Постанова

від 11.09.2024 по справі 420/19468/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/19468/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Осіпова Ю.В.,

Скрипченка В.О.,

за участю: секретаря судового засідання Андріяненко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційну скаргу адвоката Герус Оксани Олександрівни в інтересах Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року, прийняте у складі суду судді Лебедєвої Г.В. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області, в якому позивач просила суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області №74 від 07.07.2023 року «Про оголошення догани»;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області №80 від 11.07.2023 року;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області №78 від 14.07.2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- стягнути з Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальниці фінансового відділу Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області з 14.07.2023 року;

- стягнути з Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області моральну шкоду в розмірі 107000,00 тисяч гривень.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року, з урахуванням ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року про виправлення описки, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області №74 від 07.07.2023 року «Про оголошення догани». Визнано протиправним та скасовано розпорядження Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області №78 від 14.07.2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника фінансового відділу Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області з 14.07.2023 року. Стягнуто з Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.07.2023 року по 11.06.2024 року в сумі 235543 (двісті тридцять п`ять тисяч п`ятсот сорок три) грн. 84 коп. з відповідним відрахуванням встановлених законом податків та інших обов`язкових платежів. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника фінансового відділу Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області з 14.07.2023 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 16329 (шістнадцять тисяч триста двадцять дев`ять) грн. 67 коп. з відповідним відрахуванням встановлених законом податків та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Герус Оксана Олександрівна звернулась до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області, в якій посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом були зроблені висновки з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що до суду першої інстанції було надано доповідну записку головного спеціаліста по програмному забезпеченню ОСОБА_2 від 03.07.2023 року № 584/02-15, якою керівництву відповідача повідомлялось про порушення працівниками Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області трудової дисципліни. Апелянт зазначає, що зазначені обставини були також описані в акті позапланової перевірки Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 18.10.2023 року № ПД/ ОД/19911/102, однак судом неповно з`ясовано вказані обставини. Апелянт зазначає, що не спростовували та навпаки підтверджували факт конфлікту, який стався 22.06.2023 року, отже, не зважаючи на деталі конфлікту факт використання робочого часу в порушення Загальних правил етичної поведінки був підтверджений.

Апелянт також зазначає, що до позивача неодноразово застосовувались заходи дисциплінарного стягнення, що свідчить про систематичне невиконання нею без поважних причин обов`язків, покладених на неї Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників Великобуялицької сільської ради, тому її звільнення відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України було проведено з дотриманням вимог трудового законодавства.

Представником позивача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 працювала на посаді начальника фінансового відділу Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області.

03.07.2023 року головний спеціаліст з юридичних питань Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області звернулася до в.о. голови Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області з доповідною запискою № 548/02-15 щодо необхідності проведення службового розслідування фактів, викладених у заяві депутата ОСОБА_3 від 29.06.2023 року щодо конфлікту з керівником фінансового відділу сільської ради ОСОБА_1 , який мав місце 22.06.2023 року.

03.07.2023 року в.о. сільського голови Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області прийнято розпорядження №75, яким з метою проведення службового розслідування стосовно начальника фінансового відділу Великобуялицької сільської ради Яциківої Н.О., за результатами розгляду заяви депутата ОСОБА_3 , створено комісію у складі: голови комісії першого заступника голови ОСОБА_4 , членів комісії секретаря виконкома Васильченко Т.М., головного спеціаліста з юридичних питань ОСОБА_5 . Службове розслідування провести у строк з 03.07.2023 року по 04.07.2023 року.

04.10.2023 року комісією складено акт службового розслідування, в якому зазначено:

«Відповідно до вимог ст. 42 Закону України «Про місцеве самовряду їання в України, ст.8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», ст.. 149 КЗпП України, Розділу VII Правил внутрі пнього розпорядку працівників Великобуялицької сільської ради, а також п.г. 4.3., 4.4. Посадової інструкції начальника фінансового відділу, комісією у складі: голови комісії: першого заступника голови ОСОБА_4 , членів комісії -секретаря виконкому Васильченко Т.М., головного спеціаліста з юридичних питань ОСОБА_5 , з 03.07.2023р. по 04.07.2023р. проведено службове розслідування, у зв`язку з подіями, які мали місце 22.06.2023р., та які викладені у заяві депутата ОСОБА_3 відносно начальника фінансового відділу ОСОБА_1 .

Розглянувши пояснення в.о. голови ОСОБА_6 , першого заступника голови ОСОБА_4 , секретаря виконкому Васильченко Т.М., головного спеціаліста з юридичних питань ОСОБА_5 , спеціаліста земельних відносин, архітектури та будівництва і комунальної власності ОСОБА_7 , інспектора соціального відділу Старикової А., головного спеціаліста з діловодства та звернень ОСОБА_8 та враховуючи той факт, що начальник фінансового відділу сільради ОСОБА_1 та головний спеціаліст з кадрових питань, ОСОБА_9 від дачі пояснень відмовилися, крім того, в порушення вимог п. 4 розпорядження та ст. 12-1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» ОСОБА_9 не надала заяву щодо визначення зовнішнього контролю, тому що має місце конфлікт інтересів (родині стосунки між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 ), про що складені акти, комісія встановила:

Дійсно, 22 червня 203 року, після обіду до кабінету головного спеціаліста з юридичних питань ОСОБА_5 , зайшли начальник фінансового відділу сільради ОСОБА_1 зі своїм батьком - Талпою О, який став у категоричної формі вимагати, щоб вона пішла з ним переміряти якусь тротуарну плитку. На що та відмовилась, повідомивши, що вона не спеціаліст. Тоді він став голосно та агресивно розмовляти, що таку плитку вони купили його доньці, та не привезли її з будівництва площі сільради біля, як ОСОБА_5 написала у Фейсбуці 1,5 років тому. На що вона відповіла, що коли до неї є питання, то потрібно надати заяву до поліції та запитати того, хто про це казав.

Після чого вони пішли з кабінету, та вчинили сварку у коридорі сільради з спеціалістом земельних відносин, архітектури та будівництва і комунальної власності ОСОБА_7 , голосно вимагаючи з неї також піти та переміряти знов якусь плитку. На що ОСОБА_7 відповіла, що не піде та таке розпорядження її ніхто не надав. У відповідь дружина ОСОБА_10 , яка, теж була поряд з ним, обізвала спеціаліста ОСОБА_7 пенсіонеркою та поназбирали тут усіх.

Після чого родина Талпів з донькою ОСОБА_1 вдерлася до магазину депутата ОСОБА_3 та стали вимагати піти до ОСОБА_5 тому,що ніби то ОСОБА_3 наказала ОСОБА_5 саме написати за цю плитку. Але про це мова ніколи не йшла. Та після відмови ОСОБА_3 піти з ними, саме ОСОБА_11 почав погрожувати ОСОБА_3 , залякувати, обіцяв її побити. Вона стала кричати, на цей крик прибігла працівник соціальної служби ОСОБА_12 , чий відділ знаходиться за стіною магазину, після чого уся родина побігла з магазину, напослідок кинув якесь взуття у ОСОБА_3 . Після чого вона визвала поліцію. Пізніше прибули два представника поліції, та почали допит. Після чого, ОСОБА_1 також прийшла до магазина у супроводі своїх підлеглих - бухгалтера ОСОБА_13 та спеціаліста 2 категорії ОСОБА_14 , які також прийшли на допит.

У кінці робочого дня у кабінету в.о.голови сільради ОСОБА_6 , там вже знаходились ОСОБА_1 та головний спеціаліст з кадрових питань, її свекруха ОСОБА_9 ,, мале місце ще одна подія.

ОСОБА_1 стала читати зміст статті ОСОБА_5 за ту плитку, яка була опублікована у січня 2022 року. На що та відповіла, що коли вона написала не правду, хай подають заяву на неї до полціїї, а розглядувати приватну переписку та побутові сварки сільрада не буде, це не її компетенція. Після чого почався страшенний галас зі сторони ОСОБА_1 , що її принижують, що у сумі премії її зрівняли з головним бухгалтером ОСОБА_15 , а вона має отримувати набагато більше, тому що вона начальник фінансового відділу, а її зрівняли з землею. Все ці викрики супроводжувалися нестерпним криком та просто жахливим виттям, при цьому вона била кулаками по столу. Її свекруха ОСОБА_9 просила її вести себе тихіше, але вона на ці зауваження не реагувала. На це виття прибігли перший заступник голови ОСОБА_4 , секретар виконкому ОСОБА_16 та головний спеціаліст з діловодства та звернень ОСОБА_8 , та які були свідками цього. Вікна кабінету були відкриті, на першому поверсі, де знаходиться продовольчий магазин усі крики були чути, тому ввечорі подзвонило три мешканці ОСОБА_17 , з запитанням, кого в сільраді вбивали.

Неприпустиму поведінку начальника фінансового відділу ОСОБА_1 , її агресивну манеру поводження з оточуючими та крики, усі спостерігаємо з моменту приходу нової влади - з 27.01.2023р. 17 квітня цього року, головний спеціаліст з юридичних питань ОСОБА_5 , стала свідком сварки у її кабінеті між начальником фінансового відділу ОСОБА_18 та колишнім начальником відділу освіти ОСОБА_19 , у присутності підлеглих ОСОБА_1 - ОСОБА_20 , ОСОБА_14 та ОСОБА_21 . Справа відносилась до якісь пліток, за що ОСОБА_22 мало не вчепилася до ОСОБА_19 .. тому ОСОБА_5 була змушена підскочити та затримувати її, не надавши можливості здійснити бійку. Після боротьби та допомоги ОСОБА_23 вдалося утримати ОСОБА_1 , та відправити з кабінету ОСОБА_24 Несамовитий галас, який створила ОСОБА_1 , був чути при усіх закритих дверях кабінетів - у кожному кабінеті сільради. Ці крики чув и директор ЗОШ № 2 ОСОБА_25 , який випадково опинився у коридорі сільради поряд зі своїм заступником по господарській частині. Але вони швидко пішли, почувши ці крики.

Враховуючи викладене, 22.06.2023р. начальник фінансового відділу ОСОБА_1 , у свій робочий час, а саме з обіду та кінця робочого дня, поряд зі своєю родиною вчинила скандали та галас на побутової підставі, вимагаючі розглядати її особисті питання та принижує своєю поведінкою працівників сільради, заважає їм працювати. І не тільки у будинку сільради, але і на вулиці, у магазині поряд, внаслідок чого була запрошена поліція.

Така поведінка начальника фінансового відділу ОСОБА_26 не відповідає високій посаді та Правилам етичної поведінки посадової особи місцевого самоврядування. П. 4.3 посадової інструкції начальника фінансового відділу передбачає відповідальність за порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку, норм етики та поведінки посадової особи місцевого самоврядування. У числі основних показників оцінки роботи начальника відділу є також дотримання етики та поведінки, відповідно до п.4.4. інструкції.

Рекомендації комісії: Відповідно до вимог ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в України, ст.8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», ст. 149 Кодексу законів про працю України, Розділу VII Правил внутрішнього розпорядку працівників Великобуялицької сільської ради, а також п.п. 4.3., 4.4.Посадової інструкції начальника фінансового відділу, рекомендує:

1. Притягнути до дисциплінарної відповідальності начальника фінансового відділу Великобуялицької сільської ради ОСОБА_1 , застосувавши дисциплінарне стягнення у формі догани.».

07.07.2023 року в.о. сільського голови Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області прийнято розпорядження №74 «Про оголошення догани», яким у зв`язку з порушенням трудової дисципліни - порушення етики працівника органу місцевого самоврядування, на підставі статті 147 та 149 Кодексу законів про працю України, ст. 8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», розділів Ш, VII Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників Великобуялипької сільської ради, п.п. 4.34.4. Посадової інструкції начальника фінансового відділу, оголосити догану начальнику фінансового відділу ОСОБА_27 .

11.07.2023 року в.о. сільського голови Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області прийнято розпорядження №80 «Щодо моніторингу роботи систем відеоспостереження», яким головному спеціалісту по програмному забезпеченню ОСОБА_2 доручено здійснити моніторинг явки на роботу посадових осіб місцевого самоврядуванні Великобуялицької сільскої ради згідно даних систем відеоспостереження за період з 23.06.2023 року по 12.07.2023 року Результат роботи систем відеоспостереження надати у строк до 13.07.2023 року.

12.07.2023 року на виконання вимог розпорядження № 80 від 11.07.2023 року головним спеціалістом по програмному забезпеченню ОСОБА_2 складено доповідну записку № 607/02-15 на імя в.о. голови Великобуялицької сільської ради ОСОБА_6 щодо моніторингу приходу працівників на роботу згідно даних системи відеоспостереження.

В додатку до доповідної записки вказано:

«Час приходу працівників на роботу за період з 26.06.2023р. до 14.07.2023р ( 14 роб. днів).

26.06.2023р. 08-19 ОСОБА_1

27.06.2023р. 08-11 ОСОБА_1

29.06.2029р. 08-29 ОСОБА_1

03.07.2023р. 08-28 ОСОБА_1

05.07.2023р. 08-06 ОСОБА_1

07.07.2023р. з 09-10 до 9-24 ОСОБА_1

12.07.2023р. 08-10 ОСОБА_1

13.07.2023р. 08-09 ОСОБА_1

14.07.2023р. 08-09 ОСОБА_1

Фото додаються.».

14.07.2023 року в.о. сільського голови Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області прийнято розпорядження №78-к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким у зв`язку з порушенням трудової дисципліни - систематичного запізнення на роботу ( 26.06.2023р.- на 19 хв.. 27.06.2023р.- на 11 хв., 29.06.2023р.- на 29хв., 03.07.2023р.-на 28 хв., 05.07.2023р.- на 6 хв., 12.07.2023р.- на 10 хв., 13.07.2023р. на 9хв., 14.07.2023р. -на 9хв.), а також самовільне залишення робочого місця (07.07.2023р). на підставі статті 147 та 149 Кодексу законів про працю України, ст. 8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», розділів ІІІ, VIІ Правил внутрішнього розпорядку працівників Великобуялицької сільської ради, п.п. 4.2., 4.3. Посадової інструкції начальника фінансового відділу, звільнено 14.07.2023 року ОСОБА_1 , начальника фінансового відділу за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Позивач вважає рішення Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та звільнення протиправними, такими, що прийняті з грубими порушеннями чинного законодавства, а тому звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що про протиправність оскаржуваних розпоряджень про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, оскільки інкриміноване діяння у якості проступку позивача, в ході дисциплінарного провадження не встановлено та належними та допустимими доказами не підтверджено. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивача протиправно звільнено на підставі пункті 3 частини першої статті 40 КЗпП, оскільки для звільнення необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначає Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" №2493-ІІІ від 07.06.2001 (далі Закон №2493-ІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону № 2493-III, служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Згідно з частина першою статті 2 Закону № 2493-III, посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Як визначено частинами другою, третьою статті 7 Закону № 2493-III посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до статті 8 Закону № 2493-III, основними обов`язками посадових осіб місцевого самоврядування є: додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; додержання прав та свобод людини і громадянина; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації; сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, ініціативність і творчість у роботі; шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування; недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.

Згідно статті 19 Закону № 2493-III особливості дисциплінарної відповідальності посадових осіб місцевого самоврядування забезпечуються у порядку, передбаченому законом.

Етична поведінка державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування ґрунтується на принципах державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, визначених Законами України "Про державну службу" і «Про службу в органах місцевого самоврядування", а також загальних вимогах до поведінки цих осіб, визначених Законом України "Про запобігання корупції".

Статтею 38 Закону України "Про запобігання корупції" передбачено, що посадові особи органів місцевого самоврядування під час виконання свої службових повноважень зобов`язані неухильно дотримуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами та підлеглими.

Відповідно до Наказу Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 №158 "Про Затвердження Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування" передбачено, що державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування зобов`язані виконувати свої посадові обов`язки якнайкраще, чесно і неупереджено, незважаючи на особисті ідеологічні, релігійні або інші погляди, не надавати будь-яких переваг та не виявляти прихильність до окремих фізичних чи юридичних осіб, громадських, політичних, релігійних організацій, а також не допускати ухилення від прийняття рішень та відповідальності за свої дії (бездіяльність) та рішення.

Відповідно до пункту 1 Розділу 1 Правил, ці Загальні правила є узагальненням стандартів етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, якими вони зобов`язані керуватися під час виконання своїх посадових обов`язків.

Ці Загальні правила ґрунтуються на положеннях Конституції України, законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, у сфері запобігання корупції і спрямовані на зміцнення авторитету державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, репутації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, а також на забезпечення інформування громадян про норми поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування стосовно них.

При прийнятті на державну службу або на службу в органи місцевого самоврядування особа ознайомлюється з цими Загальними правилами. Відмітка про таке ознайомлення додається до особової справи державного службовця чи посадової особи місцевого самоврядування.

Керівники державних органів, органів місцевого самоврядування чи їх структурних підрозділів у разі виявлення чи отримання повідомлення про порушення цих Загальних правил в межах своєї компетенції відповідно до законодавства зобов`язані вжити заходів щодо припинення виявленого порушення, усунення його наслідків та притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності, а у випадках виявлення ознак кримінального або адміністративного правопорушення також поінформувати спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

За приписами Розділу ІІ Загальних правил № 158 державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування при виконанні посадових обов`язків повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За правилами пункту 5 Розділу II Правил, державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування під час виконання своїх посадових обов`язків зобов`язані неухильно дотримуватись загальновизнаних етичних норм поведінки, бути доброзичливими та ввічливими, дотримуватись високої культури спілкування (не допускати використання нецензурної лексики, підвищеної інтонації), з повагою ставитись до прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, об`єднань громадян, інших юридичних осіб, не проявляти свавілля або байдужість до їхніх правомірних дій та вимог.

Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування повинні запобігати виникненню конфліктів у стосунках з громадянами, керівниками, колегами та підлеглими.

Відповідно до пункту 8 Розділу II Правил, державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування мають дбати про авторитет державної служби і служби в органах місцевого самоврядування, а також про позитивну репутацію державних органів та органів місцевого самоврядування, що включає дотримання правил етикету, належного зовнішнього вигляду, забезпечення високої якості роботи, встановленого внутрішнього службового розпорядку.

Порядком проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950 (далі - Порядок № 950)).

Відповідно до абзацу третього пункту 1 Порядку № 950 у разі недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства може бути проведено службове розслідування.

Згідно частини 12 Порядку №950 за результатами службового розслідування комісія з проведення службового розслідування складає акт, у якому зазначаються:

факти, які стали підставою для проведення службового розслідування, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), найменування посади, строк перебування на займаній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування (якщо службове розслідування проводилося стосовно особи);

заяви, клопотання, пояснення щодо предмета службового розслідування;

висновки службового розслідування, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, заходи, вжиті або запропоновані до його усунення, чи обставини, що знімають з особи, стосовно якої проведено службове розслідування, безпідставні звинувачення або підозру;

обґрунтовані пропозиції про усунення виявлених порушень та притягнення (за наявності підстав) винних осіб до відповідальності згідно із законом.

У разі наявності обґрунтованих пропозицій про притягнення особи, стосовно якої проведено службове розслідування, до відповідальності комісія з проведення службового розслідування пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законом.

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення комісія з проведення службового розслідування повинна враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку та заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу особи.

Частиною 13 Порядку №950 визначено, що Акт службового розслідування підписує голова, інші члени комісії з проведення службового розслідування, і він подається на розгляд суб`єкту призначення або керівнику органу в одному примірнику.

Перед поданням на розгляд суб`єкту призначення або керівнику органу з актом службового розслідування ознайомлюється особа, стосовно якої проведено службове розслідування.

Особа, стосовно якої проведено службове розслідування, повинна бути належним чином (зокрема шляхом використання засобів мобільного зв`язку, електронної пошти або інших технічних засобів електронних комунікацій за наявними в особовій справі контактами) повідомлена про дату, час і місце ознайомлення з актом службового розслідування не пізніше ніж за день до ознайомлення із зазначеним актом.

За результатами розгляду акта службового розслідування суб`єкт призначення або керівник органу приймає в десятиденний строк з дати його надходження відповідне рішення.

На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Проаналізувавши наведені норми, суд дійшов висновку, що за порушення трудової дисципліни посадова особа органу місцевого самоврядування може бути притягнута до дисциплінарної відповідальності із застосуванням одного з видів стягнення. При цьому, факт протиправної винної дії або бездіяльності такої посадової особи, що полягає у порушенні етики, повинен бути підтверджений достатніми матеріалами.

Відносно розпорядження Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області №74 від 07.07.2023 року «Про оголошення догани», колегія суддів зазначає, що воно ґрунтується на висновках службового розслідування, яким встановлено факт неетичної поведінки позивача.

Як вбачається з акту службового розслідування, комісія прийшла до висновку, що 22.06.2023р. начальник фінансового відділу ОСОБА_1 , у свій робочий час, а саме з обіду та кінця робочого дня, поряд зі своєю родиною вчинила скандали та галас на побутовій підставі, вимагаючі розглядати її особисті питання та принижує своєю поведінкою працівників сільради, заважає їм працювати.

Позивач заперечує той факт, що при спілкуванні з депутаткою ОСОБА_3 її поведінка не відповідала Правилам етичної поведінки посадових осіб місцевого самоврядування.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, спірне розпорядження про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не містить чітке формулювання суті та обставин допущеного позивачем проступку. Жодними доказами не доведено, яку шкоду нанесено авторитету органу, а також не встановлено конкретних фактів, які безсумнівно свідчать про вчинення позивачем дій, що порочать звання працівники органу місцевого самоврядування, та порушують правила етики.

В акті службового розслідування зазначено, що позивач принижує своєю поведінкою працівників сільради, проте такі висновки не мають під собою доказової бази. З такого формулювання висновків комісії неможливо встановити: якими саме діями позивача порушено (та які конкретно) правила етики, вимоги нормативно-правових актів з цих питань, комісією не обґрунтовано причинно-наслідкового зв`язку між діями та наслідками, які настали.

Рішенням комісії не конкретизовано та не зазначено об`єктивну сторону складу дисциплінарного правопорушення. Комісією взагалі не надано оцінку причинам та умовам, що призвели до порушення, обставинам, за яких вчинено проступок, що вимагається Порядку №950, зокрема зверненням позивача щодо морального тиску та мобінгу з боку працівників ради.

Більш того, судом першої інстанції встановлено, що за результатами розгляду заяви депутата ОСОБА_3 , створено комісію у складі: голови комісії першого заступника голови ОСОБА_4 , членів комісії секретаря виконкома Васильченко Т.М., головного спеціаліста з юридичних питань ОСОБА_5 .

Як вбачається з акту службового розслідування, висновки комісії базуються на показаннях зокрема першого заступника голову ОСОБА_4 , секретаря виконкому Васильченко Т.М., головного спеціаліста з юридичних питань ОСОБА_5 .

Таким чином, особи, які надавали свої пояснення щодо обставин допущеного позивачем проступку, є членами комісії, що є грубим порушенням порядку проведення службового розслідування.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що у разі інкримінування службовій особі як проступку порушення етики, таке порушення має бути доведено належними та допустимим доказами з встановленням настання наслідків та причинного зв`язку між діями посадової особи місцевого самоврядування та наслідками його вчинка, чого у даному випадку не вбачається.

Посилання апелянта на підтвердження показами свідків факту неетичної поведінки позивача колегія суддів оцінює критично, оскільки показання свідків, допитаних у суді першої інстанції, є суперечними, не узгоджуються з актом службового розслідування та зафіксованою в ньому інформацією, та за відсутності інших доказів неетичної поведінки та встановлення її обставин, не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в частині наявності правових підстав для визнання протиправним та скасування розпорядження №74 від 07.07.2023 року.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області №78 від 14.07.2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 », апеляційний суд зазначає наступне.

Так, підставою для прийняття спірного розпорядження було систематичне запізнення позивача на роботу (26.06.2023р.- на 19 хв.. 27.06.2023р.- на 11 хв., 29.06.2023р.- на 29хв., 03.07.2023р.-на 28 хв., 05.07.2023р.- на 6 хв., 12.07.2023р.- на 10 хв., 13.07.2023р. на 9хв., 14.07.2023р. -на 9хв.), а також самовільне залишення робочого місця (07.07.2023р).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Отже, при вирішенні спорів осіб, звільнених згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, необхідно враховувати, що роботодавець вправі розірвати трудовий договір з цієї підстави лише за умови, що до працівника раніше застосовувалось дисциплінарне стягнення і на момент повторного невиконання ним без поважних причин трудових обов`язків його не знято і не погашено.

Тобто, при звільненні за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП потрібно встановити: чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок; чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення та чи можна вважати вчинення дисциплінарного проступку систематичним невиконанням працівником обов`язків без поважних причин.

У своїх постановах Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП необхідна наявність сукупності таких умов:

- порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудових функцій працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку;

- невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин, умисно або з необережності;

- невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинне бути систематичним;

- враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів;

- з моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця.

Тому для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше.

Під час розгляду справи роботодавець зобов`язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, якими він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.

Аналогічний підхід висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.09.2020 по справі № 9901/743/18.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем було звільнено позивача за порушення, за які до нього раніше не застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, при цьому відповідачем було звільнено позивача за порушення, які вчинені ним раніше, ніж притягнуто до дисциплінарної відповідальності, що суперечить умовам, передбаченим у пункті 3 частини першої статті 40 КЗпП для звільнення працівника, на яких було наголошено Великою Палатою Верховного Суду у згаданій вище постанові.

Посилання апелянта, на доповідну записку головного спеціаліста по програмному забезпеченню ОСОБА_2 від 03.07.2023 року № 584/02-15 та висновки акту позапланової перевірки Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 18.10.2023 року № ПД/ ОД/19911/102 не спростовують того факту, що позивача до дисциплінарної відповідальності за запізнення на роботу раніше не притягалось, а отже зазначені обставини не можуть бути підставою для звільнення за систематичне запізнення на роботу.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивача протиправно звільнено на підставі пункті 3 частини першої статті 40 КЗпП, а тому оскаржуване розпорядження в.о. сільського голови Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області №78-к «Про звільнення ОСОБА_1 » є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно, задоволенню підлягають похідні позовні вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Герус Оксани Олександрівни в інтересах Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: Ю.В. Осіпов

Суддя: В.О. Скрипченко