Постанова

від 10.09.2024 по справі 320/7503/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/7503/24 Суддя (судді) першої інстанції: Скрипка І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддів Файдюка В.В.,

Суддів Карпушової О.В.,

Мєзєнцева Є.І.,

При секретарі Масловській К.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріанна» до Головного управління ДПС у Київській області та Державної податкової служби України про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріанна» (далі - позивач, ТОВ «Тріанна») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач-1), Державної податкової служби України (далі - відповідач-2), у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Київській області № 9682599/41661851 від 10.10.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 2 від 22.06.2023;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріанна» № 2 від 22.06.2023 датою її фактичного надання для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем 1 прийнято рішення, яким позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної по реальним господарським операціям, здійснення яких підтверджено документально. Натомість представник позивача наголосив, що спірне рішення відповідача 1 не містить чітко визначених підстав відмови в реєстрації податкової накладної, не має конкретизованих посилань на виявлені порушення та посилань на первинні документи, які складені позивачем з порушенням законодавства. Окрім того, оскаржуване рішення відповідача 1 позивач уважає незаконним, прийнятим за відсутності об`єктивного розгляду наданих ним первинних документів на підтвердження здійснення господарської операції, зазначеної у відповідній податковій накладній, чим порушено його права платника податків.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року даний адміністративний позов задоволено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи наявність у позивача передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про реальність проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та приймаючи до уваги те, що такі документи були надані відповідачеві, останній не мав правових підстав для прийняття спірного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач 2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначаючи, що позивачем не надано первинні документи щодо постачання/ придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, актів приймання - передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки відповідно до податкових накладних. Крім того, апелянт просив здійснювати розгляд справи за участі представників ДПС України.

Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. При цьому апелянтом не наведено обґрунтованих підстав для розгляду справи у відкритому засіданні з викликом сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріанна» перебуває на обліку в органах доходів та зборів, є платником податків і зареєстроване в якості юридичної особи з 12.10.2017. Станом на день розгляду справи адресою місцезнаходження є: 08127, Київська обл., Бучанський район, с. Личанка, вул. Польова, буд. 39-А, що підтверджено даними ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ: 42509869.

Видами діяльності позивача є: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; 16.23 Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів; 16.24 Виробництво дерев`яної тари; 43.11 Знесення; 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.31 Штукатурні роботи; 43.32 Установлення столярних виробів; 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін; 43.34 Малярні роботи та скління; 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 43.91 Покрівельні роботи; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 52.10 Складське господарство; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 41.10 Організація будівництва будівель; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Із матеріалів справи встановлено, що 21.06.2023 між позивачем (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СБП Груп» (покупець) укладено договір поставки № 20/06 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору, за цим Договором постачальник передає у власність покупцю, в порядку та на умовах, передбачених Договором, конструкційні матеріали: пиломатеріали на замовлення покупця (далі - товар), а покупець отримує та оплачує вартість зазначеного товару на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що перелік, найменування, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару вказуються в рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід`ємними частинами цього Договору.

Відповідно до пункту 3.2 договору, ціна кожної одиниці товару та загальна вартість товару зазначаються у відповідних рахунках-фактурах та видаткових накладних на товар.

Згідно з пунктом 3.3 договору, оплата товару здійснюється шляхом 100% попередньої оплати покупцем вартості товару на поточний рахунок постачальника, зазначений у цьому Договорі, на підставі відповідного рахунку-фактури.

У відповідності до зазначеного положення договору, 20.06.2023 ТОВ «Тріанна» було виставлено на оплату рахунок № 15 від 20.06.2023 щодо такого товару: Брус. хвойн. 200*50*6,0 м., у кількості 1,2 куб.м.; Брус. хвойн. 100*150*6,0 м., у кількості 8,1 куб.м.; Брус. хвойн. 150*50*6,0 м., у кількості 6,3 куб.м.; Рейка 50х30х4,0 м., у кількості 1,17 куб.м.; Брус. хвойн. 100*25*6,0 м., у кількості 3,75 куб.м. на загальну суму 167 443, 20 грн.

ТОВ «СБП Груп» здійснило оплату на користь позивача у розмірі 167443, 20 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 3148 від 22.06.2023.

За результатами вказаних фінансово-господарських операцій позивачем складено податкову накладну від 22.06.2023 № 2 на суму 167443, 20 грн., у т.ч. ПДВ 27907, 20 грн. та направлено її для реєстрації в ЄРПН. Згідно із цією податковою накладною, загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ становить 167443, 20 грн., загальна сума ПДВ, у т.ч. за основною ставкою - 27907, 20 грн., усього обсяг постачання за основною ставкою (код 20) - 139536, 00 грн.

14.07.2023 позивач отримав квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, реєстраційний номер 9173574683, відповідно до якої податкову накладну від 22.06.2023 № 2 прийнято, але її реєстрацію зупинено. Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної відповідачем вказано таке: відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165, реєстрація ПН від 22.06.2023 № 2 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 4407, перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Додатково повідомлено: показник «D»=8.3669%, «Р»=225466.5. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН.

Позивачеві було запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем надано до комісії регіонального рівня пояснення та копії документів на підтвердження господарської операції, реєстрацію податкової накладної № 2 від 22.06.2023 по якій було зупинено.

За результатом розгляду наданих позивачем пояснень та документів Комісією ГУ ДПС у м. Києві прийнято рішення від 10.10.2023 № 9682599/41661851 про відмову у реєстрації податкової накладної від 22.06.2023 № 22.

Відмова відповідача-1 в оскаржуваному рішенні мотивована наданням платником податків копій документів, складених із порушенням законодавства. У якості додаткової інформації оскаржуване рішення містить застереження про надання додаткових документів, зокрема: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у т.ч. рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Рішення від 10.10.2023 № 9682599/41661851 було оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача, ДПС України 30.10.2023 прийнято рішення № 76108/41661851/2, відповідно до якого скаргу залишено без задоволення, а рішення про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН - без змін.

Уважаючи рішення відповідача 1 про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно підпунктів "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Так, механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов`язки їх членів визначає Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 (далі - Порядок № 1165).

Згідно п.5, 6 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Згідно п.7 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до п.10, 11 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до п. 12, 13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою КМ України № 1246 від 29 грудня 2010 року, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1.3 і 200 1.9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених п.12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Отже, з вищенаведених норм вбачається, що після надсилання платником податку складеної ним податкової накладної (розрахунку коригування) до ДПС України, в автоматизованому режимі (тобто без участі працівників контролюючого органу) проводиться перевірка відповідності цієї податкової накладної (розрахунку коригування) критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Як вбачається зі змісту квитанції, надісланої позивачу відповідачем, контролюючим органом було сформовано висновки, що відображена у податковій накладній інформація відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Критерії ризиковості здійснення операцій оформлені у вигляді Додатку № 3 до Порядку №1165.

Пункт 1 додатку 3 до Порядку №1165 до ознак ризиковості здійснення операцій відносить наступне: відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Аналіз пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій свідчить про те, що для того, аби встановити наявність у господарської операції такої ознаки мають існувати визначені цим пунктом передумови, а також для підтвердження відповідності господарської операції вказаному критерію слід навести обґрунтований розрахунок за цим критерієм, якому відповідає платник податку, чого вимагає п. 11 Порядку №1165.

Разом із тим, відсутність у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної зазначення конкретного критерію ризиковості здійснення операцій, про які йдеться у пункті 1 додатку 3 до Порядку №1165, із розрахованим показником за відповідним критерієм, якому відповідає платник податку, свідчить про необґрунтованість віднесення господарської операції до відповідного критерію, що визначений пунктом 1 Критеріїв ризиковості господарських операцій.

З огляду на матеріали справи, контролюючим органом не наведено обґрунтування того, що обсяг постачання товару/послуги, зазначений у спірній податковій накладній, яку подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 року у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС, що свідчить про необґрунтованість такої квитанції.

Із наведеного слідує, що квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної не відповідає вимогам п. 11 Порядку №1165 в частині необхідності зазначення критерію (їв) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (их) зупинено реєстрацію податкової накладної в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.

Тобто, відповідачами не обґрунтовано мотивацію підстав та причин віднесення операції за спірною податковою накладною до п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Крім того, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної відсутня інформація, які саме документи слід було надати позивачем до контролюючого органу для реєстрації таких спірної податкової накладної, що фактично ставить платника податку у стан невизначеності у питанні документального спростування існуючих на думку відповідача ризиків.

Відповідно до п.2, 4 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 520 від 12 грудня 2019 року (далі - Порядок № 520), прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі по тексту - комісія регіонального рівня).

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно п.5 Порядку № 520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Пунктом 11 Порядку № 520 передбачено, що комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Отже, Комісія регіонального рівня перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні) та за результатом такої перевірки приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування.

Позивачем було надіслано контролюючому органу повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо спірної податкової накладної, реєстрацію якої зупинено. До пояснень позивачем додано пакет документів на підтвердження проведення господарської операції.

Крім того, із наявних у матеріалах справи письмових доказів судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріанна» (орендар) для здійснення господарської діяльності уклало договір оренди нежитлового приміщення № 05/03/192 від 10.01.2023 з ТОВ «Іннекс Компані» (орендодавець).

