Постанова

від 11.09.2024 по справі 460/7179/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/7179/23 пров. № А/857/14165/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіГлушка І.В.

суддівДовгої О.І., Запотічного І.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, ухвалену суддею Дорошенко Н.О., м. Рівне, у справі № 460/7179/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

20.03.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 1006221-2407-1716 від 07.09.2022, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 26703,0 грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.05.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2023, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

12.02.2024 від ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду в адміністративній справі №460/7179/23, у якій просив скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 усправі №460/7179/23 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заява обґрунтована тим, що після постановлення вищевказаного судового рішення Верховним Судом ухвалено постанову від 10.01.2024 у справі № 817/942/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, з якої позивачу стали відомі обставини, які є істотними для справи і які не були і не могли бути відомі під час розгляду цієї справи. У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що з урахуванням встановлених судами обставин у даній справі, зокрема, використання споруди «Виробничо-сервісний центр» вул. Будівельників, 1a, яка належить позивачу, у підприємницькій діяльності та використання такого об`єкта за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва, колегія суддів вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Позивач вважає, що це підтверджує те, що об`єкт майна, який слугував базою нарахування податку, а саме будівля Виробничо-сервісного центру за адресою м. Рівне, вул. Будівельників, 10Б, не є об`єктом оподаткування в силу приписів підпункту «є» пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, оскільки належить до будівель промисловості та класифікується у групі 125 «Будівлі промисловості та склади» ДК 018-2000, підклас 1251.1. Будівлі підприємств машинобудівної та металообробної промисловості; та підклас 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року в задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами відмовлено.

Суд вказав, що вказані в заяві підстави про перегляд рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 у справі № 460/7179/23, а саме обставини встановлені у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 817/942/18, не є нововиявленими обставинами в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що обставини встановлені касаційним судом є істотними, оскільки стосуються одного і того ж об`єкта, та одних і тих же обставин, що розглядались у справі № 817/942/18 та у справі № 460/7179/23, а саме правомірності застосування податкової пільги. Також, нововиявленою обставиною, що має істотне значення для справи та відображена в постанові Верховного Суду від 10.01.2024 це постанова Верховного Суду від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, в якій зазначено, що застосування п. «є» ст. 266 ПК України можливо у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та юридичні особи за умови використання таких об`єктів за призначенням, тобто для промислового виробництва. Це стосується фізичної особи, а не обов`язково фізичної особи підприємця. Під час розгляду справи № 460/7179/23 не було відомо, що дану пільгу можна правомірно застосувати до промислового об`єкта «Виробничо-сервісний центр», власником якого він є. Ця обставина не була встановлена судом та не була і не могла бути відома особі, яка звертається із заявою на час розгляду. Однак, така ознака була наявна на час роз-гляду справи оскільки застосована 17.02.2020 року. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 1006221-2407-1716 від 07.09.2022, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, код платежу 18100300, за податковий період 2021 рік, на суму 26703,0 грн.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу без змін.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 20.10.1999, до ЄДР внесено запис про його види економічної діяльності: 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів (основний), 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення.

17.08.2020 проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням.

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.12.2014, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна: будівля, виробничо-сервісний центр літ. А-2, загальною площею 890,1 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Головним управління ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 07.09.2022 № 1006221-2407-1716, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, код платежу 18100300,за податковий період 2021 рік, на суму 26703,00 грн. .

Не погоджуючись із правомірністю зазначеного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з позовом до суду.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 у справі №460/7179/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2023, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Верховного Суду від 13.11.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2023 у справі №460/7179/23.

Таким чином, рішення Рівненського окружного адміністративного суду набрало законної сили 21.09.2023.

Предметом спору у адміністративній справі № 817/942/18 є правомірність прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення від 05.12.2017 № 618-50, яким визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 у справі №817/942/18, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018 та постановою Верховного Суду від 10.01.2024, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 05.12.2017 № 618-50.

Як стверджує позивач, обставини, встановлені у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у адміністративній справі № 817/942/18,є істотними для справи № 460/7179/23, які не були і не могли бути відомі під час розгляду цієї справи.

Даючи правову оцінку висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та є процесуальним засобом перевірки правильності судових постанов, ухвал, що має забезпечувати їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними своїх повноважень на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також і на виконання завдань і досягнення мети адміністративного судочинства.

За змістом ч.1 ст.361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Ч.2 ст.361 КАС України визначено вичерпаний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Так, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Відповідно до ч.3 ст.361 КАС України перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.

Згідно з ч.4 ст.361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Наведене свідчить, що обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній скарзі, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, не можуть визнаватися нововиявленими.

Разом з тим, в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї, хоча така існувала. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду в адміністративній справі в адміністративному суді у зв`язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження й ухвалення судового рішення, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного, повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 9901/230/20 та у постанові Верховного Суду від 18 липня 2022 року у справі № 826/2212/17.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами позивач вважає обставини, встановлені постановою Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 817/942/18.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані заявником обставини, не змінюють правового регулювання спірних відносин, не доводять факту допущення судом помилки при розгляді спору та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Таким чином, оскільки подана заява про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами не містить нововиявлених обставин, визначених ст.361 КАС України для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, тому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі» Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного апеляційний суд вважає, що ухвала Рівненського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 460/7179/23 прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС таку необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. 243, 308,312,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 460/7179/23, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний