилково та/або надміру сплаченими платежами: 220000 грн. згідно з платіжним дорученням від 10.05.2022р. №3 та 72000 грн. згідно з платіжним дорученням від 13.05.2022р. №7 (отримувач - Державна митна служба України, банк отримувача - Казначейство України).

Як уже зазналося судом вище, вказане судове рішення від 09.05.2023р. набрало законної сили, однак відповідачем наразі не виконано.

Однак, у межах виконавчого провадження №73279498, Одеською митницею подано до Відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) лист від 04.12.2023р. вих. №7.10-2/10- 01/8.19/23434, яким боржник повідомляє про неможливість виконання рішення суду. У листі зазначено, що згідно з даними особового рахунку ТОВ «РВКІНХ» за період з 10.05.2022р. по 13.05.2022р. на єдиний рахунок Держмитслужби надійшли кошти авансових платежів у сумі 292000 грн. Разом із тим, за митними деклараціями від 13.05.2022р. №UA500130/2022/008437 та №UA500130/2022/008441 нараховано податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання, у загальній сумі - 289115,86 грн., який було перераховано до Держбюджету.

Таким чином, сума залишку коштів авансових платежів ТОВ «РВКІНХ» на кінець 13.05.2022р. на єдиному рахунку склала 2884,14 грн. У зв`язку із тим, що 289115,86 грн. було перераховано до Держбюджету, залишок коштів авансових платежів ТОВ «РВКІНХ» на єдиному рахунку склав - 2884,14 грн. У відповідності до розділу II Порядку №643, повернення залишків коштів авансових платежів з депозитного рахунку, відкритого в Казначействі на ім`я Держмитслужби (єдиного рахунку), відноситься до компетенції Держмитслужби. З урахуванням вищевикладеного, відповідач вважав, що не має повноважень відносно виконання виконавчого листа №420/3420/23, виданого 16.10.2023р., на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.05.2023р.

Суд 1-ї інстанції цілком вірно наголосив на тому, що, у даному випадку, відповідач здійснює підміну понять та невірно тлумачить обставини справи, які вже встановлені судом під час розгляду справи №420/3420/23.

Так, згідно з ч.ч.1-4 ст.301 МК України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до БК України та ПК України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум здійснюється у першочерговому порядку.

За змістом ч.5 ст.301 МК України, повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо:

1) законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом;

2) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим;

3) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі;

4) митну декларацію змінено або визнано недійсною;

5) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що дані товари не ремонтувалися та не використовувалися відповідно на території України та за її межами (окрім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного пп. «а» п.3 ч.2 ст.78 цього Кодексу;

6) платником податків подано митному органу документи, які підтверджують наявність у нього на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Разом із тим, у відповідності до ч.5 ст.299 МК України, повернення коштів авансових платежів здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо заяву стосовно повернення подано до митного органу протягом 1095 днів з дня внесення таких коштів на рахунок митного органу. При цьому, відсотки на суму коштів, унесених як авансові платежі, не нараховуються.

У силу вимог п.43.1 ст.43 ПК України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті і ст.301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п.43.2 ст.43 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Згідно з п.п.43.3,43.4 ст.43 ПК України, обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені. Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку: на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету: повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

У свою чергу, згаданий вище Порядок №643 визначає процедури під час повернення суб`єктам господарювання та/або фізичним особам коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюють Держмитслужба та митниці Держмитслужби, та пені, у тому числі у випадках, зазначених у ч.ч.9, 10 ст.55, ч.6 ст.244, ч.5 ст.299, ч.ч.3,5 ст. 301 МК України, ст.43 ПК України, а також ч.1 ст.9 глави V Додатка A до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990р.), ч.3 ст.11 глави II Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975р.

Таким чином, Порядок №643 передбачає порядок виконання положень ч.5 ст.299 МК України, ч.3 ст.301 МК України, ст.43 ПК України, а підстави для повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів та авансових платежів передбачені вищезазначеними статтями.

Виходячи зі змісту вказаних вище норм, для повернення коштів необхідним є наявність факту помилковості або надмірності сплати.

Відповідно до п.п.14.1.182, п.14.1 ст.14 ПК України, помилково сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету та/або на єдиний рахунок від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов`язань, та у випадках, передбачених ст.35-1 цього Кодексу.

Аналіз цієї норми дає підстави дійти висновку, що помилково сплачені грошові зобов`язання - це сума коштів, що надійшла від осіб, які не є платниками таких грошових зобов`язань.

Вирішуючи даний спір, суд виходив із того, що позивач мав право на преференцію на підставі пп.69.23 п.69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, водночас, у зв`язку з відмовою відповідача, скористався своїм правом та з метою випуску у вільний обіг товарів, що декларуються, сплатив на відповідний єдиний рахунок кошти в розмірі 292000 грн. (220000 грн. та 72000 грн. згідно з платіжними дорученнями від 10.05.2022р. №3 та від 13.05.2022р. №7 відповідно).

Враховуючи викладене, суд попередньої інстанції визнав право позивача на преференцію та дійшов висновку про те, що кошти в розмірі 292000 грн. є надміру сплаченими, а не авансовими, що, власне, і не заперечувалося відповідачем під час судового розгляду даної справи.

Натомість, на стадії примусового виконання судового рішення від 09.05.2023р., митний орган, всупереч прийнятому рішенню, безпідставно змінив власну правову позицію, посилаючись на те, що сплачені позивачем кошти в сумі - 292000 грн. мають бути повернуті саме на підставі розділу II Порядку №643, а не розділу IІI Порядку №643, як встановив суд.

Вказане у сукупності є підставою для висновку суду щодо порушення відповідачем приписів ст.ст.58,129-1 Конституції України та ч.2 ст.14 КАС України.

Проаналізувавши усі встановлені вище обставини, доводів сторін та наявні у справі докази, колегія суддів погоджується із висновками суду 1-ї інстанції про те, що така поведінка відповідача під час виконання рішення від 09.05.2023р. є протиправною та беззаперечно свідчить про умисне та свідоме невиконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили.

Інших належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права або ж порушень норм процесуального права апеляційна скарга митного органу не містить, а його доводи критично оцінюються колегією суддів, оскільки вони не спростовують висновків суду 1-ї інстанції та були враховані судом під час прийняття оскаржуваного судового рішення.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст.316 КАС України, суд 2-ї інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.249,308,311,315,316,321,322,325,328,383 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено: 10.09.2024р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: М.П. Коваль

В.О. Скрипченко