Відповідно до пункту 1.1 договору оренди нежитлового приміщення № 05/03/192 від 10.01.2023 (далі - Договір), у порядку та на умовах, визначених цим Договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві, а орендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне користування приміщення, визначене у цьому Договорі, а також зобов`язується сплачувати орендодавцю орендну плату, яка зазначена в пункті 4.1. цього договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору, приміщення, яке передається в оренду за цим Договором (далі - приміщення), знаходиться за адресою: 04060, м. Київ, Шевченківський район, вул. Ризька, буд. 73-Г, оф. 7/2, площею 15 м.кв.

За приписами пункту 2.1 Договору, приміщення надається в оренду на строк 12 місяців з моменту прийняття його за актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, розмір орендної плати за користування приміщенням на строк за 12 місяців становить 9 600, 00 грн. (дев`ять тисяч шістсот гривень 0 копійок), у т.ч. ПДВ 1600, 00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 0 копійок), та сплачується орендарем на перед у момент підписання цього договору.

На підтвердження факту передачі орендодавцем приміщення орендарю між позивачем (орендар) та ТОВ «Іннекс Компані» (орендодавець) підписано акт приймання-передачі від 10.01.2023, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування приміщення за адресою: 04060, м. Київ, Шевченківський район, вул. Ризька, буд. 73-Г, оф. 7/2, площею 15 метрів квадратних.

На підтвердження права власності ТОВ «Іннекс Компані» на зазначене приміщення свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 131603995 від 20.07.2018 та договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № б/н від 20.07.2018.

Усе нерухоме майно, яке перебуває як у власності, так і у користуванні позивача відображено останнім у повідомленні про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма № 20-ОПП) від 30.06.2023.

Факт сплати орендної плати позивачем на користь ТОВ «Іннекс Компані» підтверджується платіжною інструкцією № 1206 від 18.05.2023.

Крім того, реалізований за спірною податковою накладною товар було придбано у ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу, укладеного, як стверджував позивач, у спрощеному порядку.

На підтвердження наявності договірних відносин між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_1 було виставлено на оплату рахунок-фактуру № 3006 від 30.06.2023, у якому сторони узгодили придбання такого товару: Брус. хвойн. 200*50*6,0 м., у кількості 1,2 куб.м.; Брус. хвойн. 100*150*6,0 м., у кількості 8,1 куб.м.; Брус. хвойн. 150*50*6,0 м., у кількості 6,3 куб.м.; Рейка 50х30х4,0 м., у кількості 1,17 куб.м.; Брус. хвойн. 100*25*6,0 м., у кількості 3,75 куб.м.

Загалом за рахунком-фактурою № 3006 від 30.06.2023 виставлено до оплати товару на загальну суму 122535,00 грн.

30.06.2023 було оплачено рахунок-фактуру ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 122535,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1232 від 30.06.2023.

Товар, який зазначено в рахунку-фактурі № 3006 від 30.06.2023, було поставлено 06.07.2023, що підтверджується видатковою накладною № 3006 від 06.07.2023.

Перевезення товару здійснювалось із залученням послуг перевізника ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на підставі договору про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів № 05072023 від 05.07.2023.

Відповідно до пункту 1.1 договору про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів № 05072023 від 05.07.2023, виконавець (ФОП ОСОБА_2 ) бере на себе зобов`язання за плату надавати послуги перевезення негабаритних вантажів технікою в справному технічному стані на об`єктах замовника згідно заявок останнього, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги.

Відповідно до пункту 2.2 договору про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів № 05072023 від 05.07.2023, розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України - гривні, в безготівковій формі.

Відповідно до пункту 2.3 договору про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів № 05072023 від 05.07.2023, замовник зобов`язується оплатити надані виконавцем послуги протягом 7 календарних днів з дня підписання сторонами акта прийому-передачі наданих послуг, на підставі виставлених виконавцем рахунків-фактур. За погодженням сторін можливий інший порядок оплати, який не суперечить чинному законодавству України.

ФОП ОСОБА_2 було виставлено відповідний рахунок на оплату № 105 від 05.07.2023 щодо послуги перевезення вантажу (пиломатеріали) за маршрутом смт Біла Криниця, Радомишльський район, Житомирська обл. - м. Васильків, Київська обл. (VOLVO НОМЕР_3), на загальну суму 8300,00 грн.

Перевезення було здійснено 06.07.2023, що підтверджується відповідною товарно-транспортною накладною № Р105 від 06.07.2023.

За фактом надання послуг з перевезення товару було підписано відповідний акт надання послуг № 105 від 06.07.2023.

Послуги перевезення було оплачено в повному обсязі, про що свідчить відповідна платіжна інструкція № 1237 від 07.07.2023.

Таким чином, придбання та перевезення товару підтверджується наступними документами: рахунком-фактурою № 3006 від 30.06.2023; платіжною інструкцією № 1232 від 30.06.2023; видатковою накладною № 3006 від 06.07.2023; договором про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів № 05072023 від 05.07.2023; товарно-транспортною накладною № Р105 від 06.07.2023; рахунком на оплату № 105 від 05.07.2023; актом надання послуг № 105 від 06.07.2023.

Тобто, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач мав достатній обсяг товару для провадження господарської діяльності. Із залученням послуг перевізника ФОП ОСОБА_2 товар було перевезено від ФОП ОСОБА_1 напряму до покупця ТОВ «Тріанна» - ТОВ «СБП Груп».

На переконання колегії суддів, всі надані з поясненнями документи відображають дійсність операції за ПН, і складені без порушення чинного законодавства. Тобто, позивачем було надано пояснення та усі необхідні документи, передбачені п.5 Порядку №520, що не дає підстав для прийняття рішення про відмову в реєстрації ПН.

Проте, Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, незважаючи на вищевказані повідомлення позивача та додані до них документи, прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що рішення Комісії контролюючого органу повинно містити як чітку підставу для зупинення реєстрації ПН/РК, так і чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Однак, рішення про зупинення реєстрації податкових накладних не містять в собі мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків, як і не містить доказів наявності податкової інформації, що свідчать про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником з посиланням на відповідні документи.

Крім того, рішення про зупинення реєстрації податкової накладної не містить вичерпного переліку документів, які необхідно подати платнику податків.

Разом з тим, недотримання принципу правової визначеності під час зупинення реєстрації податкової накладної призвело до необізнаності платника податків щодо вичерпного переліку необхідних документів, які він повинен був надати контролюючому органу, внаслідок чого позивач не зміг належним чином виконати свої обов`язки щодо реєстрації податкової накладної.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, які прийняті на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкових накладних, теж не є законними.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі №819/330/18.

Колегія суддів зазначає, що не зважаючи на наявність у позивача передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції між позивачем та його контрагентом, комісією відповідача, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄДПН або відмову в такій реєстрації та Державною податковою службою України протиправно прийнято рішення про відмову у реєстрації.

Аналізуючи зміст рішення, колегія суддів вважає, що комісія відповідача, розглядаючи подані позивачем документи, не з`ясовувала специфіку проведених господарських операцій та не визначала документів, які є достатніми для підтвердження реальності господарських операцій з урахуванням їх змісту і обсягу.

Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2018 року по справі №822/1817/18 зазначив, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт відповідних Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Колегія суддів зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Однак, відповідач не навів жодного обґрунтування щодо підстав для зупинення реєстрації податкової накладної.

Тому невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність оспорюваного рішення.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ДПС зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкову накладну, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п.19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення).

Відповідно до п.20 вказаного Порядку у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС.

За таких обставин, враховуючи відсутність обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат на правничу допомогу.

Позивачем подано до Шостого апеляційного адміністративного суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій представник просить відшкодувати ТОВ «ТРІАННА» за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України та ГУ ДПС у Київській області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

08 серпня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли заперечення Державної податкової служби України на заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.

09 серпня 2024 року до суду надійшли письмові пояснення позивача щодо заперечень на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.

Розглянувши заяву та вказані заперечення, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Також, за змістом частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому, за позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 листопада 2019 року по справі № 826/15063/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Також при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а саме: суми 3000,00 грн, до суду надано копії: договір про надання правової допомоги від 16.01.2024 № 1-1601/24; додаткову угоду №4 до договору про надання правової допомоги від 16.01.2024 № 1-1601/24; детальний опис послуг, наданих адвокатом відповідно до додаткової угоди №4; ордер на надання правничої допомоги; платіжну інструкцію від 25.06.2024 на суму 3000,00 грн.

Судом проаналізовано зміст наданих позивачем документів щодо підтвердження обґрунтованості заявленого розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та зазначено, що надані докази свідчать про невідповідність заявленої до стягнення суми витрат встановленим ч. 5 статті 134 КАС України критеріям з огляду на складність та об`єм виконаної роботи в суді апеляційної інстанції.

Зокрема, судом враховано, що при складанні представником відзиву на апеляційну скаргу, ним було повторно досліджено обставини справи, проаналізовано зміст рішення суду першої інстанції та наведено практику Верховного суду, яку він вже зазначав в позовній заяві. При цьому ніяких додаткових заяв та клопотань по суті справи позивачем не заявлялося. Розгляд справи відбувся в порядку письмового провадження, без виклику сторін у судове засідання.

Відтак, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на неспівмірності заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу із розглядуваним спором, оскільки предмет спору у справі не є надто складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, предмет даного спору відноситься до справ незначної складності, та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат на правову допомогу, які позивач просить компенсувати, не є обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, у зв`язку з чим вважає, що присудженню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріанна» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ: 43005393; місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріанна» (код ЄДРПОУ: 41661851; місцезнаходження: 08127, Київська обл., Бучанський район, с. Личанка, вул. Польова, буд. 39-А) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 1 000,00 (одна тисяча) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 10 вересня 2024 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев